Вступ. 
Концепція музичного виховання Д. Кабалевського та її адаптований варіант в Україні

Музика є одним із наймогутніших засобів виховання. який надає естетичного забарвлення духовному життю людини. Без музики важко переконати людину у тому, що людина прекрасна, а це переконання є обновою емоційної, естетичної, моральної культури.

Завдання методики — показати учителю реальну навчальну програму на уроках з школярами. Методика забезпечує зв’язок з вченими, в якого знаходиться програма, і школярами, які повинні засвоїти зміст цієї програми. Методика — це система загальних принципів і прийомів проведення уроків.

В даний час, коли в школу входить нова програма з музики, постає питання про методичне забезпечення учителя музики. Нові принципи потребують нових методів.

Вчитель не повинен шукати в методичних посібниках відповіді на всі питання, які в нього виникали, і будуть виникати. В програмі підкреслювалось. Що учитель повинен бути вільним «від влади схеми стандартного уроку». Нова програма має навчальний і виховний характер.

Змістова програма це необхідна, але недостатня передумова ефективної музики — виховної роботи у школі. Як сказав Дмитро Кабалевський: «Програма — лише „компас“, що вказує напрям, у якому повинен іти розвиток музичної культури школярів. Безпосереднє здійснення завдань музичного виховання залежить від учителя, рівня його кваліфікації, якості роботи, громадської позиції».

У сучасній освітній системі все більше стверджується роль мистецтва в духовно-моральному розвитку особистості. Удосконалення змісту освіти як одного з головних джерел культурного потенціалу суспільства привертає постійну увагу педагогічних працівників усіх областей.

Спираючись в педагогічній та просвітницькій роботі на досвід і ідеї своїх попередників і сучасників, Д. Б. Кабалевський на початку 70-х років запропонував принципово нову художньо-педагогічну концепцію музичного виховання. У ній він вперше висунув в якості мети шкільного предмета «Музика» формування музичної культури школярів як невід'ємної частини їх загальної духовної культури, проголосив принципи викладання музики як живого образного мистецтва.

Впровадження в 70−80-х рр. минулого сторіччя в практику роботи загальноосвітніх шкіл нової програми «Музика», розробленої на основі концепції Д. Б. Кабалевського, сприяло музичному і загальному розвитку дітей.

На сьогодні програма Д. Кабалевського залишається актуальною, завдяки її гнучкій концепції, тому розглянемо її детально, зупиняючись на основних цілях, завданнях та проблемах. Але, перед тим як перейти безпосередньо до програми Д. Кабалевського, мені б хотілося розпочати з короткого ознайомлення з біографією цієї видатної людини, та показати багатогранність його особистості. Тому що висвітлення праці без висвітлення автора, це теж саме, що сприймання музики без сприймання виконавця чи композитора. Тому прошу вас спершу звернути увагу на постать людини, чий внесок до сьогодні впливає на формування світогляду школярів.

Кабалевський Дмитро Борисович (17.12.1904 Санкт-Петербург — 14.02.1987, Москва) — російський композитор, педагог, громадський діяч. Архітектор російської музичної культури радянського періоду. Самостійну роботу розпочав у 1922 р. (тапер в кінотеатрах, акомпаніатор, секретар та керуючий справами музичного технікуму імені А.Н. Скрябіна). З відзнакою закінчив Московську консерваторію (учень Н. Я. Мясковського по композиції). Його ім'я занесене на золоту дошку консерваторії, де стоїть поряд з іменами найвидатніших її вихованців.

• — 1925 р. вів педагогічну діяльність, спочатку в музичному технікумі імені А.Н. Скрябіна.
• — 1932 р. професор Московської консерваторії.

У різні роки також: концертмейстер в Центральному дитячому театрі, редактор в радіокомітеті, відповідальний редактор журналу «Радянська музика».

• — 1940;1947 ініціатор створення та головний редактор журналу «Музика в школі».
• — 1983;1987 начальник Управління художнього мовлення.

У роки війни вів заняття у консерваторії Свердловську.

Після війни вів пропаганду досягнень вітчизняної музики в усьому світі, відвідавши Австрію, Австралію, Англію, Бельгію, Болгарію, Угорщину, НДР, Канаду, Китай, Мексику, Польщу, Румунію, США, Фінляндію, Францію, ФРН, Чехословаччини, Швецію, Швейцарію, Японію та інші країни.

— 1972 р. Д. Б. Кабалевський — почесний Президент Ісмея (Міжнародного товариства по музичному вихованню при ЮНЕСКО).

Він був обраний почесним професором консерваторії в Мехіко (Мексика, 1959), почесним членом-кореспондентом Берлінської Академії Мистецтв.

• — 1951 р. — член Радянського комітету захисту Миру.
• — 1950;1955р. — член Всесвітньої Ради Миру.

Творчість Д. Б. Кабалевського як композитора відзначена глибоким мелодизмом, розвитком традицій російської класичної школи.

Він є автором чотирьох симфоній (з яких виділяється друга симфонія, що стала одним з улюблених творів великого диригента ХХ століття Артуро Тосканіні), п’яти опер («Кола Брюньйон», «У вогні», «Сім'я Тараса», «Микита Вершинін», «Сестри»), оперети «Весна співає», балету «Золоті колоски» (незакінч.), кантат (найбільш відомий твір — «Реквієм» на слова Р. Рождественського), трьох концертів для фортепіано з оркестром, скрипкового концерту, двох віолончельних концертів, двох струнних квартетів, музики до кінофільмів («Петербурзька ніч», «Щорс», «Антон Іванович сердиться», «Ходіння по муках» та ін.).

Але безумовна першість Д. Б. Кабалевського належить до області музичного виховання, роботи з дітьми та молоддю. Він присвятив їм чимало творів.

Як вчений і педагог, він розробив унікальну систему залучення дітей до музичної культури. Ця система отримала світове визнання та переконала керівників освіти ввести в шкільні програми уроки музичного виховання, що зіграло велику роль у підвищенні рівня музичної культури в країні.

Композитор вів з дітьми велике листування, частково опубліковане у книзі «Дорогі мої друзі». Він вважав за необхідне не тільки проводити великі заходи для тисяч школярів, але й індивідуально спілкуватися з молодими людьми та допомагати їм.

Д.Б. Кабалевський став одним з найбільш яскравих втілень того, що можна визначити як «новий шекспірізм» — варіант ренесансної гуманістичної особистості, який надихається масштабною художньої ідеєю.

Об'єктом дослідження є система Д. Кабалевського в Україні на базі загальноосвітньої школи.

Предметом — є основні аспекти системи Д. Кабалевського, її використання у педагогічній практиці, та проблеми які пов’язані з цією системою.

Мета дослідження полягає у аналізі накопиченого досвіду та практичного застосування системи на сьогодні. Та виявлення сильних та слабких її сторін.

Завдання дослідження:

• 1. Дослідити концепцію системи Д. Кабалевського.
• 2. Визначити її вагу у формуванні дитячого сприйняття та світогляду на основі музично-образного мислення.
• 3. Обґрунтувати шляхи застосування системи в ЗОШ, та оцінити її актуальність у відповідності з сьогоденням.

Методи дослідження: дослідження літературних джерел та результатів педагогічної діяльності, узагальнення педагогічного досвіду по даній темі, аналіз, синтез, конкретизація теоретичних знань.