Житія святих, укладені на Святій Горі Афон та українська агіографічна традиція

Житія святих, укладені на Святій Горі Афон та українська агіографічна традиція

У статті висвітлюється важлива подія в сучасній українській духовній культурі - вихід Житій святих, укладених на Святій Горі Афон, українською мовою. Укладачем цього видання є ієромонах Макарій з монастиря Симонопетра на Афоні.Крім того, у дослідженні розглядається українська агіографічна традиція від преп. Нестора Літописця та його співавторів до святителів Димитрія Ростовського та Філарета (Гумілевського), архієпископа Чернігівського.

Прийняття християнства — це, без перебільшення, епохальна інтегративна та об'єднавча подія для всього слов’янського світу, що дала можливість Київській державі увійти в коло країн християнської цивілізації, стати частиною їх інтелектуального і духовного надбання.

Християнство як релігійна система «докорінно змінила хід розвитку державності, духовності і культури східних слов’ян, всього їхнього суспільно-політичного життя. Вона мала не лише суто релігійні, а й нерелігійні наслідки. Християнство прийшло в Русь-Україну не лише як релігія, але і як нові культура, мораль, цивілізація.

Завдяки його прийняттю Київ став одночасно і політичним, і релігійним центром середньовічної Русі-України. Причому міжнародний авторитет Києва з часом настільки зріс, що його стали порівнювати із «священним градом» Єрусалимом та з «новим Єрусалимом» — Константинополем. … Через християнство Україна отримала змогу також прилучитися до багатої спадщини античної культури, спадкоємницею якої була Візантія. Крім того, після прийняття християнства східні слов’яни відчули на собі культурний вплив Болгарії, через яку здійснювалися контакти Русі-України з Візантією"¹.

Праведні труди святих Рівноапостольних Кирила та Мефодія дали можливість познайомити слов’янські народи із візантійською агіографією. А їхні учні «започаткували оригінальну слов’янську агіографічну традицію яскравими житіями самих святих перекладачів. Незабаром після Хрещення Київської Русі народжується й давньоруська агіографія. Уже у Повісті минулих літ (2-ї пол. ХІ ст.) преп. Нестор Літописець та його співавтори виступають як агіографи, ставлячи в один ряд із давніми християнськими святими своїх видатних співвітчизників: передусім преп. Антонія (це житіє не збереглося) та преп. Феодосія Печерських, а також перших руських страстотерпців свв. Бориса і Гліба та інших сучасних їм світських та релігійних діячів» .

Література, що прийшла на нашу землю з прийняттям християнства, сприяла творенню нашої власної оригінальної літератури, яка «розходилася спочатку в болгарських перекладах та переробках, дедалі більше перероблялась переписувачами і, обтираючись у повсякчасному вжитку, набирала дедалі виразніших місцевих ознак, одкидала одні деталі, приймала натомість інші й таким чином потроху входила органічною частиною в наше письменство». житіє святий афон агіографічний Д. Чижевський відзначає, що перекладна література «дала надзвичайно багато для розвитку літератури оригінальної: мова, стиль, композиція, зміст останньої діставали численні продуктивні спонуки від перекладної літератури. Цей вплив був значний навіть у сфері народної поезії, оскільки про неї можна судити.

Дух перекладної літератури значною мірою був духом старохристиянським …; специфічні «візантійські» впливи були, але не переважали".

У науковій картині світу прийнято поділяти релігійну літературу часів Київської Русі на «канонічну (правовірну)та апокрифи. До канонічної належать житія — житійні, агіографічні твори, присвячені подвижницькому життю святих. Вони перекладалися безпосередньо з грецьких оригіналів. … Поступово виникли календарні житія, тобто розміщені за порядком днів пам’яті святих (Четьї-мінеї, Синаксар чи Прологи). Поширеною на Русі була збірка менших житій на кожен день року з додатками повчальних оповідань під назвою „Пролог“ („Синаксар“, „Менологіон“). Існували й некалендарні житія — патерики, де житія розташовані в алфавітному (азбучний патерик) чи географічному (Сінайський патерик, Єгипетський патерик) порядку. Найбільшим здобутком цього жанру. був Києво-Печерський патерик (початок ХІІІ ст.), також географічний».

Ця видатна пам’ятка нашої культури, приєднуючись до Єгипетського, Синайського, Палестинського та інших отечників, засвідчує як Житія святих, укладені на Святій Горі Афон та українська агіографічна традиція приналежність «києво-руського християнства до всієї східнохристиянської традиції, так і неповторність, унікальність нашої святості».

Хоч яким складним для християнської культури України був період після татаро-монгольської навали ХТТТ-ХУ ст., та і в цей час поволі, але невпинно тривало входження християнських цінностей в життя суспільства. Суттєвим досягненням агіографії цього відтінку часу був рукопис Києво-Печерського Патерика від 1462 року (т.зв. Касіянівська редакція). Відтепер житія печерських святих циркулюватимуть у народі саме у цій версії".

Розширення культурних контактів з Європою, глибинні зв’язки з православною грецькою традицією, поширення книгодрукування — все це, починаючи з ХУТ-ХУТТ ст., сприяє входженню в українську духовну культуру нових житійних сюжетів.

Надзвичайно важливою постаттю в нашій культурі був святитель Петро Могила (15 961 646 рр.) — палкий захисник православної віри, людина широкої ерудиції, інтелектуал з твердим характером та люблячим людей серцем. Його державницька та духовна діяльність сприяли поверненню Києву статусу центру всього православного населення як України, так і Польщі та Литви. Він був канонізований Української Православною Церквоюу 1996 році, з нагоди 400- ліття від дня народження.

Святитель Петро Могила «задумав, але не встиг реалізувати дві колосальні праці: Житія святих та перевидання виправленої слов’янської Біблії… Його задум з часом утілив монах київського Кирилівського монастиря Димитрій (в миру Данило Туптало) — згодом святитель Димитрій Ростовський, який створив перше у нашій Церкві зібрання Житій святих, що назавжди стало настільною книгою віруючих».

Не можемо оминути увагою і ще одне надбання нашої духовної культури. Йдеться про 4- томне зібрання житій святителя Філарета (Гумілевського), архієпископа Чернігівського. У названій праці він глибоко дослідив церковну історію та спадщину Отців Церкви.

Якщо перекинути місток у сучасність, то важливою подією в сучасній українській культурі став вихід Житій святих, укладених на Святій Горі Афон українською мовою. Український переклад, як зазначено у передмові до видання, «було розпочато з благословення людини, яка наочно нагадувала всім нам про присутність святості у нашому житті, — Блаженнішого Митрополита Київського та всієї України Володимира, світлій пам’яті якого ми присвячуємо це видання». Укладачем цього видання є ієромонах Макарій з монастиря Симонопетра на Афоні. «Житія святих — це саме Євангеліє, втілене в повсякденному житті. Усі ці Божі люди — чоловіки та жінки, поважні старці й енергійна молодь, навіть зовсім малі діти нехтували всім, щоб віднайти Христа. Вони крок за кроком ішли шляхом подвижництва. Відтак, прославлені у лоні Церкви Самим Розіп'ятим Господом, вони освітлюють серця вірних, наче осяйні світила.

Тож зрозуміло, чому уважне читання Житій святих не менш важливе для віруючих, аніж читання Священних Писань Старого і Нового Завітів, творів богоносних отців, Діянь та Правил святих Соборів", — відзначив Варфоломей, Божою милістю, архієпископ Константинополя, Нового Рима, Вселенський Патріарх.

У передмові до французького видання Синаксаря ігумен афонського монастиря Симонопетра, шановний старець архімандрит Еміліан (Вафідіс) відзначає, що «Житія святих — це не лише повернення уваги історичної науки до витоків Церкви; вивчення їх — не просто знайомство. Це наше залучення до життя та способу життя повсякчас тут присутнього друга Божого — такого, на якого його перетворила благодать Божа… Зрештою, для нас це певною мірою вступ до таїни та шлях до Первообразу, до якого здіймаються і любов, і пошана, і поклоніння наші».

У Синаксарі о. Макарія, укладеному на Святій Горі Афон, зокрема в його українському перекладі, враховано досвід видатних попередників, особливо в житіях святих Київської Русі.

В українському виданні значно розширено інформацію про житія тих святих, які жили і творили в Україні. Житія свт. Петра Могили, свт. Феофана Затворника, свт. Афанасія Мгарського, преп. Іони Київського та ін. були спеціально укладені для українського видання афонського Синаксаря. Крім того, у названий том увійшли нові відомості про православних святих таких країн, як Грузія, Британія та ін.

Архімандрит Києво-Печерської Лаври Варлаам Ясинський у передмові до видання Житій святих свт. Димитрія Ростовського звертаючись до читача, закликав: «Ти ж бо, благочестивий читачу, подякуй Богові в Трійці Святій єдиному, хваленому в святих Своїх, і тому, що уже зумів здійснити і друком видати книгу цю добро-потрібну житій, і описані в них праці та подвиги святих прийми люб’язно й користуйся, намагаючись і собі наслідувати житія святих, і хай сподобишся за життя своє богоугодне до вписання у книгу життя вічного та ликостояння зі святими на небесах».

Переконані, що ці слова архімандрита Варлаама можемо віднести й до Синаксар, що укладений на Святій Горі Афоні єромонахом Макарієм з монастиря Симонопетра. Адже життєписи знаменитих єпископів, патріархів, монахів, світських осіб, канонізованих Православною Церквою, без сумніву, важливий фрагмент нашої духовної культури. Житійна література завжди збагачувала віруючу людину, була певним зразком благочестя. Ці твори відкривають нові смисли, живлять допитливу думку, подають приклади втілення найвищих чеснот у житті святих, спонукають до самозаглиблення та самовдосконалення.