Ідеальна модель вихователя методиста

Існуючі в літературі висловлювання видатних представників людства про вихователя методиста створили узагальнений його образ, наділений рисами, визнаними на різних історичних етапах розвитку суспільства й культури як ключові в успішному здійсненні покладених на нього функцій: високий рівень інтелекту, загальна та професійна культура, громадська активність, гуманне ставлення до учнів, відданість обраній професії.

Сучасні вимоги до освіти й вихователя методиста ґрунтуються на засадах Конституції України, Національної доктрини розвитку освіти, законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про позашкільну освіту», «Про вищу освіту», Державної програми «Вчитель» та інших державних нормативних документів.

Відправним концептуально-образним і системоутворюючим елементом, що закріплює й розкриває в конкретно-історичному контексті сукупність вимог суспільства до професійної підготовки фахівця освітньої галузі, є його ідеальна модель.

Ідеал (від гр. ideal — поняття, уявлення) — це інтегроване уявлення про якості людини відповідної професії, виражене в загальних категоріях з урахуванням конкретно-історичних суспільних установок.

Модель (від фр. modele — зразок для створення чогось) — об'єкт, поданий у найбільш узагальненому вигляді, у даному випадку створений на основі суспільного ідеалу особистості вихователя методиста, відповідного суспільству й епосі. Модель, за визначенням Е. Савицької, є «операціоналізацією» ідеалу, її конфронтацією з дійсністю, перетворення в реальну мету. У ній «поіменно» визначається, які цінності має засвоїти культурна людина, якими нормами поведінки керуватися, що вона повинна знати й уміти. У зв’язку з цим ідеальна модель вихователя методиста в освітній практиці виконує низку функцій: служить орієнтиром для професійної підготовки фахівця відповідної освітньої галузі (вихователя дошкільного закладу, вчителя початкової школи, вчителя-предметника середньої школи і позашкільних навчально-виховних закладів, викладача вищої школи та ін.); використовується як еталон для порівняння з реальністю; є зразком для наслідування.

Крім того, ідеальна модель фахівця освітньої галузі є відправною інстанцією у розробці концептуальних основ (цілей, принципів, програм, організаційних форм, методів і засобів) для її впровадження в реальне життя.

Цим зумовлено постійне прагнення теорії та практики вищої школи до визначення й наукового обґрунтування найбільш досконалого варіанту моделі вихователя методиста, яка б повною мірою відтворювала змістову сутність, структурну прозорість і всеохоплюючу єдність професійних і особистісних його ознак, відповідних сучасним суспільним вимогам. Як наслідок, вирішення цього питання протягом багатьох десятиріч залишається одним з найбільш дискусійних у науковій літературі (Н.Волкова, В. Гриньова, Н. Гузій, І.Зимняя, І.Зязюн, П. Каптерев, Є.Клімов, А. Маркова, О. Мороз, Г. Підласий, В. Сластьонін, Н. Філіпенко, П. Щербань, В. Ягупов). Так, один з найбільш поширених підходів до розробки моделі вихователя методиста полягає у переліку певної «добірки» якісних ознак, якими має бути наділена людина, що обрала дану професію, і які є небажаними для неї.

В інших варіантах моделі вихователя методиста робиться спроба інтеграції цього переліку за тими або іншими принципами. Так, І.Підласий пропонує їх розподіл за принципом характеристики вихователя методиста у таких вимірах, як «спеціаліст», «працівник», «людина». Згідно з цим учителеві як спеціалісту необхідні: знання педагогічної теорії, володіння педагогічною майстерністю, знання психології, володіння технологією навчання й виховання, любов до справи, любов до учнів. Учителю як працівнику необхідна сукупність умінь (поставити мету й досягти її, розподілити час), а також наявність бажання систематично й планомірно підвищувати кваліфікацію, здатності до творчості, бажання трудитися, відданості справі та ін. Учитель як людина має відзначатися високими моральними якостями, активною життєвою позицією, міцним здоров’ям, гуманністю та ін.

У сучасній літературі існує варіант моделі, в якому сукупність професійно-необхідних якостей вихователя методиста інтегрована за принципом: загально-громадські риси, морально-педагогічні, педагогічні, соціально-перцептивні якості, індивідуально-психологічні особливості, психолого-педагогічні здібності.

У іншому варіанті моделі властивості вихователя методиста-методиста інтегровані за такими якісними ознаками: дослідницькі, проективні, конструктивні, організаційні, комунікативні здібності.

Наведені варіанти моделі вихователя методиста свідчать про те, що на сьогодні у педагогічній теорії та практиці ще не визначені принципові підходи до розв’язання даної проблеми. Прагнення авторів максимально охопити сукупність особистісних і професійних властивостей фахівця освітньої галузі призводить до перевантаження цих моделей і, як наслідок, робить їх незручними для використання за призначенням. Нарешті, «вільне», тобто неоднозначне трактування структурних компонентів цих моделей («якості», «властивості», «риси», «здібності», «уміння» тощо) створює їх осмислення як одиниці виміру.

Ідеальна модель фахівця освітньої галузі, зокрема методиста з виховної роботи у школі, на наш погляд, може набути цілісності, змістової визначеності, структурної прозорості, а, отже, й практичної придатності, якщо сукупність професійно значущих властивостей буде розглядатися в контексті загальновизнаних у науковій літературі інтегральних характеристик людини.