Розділ 3. Удосконалення управління активними операціями банку

Формування стратегії оптимізації портфеля активів (прогнозування та планування)

Ризик банку-інвестора пов’язаний з тим, що доход може виявитись нижчим, ніж передбачено.

Серед основних видів ризиків слід виділити такі:

ризик фінансового ринку (доход від одних цінних паперів може виявитись нижчим, ніж доход від інших, внаслідок змін процентних ставок на фінансовому ринку);

ризик інформації;

ризик дострокового відкликання цінних паперів емітентами;

ризик ліквідності;

політичний ризик.

Існують дві загальновизнані концепції оцінки інвестиційного ризику: аналіз чутливості кон’юнктури ринку та аналіз вірогідного розподілення доходності.

Перша основана на розрахунку розмаху варіації доходності, виходячи з найкращого та найгіршого варіантів.

Друга базується на побудові вірогіднісного розподілення значень доходності та вирахуванні стандартного відхилення від середньої доходності й коефіцієнта варіації, який, власне, і показує рівень ризику інвестицій в той чи інший цінний папір.

Вихідними даними як при першій, так і при другій концепції виступають експертні оцінки. Прийняття рішення щодо інвестування базується на методах, які використовуються у фінансовій математиці, зокрема теорії вірогідності та математичній статистиці.

З метою мінімізації загального ризику інвестування АКБ «Форум» здійснює попереднє формування портфеля інвестиційних пропозицій, основними принципами якого виступають:

оптимальне розподілення ресурсів за типами цінних паперів (акції, облігації, векселі тощо), які слід рангувати за ступенем доходності й ризику;

врахування вірогідності відхилення реальних характеристик від їх запланованого рівня;

оперативна (відповідно до обраної стратегії і тактичної варіабельності кон’юнктури ринку) реструктуризація інвестиційного портфеля;

формування портфеля з урахуванням конкретного стану макрота мікросередовища (розвитку ринку цінних паперів, періоду їх обігу, статистичних характеристик ринку, коливань процентних ставок тощо).

Головним завданням банківського менеджменту виступає вибір ефективної інвестиційної стратегії з наявних альтернативних варіантів — спосіб найбільш вигідного розміщення банківських ресурсів, який дозволяє одержати максимальний доход при забезпеченні прийнятного рівня ризику.

У банківській практиці використовуються різні методи оцінки ефективності інвестиційних проектів.

На сучасному етапі розвитку українського фінансового ринку розглянуті класичні методи оцінки ефективності банківських інвестиційних операцій і визначення доходності окремих цінних паперів не завжди і не повною мірою можуть бути використані внаслідок слабкої розвиненості внутрішнього первинного ринку цінних паперів, практичної відсутності вторинного фондового ринку, нерозвинутості системи інформаційного забезпечення, відсутності стабільної законодавчої бази.

Тому менеджери АКБ «Форум» при плануванні та проведенні конкретних інвестиційних операцій мають враховувати специфіку функціонування вітчизняної фінансової системи, що характеризується перш за все поточним станом законодавчої та нормативної бази, переважно короткостроковим.

Надання банками грошових коштів у вигляді кредитів під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредитування. Особливістю цього виду кредитування є лише порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі.

Так, прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укладеного з векселетримачем-позичальником договору застави, в якому також встановлюється місце зберігання заставлених векселів. На зберігання вексель може бути переданий банку, державному чи приватному нотаріусу. Банку надається право вимагати, щоб заставлені векселі зберігалися саме у банку.

Як правило, в заставу приймаються векселі, строк платежу за якими є більш тривалим, ніж термін надання кредиту.

Торговельні операції з купівлі та продажу векселів здійснюються АКБ «Форум» на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору про купівлю (продаж) векселів, в якому, зокрема, повинні бути визначені:

ціна купівлі (продажу) векселів;

строк та порядок здійснення розрахунку;

умови переходу права власності на векселі;

строк та порядок передавання векселів тощо.

Ціна векселя при купівлі (продажу) встановлюється за домовленістю сторін у відсотках до номінальної вартості векселя. Дата переходу прав власності, строк і порядок розрахунку та передавання векселів встановлюються договором за домовленістю сторін з урахуванням вимог цивільного законодавства.

Кредитування являє собою основний вид фінансової діяльності комерційного банку. Сучасний банк неможливий без ризику. Ризик присутній при будь-якій банківській операції. Для банківської діяльності важливим є не уникнення ризику взагалі, а передбачення і зниження його до мінімального рівня.

Фінансовий (кредитний) ризик пов’язаний з можливістю невиконання суб'єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов’язань перед інвестором внаслідок використання для фінансування діяльності кредиту.

Для зниження ризику ним необхідно керувати.

В умовах командно-адміністративної системи поняття економічного ризику ігнорувалось як «буржуазне». Це несприятливо відбилось на розвитку теорії і практики управління ризиком. Комерційні банки працюють в умовах високої невизначеності і підвищеного рівня ризику. Сучасний банківський ринок неможливий без ризику, тому нема сенсу ставити питання про уникнення ризику. Але передбачати його, враховувати і знижувати до мінімальних розмірів необхідно. Досягається це шляхом управління ризиком.

Методи врахування ризику, його оцінки, управління і зменшення його небезпеки різноманітні і виявляються по-різному для кожного конкретного класу ризику. Тому необхідна класифікація банківських ризиків. Але для АКБ «Форум» можуть являти собою небезпеку конкретні види діяльності, що відбувається за межами банку, але має до нього відношення. Тому слід класифікувати всі види економічної діяльності і пов’язаних з нею ситуацій.

Умовою життєдіяльності і основою стабільності стану АКБ «Форум» в ринковій економіці виступає його стійкість. На стійкість банку впливає дуже багато факторів. Від того, які саме фактори впливають на неї, розрізняють декілька видів стійкості.

Відповідно до банку як господарюючого суб'єкта існує:

внутрішня стійкість;

фінансова стійкість;

загальна стійкість.

Внутрішня стійкість — це такий фінансовий стан комерційного банку, за якого забезпечується достатньо високий результат його функціонування.

Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами комерційного банку, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес діяльності банку, а також затрати на його розширення і оновлення.

Загальна стійкість відображає рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (затратами). Умовою загальної стійкості комерційного банку є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовищ. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів.

Головною складеною загальної стійкості комерційного банку є фінансова стійкість, яка формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності.

Отже, фінансова стійкість — це такий стан фінансових ресурсів, при якому комерційний банк, вільно маневруючи грошовими коштами, здатен шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес банківської діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення. До числа найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку є визначення меж фінансової стійкості комерційного банку. Недостатня фінансова стійкість може призвести до не платоспроможності банку і відсутності у нього коштів для розвитку та діяльності господарюючого суб'єкта.

Надлишкова фінансова стійкість також негативно впливає на банківську діяльність, оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи затрати комерційного банку надлишковими запасами і резервами.

Фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який би відповідав вимогам ринку і водночас задовольняв потреби розвитку АКБ «Форум».

Аналіз методів оцінки кредитних ризиків показав, що для вирішення проблеми найбільш прийнятними є експертні оцінки. У той же час в більшості випадків експертиза може бути здійснена за допомогою використання експертних систем.

Головною причиною виникнення ризику є невизначеність поведінки клієнта банку і тих оточуючих умов, у яких відбувається процес кредитування. Для описання ситуацій, пов’язаних з поведінкою середовища і відносин з клієнтом, використаний теоретико-ігровий підхід і відповідні моделі інформаційних ситуацій.

АКБ «Форум» слід розробити експертну система для управління банківськими ризиками, призначену для вирішення трьох основних задач: безперервний моніторинг економічних нормативів, визначення достатньої кредитоспроможності позичальника, визначення рейтингу (рівня ризику) позичальника.

Вирішення першої задачі традиційне для експертних систем і потребує описання бази знань, алгоритмів розрахунку критеріїв і правил продукцій супроводження значень критеріїв. Друга і третя задачі взаємопов'язані і потребують для свого рішення реалізації евристичних процедур, оскільки являють собою багатокритеріальну задачу з великим (більше десяти) числом критеріїв.