Анотація. 
Педагогічний оптимізм як предмет професійного самовиховання сучасного вчителя

У статті розглянуто проблему самовиховання педагогічного оптимізму як одну з найважливіших моральних педагогічних рис сучасного вчителя.

Ключові слова: педагогічний оптимізм, самовиховання, самопідтримка, психолого-педагогічна культура, покликання, педагогічне спілкування.

самовиховання оптимізм педагогічний вчитель.

Актуальність порушеної проблеми.

Самовиховання як свідома діяльність людини, спрямована на вдосконалення особистістю себе самої, розглядається насамперед з точки зору змісту того, що необхідно вдосконалювати. Педагог ставить перед собою мету — якнайкраще підготуватись до професійної діяльності; тому завданнями професійного самовиховання сучасного вчителя є розвиток професійно значущих якостей його особистості.

Маємо на увазі насамперед високий рівень методологічної підготовки спеціаліста, удосконалення його здатності до постійного розвитку моральної культури, формування готовності до широкого і глибокого соціально-педагогічного мислення і творчості.

Найбільш важливу суспільну групу вимог до особистості сучасного педагога складають вимоги до нього як до представника суспільства, який впливає на інших і формує особистість учня власним прикладом. Мова йде про морально-педагогічні якості педагога, зокрема і про інтереси, потреби, переконання та мотиви поведінки. Такими варто вважати загальнолюдські якості, риси характеру і спрямованість особистості в цілому.

Однією з найважливіших морально-педагогічних рис сучасного педагога є педагогічний оптимізм. Він забезпечує спрямування вчителя на позитивний результат як на початковій стадії, так і протягом усієї професійної діяльності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Педагогічний оптимізм як один із компонентів формування педагогічної культури майбутнього вчителя у процесі самовиховання розглядала І.Мусієва [1]; формування у майбутніх вчителів потреби у професійному самовихованні досліджувала І.Шиманович [2].