Зміст керівництва та управління силами Національної гвардії України у процесі службово-бойової діяльності

ЗМІСТ КЕРІВНИЦТВА ТА УПРАВЛІННЯ СИЛАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ У ПРОЦЕСІ СЛУЖБОВО-БОЙОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Постановка проблеми. Сили Національної гвардії України (НГУ) мають відомі, встановлені законами України та іншими керівними документами завдання і функції у системі охорони правопорядку та оборони, які виконуються під час керівництва та управління ними у повсякденній службово-бойовій діяльності, у ході підготовки і виконання службово-бойових завдань, підготовки і ведення бойових дій за воєнного стану. Однак для більш повного усвідомлення змісту керування та управління силами НГУ з позицій сьогодення потрібні уточнення деяких об'єктів управління, з’ясування питань організації та здійснення взаємодії сил охорони правопорядку і забезпечення їх службово-бойової діяльності.

Аналіз літератури. У [1, 2, 3]наведені основні поняття, завдання і функції сил Національної гвардії України у процесі службово-бойової діяльності у взаємодії з іншими силовими структурами. У [4, 5].

висвітлено питання щодо керівництва та управління силами під час їх дій, але не розглянуто сучасні погляди стосовно визначення складу сил і засобів угруповання НГУ та зведення їх у певну систему.

Мета статті - надати основні поняття, зміст керівництва та управління силами Національної гвардії України у процесі службово-бойової діяльності.

Виклад основного матеріалу

Сьогодні сили НГУ складаються з таких військових формувань [1]: оперативно-територіальні об'єднання; з'єднання, військові частини, підрозділи (батальйони, ескадрильї, загони, роти тощо), спеціальні комендатури, вузли зв’язку, центри, групи.

До об'єктів керівництва та управління силами Національної гвардії України входять:

• — об'єднання — Оперативно-територіальне об'єднання Національної гвардії України (форма застосування — спеціальна операція, службово-бойові дії, бойові дії);
• — з'єднання — бригада як тактичне з'єднання (форма застосування — спеціальна операція, службово-бойові дії, бойові дії, бій);
• — військова частина — полк чи окремий підрозділ як тактична частина (форма застосування — спеціальна операція, службовобойові дії, бій);
• — підрозділ — батальйон, дивізіон, рота, взвод, відділення, група, обслуга, які є тактичним підрозділом (форма застосування — службово-бойові дії, бій).

Унаслідок цього у Національній гвардії України прийнято трирівневу систему управління, яка включає:

• — Головне управління Національної гвардії України (далі - ГУ НГУ) як головний орган військового управління з планування застосування сил і засобів щодо здійснення основних функцій НГУ;
• — органи військового управління оперативно-територіальних об'єднань як регіональні органи управління з підпорядкуванням ГУ НГУ;
• — управління з'єднань та військових частин, що входять до складу оперативно-територіальних об'єднань, призначених для виконання завдань і функцій, покладених на НГУ в межах певних зон відповідальності (оперативного реагування), а також управління військових частин (підрозділів) з охорони важливих державних об'єктів, спеціальних вантажів, дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в

Україні, військових частин і підрозділів авіації та зв’язку, органів і підрозділів забезпечення, вищих навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів, установ з підпорядкуванням ГУ НГУ.

До сил гвардії відносять військові формування, які мають можливості виконання службово-бойових завдань (вогневі, маневрені, розвідувальні тощо) та якими управляють безпосередні командири (начальники та ін.) або керують вищі органи (через накази, розпорядження тощо).

Засоби — це матеріальні об'єкти, що застосовуються силами для виконання службово-бойових завдань за призначенням і мають тактико-технічні характеристики (сукупність кількісних параметрів зразка військової техніки). національна гвардія управління службова.

Угруповання Національної гвардії України створюється під час виконання службовобойових завдань у складі військових формувань НГУ, які в певних випадках можуть посилюватися доданими окремими формуваннями видів Збройних Сил України, родів військ (сил), спеціальних військ і тилу, що розгорнуті у бойовий порядок для виконання завдань за призначенням і зведені у певну систему (наприклад, система територіальної оборони, угруповання НГУ у зоні антитерористичної операції на сході України тощо).

Загальне керівництво Національною гвардією України здійснює Міністр внутрішніх справ України. Зазвичай виділяють військовополітичне та адміністративне керівництво силами гвардії.

Військово-політичне керівництво Національною гвардією України — це діяльність, спрямована на забезпечення реалізації державної політики у сфері діяльності НГУ, досягнення політичних та стратегічних цілей, додержання принципів і напрямів її розвитку.

Адміністративне керівництво Національною гвардією України — це діяльність, спрямована на всебічне забезпечення життєдіяльності НГУ, її функціонування та розвитку з метою виконання основних завдань державної політики у сфері її діяльності.

Під час дії воєнного стану у країні гвардія для виконання завдань з оборони держави підпорядковується Міністерству оборони України. При цьому сили НГУ, діючи у взаємодії зі Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями держави, можуть брати участь у стратегічному розгортанні військ (сил), територіальній обороні, протиповітряній обороні тощо.

Керівництво та управління силами Національної гвардії України здійснюється відповідно до законів України [1, 2, 3]та інших керівних документів — настанов, положень, наказів, розпоряджень тощо. Положення про головний орган військового управління НГУ затверджується Президентом У країни. Положення про органи військового управління оперативно-територіальних об'єднань, з'єднань, військових частин затверджуються у МВС України відповідно до підпорядкування.

Таким чином, керівництво та управління- це така цілеспрямована діяльність органів військового управління (через директиви, накази, розпорядження тощо) та управління (безпосередньо підлеглими) під час виконання поставлених службово-бойових завдань силами НГУ, яка передбачає:

• — керівництво та управління силами НГУ у процесі повсякденної службово-бойової діяльності;
• — керівництво та управління силами НГУ під час підготовки та виконання службовобойових завдань;
• — керівництво та управління силами НГУ під час підготовки та ведення бойових дій (воєнний стан).

Керівництво та управління силами Національної гвардії України у процесі повсякденної службово-бойової діяльності — це складний та взаємопов'язаний процес, спрямований на виконання цілого комплексу заходів повсякденної діяльності командира та інших органів управління з підтримання підпорядкованих військових частин і підрозділів у постійній готовності до виконання службово-бойових завдань за призначенням.

Під повсякденною службово-бойовою діяльністю органів військового управління розуміють сукупність взаємопов'язаних заходів мобілізаційної, бойової, виховної, воєннотехнічної, адміністративно-господарської, службово-розпорядчої та контрольновиконавчої діяльності командирів (начальників), штабів, які спрямовані на підтримання військових частин і підрозділів у постійній готовності до виконання службовобойових завдань за призначенням як у мирний, так і воєнний час.

Сутність керівництва та управління силами Національної гвардії України під час підготовки і виконання службово-бойових завдань полягає у постійній, цілеспрямованій діяльності командирів, штабів та інших органів управління військових формувань НГУ щодо підтримання встановленої готовності військових частин і підрозділів та безпосереднього виконання поставлених службово-бойових завдань за призначенням. Керівництво та управління силами НГУ під час підготовки та виконання службово-бойових завдань здійснюється згідно із Законом України про Національну гвардію [1].

Основними завданнями та функціями сил Національної гвардії України є такі.

Щодо виконання завдань оборони та участі у підтриманні правопорядку у взаємодії з іншими військовими та правоохоронними формуваннями держави:

• — захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом;
• — оборона важливих державних об'єктів, спеціальних вантажів;
• — участь у здійсненні заходів, пов’язаних з припиненням збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні, а також заходів щодо недопущення масового переходу державного кордону;
• — участь у спеціальних операціях із знешкодження озброєних злочинців, а також у заходах, пов’язаних із припиненням терористичної діяльності;
• — участь у припиненні масових заворушень;
• — участь у відновленні правопорядку у разі виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів;
• — участь у відновленні конституційного правопорядку у разі спроб захоплення державної влади шляхом насильства;
• — участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану;
• — участь у виконанні завдань територіальної оборони;
• — участь у забезпеченні громадської безпеки та охороні громадського порядку під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів, що створюють небезпеку для життя та здоров’я громадян;
• — участь у підтриманні або відновленні правопорядку в районах виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру (стихійного лиха, катастроф тощо), що створюють загрозу життю та здоров’ю населення;
• — участь у припиненні групових протиправних дій осіб, узятих під варту, засуджених, а також ліквідації наслідків таких дій в установах попереднього ув’язнення, виконання покарань.

Щодо виконання охоронних завдань:

• — охорона громадського порядку, забезпечення захисту та охорони життя, здоров’я, прав, свобод і законних інтересів громадян;
• — забезпечення охорони органів державної влади, участь у здійсненні заходів державної охорони органів державної влади та посадових осіб;
• — охорона ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об'єктів;
• — охорона спеціальних вантажів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
• — участь у ліквідації наслідків надзвичайних або кризових ситуацій на об'єктах, що нею охороняються;
• — охорона дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні;
• — охорона центральних баз матеріальнотехнічного забезпечення МВС України та ін.

Керівництво та управління силами НГУ під час підготовки службово-бойових завдань військовою частиною включає:

• — організацію виконання службово-бойового завдання (вироблення замислу та складання плану виконання службово-бойового завдання; постановка службово-бойових завдань підлеглим; організація взаємодії, управління та забезпечення службово-бойової діяльності з деталізацією розроблення послідовності, термінів та способів дій сил, розроблення та оформлення службовобойових та інших документів);
• — підготовку сил до виконання поставленого службово-бойового завдання;
• — забезпечення готовності до виконання службово-бойового завдання за призначенням у вказаному районі;
• — контроль і надання допомоги та інші заходи, спрямовані на підготовку дій.

Початок підготовки — отримання службово-бойового завдання (сигналу). Закінчення підготовки — до встановленого терміну або з початком виконання завдання.

Керівництво та управління силами НГУ під час виконання службово-бойових завдань військовою частиною включає:

• — приведення сил гвардії у готовність до виконання поставлених службово-бойових завдань (наприклад, за сигналом «Хвиля» тощо);
• — побудову бойового порядку військ (сил) у складі сил охорони правопорядку;
• — виконання службово-бойових завдань;
• — організацію та здійснення взаємодії із силами охорони правопорядку;
• — забезпечення службово-бойової діяльності;
• — здійснення маневру.

Управління силами здійснюється такими способами, як:

• — централізоване управління;
• — децентралізоване управління;
• — координація дій сил.

Керівництво та управління силами НГУ під час підготовки та ведення бойових дій (воєнний стан) передбачає [1]:

• — організацію підготовки та здійснення керівництва силами НГУ з виконання заходів правового режиму воєнного стану та завдань територіальної оборони;
• — перепідпорядкування органам військового управління Збройних Сил України в особливий період та під час виконання завдань територіальної оборони;
• — визначення порядку застосування національних стандартів та кодексів практики для забезпечення потреб НГУ під час її підготовки та залучення до виконання завдань з оборони України;
• — затвердження єдиних вимог щодо якісних характеристик військової зброї та кількості основних видів номенклатури;
• — розроблення єдиних технічних регламентів у сфері військової зброї;
• — комплектування НГУ військовослужбовцями;
• — забезпечення мобілізації та демобілізації в НГУ;
• — погодження тактико-технічного завдання на виконання наукових робіт;
• — методологічне, методичне та наукове забезпечення мобілізаційної підготовки НГУ;
• — здійснення інших повноважень у сфері оборони держави.

Керівництво та управління силами НГУ під час підготовки бойових дій (воєнний стан) включає:

• — вироблення замислу бойових дій та основ взаємодії управління, забезпечення;
• — постановку завдань (бойові накази, розпорядження, особисте спілкування тощо);
• — планування бойових дій;
• — організацію підготовки підлеглих до бойових дій, контроль та надання їм допомоги.

Початок підготовки — отримання бойового завдання. Закінчення підготовки — до встановленого терміну або з початком бойових дій.

Сутність керівництва та управління силами НГУ в ході бойових дій полягає у постійній, цілеспрямованій діяльності командирів, штабів та інших органів військового управління НГУ під час приведення у готовність до бою (мобілізації^-), керівництва підлеглими у ході ведення бою для безумовного виконання ними поставлених бойових завдань, зокрема:

• — приведення їх у готовність до бою;
• — побудова бойового порядку військ у територіальній обороні, ведення оборонних та наступальних дій;
• — дії підрозділів розвідки щодо здобування та оброблення даних про обстановку;
• — ведення вогню;
• — здійснення взаємодії із силовими структурами;
• — дії технічних підрозділів і контроль за станом функціонування озброєння та військової техніки;
• — здійснення маневру;
• — відновлення боєздатності сил НГУ та ліквідація наслідків нападу противника.

Висновки

Таким чином, сили Національної гвардії України виконують службово-бойові завдання у містах постійної дислокації або у складі угруповань сил, що зведені у певну систему.

Керівництво та управління силами НГУ здійснюється у процесі повсякденної службовобойової діяльності, під час підготовки та виконання службово-бойових завдань, у ході підготовки та ведення бойових дій за воєнного стану. Нові завдання гвардії [1]та одержання важкого озброєння потребують розвитку теоретичних основ оперативного мистецтва та тактики дій сил НГУ, керівництва та управління ними як у самостійних діях, так і у взаємодії з іншими військовими формуваннями держави та правоохоронними органами у процесі повсякденної діяльності, у кризових ситуаціях і у випадках запровадження правових режимів надзвичайного та воєнного стану.

Список використаних джерел

• 1. Про Національну гвардію України [Текст]: Закон України від 13.03.2014 р. № 876-VII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2014. — № 17. — Ст. 594 (із змінами до Закону № 920-VII1 від 24.12.2015 р. включно).
• 2. Про Національну поліцію [Текст]: Закон України від 02.07.2015 р. № 580-V11I // ВВР. — 2015. — № 40−41. — Ст. 379 (із змінами, внесеними згідно із законами № 900-VIII від 23.12.2015 р.,№ 901-VIII від 23.12.2015 р.).
• 3. Про правовий режим надзвичайного стану [Текст]: Закон України від 16.03.2000 р. № 1550-ІН// ВВР. -2000.
• 4. Єрмошин, М.О. Пропозиції щодо рішення командира військової частини внутрішніх військ на участь у припиненні масових заворушень [Текст]/ М.О. Єрмошин, І.Ю. Бірюков, С.П. Купін // Честь і закон. — 2010. — № 1. — С. 31−38.
• 5. Особливості організації зв’язку в частинах та підрозділах Національної гвардії України [Текст]/ Г. А. Дробаха, М.О. Єрмошин, В.І. Щербина та ін. // Честь і закон. — 2016. — № 2. -Є. 19−25.