Рекомендована література. 
Вступ до педагогічної професії

• 1. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»). — К., 1994. 62 с.
• 2. Закон України «Про освіту». — К., 1991.
• 3. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. — К.: Школяр, 1997. 150 с.
• 4. Національна доктрина розвитку освіти. — К., 2002. — 24 с.

Додаток А

Орієнтовна тематика і зміст семінарських занять.

Заняття 1. Учитель української національної школи.

• 1. Загальноосвітня школа — основна ланка в системі освіти України і її роль у національному відродженні.
• 2. Соціальна роль учителя, його функції, вимоги до нього. Заняття 2. Зміст, форми і методи самостійної роботи студентів.
• 1. Методика підготовки студента до лекції, семінарського і практичного заняття, до заліків та іспитів.
• 2. Самостійна робота студента з книжкою.
• 3. Формування у студентів дослідницьких умінь. Заняття 3. Засоби професійного самовиховання.
• 1. Місце самовиховання у професійному становленні майбутнього вчителя.
• 2. Зміст роботи студента на різних етапах самовиховання.
• 3. Характеристика прийомів професійного самовиховання. Заняття 4. Педагогічне спілкування.
• 1. Місце педагогічного спілкування у професійній діяльності вчителя.
• 2. Вимоги до педагогічного спілкування.
• 3. Планування та організація педагогічного спілкування.

Додаток Б

Орієнтовна тематика і зміст лабораторних занять.

Заняття 1. Основні риси і якості особистості вчителя української національної школи.

На занятті аналізуються підготовлені студентами твори на такі теми:

«Мій улюблений учитель», «Мій ідеал учителя сучасної школи», «Образ учителя в українській художній літературі» та інші, обговорюються педагогічні ситуації з проблем педагогічної етики і такту, підібрані студентами матеріали про педагогів-новаторів. Може бути влаштована зустріч з учителями-майстрами педагогічної праці і т. п.

Заняття 2. Складання програми професійного самовиховання.

На занятті аналізуються вимоги до особистості студента як майбутнього вчителя; обговорюються розроблені студентами орієнтовні програми із самоосвіти і самовиховання на весь період навчання; розглядаються конкретні форми і методи раціональної праці студентів, визначаються засоби самоконтролю за виконанням програми самовиховання.

Заняття 3. Характеристика середньої загальноосвітньої школи.

Заняття проводиться в одному з типів середньої загальноосвітньої школи. Під час його проведення організовується бесіда з адміністрацією школи і екскурсія.

Додатки

Заняття 4. Ознайомлення студентів з різними типами навчально-виховних установ як базою для проведення педагогічної практики.

Заняття проводиться в одній з позашкільних установ (станції юних техніків, станції юних натуралістів, дитячій юнацькій бібліотеці та ін.), під час якого студенти знайомляться із завданнями і особливостями роботи цих установ та їх роллю в системі національного виховання підростаючого покоління.

Заняття 5. Методика пошуку літературних джерел.

Заняття проводиться в бібліотеці університету. Студенти знайомляться з предметним і систематичним каталогами та з методикою пошуку необхідної літератури.

Примітка: Через обмаль відведеного на вивчення цього курсу часу завдання занять 4 і 5 студенти можуть виконувати індивідуально.

Додаток В

Тематика індивідуальних завдань для першокурсників.

• 1. Образ учителя в українській художній літературі.
• 2. Творчий характер діяльності вчителя.
• 3. Особливості роботи вчителя у різних типах навчально-виховних установ.
• 4. Вимоги до особистості вчителя на сучасному етапі.
• 5. Педагогічне покликання і педагогічні здібності.
• 6. Професійна етика і педагогічний такт учителя.
• 7. Морально-психологічний клімат у педагогічному колективі.
• 8. Ерудиція і культура вчителя.
• 9. Педагогічна майстерність і шляхи оволодіння нею.
• 10. Учителі - майстри педагогічної справи Тернопільщини.
• 11. Кваліфікаційна характеристика вчителя як модель професійно-педагогічної підготовки у вищому педагогічному навчальному закладі.
• 12. Роль безвідривної педагогічної практики у підготовці майбутнього вчителя.
• 13. Особливості підготовки студентів до літньої педагогічної практики.
• 14. Самостійна робота студентів та її види.
• 15. Роль суспільно-гуманітарних дисциплін у професійній підготовці майбутнього вчителя.
• 16. Участь студентів у науково-дослідницькій роботі.
• 17. Наукова організація праці студента.
• 18. Методика роботи з книгою.
• 19. Психолого-педагогічні основи професійного самовиховання.
• 20. Принципи побудови системи освіти України.
• 21. Мета і завдання середньої загальноосвітньої школи.
• 22. Особливості сучасного школяра (можна окремо: молодшого школяра, підлітка чи старшокласника).
• 23. Негативні прояви в учнівському середовищі.
• 24. Особливості навчально-виховної роботи в сільській школі.
• 25. Школа — центр суспільного виховання.
• 26. Особливості педагогічної діяльності.
• 27. Психолого-педагогічна характеристика сучасного студента.
• 28. Суть і зміст програми професійного самовиховання.
• 29. Характеристика прийомів самовиховання.
• 30. Працездатність та умови її збереження.
• 31. Педагогічне спілкування і його місце у професійній діяльності вчителя.
• 32. Індивідуальний стиль педагогічного спілкування.
• 33. Виховна робота класного керівника.
• 34. Педагогічна творчість та її ознаки.

Додаток Г

Слово про вчителя.

Прокоментуйте наведені нижче висловлювання про вчителя та педагогічну майстерність.

«Вихователь повинен бути зразком правдивості й нікого не обманювати… Мені здається, що це — одне з джерел брехні: краще — якнайменше обіцяти, але завжди виконувати» (К. Ушинський).

«Спостерігаючи за педагогами, які відвідували нашу школу, я дійшла висновку, що вони поділяються на дві категорії: до першої належать люди, які входять до школи з якимось нервовим бажанням шукати недоліки і з дитячим острахом не помітити їх і скомпрометувати себе. Такі люди прискіпуються до дрібниць, надають їм величезного значення, зосереджують на них усю свою увагу і, віддаючись їм цілком, втрачають здатність глянути в обличчя самій справі.

Не такі люди другої категорії: школа не уявляється їм «полюванням за помилками…» Вони входять до неї з любов’ю до справи, намагаються знайти в ній якомога більше хорошого; як мати в улюбленій дитині, вони захоплюються всім, чим можна захопитися, вони радіють з усього, з чого можна радіти, вселяють те довір'я і викликають ту щирість, яка одна тільки й здатна допомогти критиці зазирнути в душу школи" (X. Алчевська).

«Раніш, ніж ви почнете виховувати своїх дітей, перевірте вашу власну поведінку» (А. Макаренко).

«Ніякі рецепти не допоможуть, якщо в самій особі вихователя є великі хиби» (А. Макаренко).

«Потрібна маленька монографія на таку тему, як вплив одягу вчителя на характер учнів, вплив міміки вчителя на виховання характеру учнів. Все це найдрібніші деталі, які вимагають уваги. Адже навіть Гоголь у своєму „Ревізорі“ звернув увагу на те, що інший учитель таку фізіономію скорчить, що хоч святих винось» (А. Макаренко).

«Метод наслідування у вихованні має велике значення. Як же дитина вас наслідуватиме, якщо ви будете весь час із кислою фізіономією, з таким виглядом, ніби ви жертвуєте вашим життям» (А. Макаренко).

«Програми в усіх школах одні й ті ж, підручники однакові, але школи різні, тому що різні вчителі. Школа — це передусім учитель. Особистість учителя — наріжний камінь виховання» (В. Сухомлинський).

«Без особистості педагога — авторитетної, незламної, непохитної в очах вихованців — ідеал перетворюється у покинутий прапороносцем прапор, що лежить мертвим шматком тканини. Коріння багатьох бід виховання власне й криється у тому, що часто вихованця закликають іти за прапором в той час, коли цей прапор ніхто не несе. Бути прапороносцем ідеалу, нести на своєму прапорі вогонь ідеального — ось у чому секрети педагогічного авторитету» (В. Сухомлинський).

II. Ерудиція педагога.

«Педагогіка — не наука, а мистецтво — найобширніше, складне, найвище й найнеобхідніше з усіх мистецтв. Мистецтво виховання спирається на науку як мистецтво складне й обширне, воно спирається на безліч обширних і складних наук; як мистецтво, воно, крім знань, вимагає здібності й нахилу, і, як мистецтво ж, прагне до ідеалу, якого вічно намагаються досягти і який цілком ніколи недосяжний: до ідеалу довершеної людини. Сприяти розвиткові мистецтва виховання можна тільки поширенням серед вихователів тих найрізноманітніших антропологічних знань, на яких воно ґрунтується» (К. Ушинський).

«Навчаючи інших, теж навчаєшся» (Микола Гоголь).

«Не можна уявити собі місії вихователя без багатого життя у світі книг. Бібліотека вчителя, що поповнюється з тижня в тиждень, — це джерело думки, моральної енергії. Знання, взяті з книг, стають його власним багатством, його сумлінням. Справжній учитель переживає знання як радість особистого прилучення до духовних багатств, створених людством» (В. Сухомлинський).

«Учитель готується до гарного уроку все життя… Така духовна і філософська основа нашого фаху і технології нашої праці» (В. Сухомлинський).

«Щоб відкрити перед учнями іскорку знань, учителю треба увібрати море світла, ні на хвилину не відходячи від променів сяючого сонця знань людської мудрості» (В. Сухомлинський).

III. Учитель — це вдумливий дослідник.

«Найбільш закоренілі педагоги — рутинери — безперестанку говорять про труднощі свого мистецтва і відкидають теорію саме на тій підставі, що вона надто легко дається кабінетним мудрецям» (К. Ушинський).

Додатки

«Педагог повинен багато вчитися розуміти душу в явищах та багато думати про мету, предмет і засоби виховної майстерності, перш ніж стати практиком» (К. Ушинський).

«Хороший вихователь повинен обов’язково вести щоденник своєї роботи, в якому записувати окремі спостереження за вихованцями, випадки, які характеризують ту чи іншу особу, бесіди з нею, рух вихованця вперед, аналізувати явища кризи або перелому, які бувають в усіх дітей в різному віці» (А. Макаренко).

«Ще раз скажу, — важко сподіватися, що з книги можна навчитися виховувати, але навчитися мислити, увійти у сферу думок про виховання, мені здається, можна» (А. Макаренко).

«Педагогічна теорія повинна бути чуйним компасом, що вказує, куди і як вести дитину, світлом, що осяює практику» (В. Сухомлинський).

«Майстром педагогічної праці найшвидше стає той, хто відчув у собі дослідника» (В. Сухомлинський).

«Якщо ви хочете, щоб педагогічна праця давала вчителю радість, щоб повсякденне проведення уроків не перетворилося в нудну одноманітну повинність, ведіть кожного вчителя на щасливу стежку дослідження. Тут неозоре море індивідуальної роботи директора з кожним учителем, тут знахідки, відкриття, радощі і прикрощі» (В. Сухомлинський).

«Дослідницька робота не є для учителя чимось таємничим і незбагненним. Не бійтесь досліджень. У самій своїй основі педагогічна праця — справжня педагогічна праця — стоїть близько до педагогічного дослідження. Ця близькість, спорідненість полягають, передусім, в аналізі фактів і необхідності передбачати» (В. Сухомлинський).

IV. Майстерність вихователя.

«Так, діти ненавидять учителів, від яких ніколи не діждешся схвалення або визнання того, що добре зроблено. А в деяких входить у систему ніколи не хвалити; це вбиває прагнення до досконалості: хто лає, повинен уміти й хвалити» (К. Ушинський).

«Треба було довгих літ систематичної та терпеливої праці з боку вчителя та ретельного зусилля з боку ученика, щоб… мов із зернятка, виплекати гарну рослину — чесну одвертість та правдивість характеру» (/. Франко).

«Треба завжди пам’ятати правило: якомога більше вимог до вихованця, якомога більше поваги до нього» (А. Макаренко).

«Між іншим, виховання дітей — це легка справа, коли вона робиться без тріпання нервів, у порядку здорового, спокійного, нормального, розумного і веселого життя. Я бачив завжди, що там, де виховання йде без напруження, там воно вдається. Там, де йде з напруженням і всякими припадками, там справа погана» (А. Макаренко).

«Виховання дітей потребує найсерйознішого тону, найпростішого і щирого. У цих трьох якостях повинна полягати найвища правда нашого життя. Щонайменше додавання брехливості, штучності, зубоскальства, легковажності прирікають виховну роботу на невдачу» (А. Макаренко).

«Життя переконує, що найголовніше в цій дуже тонкій сфері виховання — глибоке розуміння, відчування серцем дитячого світу — відчування дитинства. Творячи, виховуючи шкільний колектив, ми, як мореплавець компасом, повинні керуватися тією істиною, що маємо справу з дитиною» (В. Сухомлинський).

«Бути річкою, в якій зливаються гаряче серце й холодний розум, не допускати поспішних, непродуманих рішень-це одна з вічних гілок педагогічної майстерності. Якщо вона відмирає, всихає, — всі книжні знання педагогіки перетворюються в прах» (В. Сухомлинський).

V. Педагогічна техніка.

«Техніку можна вивести тільки з досвіду. Законів різання металів не можна було б винайти, якби в досвіді людства ніхто ніколи металів не різав. Тільки тоді, коли є технічний досвід, можливі винахід, удосконалення, добір і бракування» (А. Макаренко).

«Я став справжнім майстром тільки тоді, коли навчився говорити „іди сюди“ з 15−20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів на обличчі, в постаті і в голосі. І тоді я не боявся, що хтось до мене не підійде або не почує того, що треба» (А. Макаренко).

«Не може бути хорошим вихователем той, хто не володіє мімікою, не може надати своєму обличчю потрібного виразу або стримати свого настрою. Вихователь повинен уміти організовувати, ходити, жартувати, бути веселим, сердитим. Вихователь повинен поводитися так, щоб кожен його рух виховував, і завжди повинен знати, чого він хоче в даний момент і чого він не хоче. Якщо вихователь не знає цього, то кого він може виховувати?» (А. Макаренко).

VI. Педагогічний такт.

«Ніяка психологія не може замінити людині психологічного такту, у практиці незамінного вже тому, що діє він швидко, миттєво, тоді як положення науки пригадуються, обмірковуються і оцінюються повільно.

Хіба можна уявити собі оратора, який згадував би той чи інший параграф психології, бажаючи викликати в душі слухача співчуття, жах чи обурення? Так само в педагогічній діяльності немає ніякої змоги діяти за параграфами психології, хоч би як добре вони були вивчені" (К. Ушинський).

«Той знаменитий педагогічний такт, про який так багато пишуть, повинен полягати у щирості вашої думки. Я не дозволяю собі нічого приховувати, я кажу те, що насправді думаю. Це найбільш щиро, просто, легко і найбільш ефективно, але ж якраз не завжди можна говорити» {А. Макаренко).

VII. Педагогічні здібності.

«Знання і уміння викладати і впливати викладанням на розумовий і моральний розвиток дітей можуть бути прищеплені молодим людям, які й не мають особливих здібностей» {К. Ушинський).

«Бувають учителі з природженим педагогічним талантом, які під час уроків вміють жити спільним життям усього класу, забувати про себе, про свої власні турботи, радощі і тривоги. Кожен урок такого вчителя є розширенням розумового кругозору учня, задоволенням його природної допитливості, розбудженої попередніми успіхами, є насолодою, а не мукою» (/. Франко).

«Я вважав, що краще мати в колективі 4 талановитих вихователів, ніж 40 не талановитих і не вихованих» (А. Макаренко).

«Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом, що вимагає таланту, але це спеціальність, якої треба навчити, як треба навчити лікаря його майстерності, як треба навчити музиканта» (А. Макаренко).

«Гарний вчитель не завжди приходить до школи з уже готовими якостями. Часто доводиться добирати людину, яка має лише відповідні дані для тієї всебічної підготовленості, про яку говорили вище. Потім починається копітка робота з цією людиною, і вона стає добрим вчителем насамперед завдяки обстановці творчої праці педагогічного колективу і учнів» (В. Сухомлинський).

Додаток Ґ

Перлини народної педагогіки про школу і вчителя.

У житті світла дорога починається від шкільного порога.

Поганцем той називається, хто рідної школи цурається.

Навіть з далекої дороги кланяйся шкільному порогу.

Честь школи не плямуй ніколи.

Честь школи — твоя честь.

Шануй учителя як родителя.

Священна праця вчителя щоденна.

Учитель, як мати, прагне все краще дітям дати.

Учитель, як батько й мати, вчить честь шанувати.

Учитель, як сіяч добірного насіння, вчить підростаюче покоління.

Учитель — добра і розуму повелитель.

Учитель народний, бо труд його благородний.

Покликання учителя прекрасне — дбати, щоб іскра знань не гасла.

Професія учителя прекрасна, мов на небі сонце сяє.

Професія вчителя доти буде, доки живуть люди.

Щоб учителем стати, треба щире серце мати.

Всі професії починаються від учителя.

Нема кращої дороги, як іти у педагоги.128.

Без учительського слова нема ні лікаря, ні агронома.

Вчитель ступає - розум розквітає.

Де вчитель зерна засіває, там дурману місця немає.

Де працює вчитель завзято, там країна на героїв багата.

Де вчитель і школа, там знання і світло довкола.

У кожній громаді вчителю раді.

Додаток Д

Виписки з книжки Дейла Карнегі «Як здобувати друзів і впливати на людей».

Шість способів здобувати прихильність людей.

Правило 1. Проявляйте щирий інтерес до інших людей.

Правило 2. Усміхайтесь.

Правило 3. Пам’ятайте, що для людини звучання її імені - найсолодше і найважливіше звучання людської мови.

Правило 4. Будьте добрим слухачем. Заохочуйте інших говорити вам про себе.

Правило 5. Ведіть розмову у колі інтересів вашого співрозмовника.

Правило 6. Дайте людям відчути їх значущість і робіть це щиро. (С. 98).

Дванадцять способів привернути на свій бік

Правило 1. Єдиний спосіб домогтися найкращого результату в суперечці - ухилятися від неї.

Правило 2. Проявляйте повагу до думки інших, ніколи не говоріть людині, що вона неправа.

Правило 3. Якщо ви неправі, визнайте це одразу і щиросердно.

Правило 4. Спочатку продемонструйте своє дружнє ставлення.

Правило 5. Нехай ваш співбесідник із самого початку буде змушений говорити вам «так», «так».

Правило 6. Домагайтесь, аби ваш співбесідник говорив більше, ніж ви.

Правило 7. Нехай ваш співбесідник відчує, що ідеї належать йому.

Правило 8. Чесно спробуйте стати на точку зору іншого.

Правило 9. Проявляйте співчуття до думок і побажань інших людей.

Правило 10. Звертайтесь до благородних спонукань.

Правило 11. Надавайте своїм ідеям наочності, інсценуйте їх.

Правило 12. Кидайте виклик! (С. 160−161).

Дев’ять способів змінити людину, не ображаючи її і не викликаючи обурення. Правило 1. Розпочинайте з похвали і щирого визнання чеснот людини. Правило 2. Звертаючи увагу на її помилки, робіть це опосередковано. Правило 3. Перш, ніж критикувати іншого, визнайте свої власні помилки.

Правило 4. Задавайте запитання замість того, щоб віддавати накази. Правило 5. Дайте людині можливість зберегти своє обличчя. Правило 6. Хваліть людину за кожен, навіть невеликий, успіх і будьте при цьому «щирі у своєму визнанні і щедрі у похвалах».

Правило 7. Створіть людині добре ім'я, щоб вона почала жити відповідно ДО НЬОГО.

Правило 8. Користуйтесь заохоченням. Зробіть так, щоб недолік, який хочете в людини виправити, виглядав легко виправним, а справа, якою ви хочете його захопити, легко виконуваною.

Правило 9. Робіть так, щоб було приємно виконувати те, що ви хочете.

Додаток Е

Орієнтовний план роботи куратора студентської групи першого курсу.

Додаток Є

У роботі з підручником варто користуватися такими порадами:

• 1. Працюйте із заголовком. Прочитавши заголовок, зупиніться:
  • — сформулюйте для себе, про що йтиметься у тексті;
  • — згадайте все, що вже знаєте з цієї теми;
  • — поставте запитання, на які, на вашу думку, у тексті будуть дані відповіді;
  • — спробуйте, наскільки це можливо, відповісти на ці запитання заздалегідь;
  • — після цього починайте читати;
  • — читаючи, співставляйте ваші твердження з реальним змістом тексту.
• 2. Працюйте з текстом. Звертайте увагу на незрозуміле у ньому:
  • — читаючи, стежте, чи є в тексті незрозумілі слова, вислови, терміни (якщо є, шукайте їх пояснення у словнику, довіднику або зверніться із запитанням до викладачів, однокурсників);
  • — незрозумілим може бути й сам зміст тексту: подумайте, чи не пов’язане це нерозуміння з пройденим матеріалом у зв’язку з поганим його засвоєнням; що саме із пройденого матеріалу заважає розумінню; повторіть його.
• 3. Виділяйте головне:
  • — читаючи текст, намагайтеся виділити у ньому головне: подумайте, в якій частині тексті тексту виражено головну думку і що цю думку доповнює або пояснює;
  • — під час читання складіть план (усний чи письмовий) або конспектуйте;
  • — складіть схеми, креслення, таблиці, що відображають головну думку тексту;
  • — за необхідності зробіть виписки, замітки;
  • — розгляньте усі наведені у підручнику приклади і придумайте свої. Протягом всієї роботи постарайтесь уявити собі те, що ви читаєте!
• 4. Запам’ятайте матеріал:
  • — поясніть зв’язок думок у пунктах вашого плану;
  • — перекажіть текст за планом;
  • — відповідайте на запитання і виконуйте завдання, що є у підручнику або поставлені викладачем.
• 5. Перевірте себе:
  • — подумки відповівши на запитання, перевірте за підручником правильність своєї відповіді;
  • — переказавши текст, перевірте, чи все виділене вами відтворено і чи не було допущено помилок.

Для складання плану прочитаного:

• 1. Умовно розділіть текст на частини, кожна з яких має конкретне повідомлення.
• 2. Коротко сформулюйте зміст кожної частини тексту, визначивши головну Думку.
• 3. Продумайте порядок виділення частин тексту і зв’язок між ними.
• 4. Позначте пункти тексту назвами.
• 5. Пам’ятайте: складання плану допоможе вам у роботі з текстом параграфа, теми, розділу.

Додаток Ж

Опис ігрових вправ, орієнтованих на формування комунікативної культури.

• 1. «Інтрев'ю». Всі бажаючі по черзі беруть у когось інтерв'ю, з’ясовуючи для себе якусь сторону характеру цієї людини чи спрямованість її інтересів, бажань, сподівань тощо. Технологія проведення інтерв'ю знадобиться студентам при знайомстві зі школярами у майбутній роботі з ними.
• 2. «Думки». Всі по черзі називають у кожної людини одну, але кращу з точки зору кожного, рису. В результаті виходить приваблива характеристика.
• 3. «Бачення інших». Це — ігри на уважність один до одного. їх варіанти:
  • а) один учасник сідає спиною до аудиторії; він повинен детально описати зовнішній вигляд когось із присутніх — елементи одягу, зачіски, взуття тощо;
  • б) викликається один з учасників; усі разом повинні відновити послідовність його поведінки, настрою, висловлювань від початку гри до даного моменту.
• 4. «Стратегія в діалозі». Ці ігрові вправи спрямовані на тренування вербального спілкування — уміння говорити і слухати іншого. Наприклад:
  • а) двоє з групи отримують таємно від аудиторії і один від одного завдання: перший — підтримувати діалог у своїй звичній манері, другий — за будь-яку ціну втримати лідерство у процесі діалогу (обговорення фільму, якоїсь події тощо); стратегія діалогу обговорюється спільно з усіма;
  • б) все те ж саме, але другий партнер отримує протилежне завдання: примусити напарника бути лідером розмови;
  • в) обидва отримують завдання вести діалог на повну силу; один стверджує якусь думку, а інший — повинен спочатку дослівно повторити, як він зрозумів її, а потім — висловити свою. І навпаки. Бажано, щоб хтось із учасників фіксував кількість спотворень кожним партнером у передачі слів свого співрозмовника. Повторюючи цю гру постійно, учасники побачать, як змінюватиметься їхня манера розмов і поза грою, у природному спілкуванні.
• 5. «Маска здивування». Виконується сидячи чи стоячи, краще перед дзеркалом. Одночасно з повільним видихуванням підняти брови, як це робить здивована людина. На вільному видиху опустити брови.
• 6. «Маска гніву». Нахмурити брови, стиснути губи, роздути крила носа. М’язове зусилля нарощується поступово, одночасно з повільним видихуванням. Під час вільного видиху м’язи звільняються від напруження.
• 7. «Маска сміху». Повільно вдихнути. Кутики рота максимально підняти вгору, очі примружити, рот привідкрити, оголюючи зуби (між верхніми і нижніми повинні поміститися два пальці). Затримати дихання. Тепер швидко видихнути і розслабити м’язи обличчя.
• 8. Вправа для кругових м’язів очей. Виконується сидячи. На повільному вдихові опустити верхні повіки: спочатку м’яко, потім — з наростаючим зусиллям. Після цього очі сильно примружити. Вправа для обох очей одночасно. Варіант — для кожного ока почергово.
• 9. «Маска трубача». Виконуючи вправу, потрібно не тільки роздувати щоки, але й напружувати м’язи. Рот стиснутий, круговий м’яз рота напружений.
• 10. «Маска буркотуна». Кутики рота опустити, рот стиснути, м’язи підборіддя напружені.

Навчальне видання

Михайло Миколайович Фіцула.

Вступ до педагогічної професії.

Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти

Головний редактор Б.Є. Будний

Редактор О.О. Мазур

Художник В.А. Басалига

Технічний редактор І. О. Козуб

Комп’ютерна верстка О.В. Побережник

Підписано до друку 23.07.2003. Формат 60×84/16. Папір друкарський. Гарнітура Тайме. Умови, друк. арк. 11,62. Умови, фарбо-відб. 11,62.

Видавництво «Навчальна книга — Богдан».

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців ДК № 370 від 21.03.2001р.

46 008, М. Тернопіль, вул. Танцорова, 14. А/с 529.

тел./факс (0352) 43−00−46; 25−18−09; 25−37−53.

E-mail: Этот адрес e-mail защищен от спам-ботов. Чтобы увидеть его, у Вас должен быть включен Java-Script

www.bohdan-books.com.

Віддруковано з готових діапозитивів у ВВП «Місіонер». 80 300, Львівська обл., м. Жовква, вул. Василіанська, 8.

Зам. № 463.