Вступ. 
Напрями формування комунікативної культури майбутніх інженерів

Постановка проблеми. Роль комунікації у формуванні особистості визначальна, оскільки комунікація в усіх її формах і жанрах дозволяє людині засвоювати наявний соціальний досвід, осмислений і систематизований попередніми поколіннями. У спілкуванні відбувається оволодіння духовною, інтелектуальною й матеріальною культурою, пізнання людиною світу й себе, а в результаті цього — соціалізація особистості та коригування її поведінки.

Комунікація в сучасних умовах є основою життєзабезпечення кожного підприємства, організації, фірми. Фахівці в галузі менеджменту вважають, що 63% англійських, 73% американських, 85% японських керівників визначають комунікацію як головну умову досягнення ефективності їх організацій; при цьому вони витрачають на неї від 50 до 90% свого часу [1].

Комунікативна культура передбачає оволодіння особистістю знаннями, уміннями, навичками в організації взаємодії суб'єктів комунікації, що дозволяє встановлювати психологічні контакти з іншими людьми, домагатися точного сприйняття й розуміння у процесі спілкування. В основі комунікативної культури лежать загальноприйняті моральні вимоги до спілкування, нерозривно пов’язані з визнанням неповторності, цінності кожної особистості: ввічливість, коректність, тактовність, скромність, точність, люб’язність. Зазначені правила комунікації є важливим складником базової культури фахівця, а основними показниками її сформованості вважають комунікабельність, компетентність, дотримання норм етикету, володіння мовою як компонентом соціальної регуляції й адаптації, що служить ефективній взаємодії індивідів у сучасному «медіатизованому суспільстві» [2].

Сформована комунікативна культура майбутнього інженера передбачає оволодіння вміннями спілкуватися як на побутовому, так і на професійному рівні, обмінюватися інформацією, налагоджувати ефективні стосунки з учасниками виробничого процесу, організувати спільну творчу діяльність не тільки рідною, а й іноземною мовами. Аналіз публікацій. Комунікативна культура фахівця, як вважають дослідники особливостей професійної комунікації (І. Амінов, О. Гук, Ф. Кузін, А. Панфілова та інші), включає культуру поведінки, емоційну культуру, загальну культуру мовлення й культуру ділового спілкування. Остання значною мірою визначає ефективність професійної діяльності.

Культура поведінки особистості формується відповідно до етичних норм суспільства. Емоційна культура включає вміння регулювати свій психічний стан, керувати власними емоціями, розуміти емоційний стан співрозмовника, знімати хвилювання, долати нерішучість, установлювати емоційний контакт.

Загальна культура мовлення передбачає дотримання норм мовленнєвої поведінки в будь-яких ситуаціях спілкування; культура ділового спілкування — низку додаткових вимог порівняно із загальною мовленнєвою культурою, таких, як володіння термінологією конкретної спеціальності, уміння будувати виступ професійної тематики, організувати професійний діалог і керувати ним, уміння спілкуватися з неспеціалістами з питань професійної діяльності тощо.

Учені Дж. Локк, М. Ломоносов, Ж. Руссо, М. Сперанський, К. Ушинський та інші заклали основи успішної комунікації, якими вважали такі: толерантність і рефлексію комунікації, емоційність і стиль висловлення думок, глибоке пізнання тих, хто сприймає інформацію, дотримання етичних норм, вибір оптимального стилю передавання інформації. Це, на думку О. Гук [3], складає так звану моральну культуру спілкування, яка передбачає насамперед співвіднесення, зіставлення почуттів людини, її мислення, поведінки, слухання, мовлення з традиційними моральними принципами й нормами, цінностями та налаштуваннями; уміння адекватно обирати й реалізовувати ефективні стратегії й тактики спілкування відповідно до ситуації, що склалася, та відповідно до індивідуальних особливостей людини. Тому ознаками моральності спілкування є толерантність, повага, самоповага, відкритість, адаптивність, співчуття, милосердя, піклування, любов.

Метою статті є визначення особливостей комунікативної культури майбутніх інженерів і характеристика основних напрямів формування комунікативної культури студентів вищих технічних навчальних закладів.