Зміни у ставленні поляків до українців упродовж 1991-2014 рр.6

Окремо слід згадати, що зміни суспільних настроїв поляків щодо українців у кінці ХХ — на початку ХХІ ст. відбувалися на тлі складних історичних дискусій щодо відбудови Польського військового меморіалу на Личаківському цвинтарі у Львові (у польській публіцистичній традиції відомого як «Цвинтар орлят»)Див.: Stosunek Polakow do innych narodow: Komunikat z badan (CBOS, NR 20/2014) / Oprac. M. OmyJa Докл. див.: Khakhula L. Ukrainsko-polskie dyskusje w koncu XX — poczqtku XXI wieku: sprawa Cmentarza Orl^t we Lwowie // Mi^dzy wyobrazon^ a polityczn^ wspolnot^ / Red. nauk. M. Genyk, J. Kit, W. Kononenko, W.Lesnyak. — Warszawa, 2011. — S.217—235. та чергових річниць Волинської трагедії 1943 р. Волинь: дві пам’яті: Збірник статей, опублікованих у «Газеті виборчій» / Пер. з пол. В. Павлів, упор. М.Войцеховський. — К.; Варшава, 2009. — 304 с.; Каліщук О. Українсько-польське протистояння на Волині та в Галичині у роки Другої світової війни: науковий та суспільний дискурси. — Л., 2013. — 510 с. Перебіг цих подій певною мірою впливав на тональність виступів політичних діячів, публікації в пресі та громадську думку.

Тому у 2013 р., під час відзначення 70-річчя подій на Волині, польська суспільна думка розділилася щодо їх оцінки, а також можливості польськоукраїнського примирення. Якщо представники ліберальних середовищ знаходили слова вибачення і закликали до примирення, то «кресові» організації говорили лише про суто «польську жертву» і «затіяний українцями геноцид"Портнов А. Історії для домашнього вжитку: Есеї про польсько-російсько-український трикутник пам’яті. — К., 2013. — С.147—154. Натомість для 54% пересічних громадян історія сприймалася такою, що ділить народи, а лише 24% висловили думку, що спільна історична традиція об'єднує поляків і українцівTrudna pami^c: Wolyn 1943: Komunikat z badan (CBOS, BS 93/2013) / Oprac. M.Herrmann. — Warszawa, 2013. — S.3. У цей же час 63% опитаних вважали, що об'єднання між поляками й українцями є можливим, а 21% — неможливимIbid. — S.4. Якщо звернутися до попередніх досліджень польської громадської думки, то слід констатувати, що у 2013 р. польське суспільство у своєму прагненні примирення з українцями зробило рішучий крок назад, рівно на одне десятиліття (у 2003 р. також 63% опитаних вважали примирення між обома народами можливим). Адже ще в 2012 р. кількість оптимістів становила 75%, а 2004 р. їх було 81%Ibid.

Проте події зими 2013—2014 рр. значно зблизили взаємно поляків і українців. Поляки не лише морально підтримали українців, а й взяли активну участь у Революції гідності (студенти, науковці, пенсіонери, громадські діячі). Медійний образ польської присутності на київському Майдані складався з таких епізодів: 30 листопада 2013 р. серед постраждалих від дій «Беркута» був польський журналіст; через декілька днів зі сцени Майдану лідер партії «Закон і справедливість» Я. Качинський вітався з українцями: «Слава Україні!»; поляки допомагали будувати барикади, були волонтерами. У березні 2014 р. журналісти зустріли на барикадах поляка з пов’язкою, схожою на ті, що їх носили вояки Армії крайової під час Варшавського повстання 1944 р. Це виявився хлопець з Ополя на ім'я Давид, член однієї зі сотень самооборониRudnicki J. Pojednanie: Od Wolynia do Majdanu [Електронний ресурс]: http://www.radiownet. pl/publikacje/pojednanie-od-wolynia-do-majdanu#/publikacje/pojednanie-od-wolynia-do-majdanu. Додавали наснаги майданівцям численні польські плакати та дитячі малюнки на підтримку протестуючих.

Проте слід зауважити, що серед частини польської інтелектуальної еліти й надалі продовжував існувати страх перед міфічною «дикою силою зі Сходу», яка «під пеленою націоналізму» здатна зруйнувати європейський лад. Польський історик А. Земба під час виступу в дискусії «Україна в огні» у Краківському університеті провів аналогії Майдану із глибоко вкоріненою в українській культурі традицією козацьких віч. Сучасні українські події історик порівняв з описаними Г. Сенкевичем козацькими радами на Січі, які супроводжувалися вигуками: «Ганьба!», «Зрада!» тощо, та впливали на прийняття рішень старшиною. У подіях початку 2014 р. А. Земба бачив не що інше, як анархізацію суспільства: «З кожної української кризи виходить лише один переможець, який стає провідною політичною силою. Ним є націоналісти. Націоналізм, ксенофобія, які йдуть із Західної України в Центр, є загрозою для самої України і регіону (Росії, Європи)"Glos prof. Andrzeja Zi§ by w dyskusji «O Ukrainie w ogniu — w Instytucie Historii UJ» [Електронний ресурс]: https://wkrakowie2014.wordpress.com/tag/dyskusja/.

Наприкінці січня 2014 р. газета «Rzeczpospolita» надрукувала коротке інтерв'ю з речником «Правого сектора» А. Тарасенком, в якому той заперечив твердження про геноцид поляків на Волині у 1943 р. та різко виступив за об'єднання українських етнічних земель у складі незалежної держави. На запитання журналіста, чи сучасні кордони України справедливі, А. Тарасенко відповів: «Націоналіст це той, хто прагне об'єднати усі етнічні землі свого народу, на яких українці проживали тисячоліттями. Після війни в результаті операції «Вісла» українців виселили з тих земель і справедливості ради ці землі мали б повернутися до України. Я маю на увазі Перемишль і кільканадцять інших повітів"Bielecki J. Lider banderowcow: ludobojstwo na Wolyniu to brednia [Електронний ресурс]: http:// www.rp.pl/artykul/1 083 009.html. Інтерв'ю викликало занепокоєння серед частини поляків і, як зауважив публіцист Л. Ясиня, це на короткий час перервало поширену від листопада 2013 р. тенденцію представляти Україну як громадянське суспільство, здатне на рішучий спротив проти спроб його поневолити. У правих середовищах Польщі пішла реакція, з’явилися заяви про те, що польським політикам слід бути готовими до можливої зміни кордонів у майбутньому, адже «кордони не є даними раз і назавжди"Lewkowicz. To co nie najmqdrzejsze // Gazeta Przemyska. — 2014. — № 5 (82). — 4—10 lutego.

Короткий сплеск польського «розчарування Україною» Л. Ясиня пояснив тим, що впродовж 2013 р. польська публіцистика формувала громадську думку про Україну як про націоналістичний та радикальний край, сильно корумпований, неспроможний розібратися з історичними і сучасними проблемами. Самі ж поляки, подаючи українцям приклад у всьому, «не проговорили з українцями складних проблем, які мають всі шанси виринути з новою силою"Jasinia b. Ukrainski nacjonalizm: ostroznie z definicjami [Електронний ресурс]: http://www.

tokfm.pl/blogi/liberte/2014/02/lukasz_jasina_ukrainski_nacjonalizmostroznie_z_definicjami/1.

Натомість реакція польської політичної еліти, що представляла Перемишль у Сеймі (посол від «Громадянської платформи» М. Жонса), Європарламенті (посол від «Закону та справедливості» Т. Поремба), була доволі промовистою: депутати засудили подібні заяви, назвавши їх «нісенітницями якогось ідіота"Przemyski pogios Euromajdanu // Gazeta Przemyska. — 2014. — № 5 (82). — 4—10 lutego. Проте ці висловлювання політики не ототожнили з протестним рухом і закликали польське суспільство й надалі підтримувати українців.

Широку суспільну підтримку поляками українців демонструють результати соціологічного опитування початку лютого 2014 р. Тоді 65% поляків виразили зацікавлення подіями в Україні. Разом з тим 63% респондентів підтримали протестуючихStosunek do protestow na Ukrainie: Komunikat z badan (CBOS, NR 21/2014) / Oprac. B.Roguska. — Warszawa, 2014. — S.3. (така підтримка була навіть вищою, ніж під час Помаранчевої революції, коли прихильників В. Ющенка підтримало 54% дорослих поляків). 31% не підтримали жодну сторону. Прихильниками В. Януковича проголосили себе 1% респондентів. Можна припустити, що це були симпатики маргінальних праворадикальних організацій, які ще на початку грудня 2013 р. висунули заклик підтримати В. Януковича («Станьмо на захист Віктора Януковича!»)Stanmy w obronie Wiktora Janukowicza! [Електронний ресурс]: http://www.kronikanarodowa.pl/index.php?option=com_content&view=article&id=720:stamy-w-obronie-wiktora-janukowicza; Polscy narodowcy chc^ bronic Janukowycza [Електронний ресурс]: http://ekurjerwarszawski.pl/miasto/wiadomosci/1964/polscy-narodowcy-chca-bronic-janukowycza.html.

На думку 52% опитаних, Польща разом з іншими членами Європейського Союзу повинна підтримувати «продемократичні та проєвропейські прагнення українців"Stosunek do protestow na Ukrainie… — S.5. 12% уважали, що на Польщі лежить особлива місія в українському питанні, а 29% опитаних — що Польща повинна зберегти нейтралітет і не втручатися в українські події⁸¹. Опитування 2014 р. зафіксувало й незначне збільшення громадян Польщі з позитивним ставленням до українців (див. табл., а також графік вище).