Виклад основного матеріалу

У дошкільному віці відбувається початкове становлення індивідуальності дитини. Максимальні прояви індивідуальності спостерігаються у процесі творчості (Д. Б. Богоявленська, В. У. Кузьменко, Я. О. Пономарьов, Ю. О. Приходько). Дитині цікаво пізнавати світ, створювати власні деталі, які органічно доповнюють і прикрашають навколишню дійсність [3].

У Законі України «Про освіту» (Розділ І, стаття 6) передбачено «рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку» [1]. Провідна роль у вирішенні цього питання належить освіті. Тому оптимізувати навчально-виховний процес, зробити його більш досконалим та універсальним в контексті формування творчо мислячої особистості, здатної до успішної самореалізації у соціальному житті, покликана саме креативна освіта [5].

Творча активність з’являється у дітей як наслідок впливу креативогенних (сприятливих) факторів, які супроводжують її діяльність ще змалку. Щодо мислення як творчості, то воно виникає, коли людина потрапляє у проблемно-конфліктну ситуацію. Я. О. Пономарьов зазначає, що експериментальне моделювання таких ситуацій є одним зі способів творчого мислення людини. Процес творчого мислення здійснюється за умов його самоорганізації, джерелом якої є пізнавальна активність особистості як цілісного «Я», що саморозвивається [7]. «Я» спонукається до саморозвитку під час розв’язання творчих завдань на основі подолання особистісних конфліктів, які виникають у зв’язку із неможливістю безпосереднього їх вирішення і потребують активної особистісної самоперебудови. Відбувається певне переосмислення як спосіб активного втілення «Я» у проблемно-конфліктній ситуації. Це визначає самозміну й саморозвиток суб'єкта, що трактує переосмислення як рефлексію [7].

Розглядаючи саморозвиток дитячого мислення, М. М. Подд’яков зауважує, що в основі такого саморуху лежить внутрішнє протиріччя, яке полягає в тому, що кожен наступний етап мислення дитини, з одного боку, щось прояснює, а з іншого, дозволяє виявити маловідомі сторони об'єкта, що пізнається, сформулювати з цього приводу нові запитання [6].

З огляду на це, в дитячому експериментуванні достатньо чітко можна прослідкувати процес саморуху мислення дошкільника. У процесі такого особливого виду діяльності дитина виявляє все більш складні приховані зв’язки і відношення між предметами та явищами навколишньої дійсності. Нові знання сприяють формулюванню нових цілей для здійснення більш значних перетворень, що в кінцевому випаду призводить до відкриття.

Дитяча творчість, за твердженням багатьох дослідників, відзначається своєрідністю — характеризується як «творчість для себе». Особливістю цієї творчості є те, що дитина у творчій праці самовдосконалюється, змінюється на краще, здобуває нові знання, набуває вміння й навички, отримує життєвий досвід (Н. О. Ветлугіна, Г. С. Костюк, В. Т. Кудрявцев, В. С. Юркевич). Поступово ця «творчість для себе» починає слугувати іншим. Тобто дитина, пізнаючи себе, починає розуміти навколишній світ, застосовувати набуте раніше, удосконалювати довкілля, творити красу.

На заняттях і в повсякденному житті дошкільники перебувають у стані творчості, тобто створюють оригінальні продукти своєї діяльності - малюнки, вироби з глини, пластиліну, паперу, конструкції з будівельного матеріалу, добирають рими до слів, складають вірші. Але новизна цих витворів є суто суб'єктивною. Це вкотре вказує на відмінність дитячої творчості від дорослої [8].

Вважаємо, що покращити ставлення дошкільника до навколишнього світу, знайти з ним порозуміння допомагають різні форми дослідницької діяльності, її пошуковий, творчий характер. Розв’язання проблеми спочатку є невимушеною діяльністю, яка поступово захоплює дитину, надихає її до пошуку, експериментування, що, зазвичай, призводить до досягнення позитивних результатів. Така легкість у розв’язанні проблем пояснюється відсутністю в дошкільника потреби створювати суспільно цінний продукт, а також внутрішньої критики, яка притаманна дорослій людині. Незаангажованість дитячого мислення, невимушеність, розкутість стають причиною легкого включення дошкільника у процес розв’язання творчих завдань [4; 34].

У дослідженнях низки психологів (В.У. Кузьменко, О. В. Проскура, Г. А. Урунтаєва та інші) доведено, що пригадування дітьми подій недалекого минулого та прогнозування майбутнього виводить дошкільника за межі ситуації, у якій він знаходиться, допомагає оцінити власні вчинки та їх значущість і перспективність у подальшому житті. У процесі таких ситуацій діти починають усвідомлювати, що життя людини складається зі взаємопов'язаних подій, які можливо заздалегідь спланувати і самотужки змінювати. На основі прогнозування індивідуально значущих подій дошкільники вчаться оцінювати власні вчинки у часовому вимірі, усвідомлюють значення власної поведінки та її вплив на життєві процеси, винаходять нові моделі поведінки, стилі спілкування, способи вирішення проблемних ситуацій для покращення життя в цілому [3 та ін.].

Отже, здатність дошкільників до наочного просторового моделювання є важливим чинником активізації процесу розв’язання творчих і винахідницьких завдань, проблемних ситуацій, допомагає розвинути самоконтроль.

Особливістю розвитку просторового моделювання є те, що дорослий спочатку самостійно розробляє моделі, ознайомлює з ними дошкільників, а потім пропонує перейти до самостійного моделювання. Важливо, щоб моделі, створені дітьми, мали практичне застосування в повсякденному житті. Для цього варто застосовувати спеціальні ситуації, за допомогою яких з’являється можливість для поетапного розвитку здатності дітей до просторового моделювання, створення метафоричних образів, наприклад, порівняння улюблених літературних персонажів з певними образами (квіткою, хмаринкою, грозою, деревом тощо) або обговорення та моделювання стосунків (відбувається на основі усвідомлення причинно-наслідкових взаємозв'язків між окремими вчинками персонажів літературних творів, аналізу характеру їхніх стосунків. Діти здатні зображувати сцени з життя окремих персонажів; при цьому фокусувати свою увагу на їхньому розташуванні один відносно іншого).

На думку багатьох дослідників, для покращення диференційованого сприйняття дітьми предметів та явищ навколишнього середовища доцільно застосовувати спостереження [3; 7; 8]. За допомогою спостереження в дітей формуються власні судження, більш розгорнені уявлення про взаємозалежності явищ навколишньої дійсності, розвивається здатність розрізняти особливості предметів, визначати їх якості та властивості, причинно-наслідкові зв’язки, що, у свою чергу, сприяє формуванню впевненості дошкільника у власних силах і діях, викликає почуття задоволення, посилює переконання, підвищує самооцінку. Це сприяє спонтанному вияву творчості дошкільника.

Таким чином, спираючись на дослідження психолога В. У. Кузьменко, варто застосовувати систему спостережень, які сприяють розвитку творчої особистості дитини дошкільного віку. До них відносяться:

• ? розпізнавальні спостереження (сприяють нагромадженню уявлень про властивості предметів і явищ навколишньої дійсності на основі сенсорних дій та обстеження);
• ? відтворювальні спостереження (сенсорні дії звужуються, пріоритет набувають розумові);
• ? спостереження, ініційовані дорослим (вихователь визначає мету й завдання спостереження на основі знань про навколишнє середовище, здобутих дітьми під час занять);
• ? спостереження, ініційовані дітьми (дитина самостійно визначає зміст спостереження та його об'єкт; в основі такої діяльності - події, які справили на неї найбільше враження) [3].

Такі спостереження активізують процеси мислення дитини, ініціативність, прояви спонтанності, евристичності та самостійності.

Ефективним чинником розвитку творчої особистості дитини дошкільного віку, на думку В. У. Кузьменко, є ігрові ситуації [3]. З цією метою дослідниця радить застосовувати такі ігрові ситуації: «На що схоже?», «Відгадай, що це?», «Відгадай на дотик (в піску) «, «Що можна з цим зробити?», «Чим це було раніше?», «Перетвори фігури на різні предмети», «Для кого буде це?» тощо. У процесі організації таких ситуацій діти спроможні розглянути окремі елементи предметів та явищ, співвіднести їх між собою, відгадувати, уявляти, завершувати зображення, фантазувати, висловлювати власну думку, пропонувати різні способи застосування предметів [3].

У Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку в Україні «Я у світі», а саме — в розділі «Креативний розвиток» — зазначено, що спілкуючись з природою, освоюючи рукотворний світ, налагоджуючи спілкування з різними людьми, спостерігаючи за собою, старший дошкільник охоче бере на себе роль дослідника, відкривача та створювача нового, експериментатора, раціоналізатора, фантазера, вигадника [2]. Водночас молодший дошкільник імпровізує з фарбами, олівцями, глиною, пластиліном, готовими аплікативними формами, будівельним матеріалом, музичними рухами специфічними образами, охоче займається словотворчістю.

Тому серед найважливіших завдань креативного розвитку дошкільників у програмі визначено такі:

• ? збагачувати практичний і теоретичний досвід дитини;
• ? надавати їй можливість самовизначитися, виявляти творчу ініціативу, здійснювати самостійні вибори, приймати рішення, варіювати зміст і форму виконання завдання;
• ? заохочувати до досліджень та експериментування;
• ? виховувати потребу в нових враженнях;
• ? створювати сприятливі умови для становлення креативності як базової якості особистості [2].

Також творчим колективом Базової програми було запропоновано низку ігрових завдань-вправ для розвиток креативності дошкільників, які варто застосовувати педагогічним працівникам у своїй практичній діяльності. Серед них заслуговують на увагу «Поміркуй та домалюй», «Мальовничі кола», «Паралелі», «Дивні квадратики», «Маски емоцій», «Запашний букет», «Кольоровий світ», «Колір музики», «Кольорові асоціації» та інші. Застосування цих ігрових завдань сприятиме збагаченню сенсорного досвіду дітей, їхньої емоційної сфери, стимулюватиме перцептивні процеси, призведе до активного прояву творчості дошкільниками.