Причини та фактори появи «дітей вулиці»

Реальна ситуація в Україні свідчить, що проблема «дітей вулиці» з’явилася не вчора, але за різних умов вона розвивалася по-різному. Іноді важко навіть пояснити, що спонукає дітей залишати родину, школу, близьких людей і йти на вулицю. Проте, уже сьогодні можна стверджувати, що існує ряд факторів, які, в основному, дозволяють усвідомити, чому все частіше діти обирають такий ненадійний і часто небезпечний спосіб життя. Як відзначається у матеріалах ЮНІСЕФ, феномен вуличних дітей є симптомом надзвичайного соціального й економічного неблагополуччя у країні, а потім і в сім'ї.

• 1. Соціально-економічні умови появи «дітей вулиці»:
• 1)погіршення матеріального становища значної частини населення України;
• 2) збільшення незайнятих дітей і підлітків;
• 3)економічна експлуатація дорослими дитячої праці (залучення дітей до крадіжок, шахрайства, жебракування тощо);
• 4) послаблення відповідальності батьків за утримання і виховання дітей;
• 5) загострення розбіжностей і конфліктностей між батьками і дітьми;
• 6) ослаблення роботи щодо організації дозвілля дітей за місцем їх проживання і навчання;
• 7)ослаблення роботи з організації дозвілля дітей за місцем їхнього проживання і навчання;
• 8)негативні тенденції у засобах масової інформації, пропаганда насилля і легкого життя.
• 2. Причини відмежування дітей від сім'ї:
• 1)безробіття обох чи одного з батьків;
• 2)відсутність постійного місця роботи батьків чи залучення їх до званого «човникового бізнесу»;
• 3)відсутність постійного житла;
• 4)розлучення батьків;
• 5)асоціальний спосіб життя одного чи обох батьків;
• 6)примус дітей дорослими членами родини до жебракування;
• 7)злочині дії батьків;
• 8)різноманітні форми насилля, спрямованого на дітей;
• 9)раннє або позашлюбне материнство;
• 10)неповна родина;
• 11)новостворені родини. 10, с.276].

На думку експертів сьогодні у ЗМІ створено образ молодої людини, яка не докладаючи зусиль може досягти в житті всього чого захоче. Навіть про долю вуличної дитини фільми закінчуються щасливо. Цей стиль привертає увагу підлітків і виходять на вулицю в пошуках нових вражень, як в кіно. 17, с.84].

Досить помітно також спостерігається певна тенденція при висвітленні у ЗМІ проблеми «життя дітей вулиці», створюються гостро сюжетні фільми з кінцівкою схожою на мильні серіали.

Діти також часто потрапляють на вулицю через конфлікти з друзями та іншими людьми, через проблеми, які в них виникли і щоб втекти від них ідуть на вулицю.

Аналіз чинників виникнення «дітей вулиці» був би не повним без розгляду медичних і психологічних причин цієї проблеми. Потяг до втечі з дому, бродяжництва може бути проявом психічного захворювання або наслідком відхилення у психічному чи особистісному розвитку підлітка.

У 1997 р. за підтримки ЮНІСЕФ була підготовлена група волонтерів із числа учнів старших класів та студентської молоді для проведення соціологічного дослідження серед безпритульних дітей з метою якомога більше дізнатися про їхнє середовище та життя. В Одесі було опитано 151 дитину, у Києві -158 дітей. Опитувальник містив 10 блоків, що охоплювали основні сторони життя дітей вулиці: починаючи від складу сім'ї, типу компанії, житла та здоров’я і закінчуючи способами заробітку, статевими стосунками та потребами і очікуваннями на майбутнє. Кожна друга опитана дитина в Києві на запитання «Де ти живеш?» — відповіла — «На вулиці». Основний загал опитаних дітей вулиці - віком від 9 до 15 років. Наймолодшій дитині було 4 роки, найстаршій — 19. Двоє з трьох — мають батька, п’ятеро з шести — мають матір. Кожен другий — братів і сестер, а переважна кількість київських і одеських діток мають обох батьків. Тобто, інформація повністю спростовує усталений стереотип про те, що дітьми вулиці найчастіше стають сироти. Лише 24 дитини (8%) свідчать про власне сирітство. Перераховуючи причини втечі «на вулицю», діти, в тому числі, називають і суто сімейний компонент: 38% з них вигнані з дому, 15% самі втекли. 10% від кількості вуличних дітей — спричинені матеріальною неспроможністю сім'ї утримувати дитину, а 8% - фізичним насильством у сім'ї щодо дитини. У 55% дітей матері - алкоголіки, у 63% - батьки, у 16% - інші члени родини. Побутує серед причин втечі з дому і наркоманія серед батьків. У 8% дітей наркомани — матері, у 12% - батьки, у 4% - інші члени родини. Основним заняттям дитячих груп на вулиці 43% назвали жебрацтво, а 41% - крадіжки. Серед опитаних працюють практично всі діти, 42% - за гроші, 32% - за їжу, 5% - за житло. Найчастіше діти вулиці миють автомобілі, охороняють речі на вокзалі, підносять важкі клунки продавцям на базарі, продають старі речі, збирають та здають пляшки." Стаж" перебування на вулиці пов’язаний з віком дитини — від одного місяця до семи років. За деякими оцінками, кількість дітей шкільного віку, що не відвідують школу, становить 15−20%. Кожен п’ятий з опитаних не вміє читати, не знає грамоти і не вміє писати кожен четвертий. Але, як правило, початкову ланку школи закінчили майже всі «діти вулиці» і 51% з них хочуть навчатися далі. Вони, як правило, об'єднуються в групи від 4 до І0 чоловік, так їм легше вижити. Кожна шоста дитина перебуває в такій групі разом з родичами (це можуть бути брати або сестри), кожна четверта — разом з друзями, які раніше поруч з нею мешкали або навчалися в школі. Групи переважно однорідні за віком, різниця може бути в один-два роки. В групах перебувають як хлопчики, так і дівчатка. Про суто дівчачі групи волонтерам не повідомлялося. 60% назвали стосунки в групі гарними, і лише один хлопчик хотів би вийти зі своєї групи. Найпоширенішим типом насилля в школі стосовно дітей визначено психологічне, на вулиці - фізичне, а в групі - сексуальне. Є діти, які почали статеве життя у 5 років. Кожен третій з тих, хто свідчить про те, що вступає до статевих контактів, робить це за платню, заробляючи собі на життя. Кожна десята дитина зазнала на собі спроб зґвалтування, причому немає різниці, як хлопчики, так і дівчатка. Половина таких пропозицій походила від родичів, найчастіше — батька дитини. Результатами подібних дій були глибокі психологічні травми і, зрештою, втеча з дому. Дуже часто дитяча проституція є сімейним бізнесом, яка у такий спосіб годує ледь не всю родину. Спостерігається поширення у середовищі дітей венеричних хвороб. Лише кожна десята дитина у разі захворювання лікується за допомогою ліків, інші варіанти відповідей — горілкою, молитвою, нюханням клею. Кожна п’ята дитина взагалі ніяк не лікується. Найчастіше діти відзначали, що їм потрібно вилікувати хворі ноги, опіки кислотою, головний біль, венеричні хвороби. Респондентам практично нічого не відомо про СНІД. На думку опитаних дітей вулиці їхні права мають захищати: Бог -13%, міліція — 18%, держава — 5%, батьки — 24%, сам — 19%. Семеро з опитаних дітей визнали, що вживають наркотики, та перерахували які саме: героїн — 1 чол., клей — 2 чол., конопля — 3 чол., драп, план — 1 чол. Токсикоманами, які нюхають клей «Момент», є майже всі діти вулиці. За віком вуличні наркомани — це діти від семи до дванадцяти років. Поширена також тютюнова і алкогольна залежність серед «дітей вулиці» Відповіді на запитання «твої потреби?» являють собою перелік необхідних дітям речей, продуктів харчування. Переважно — це весь одяг, гроші, їжа та… навчання. Кожен третій з опитаних голодує щодня, а кожен десятий — часто. Не потребує коментарів наступний факт — 72% дітей хочуть змінити своє життя. Третина дітей вихід зі свого теперішнього становища визначила чітко: «Щоб була мама». Інші уявляють це собі як повернення у батьківську сім'ю, в іншу сім'ю шляхом усиновлення, або утворення власної сім'ї. За притулок висловилося 44% опитаних, за те, щоб піти до інтернату — 4%, у дитбудинок сімейного типу — 15%. Кожна шоста дитина мріє про освіту. Двоє дітей визначили свою мету так: «Стати хорошою людиною» .

Таким чином ми виявили, що основною причиною, яка зумовила появу «дітей вулиці», є сімейні проблеми. Сім'я, яка не може дати дитині батьківської любові, опіки, щирого контакту, почуття захищеності, стійкості та гармонійності відносин створює передумови того, що дитина тікає з дому, перетворюється на бездоглядну, безпритульну дитину вулиці.

Наступним важливим чинником є загальне становище в країні, той негативний соціальний фон, який сформувався за роки економічної кризи.

Третій чинник — це економічні проблеми сім'ї, які є наслідком загальної ситуації в країні. Скрутне економічне становище, в якому наразі опинилось багато сімей, призвело до неспроможності батьків задовольнити потреби дітей, а іноді і просто вдосталь нагодувати.