Постановка проблеми. 
Формування у майбутніх фахівців національної самосвідомості

Один з напрямів формування у майбутніх фахівців національної самосвідомості - оновлення змісту навчального матеріалу, який складає основу професійної підготовки студентів. У формуванні когнітивного компоненту національної ідентичності важливу роль відіграють навчальні дисципліни філологічного циклу. Зміст навчального матеріалу повинен спрямовуватися на формування знань, на основі яких складається комплекс українознавчих понять, що утворюють систему етнодиференціюючих ознак, в якості яких можуть бути: мова, цінності, історична пам’ять, релігія, уявлення про рідну землю, національний характер, декоративно-прикладне та професійне мистецтво, українські національні пріоритети тощо. Кожна навчальна дисципліна має відображати певні грані України як геосоціокультурного феномену.

У цьому аспекті особливої уваги набуває виховна позааудиторна робота зі студентами. У змісті виховних заходів має панувати культ рідної мови, традиції та звичаї українського народу, національне мистецтво. Виховна робота повинна спрямовуватися також на формування поваги до етнокультури представників інших національних меншин, подолання упередженого ставлення до них, національної обмеженості, формування культури міжнаціонального спілкування.

Формування національної самосвідомості у студентів необхідно розглядати як педагогічну проблему, що потребує усвідомлення кожним викладачем вищого навчального закладу її актуальності. Основний напрямок її вирішення — забезпечення умов для етнічної соціалізації особистості майбутнього фахівця, збагачення змісту навчальних дисциплін, підвищення їх виховного потенціалу. Система виховної роботи у вищому педагогічному навчальному закладі має спрямовуватися на пізнання студентами ідейних, моральних, духовних багатств свого народу, національних пріоритетів, розвиток у майбутніх фахівців патріотичних почуттів, готовності поглиблювати свою національну самосвідомість і виховувати її у підростаючого покоління.

Духовний світ особистості - це духовне життя людини в його цілісності й специфічності. Гармоній розвиток особистості - це не пропорційний розвиток його складових, а розвинення тих із них, які є визначальними для формування особистості. Для українців, зважаючи на реалії сьогодення, це національна самосвідомість — категорія, сутність якої полягає в усвідомленні людиною своєї належності до певної нації. Саме національна самосвідомість виконує інтегруючу роль, об'єднуючи всі сфери духовного світу особистості, саме це, а не мова, територія чи будь-які інші ознаки є умовою збереження ідентичності нації. Обов’язковою ознакою сформованості національної самосвідомості є усвідомлення особистістю потреби власної держави та її захисту.

Основу національної освіти формує позитивне сприйняття суспільством свого історичного минулого, пізнання глибинного змісту суспільного буття шляхом осмислення власних національних джерел і відродження кращих зразків народної культури. Саме національна освіта, що відображає цінності, ідеали, традиції і відносини, прийняті у певному соціокультурному середовищі, визначає загальний вектор розвитку суспільства. виховний національний самосвідомість студент філолог Збереження та подальше збагачення національних цінностей у всіх сферах духовної культури суспільства, особливо у сфері освіти й виховання, наразі стають актуальними у світлі подальшого реформування системи вищої освіти України з орієнтацією на зміцнення її своєрідності й самобутності на основі єдності національних і вселюдських ідеалів педагогіки.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати напрями і зміст формування національної самосвідомості студентів-філологів. Згідно з метою дослідження були поставлені такі завдання: з’ясувати сутність і роль національних цінностей у становленні особистості студента; розкрити зміст та напрями процесу формування національної самосвідомості у студентів-філологів.

Об'єкт дослідження — процес формування національної самосвідомості у студентів. Предмет дослідження — зміст і педагогічні умови формування національної самосвідомості у студентів філологічних спеціальностей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вслід за Д. Тхоржевським будемо трактувати національну самосвідомість як інтегративну якість особистості, якій властива любов до рідної землі, глибоке знання рідної мови, історії, турбота про розвиток літератури, мистецтва, культури свого народу, творче відродження національних традицій, звичаїв і обрядів, активна в них участь, повага до своєї нації й інших народів. За його переконанням, до цього поняття входять також усвідомлення важливої ролі свого народу в історії людства, готовність та уміння сумлінно, творчо працювати на благо Вітчизни, зміцнювати єдність свого народу, Українську державу і надійно її захищати. [2, 93].

Як і П. Щербань вважаємо, що це така риса, яку постійно треба виховувати [3, 164−165].

І. Бех стверджує, «щоб особистість успішно опанувала суспільно значущою системою моральних цінностей, слід створювати і використовувати моделі виховних ситуацій, які б забезпечували розвиток такого рівня свідомості, котрий спонукав би дитину до самопізнання і особистісного самовдосконалення» [1, 13]. Вважаємо, що ефективність виховання національної самосвідомості досягається не використанням поодиноких цінностей, а системного їх поєднання. Національні цінності ми розглядаємо в єдності із вселюдськими, які збагачуються за рахунок перших і проявляються у них своєрідно та специфічно.

Виклад основного матеріалу. Під національними цінностями українців ми розуміємо соціальні домінанти орієнтацій особистості української людини, що є результатом віддзеркалення об'єктивних взаємин у суспільстві, уявлення людей про завдання й норми своєї поведінки, що втілюють історичний досвід і концентровано виражають зміст культури української нації.

Становлення їх особистісно значущими для кожного індивіда відбувається в результаті ціннісного орієнтування. Так, українські національні цінності, сприймаючись крізь призму індивідуальної життєдіяльності, через внутрішній світ людини, входять у психологічну структуру особистості у формі особистісних цінностей, стають одним із джерел мотивації її поведінки. Інтеріоризуючись індивідуальною свідомістю, українські національні цінності набувають суб'єктивного характеру, особистісно обумовлених характеристик.

Нами встановлено, що умови світової інтеграції культурних цінностей спрямовують сучасну українську молодь від національного капсулювання до інтеграції. Необхідно відзначити, що при цьому виокремлюються із загальної сукупності цінностей базові (вселюдські) і цінності, обумовлені перетвореннями в суспільстві. Зіставлення цих двох видів цінностей може також трансформуватися залежно від низки умов, від теоретичної розробленості, від стану практики й рівня соціально-політичної активності обох компонентів — викладачів і студентів.

Освіта, незалежно від рівня й профілю навчального закладу, повинна бути спрямована на трансляцію історично складених цінностей суспільства, на збагачення ментальних якостей народу вселюдськими цінностями в процесі діалогу культур. Кожне покоління, приймаючи накопичений попередниками соціальний досвід, вносить щось нове в систему ціннісних орієнтацій. Зміст цього нового визначається покращеннями, що відбуваються в суспільстві. Водночас сучасні явища життя мають на зростаюче покоління не завжди позитивний вплив.

Вважаємо, що основну увагу варто зосереджувати на виховній цінності культури, яка пропагує відновлення традиційного характеру виховання особистості й пропонує: на основі знання базових засад національної культури формувати мотивацію до саморозвитку в ній; формувати національну самосвідомість; виховувати риси національного характеру, розбудовувати самобутність кожної особистості.

Таким чином, на підставі аналізу низки педагогічних досліджень з питання формування національної самосвідомості студентів будемо розглядати цей процес як сукупність навчально-виховних дій, впливів, заходів, спрямованих на виховання у них системи національних переконань, знань, почуттів та досвіду національно-ціннісної поведінки, долучення до традицій, звичаїв, створених упродовж віків українським народом і покликаних формувати світоглядні позиції та ціннісні орієнтири молоді.

Вважаємо, що у структурі національної самосвідомості найважливішим утворенням є ціннісні орієнтації, які виступають своєрідним орієнтиром і регулятором поведінки та діяльності особистості, критерієм у визначенні ставлення людини до матеріальних і духовних цінностей свого народу. Ефективність у формуванні національної самосвідомості особистості досягається використанням системи національних цінностей, які потенційно здатні посилити інтелектуалізацію освіти, розкрити світоглядні й методологічні аспекти розвитку.

Найважливішими чинниками та умовами формування національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів виступають: українська національна ідея як серцевина вирішення проблеми об'єднання всіх громадян України та основа національного виховання; спрямованість освітньо-виховної діяльності в майбутнє; спільність виховної мети школи, вищих навчальних закладів, сім'ї, громадських та інших об'єднань, сутність якої — у вихованні в молоді почуття приналежності до свого народу; особистісна зорієнтованість виховної роботи, діяльнісний принцип її організації; довготривалість процесу формування національної самосвідомості.