Розстріляне Відродження в українській історії

Розстріляне Відродження в українській історії

Термін «Розстріляне Відродження» знайомий нам ще зі школи. Це частина української історії 1920;30-х років. Саме в цей час були створені геніальні твори в різних жанрах мистецтва — літературі, музиці, живопису, не всі з яких до цих пір відомі та вивчені.

Саме слово «відродження» вказує на небувалий підйом серед українського творчого покоління того часу, коли після падіння Російської імперії, митці отримали можливість вільно творити і висловлювати свої погляди через власні твори, чого не могли робити при царській владі. Точніше сказати, в імперські часи всі подібні твори перебували під забороною, а вільнодумство переслідувалося.

Як видно з поняття «розстріляне», після деякого відносного періоду свободи в творчому середовищі, більшовицько-сталінський режим силою своєї репресивної машини знищив або зламав талановитих художників, більшість яких, власне, були розстріляні.

Поняття «Розстріляне Відродження» виникло через два десятиліття після трагічних подій. Першим сформулював його польський публіцист і громадський діяч, який виступав за польсько-українське співробітництво, Єжи Гедройц. У 1958 році він у своєму листі до українського літературознавця Юрія Лавріненка, який працював на замовлення Гедройца над антологією української літератури 1917;33 рр., запропонував назвати роботу саме так.

Діяльність і твори українських митців в царській Росії заборонялися і замовчувалися. Але незважаючи на це, нашими співвітчизниками були написані твори, гідні світового визнання. Після революційних подій 1917 року ці праці стали доступними широкому колу читачів. Разом з цим, молоде українське покоління художників у нових реаліях почали створювати твори, пронизані духом свободи і протесту.

Таким чином, трохи більше ніж за одне десятиліття з’явилася велика кількість обдарованих митців, які створили стільки шедевральних творів, яких вистачило б на багато років і поколінь.

Лесь Курбас, Григорій Косинка, Євген Плужник, Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Микола Хвильовий, Антін Крушельницький, Микола Куліш. сталінський знищення талановитий митець Багато художників брали участь в різних творчих об'єднаннях, таких, як «ВАПЛІТЕ», «Ланка», «Плуг», «Молодняк» .

Головна ідея новели «Я (Романтика)» Хвильового — розчарування в революції, кричущі суперечності і роздвоєння людини того часу. Головний персонаж — людина без імені, а значить, без індивідуальності, без душі. Заради революції він вбиває свою матір і карає себе думкою, чи варта була революція такої жертви.

У романі Валер’яна Підмогильного «Місто» вперше в українській літературі проявилися елементи філософії екзистенціалізму. Головний герой в прагненні насолоди йде від задоволення фізи­чного до найвищих духовних, освітніх потреб. Проте навіть у такій складній тематиці письменник не перетворює роман на просту оповідь «людної» філософії, а творчо осмислює її у застосуванні до нашого національного світовідчуття.

Всі видатні діячі Розстріляного Відродження відчули на собі дії радянської репресивної машини. Вони були або знищені, або зламані. Завдяки розсекреченню документів того часу, у нинішнього покоління з’явився доступ до біографій і слідчих справ українських митців, які були раніше невідомими. Біографічні довідки багатьох з них закінчуються словом «розстріляний», а ті, кому вдалося вижити або повернутися з суворого заслання, вже ніколи не змогли вільно творити, хоча були й ті, хто став зразковим громадянином.

Прийнято вважати, що репресії тривали з 1933 по 1937 рік. Кульмінацією тих трагічних подій став розстріл всесвітньо відомого актора і режисера, народного артиста УРСР Леся Курбаса, а разом з ним ще 100 осіб. Це трапилося 3 листопада 1937 року.

До цих пір невідома точна кількість репресованих українців. За деякими підрахунками ця цифра коливається в районі 30 тисяч чоловік. З іншого боку, за кількістю друкованих українських письменників до і після репресій, дослідники називають 250 репресованих творчих особистостей.

Більшість жертв сталінського терору були реабілітовані в кінці 1950 років, проте їхні твори залишалися під забороною в Радянському Союзі.