Основні напрямки ринкових перетворень в економіці незалежної України на першому етапі (1991-1994 рр.)

Почнемо з того, що ж все-таки призвело до різких реформаційних змін у 1991;1994рр. в економіці держав колишнього СРСР, а зокрема України? Що стало причиною демонтажу старих радянських порядків та утвердження абсолютно нових поглядів на роль держави у формуванні і розвитку економіки країни? Чим обернулось отримання такої омріяної незалежності? І чи можна було б уникнути усіх тих проблем, які стали наслідком радикальних і непродуманих змін?

Наприкінці 80-х років стало очевидним те, що радянська командно-адміністративна система управління державою, а саме економікою (оскільки тоді держава безпосередньо впливала на економіку можна умовно ототожнювати держуправління з контролем над економічними процесами), не виправдала себе і тих зусиль, які були прикладені для побудови і розвитку останньої. Екстенсивний напрямок розвитку не дає бажаного результату і веде лише до розвалу економіки. Взагалі СРСР можна вважати величезним невдалим експериментом, який з крахом провалився. Адже неможливо було так довго зберігати в цілісності настільки «законсервовану» імперію. Мається на увазі, що порівняно з іншими країнами, які вже стали на шлях ринкових перетворень, СРСР, так би мовити, жив минулим і вперто відмовлявся від будь-яких нововведень. Що і привело до краху.

Отже, стає зрозуміло, що будь-які спроби реформації соціалізму є марними — «радянщина» в усіх її проявах відходить у минуле. Союзні республіки починають впевнено брати під контроль власну економіку, встановлюють прямі міжреспубліканські зв’язки без посередництва центру. Така ситуація приводить до розпаду СРСР і утворення самостійних держав. Саме тут і виникає потреба побудови нової системи економіки у кожній із новоутворених країн. В Україні цей процес відбувається дещо своєрідно, про ці особливості ми і говоритимемо далі.

Отже, першим питанням, яке потребувало негайного вирішення було зміна абсолютно усіх існуючих систем і підсистем, зокрема в економічній сфері - перехід від командно-адміністративної системи до ринкової, а власності - від державної до приватної. Іншими словами, постала потреба формування основ правової демократичної держави. Все це викликало масу труднощів, адже нова система докорінно відрізнялася від попередньої, що передбачало болючий процес переходу — проведення низки важливих заходів, що повністю змінювали політику держави як щодо її ролі у керуванні економікою, так і щодо абсолютно усіх систем суспільства.

Крім того, Україна отримала у спадок від СРСР величезну кількість невирішених у минулому проблем, які якраз і визначали передумови трансформаційних процесів. Протягом довгого часу країна виконувала роль так званої сировинної бази для усього Радянського Союзу, адже в основному промисловість була зайнята у виробництві продукції, що ще не вважалась придатною для кінцевого споживання, тому і транспортувалась до інших союзних республік для подальшої обробки. Таким чином з України вивозили більшість її ресурсів і ніхто з верхівки не мав наміру щось змінювати. Хоч і було б набагато зручніше виготовляти продукцію на місці, але на розвиток виробництва кінцевих товарів споживання на території України ніхто не мав наміру виділяти кошти. Цілком можливо, що «гальмування» економіки проводились навмисно, що радянська влада передбачала у майбутньому можливе від'єднання України, тому і намагалась не дати жодного шансу на успішний розвиток самостійної країни. Також можна припустити, що це відбувалося з певних політичних міркувань, з метою, так би мовити, приструнити норовливий український народ, спеціально виснажуючи протягом довгого часу економічну базу України, зробити повністю залежною від усього СРСР. Варто відмітити, що і до сьогодні існує тенденція експорту «неготових» товарів.

Як наслідок, вже в 1991р. країна була майже повністю виснаженою. У промисловості добре розвиненим вважався лише воєнно-промисловий комплекс, тоді як інші галузі виробництва були мало задіяні. Крім того з отриманням незалежності постало питання про сплату рахунків за користування Україною енергоносіями зі Сходу СРСР за світовими цінами, що ще більше ускладнило і так скрутне фінансове становище країни. Іще одним пережитком минулого і наступною проблемою став високий рівень одержавлення та монополізації виробництва, це означало, що всі ресурси мали лише одного власника — державу. Що, в свою чергу, робило перехід до ринкової системи ще важчим і довшим.

Не зважаючи на наявність найродючіших чорноземів, сільське господарство також залишалось не розвинутим. Катастрофічною була і екологічна ситуація. Значне техногенне навантаження сприяло забрудненню довкілля, варто згадати Чорнобиль, адже така велика територія, стільки родючих земель стали абсолютно не придатними для життя, маса коштів була витрачена на зменшення наслідків, але все ж вони і досі дають про себе знати. Не на краще складалась ситуація із землею — розораність сільгоспугідь була найвищою у світі. Характерним стало швидке зменшення кількості населення працездатного віку, що в період реформацій проявлялось ще гостріше (в основному через еміграції). Загалом економіка потребувала здійснення швидких радикальних перетворень спрямованих на створення нової економічної системи, яка б могла дати правильний напрямок дій для вирішення усіх економічних проблем країни. Правильно було б сказати, що для того, щоб побудувати з цього пострадянського хаосу повноцінну демократичну державу з ринковою орієнтацією економіки, знадобилося б багато зусиль і часу.

Для формування ринкової економіки потрібен був чіткий план дій, певний розпорядок, який би структурував послідовність виконання відповідних та необхідних заходів. Важливим етапом (теоретичний) перехідного періоду були «Основні напрямки економічної політики в умовах незалежності», що розглядались Верховною Радою України, і які передбачали проведення радикальних заходів щодо перебудови економіки. У 1990;1991рр. Верховною Радою було затверджено Концепцію переходу України до ринкової економіки, в якій і визначалась етапність переходу. Як наслідок влада прийняла низку законів, які певною мірою створювали передумови ринкової трансформації української економіки. Наступний етап, відповідно до Концепції, так званий перехідний, повинен був забезпечити формування основ ринкової інфраструктури через роздержавлення власності, створення суб'єктів ринку, формування національної грошової системи та перехід до вільного ціноутворення, свободу підприємництва тощо. На практиці цей другий етап реалізований не був, і Україна вже з початку 1992р. розпочала свій шлях до безпосередніх ринкових перетворень фактично не підготовленою, без чіткого плану дій і відповідної теоретичної та практичної бази. реформування радянський економіка радикальний Після запровадження у 1992 р. в обіг купоно-карбованця (попередника гривні), Україна стає на шлях «шокової терапії», проголосивши лібералізацію торгівлі та повну свободу ринкових цін, що справедливо можна вважати фатальною помилкою влади, цей непродуманий експеримент привів до посилення інфляційних процесів та зниження рівня життя населення. Згодом у березні 1992р. Верховна Рада ухвалила «Основи національної економічної політики України», що стало наступним кроком до розбудови економіки. «Основи» включали цілий ряд заходів, наприклад, роздержавлення, приватизація, структурна перебудова та модернізація промисловості, перехід до взаєморозрахунків з країнами Співдружності на основі світових цін, переорієнтація зовнішньої торгівлі на західні ринки тощо. Певною мірою прийняття цієї програми стало умовою вступу України до Міжнародного Валютного Фонду (МВФ) у квітні 1992 р. Власне, вступ до МВФ можна розглядати як виключно негативний фактор для економіки країни, оскільки економічна політика, яка проводилася в Україні у зв’язку з вимогами фонду, привела до глибокої економічної кризи. Ставши на шлях лібералізованого ринку з вільними цінами та невтручанням держави у стихійну гру ринкових сил, держава фактично усунулася від регулювання економічних процесів, позбавивши себе важелів управління.

Отже, країна перебувала у стані глибокої економічної кризи, про що свідчило катастрофічне падіння основних економічних показників. Різко знизились бюджетні надходження від промисловості, в той час як видатки бюджету продовжували зростати. Рівень інфляції був найвищим у світі, все популярнішою ставала бартеризація зовнішньої торгівлі, при чому на невигідних для України умовах — експорт відбувався за заниженими цінами, а імпорт — за завищеними. Значно впав і життєвий рівень населення. Для того, щоб якось поповнити бюджет, підвищуються податки, як наслідок посилюється «тінізація» економіки та стають популярними бартерні операції - українці усіма способами намагається ухилитися від сплати несправедливо високих податків. Відбувалася затримка виплат заробітної плати, пенсій, стипендій. Все це стало наслідком непродуманих дій влади, що не завбачила за потрібне обмежити видатки держбюджету, які й надалі продовжували зростати. 1991;1994рр. ще називають періодом поглибленого структурного розбалансування економіки України.

Можна з упевненістю сказати, що саме через відсутність всебічно обґрунтованої комплексної програми ринкових реформ та механізму їх послідовного практичного втілення, Україна і потрапила в таке особливо складне економічне становище. Припустимо, що якби відразу до влади прийшла кваліфікована і компетентна людина, що мала хоч якесь більш-менш чітке уявлення, що ж робити далі, то, можливо, ми б не піднімали зараз це питання про труднощі переходу і давно б уже жили в розвинутій європейській країні.

Всі ці події і процеси показали, що ж все-таки отримала Україна разом з незалежністю, а точніше, що виплило разом з її отриманням, адже до 1991р. всі перераховані вище проблеми, так званий спадок СРСР, старанно приховувався від загалу. Проте ейфорія від отримання такої жаданої та омріяної незалежності затьмарила всю проблемність питання реформації. Народ терпеливо ставився до всіх незручностей, що йому завдавала влада своїми необдуманими експериментами Українці вперто чекали становлення нової демократичної, вільної і сильної держави, закриваючи очі на всі несправедливості і недомовки, надіючись лише на світле майбутнє. Загалом населення було позитивно налаштоване на будь-які зміни і вбачало в усіх цих невирішених питаннях далекий, але можливий просвіт, вихід, що привів би Україну до справжньої незалежності.