Результати дослідження. 
Засоби оптимізації самостійної роботи студентів-філологів

Організація самостійної роботи, що проводиться з студентами-філологами це запланована робота, що виконується по завданню та при методичному керівництві викладача, але без його безпосередньої участі. Вона сприяє поглибленню та розширенню знань, формування інтересу до пізнавальної діяльності, оволодінням прийомами процесу пізнання, розвитку пізнавальних здібностей [5, с. 58].

А. Вербицький стверджує, що самостійна робота володіє великим дидактичним потенціалом, оскільки в її ході проходить не тільки засвоєння навчального матеріалу, але й його розширення, формування вмінь працювати з різноманітними видами інформації, розвиток аналітичних здібностей, навичок контороля та планування навчального часу [1, с. 7].

На думку Г. Титової, самостійна робота студентів для поділяється на аудиторну та позааудиторну. Аудиторна самостійна робота складає різноманітні види контрольних творчих та практичних завдань під час практичних та семінарських занять. Позааудиторна самостійна робота традиційно включає такі форми як: виконання письмових домашніх завдань, підготовка до розгляду раніше прослуханого лекційного матеріалу та практичному занятті, підготовка доповідей, виконання рефератів, курсових проектів, дипломні проекти, підготовка звітної документації з практики на підприємстві та ін. Такі форми роботи зорганізуються на протязі всього періоду проведення навчальної дисципліни та немає регламентованих норм [5].

Практика підготовки спеціалістів вказує на той факт, що зменшення кількості аудиторних годин на користь самостійної роботи не вирішує проблеми. Ті 50% навчального часу студентів-філологів, які витрачаються сьогодні на самостійну роботу, не дають очікуваних результатів за рахунок наступних причин:

• — по-перше, зміст самостійної роби, що реалізується викладачами у рамках практичних професійно-орієнтованих дисциплін, не зв’язані з цілями формування професійних компетенцій майбутніх філологів;
• — по-друге, самостійна робота завдяки своїй недостатньої цілеспрямованості, слабкого контролю, недостатньої варіативності, під час якої не завжди враховуються індивідуальні можливості, інтереси суб'єктів, не може забезпечити реалізацію поставлених перед нею задач;
• — по-третє, більша частина обсягу завдань, відведених на самостійну роботу, не виконується взагалі або виконується формально, недобросовісно, переписується з різноманітних доступних ресурсів.

Таким чином, ми бачимо необхідність активізувати самостійну роботу для підвищення її ролі в підвищенні якості освіти та підготовки спеціалістів філологічного профілю.

Самостійна робота розглядається як система, що має особисту структуру, з її наступними компонентами: мотиваційним, організаторським, рефлексивним, виконавчим, контрольним [2, с. 281]. Кожний з зазначених компонентів вимагає наявність специфічних знань та якостей, що допомагають з' ясувати необхідні психолого-педагогічні умови підготовки студентів-філологів до самостійної роботи.

Мотиваційний компонент вимагає уміння активізувати свій позитивний інтенціональний досвід (психічний механізм, що спричиняє вибірковість індивідуальної інтелектуальної діяльності, тобто інтелектуальні переваги, переконання, умонастрої)[5, с. 112], бачити життєвий сенс у квазіпрофесійній роботі, підтримувати високий рівень мотивації на всіх етапах самостійної роботи, необхідно володіти прийомами стимуляції та налаштування до роботи особистого інтелекту, що залежить від їх індивідуальних мотивів.

Виконавчий компонент вимагає від студентів відповідного рівня знань та вмінь: розвиток здібностей до аналізу, синтезу, абстракції, узагальнення; навички роботи з інформацією (швидкість: читання, розуміння, перекодування, конспектування).

Рефлексивний компонент передбачає наявність з’ясовувати межі ще не відомого студентам з метою отримання необхідної інформації, самокритичність до своїх дій та вмінь співвідношення знань та можливостями, що можливо використовувати їх в предметному світі та самому собі з вимогами діяльності та задачами, що вирішуються.

Організаційний компонент включає в себе наступні уміння: з’ясування обсягу виконуваної роботи, виділення етапів роботи, постановка цілей та задач на кожному етапі діяльності, розподіл часу на виконання завдань, організація робочого простору, залучення додаткових заходів для самостійного виконання завдань, організації робочого простору, залучення додаткових засобів для виконання самостійної роботи. Окрім того, даний компонент потребує наявність необхідного рівня сформованості та уміння управляти собою. самостійний робота студент філолог Контрольний компонент включає здатність оцінювати якість як кінцевого продукту, так і відмінних етапів самостійної роботи, вміння вибрати адекватні форми та методи оцінки.

Дослідники виділяють декілька рівнів самосійної роботи, які передбачають виконання завдань з поступовим ускладненням, переходячи від завдань репродуктивного до творчого характеру [6]. Перший рівень це імітація способів виконання завдань; другий рівень це самостійна робота, що виконується за наданим прикладом або зразком; третій рівень це реконструйована самосійна робота; четвертий рівень — це евристична самостійна робота; п’ятий рівень — творча (дослідницька) самостійна робота.

Основними критеріями якості організації самостійної роботи з студентамифілологами служить наявність контороля результатів і технічних умов виконання завдань. Здійснення ефективного контороля допомагає студенту методично правильно та з мінімальним часовими затратами засвоїти теоретичний матеріал та придбати навики рішення необхідних практичних задач [4]. Для підготовки майбутніх філологів можливо використовувати наступні види контороля в ході проведення самостійної роботи:

• — коректувальний — здійснюється викладачем під час індивідуальних занять (консультацій) у формі співбесіди або тестової перевірки;
• — констатувальний — здійснюється за попередньо спланованим графіком навчання за дисципліною або виконання необхідного завдання для оцінки результатів проведеного дослідження;
• — самоконтрольний — здійснюється самим студентом-філологом вході вивчення дисципліни за попередньо визначеними викладачем питаннями до курсу;
• — ітоговий — атестація студентів-філологів за всіма видами роботи, що були визначені курсом.

Ефективність самосійної роботи залежить і від організаційно-технічних умов, що передбачають науково-методичне забезпечення (необхідна література, орієнтаційні (технологічні карти), алгоритми, зразки виконання робіт, нормативні вимоги та ін.), наявність комп’ютерного забезпечення, професійні комп’ютерні програми, можливість консультацій по питанням, що виникають у ході самостійної роботи. Особливі вимоги необхідно виявляти до змісту та форми завдань відібраних для самостійної роботи зі студентів-філологів. Завдання повинні бути спрямовані на формування професійної компетентності та мати проблемний характер, проходити збільшення варіацій форм та методів роботи для надання їй варіативного характеру та більш повного врахування індивідуальних можливостей та вподобань студентів.

Для ефективного виконання самостійної роботи необхідно навчити студентівфілологів оволодіти навчальними стратегіями, під якими розуміється комплекс дій, цілеспрямовано організованих для вирішення різноманітних типів навчальних задач. Навчальні стратегії вирішують зміст та технологію виконання самостійної роботи, а також дають можливість студенту сформувати виконавчу активність, що складається із комплексу способів обробки інформації, оцінки, контороля та регуляції особистої діяльності [3, с. 299]. Процес їх формування починається ще в навчальній школі та продовжується протягом всього періоду підготовки: різноманітні навчальні дії та алгоритми включають взаємозв'язок та стійкі відносини (комплекси дій), автоматично включаючись в навчальний процес під час виконання необхідних завдань самостійної спрямованості. Під навчальною стратегією розуміється алгоритм дій спрямований на засвоєння професійнонеобхідних знань або інформації та таким чином формування професійно необхідних якостей. Основними компонентами навчальної стратегії, що доцільно використовувати під час підготовки студентів-філологів є [6, с. 301]:

• 1) довготривалі цілі (плани, програми), що з’ясовують організацію навчальної діяльності на перспективу (досягнення навчальних цілей);
• 2) технології (способи, прийоми, методи), за допомогою яких реалізується досягнення навчальних цілей;
• 3) ресурси, що забезпечують досягнення навчальних цілей на керування навчальною діяльністю.

Навчальні дії та алгоритми допомагають зрозуміти навчальну задачу, спланувати хід її виконання, проконтролювати та оцінити отриманий результат. Згідно з процесуальними характеристиками навчальної діяльності (отримання та обробка інформації, планування навчальної роботи, контроль та оцінка) навчальні стратегії студентів можуть бути розподілені на дві групи.

По-перше, це когнітивні стратегії: навчальна діяльність, що в них входить спрямована на обробку та засвоєння інформації. До когнітивних навчальних стратегій відносяться:

• — повторення: заучування, переписування, підкреслення, виділення та ін.;
• — елаборація (від анг. elaboration — деталізація, розробка, удосконалення): конспектування, встановлення міжпредметних зв’язків, використання додаткової літератури, перифраз, складання понятійного дерева та ін.;
• — організація: групування за темами, поставлення класифікацій, таблиць, схем, написання резюме та ін.

По-друге, це метакогнитивні стратегії, які сприяють організації та управління навчальною діяльністю. До метакогнітивних навчальних стратегій відносяться:

• — планування: встановлення плану, логіка планування змісту, реалізація цілі та ін.;
• — спостереження: оцінка досягнутого, відповіді на запитання, використання теорії на практиці, складання тез за темою, звернення до інших наукових джерел;
• — регуляція: самоконтроль, самооцінка, використання додаткових ресурсів, вольова регуляція, визначена послідовність та виконання завдань.

Існує ряд форм реалізації самостійної роботи студентів-філологів:

• • вивчення літературних джерел (підручник, монографія, стаття в журналі або газеті, словник, довідник, енциклопедія), нормативних актів з конкретної теми, конспектування;
• • тренінг, по вирішенню задач (стимулюючі ситуації за допомогою навчальноігрових форм, тестування, сократівські бесіди, метод аналізу конкретної ситуації) в усній або письмовій формі;
• • узагальнення практичних напрацювань для подальшої доповіді на занятті;
• • підготовка до тематичної дискусії, рейтингу, теми, проблеми, професійні завдання;
• • підготовка до заліку, іспиту або іншої форми контороля знань;
• • обмін інформації з іншими студентами;
• • підготовка звітної документації за проведенням завданням практики, підготовка до рольових ігор.

У зв’язку з цим самостійна робота повинна розглядатися в контексті не тільки оволодіння професійними компетенція ми, але і формування методичних основ самостійного вирішення професійних задач.

Завдання першого та другого рівнів самостійної роботи спираються на базові навчальні стратегії (повторення та елаборація), тому можуть бути використані для формування будь-яких видів професійних компетенцій. Завдання третього та вищого рівней є більш складні, вини вимагають глибоку підготовку та інтеграцію деяких навчальних стратегій [3].

Для підвищення відповідальності студентів за якісне та неформальне виконання самостійної роботи необхідно змінити систему контролю, наприклад, здійснювати оцінку навчальних досягнень студентів за допомогою кредитномодульної системи [7].

Новою формою самостійної діяльності студентів, що підвищує їх відповідальність за отримання освіти, повинно стати проектування особистого освітнього маршруту. По спрямованості виділяються наступні варіанти індивідуальних маршрутів студентів: орієнтовані на отримання знань; формування себе як особистості, що має освіту; формування себе, як майбутнього спеціаліста; орієнтованого на наукову діяльність. Конструювання системи самостійної роботи слід здійснюватися за допомогою принципу зростання складності, обсягу, значення та творчого характеру. На останніх курсах великий обсяг самосійної роботи повинен виконуватися в рамках навчально-професійної діяльності.