Розділ 1. Теоретичні основи формування навичок навчальної діяльності у дітей старшого дошкільного віку в ході занять

Формування навичок навчальної діяльності у дітей старшого дошкільного віку в ході занять як наукова проблема.

Навчальна діяльність повинна приваблювати дітей, приносити їм радість і задоволення. Тому з раннього дитинства слід виховувати у них пізнавальні інтереси, які виражають усвідомлену спрямованість особистості, стимулюють психічні процеси і функції, активізують здібності. На основі інтересу до діяльності у дитини мобілізуються внутрішні сили, що важливо брати до уваги при організації навчальної діяльності дошкільників. Не виправдано опиратися у цій справі лише на почуття обов’язку, відповідальність, дисциплінованість. Звичайно, і ці якості необхідно враховувати, дбаючи про формування вольових якостей дитини-дошкільника. Важливо також пам’ятати, що у дітей ще дуже слабо розвинені необхідні для навчання довільна увага і довільне запам’ятовування. Низьким є рівень її працездатності.

Засвоєні без інтересу і захоплення знання будуть формальними, а таке навчання не сприятиме розвитку допитливого творчого розуму. К. Ушинський стверджував, що «навчання за примусом і силою волі» не сприятиме створенню розвивальних умов [39, с.76]. Тому виховання пізнавальних інтересів і потреб є важливою передумовою формування навчальної діяльності. Адже стійкі пізнавальні інтереси викликають у дитини бажання вчитися, постійно отримувати нові знання.

Інтерес до навчання виникає і розвивається за таких умов:

• — можливість самостійного пошуку і відкриття дитиною нових знань, вирішення проблемних завдань;
• — різноманітність навчальної діяльності (одноманітний матеріал і методи його засвоєння швидко викликають у дітей нудьгу);
• — усвідомлення потрібності і важливості навчального матеріалу;
• — пов'язаність нового матеріалу із засвоєним раніше;
• — посильність засвоєння, пізнавальна складність нового матеріалу (надто легкий і надто важкий матеріал не викликає пізнавального інтересу);
• — яскравість і емоційність навчального матеріалу;
• — позитивне оцінювання успіхів дітей, що стимулює їх активність.

Отже, виховання позитивних інтересів є найважливішою складовою виховання особистості дитини.

У баченні передумов навчальної діяльності сучасна педагогіка спирається на висунуті В. Давидовим і Д. Ельконіним положення про зміст і структуру навчальної діяльності. Відповідно до них навчальною є діяльність, під час якої діти оволодівають науково-теоретичними поняттями, загальними способами виконання практичних завдань, зміст яких втілюють ці поняття. Засвоєння і відтворення дітьми цих способів є основною навчальною метою. Навчальна діяльність не тотожна засвоєнню, оскільки знання, уміння і навички дитина може отримувати і поза нею — у грі, праці. Однак, лише у навчальній діяльності можливе засвоєння системи теоретичних понять як форми суспільного досвіду [14, ст. 112].

Навчальна діяльність дітей розвивається на основі усвідомленого визначення ними способу дій. Тому не менш важливою її передумовою є оволодіння дошкільниками загальними способами дій, тобто такими способами, які забезпечують розв’язання практичних або пізнавальних завдань.

За спостереженнями автора методики, навчання дітей умінню оволодівати способами дій, їхній інтерес до способів виконання завдань є психологічною основою навчальної діяльності. Характерними ознаками вміння учитися є: уміння слухати і чути вихователя, працювати за його вказівками; здатність відокремлювати свої дії від дій інших дітей, контролювати власні дії та слова тощо [8, с. 42].

Навчальна діяльність є одним із видів пізнавальної діяльності дитини. Вміння працювати за вказівками вихователя недостатньо для її формування. Якщо діти точно виконують інструкції педагога, вони сприймають від нього спосіб дій для розв’язання конкретно-практичного завдання, а для розв’язування групи певних завдань потрібно спочатку засвоїти загальний спосіб дій.

Важливою передумовою навчальної діяльності дошкільників є самостійний пошук способів виконання практичних і пізнавальних завдань. Діти дошкільного віку виокремлюють не лише практичний результат дії, а й знання, уміння, які вони при цьому засвоюють. Під час розв’язання практичних завдань свідомість дітей переорієнтовується з кінцевого результату на способи його досягнення. Дошкільники починають осмислювати свої дії та їх результати, тобто усвідомлювати спосіб, завдяки якому здобувають нові знання. Таке усвідомлення стимулює формування у них нових пізнавальних дій, а відповідно, і формування нових, складніших знань. Діти намагаються використати засвоєний спосіб пізнавальних дій у нових умовах. Розв’язуючи подібні, але не тотожні завдання, вони виробляють певні узагальнення, на підставі яких переносять опанований спосіб у нові умови.

Навчання, спрямоване на формування загальних способів розв’язання конкретно-практичних завдань, виробляє у дітей вміння раціонально аналізувати умови нового завдання, самостійно знаходити способи його розв’язання.

Ще однією передумовою успішної навчальної діяльності дошкільників є опанування контролем способу виконання своїх дій. Навчальна діяльність, що відбувається на основі зразка дій, без зіставлення виконаної дитиною дії із зразком без контролю, позбавляється свого основного компонента. Як свідчать результати психолого-педагогічних досліджень, підготовку до навчальної діяльності потрібно починати з формування вмінь контролювати й оцінювати свої дії. Такі дії у дітей дошкільного віку формуються стихійно. Цілеспрямованому контролю своїх дій покликаний навчити дошкільників вихователь [26, с. 12].

Діти, сприймаючи й аналізуючи оцінки, якими дорослі характеризують їх роботу, критерії, за якими порівнюють їхні старання і результати цих старань, починають правильніше контролювати свої дії, оцінювати власні знання і вміння. У них формуються навички самоконтролю і самооцінки у виконанні навчальних завдань, поява яких є першим етапом оволодіння навчальною діяльністю.

Для розвитку передумов навчальної діяльності необхідний особливий тип контролю, пов’язаний з формуванням уміння самостійно визначати і застосовувати способи дій. Основною умовою його розвитку є спеціальні методи навчання дітей прийомів порівняння отриманих результатів із заданим способом дій.

Отже, основними передумовами навчальної діяльності дошкільників є: наявність у них стійких пізнавальних інтересів; оволодіння загальними способами дій; самостійне знаходження способів виконання практичних і пізнавальних завдань; контролювання способу виконання власних дій. Основні компоненти цієї діяльності: прийняття завдання; вибір шляхів і засобів його здійснення, дотримання їх; контроль, самоконтроль і самоперевірка, особистісний (мотиваційний) компонент; мотиви, що спонукають дошкільників оволодіти навчальною діяльністю (пізнавальні інтереси). Структура навчальної діяльності залежить від її компонентів і взаємозв'язків між ними.

З різних видів діяльності в дошкільному дитинстві починає виділятися навчальна діяльність як специфічний вид цілеспрямованої діяльності по засвоєнню соціально виробленого досвіду, емпіричних і теоретичних знань в умовах організованого навчання. Навчальна діяльність не є грою, а формується під безпосереднім педагогічним впливом в процесі навчання. У дошкільному віці з’являються перші передумови у розвитку здатності вчитися, формуються основні передумови навчальної діяльності: прийняття навчальних завдань, оволодіння узагальненими способами вирішення завдань, оволодіння діями контролю та оцінки. Це здійснюється в процесі співробітництва, психолого-педагогічної взаємодії дитини і дорослого, спрямованого на соціально-особистісний розвиток і формування готовності до навчальної діяльності.

Навчальна діяльність не надбудовується механічно над попередньою — ігровою, оскільки наявність психологічних передумов, що формуються в грі, ще не зумовлює психологічної готовності до оволодіння навчальною діяльністю, яка виникає в результаті цілеспрямованого формування. Діяльність старшого дошкільника повинна бути організована таким чином, щоб у ній виникали і розвивалися психічні функції, необхідні для навчальної діяльності, і яка була б логічним переходом від ігрової діяльності до навчальної. Формування психолого-педагогічної готовності до навчальної діяльності передбачає опору на провідну діяльність даного віку — гру. Спочатку у гру вводиться навчальна задача, яка підпорядковується ігровому завданню; ігрова діяльність при цьому зберігає свою структуру, а новий компонент — навчальна ціль як би надбудовується. Поступово спосіб вирішення і продукт замінюються відповідними компонентами навчальної діяльності. Потім змістотворча мотивація навчальної діяльності включається як підпорядкована мотивації ігрової діяльності на основі підрядності мотивів. [32, с. 2].

Формування окремих компонентів навчальної діяльності в старшому дошкільному віці успішно проходить на спеціально організованих навчальних заняттях в процесі малювання, ліплення, аплікації, конструювання та ін. На навчально-ігрових заняттях у дошкільнят формуються такі елементи навчальної діяльності, як здатність діяти за зразком, вміння сприймати і виконувати інструкцію, вміння оцінювати свою роботу і роботу інших дітей. Знання, як діяльність дітей, спрямована до мети, висунутої педагогом, тільки на перших етапах з'єднана з грою. Але з часом починають переважати мотиви навчання (зробити, виконати). Формування передумов навчальної діяльності здійснюється в ситуаціях співробітництва, спілкування, різних типів міжособистісної взаємодії, у тому числі і взаємодії з педагогом, основною характеристикою яких виступає особистісно орієнтований підхід.

Навчальна діяльність має суттєвий вплив на психіку дитини. Він стає більш зібраним, дисциплінованим, уважним, організованим. Формуються знання, вміння та навички, розширюються пізнавальні інтереси, розвиваються вольові якості особистості, самосвідомість. Спільна навчальна діяльність припускає певний вплив дітей один на одного, що направляється у виховних цілях, що становить важливу основу для розвитку у дітей самостійності, умінь діяти організовано, спільно. Стале позитивне ставлення і розвивається пізнавальна мотивація дозволяють легко перейти від гри до занять [29, с.87].

Дидактичні засоби освітньої роботи з дітьми дошкільного віку можна розділити на дві групи:

• — перша група характеризується тим, що навчання веде дорослий (головне при цьому — психологічний вплив дорослого на дітей в обстановці спільної діяльності дорослого і дитини);
• — у другій групі навчальний вплив передається дидактичному матеріалу, дидактичної гри, побудованої з урахуванням освітніх завдань (основа такого впливу — принцип автодидактичності. Дидактичний матеріал, дидактичні ігри, навчально-ігрові завдання спрямовують діяльність дитини, дають йому можливість самонавчання. Роль дорослого виявляється опосередковано: у підготовці методичних навчально-ігрових завдань, в організації обстановки цих ігор, у зміні завдань у процесі гри, в індивідуальних уроках).

З точки зору формування передумов навчальної діяльності в дошкільному віці найбільша ефективність належить таким засобам навчання, де дорослий дає дітям не тільки знання і вміння, а й спосіб оволодіння ними, активно впливаючи на дітей. При цьому необхідно орієнтуватися на дидактичні принципи, засновані на психологічних закономірностях дітей дошкільного віку: виховний принцип і розвиваючого навчання, принцип науковості, принцип наочності, систематичності і послідовності, принцип доступності, свідомості і активності в навчанні.

У методичному аспекті для розвитку навчальної діяльності дошкільника використовуються різноманітні дидактичні матеріали і посібники. Дидактичні ігри, ігрові завдання і прийоми підвищують інтерес до змісту занять, активізують дітей. Під час зацікавленості у дітей з’являється бажання виконати роботу, активізується пошук цікавих шляхів вирішення, контроль своїх дій і дій інших. Таким чином, до кінця дошкільного віку формуються передумови навчальної діяльності у процесі спеціально організованих навчальних занять, розвиваються пізнавальні інтереси, вміння вчитися, що багато в чому обумовлює рівень готовності до шкільного навчання. Формування передумов навчальної діяльності у старших дошкільників відбувається ефективніше при інтеграції ігрової та навчальної діяльності, що забезпечує суб'єктну активність дитини Що ж таке навчальна діяльність? Це, за класифікацією С. Рубінштейна, перший вид навчання, прямо і безпосередньо спрямований на оволодіння знаннями й уміннями [21, с. 118]. Аналіз навчальної діяльності, проведений Д.Б. Ельконіном, В. В. Давидовим [21, с. 118], показав, що вона має свою структуру, специфічну будову, а саме: включає навчальні завдання, навчальні дії, контроль та оцінку. Центральне місце в структурі діяльності належить навчальному завданню. Навчальне завдання не слід розуміти як завдання, яке дитина повинна виконати на занятті. Учбове завдання — це мета. Сутність цілі полягає в оволодінні узагальненим способом дій, які допоможуть виконати аналогічні завдання, вирішити завдання даного виду. [21, с. 118] Так, педагог ставить за мету — навчити дітей малювати листяних дерев. Основна увага приділяється виробленню вміння передавати істотні ознаки предмета: стовбур, гілки, їх розташування. Оволодівши узагальненим способом малювання дерева як такого, дитина зможе використовувати його при виконанні будь-якого конкретного завдання аналогічного змісту (у малюванні на теми «Осіннє дерево», «Квітуча яблуня», «Зимовий сквер» та ін.) Навчивши дітей узагальненому способу складання, вихователь варіює завдання, пропонуючи різний матеріал для вирішення навчального завдання: скласти загадки про предмети, необхідних для праці людей, про тварин, про садові квіти і т. д. [21, с. 123].

Навчальні дії, за допомогою яких вирішуються навчальні завдання, складаються з багатьох різних навчальних операцій. Для того щоб діти опанували навчальними діями, необхідно спочатку виконувати їх при повному розгорненні всіх операцій. На перших порах операції відбуваються або матеріально — за допомогою якихось предметів, або наочно-зображувально — з використанням зображень, їх знакових замінників. Наприклад, засвоюючи поняття рівності та нерівності груп предметів, дитина виконує дії з іграшками, картинками, фішками, що заміщають реальні предмети або їх зображення. Лише поступово, по мірі відпрацювання тієї чи іншої операції, процес виконання дій згортається і відбувається відразу як єдине ціле.

У спеціальній літературі зустрічаються відомості про те, що для оволодіння яким-небудь видом діяльності (ігрової, навчальної і т.д.) на попередньому етапі розвитку повинні бути сформовані певні передумови, що дозволяють перейти дитині до цієї діяльності без особливих труднощів. У той же час передумовами не можуть вважатися структурні компоненти цієї діяльності.

Передумови навчальної діяльності можна розділити на дві основні групи:

• — психологічні (тобто достатній рівень розвитку пізнавальних процесів: уваги, пам’яті, наочно-образного, логічного мислення, уяви, довільності психічних процесів; вміння засвоювати і застосовувати загальні способи дії, знаходити самостійно способи вирішення нових завдань і т.д.);
• — комунікативні або психосоціальні (вміння слухати і чути, підпорядковувати свої дії інструкціями та зауважень, розуміти і приймати навчальну задачу, вільно володіти вербальними засобами спілкування, цілеспрямовано й послідовно виконувати навчальні дії та дії контроль та оцінки). [7, с. 13].

Проблема психологічної готовності дітей старшого дошкільного віку до навчальної діяльності тісно пов’язана зі зміною провідного виду діяльності в даному віковому періоді, а саме з переходом від сюжетно-рольової гри до навчальної діяльності. Згідно періодизації Д.Б. Ельконіна [21, с. 119], криза семи років знаменний тим, що дитина від орієнтації на засвоєння соціальних норм і відносин між людьми звертається до засвоєння способів дій з предметами.

Аналіз, проведений у дослідженнях В. Давидова, і Д. Ельконіна показав, що навчальна діяльність має специфічну структуру, що включає:

• — навчальні завдання;
• — навчальні дії;
• — контроль;
• — оцінку [7, с. 13].

У повсякденному житті дорослі і діти вирішують десятки завдань. Відмінність навчальних завдань від практичних полягає в тому, що основною метою діяльності дітей є засвоєння загальних способів виділення властивостей понять або рішення деякого класу конкретно-практичних завдань. Саме звернення від результатів діяльності до способів може бути виділено як основна характеристика повноцінної навчальної діяльності.

Робота дітей у навчальних ситуаціях реалізується у навчальних діях, за допомогою яких вони «засвоюють зразки загальних способів розв’язання задач і загальні прийоми визначення умов їх застосування» [10, с. 11]. Повноцінна діяльність в ситуації навчальної задачі передбачає виконання ще однієї дії - контролю. Дитина повинна співвіднести свої навчальні дії та їх результати із заданими зразками, співвіднести якість цих результатів з рівнем і повнотою виконаних навчальних дій. З контролем тісно пов’язана оцінка, яка фіксує відповідність або невідповідність результатів вимогам навчальної ситуації.

Відзначено, що центральне місце в структурі навчальної діяльності належить навчальному завданню. Можливість прийняти навчальне завдання і здатність вирішити її отримують у цьому випадку значення найважливіших критеріїв готовності дитини до навчальної діяльноті [17, с. 18].

Зазначимо, що поняття «цілеспрямоване навчання» і «навчальна діяльність» далеко не ідентичні.

Щоб простежити формування здатності вирішувати навчальне завдання і виділяти умови, при яких відбувається переорієнтація з результатів на спосіб дії, розглянемо, які передумови цього явища зароджуються у грі як провідної діяльності старшого дошкільника.

Гра протягом дошкільного віку зазнає істотні зміни, розвиток гри йде від розгорнутої уявної ситуації і прихованих правил до прихованої уявної ситуації і явним правилами.

Сюжетно-рольова гра, що передбачає розгорнуту уявну ситуацію, передує ігор за правилами. Її можна охарактеризувати як свого роду школу соціальних відносин, в якій постійно моделюються і зміцнюються соціальні форми поведінки. Граючи, діти вчаться людської здатності до співпраці. У рольовій грі розвиваються якості, необхідні для подальшого навчання в школі [17, с. 46].

Також велике значення для формування передумов навчальної діяльності мають ігри за правилами. Вони з’являються до кінця дошкільного віку і безпосередньо передують навчальної діяльності. Ігри за правилами, на відміну від сюжетно-рольових, припускають особливий підготовчий етап оволодіння їх принципом. У них дитина навчається свідомо підкорятися правилам, причому ці правила легко стають для нього внутрішніми, непримусові. Здатність підкорятися правилам і перехід зовнішніх правил у внутрішні мають величезне значення для створення передумов навчальної діяльності.

При переході до шкільного навчання ця здатність робить можливим підпорядкування активності дитини навчальних завдань і цілей.

Слід підкреслити, що саме в іграх за правилами дитина починає звертати увагу на спосіб досягнення результату, а не тільки на сам результат. Важливість цього придбання важко переоцінити, враховуючи той факт, що центральним моментом формування навчальної діяльності дошкільників є переорієнтування свідомості дитини з кінцевого результату, який необхідно отримати в ході того чи іншого завдання, на способи виконання цього завдання. [21, с. 43].

З підростанням дитини 6−7 річного віку навчальна діяльність стає провідною, а це сприяє розбудові всіх психічних процесів і в центр свідомості дитини висувається мислення. Ця перебудова веде до розвитку довільності психічних процесів і формування у дітей здатності до планування, до контролю і самоконтролю.

Одним із значущих моментів формування повноцінної навчальної діяльності як показують спеціальні психологічні дослідження А. Венгера, Г. Кравцової Є. Смірнової, Л. Вигодського, та та ін, є довільність (довільність поведінки, уваги, спілкування) [16, с. 94].

Теорія Д.Б. Ельконіна про структуру навчальної діяльності покладена в основу формування навчально-організаційних умінь дітей старшого дошкільного віку, які включають в себе:

• — організаційно-особистісні;
• — організаційно-технічні;
• — організаційно-гігієнічні. [17, с. 204].

Вони в свою чергу також включають цілий ряд умінь. Так, організаційно-особистісні вміння припускають наявність у особистості школяра наступного комплексу умінь:

• — цілевизначенню;
• — планування майбутньої діяльності;
• — виконання дій за розробленим алгоритмом;
• — самоконтроль;
• — самооцінка;
• — коректування.

Формування повноцінної навчальної діяльності у дітей старшого дошкільного віку відбувається тільки в тому випадку, коли вона будується в суворій відповідності з наявними в ній основними структурними компонентами і всім комплексом умінь.

Висновок: при розгляді поняття «навчальна діяльність» ми змогли встановити, що вона складається з декількох взаємопов'язаних компонентів:

• — навчальна завдання, яка за своїм змістом є підлягає засвоєнню спосіб дії.
• — навчальні дії, які є дії, в результаті яких формується уявлення або попередній образ засвоюваного дії і виробляється початкове відтворення зразка.
• — дія контролю, яке полягає в зіставленні відтвореного дії зі зразком через його образ.
• — дія оцінки ступеня засвоєння тих змін, які відбулися в самому суб'єкті.