Вступ. 
Формування комунікативної компетенції студентів-іноземців підготовчих факультетів у процесі навчання

В останнє десятиріччя перед вищою школою України постали нові проблеми. Так, законом України «Про вищу освіту» передбачається сприяння держави у міжнародному співробітництві, стратегічним завданням якого є «вихід на ринок світових освітніх послуг», тому проблема якісної підготовки спеціалістів іноземного походження набуває особливого значення.

Першим етапом навчання для іноземних громадян є підготовчий факультет, де вони здобувають знання для подальшого успішного навчання у вищому навчальному закладі (ВНЗ). Передусім, це вимагає від підготовчих факультетів зосередження зусиль на проблемі мовної підготовки іноземних студентів з метою формування в них комунікативної компетенції.

Проблемі комунікативної компетенції приділяли увагу багато вчених. Велике значення у вивченні цього питання мають теоретичні дослідження, в яких комунікативна компетенція ототожнюється зі здібностями в оволодінні мовою (Є.О.Аршавська, М.М.Вятютнєв, Д.І.Ізаренков, Д. Крістел, О. В. Рябоконь, С. Савіньон та інші), розглядається як знання, уміння і навики, необхідні для оволодіння іноземною мовою (Н.І.Гез, О. Ю. Константинова, Ю. Федоренко, Д. Хаймс тощо), вивчається на рівні компонентів, що входять до її структури (М.М.Вятютнєв, Н.І.Гез, Д.І.Ізаренков, С. В. Козак, М. Левенстоун, І.Р.Максимова, Р.П.Мільруд, С. Савіньон, Ю. Федоренко і інші).

Формування комунікативної компетенції на підготовчому факультеті ускладнюється тим, що іноземні студенти вчаться в іншомовному мовленнєвому оточенні, тому форми і методи навчання повинні бути найефективнішими, такими які наближали б навчальні умови до природних.

Для того щоб студенти-іноземці оволоділи практичними навичками російської (української) мови, вони повинні уміти включитися в ту або іншу комунікативну ситуацію. Отже, початковим моментом у навчанні також повинна бути ситуація, яка є універсальною формою спілкування.

Проблема навчально-мовленнєвої ситуації, її моделювання в навчальному процесі перебуває в центрі уваги дослідників, є ключовою під час визначення шляхів активізації навчання мовлення іноземною мовою.

Феномен навчально-мовленнєвої ситуації висвітлений у працях, в яких аналізуються:

• — сутність навчально-мовленнєвої ситуації як особливого засобу навчання
• (В.О. Бухбіндер, О. П. Бикова, І.Н.Верещагіна, Н.І.Гез, Г. Гельміх, Н.І.Жинкін, О.О.Леонтьєв, Є.І.Пасов, Г. В. Рогова, Г. В. Рожкова, Г. О.Рубінштейн, В.Л.Скалкін, Я.Х.Шапіро, О.М.Щукін і багато інших);
• — педагогічні можливості цього засобу навчання (М.Л.Вайсбурд, Є.І.Пасов, Г. О.Рубінштейн, В.Л.Скалкін, О.М. Щукін і інші);
• — логічний обсяг навчально-мовленнєвої ситуації (І.М.Берман, В.О.Бухбіндер, М. Л. Вайсбурд, Н.І.Гез, Л.О.Пасічна, Є.І.Пасов, Г. В. Рожкова, Г. О.Рубінштейн, Т.Є.Сахарова, Н. Л. Семенець, В.Л.Скалкін та інші);
• — структура цього засобу навчання (Є.І.Пасов, Г. О.Рубінштейн, В.Л.Скалкін тощо);
• — прийоми створення навчально-мовленнєвих ситуацій (О.О.Алхазішвілі, Є.І.Пасов, О.М.Щукін та інші).

Аналіз навчального процесу на підготовчих факультетах іноземних студентів свідчить про те, що здебільшого студенти-іноземці набувають окремих умінь (читають, переказують тексти, відповідають на питання, виконують письмові вправи і т. ін.), які не охоплюють всіх боків діяльності студентів на першому курсі у ВНЗ, тобто не відображають цілісної навчально-професійної діяльності. Відсутність в процесі навчання взаємозв'язків між набутими знаннями й уміннями не дає можливості студентам ефективно використовувати їх у процесі подальшого навчання. З цієї причини успішність першокурсників залишає бажати кращого. Опитування викладачів, які працюють з іноземними студентами на першому курсі, засвідчує, що як правило лише 50−60% студентів-іноземців складають успішно сесію на першому курсі у ВНЗ. Як відзначають самі іноземні студенти, їм важко розуміти мову викладачів на лекціях, вони не можуть чітко висловлювати основні думки, зокрема підтвердження, заперечення, сумнів, схвалення, здивування тощо, не можуть висловлюватися експромтом, логічно, зв’язно і т. ін. І це змушує викладачів шукати форми і методи навчання, спрямовані на практичне ознайомлення з цілісною навчально-професійною діяльністю і набуття студентами різноманітних мовленнєвих навичок (уміння логічно й емоційно висловлювати думку, використовувати мовні й етикетні норми навчально-професійного спілкування, будувати своє мовлення відповідно до завдань комунікації і т. ін.).

Отже, незважаючи на незаперечну важливість усіх наукових досліджень у цій галузі ступінь розробки проблеми формування комунікативної компетенції студентів-іноземців підготовчих факультетів є недостатнім, вимагають обґрунтовування компоненти її змісту з урахуванням нових підходів до процесу навчання, необхідно відшукати найефективніші засоби навчання, уточнити критерії, показники і рівні комунікативної компетенції, важливо також розробити технології формування комунікативної компетенції студентів-іноземців тощо. Це приводить до виникнення суперечностей: 1) між теоретичними розробками проблеми комунікативної компетенції і відсутністю технологій їх реалізації у практиці підготовки іноземних студентів у ВНЗ; 2) між змістом робочих програм підготовчих факультетів і фактичним рівнем оволодіння студентами-іноземцями знаннями і уміннями.

Таким чином, недостатня розробленість проблеми, об'єктивні вимоги до комунікативної компетенції іноземних студентів підготовчих факультетів ВНЗ та необхідність подолання суперечностей зумовили вибір теми дослідження:

«Формування комунікативної компетенції студентів-іноземців підготовчих факультетів у процесі навчання».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Димломну роботу виконано у відповідності з темою науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах» (РК № 1−200 199 004 104). Тема дослідження затверджена вченою радою Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди (протокол № 5 від 21 грудня 2001 року) й узгоджена радою з координації наукових досліджень в області педагогіки і психології в Україні (протокол № 10 від 23 грудня 2003 року).

Об'єкт дослідження — процес формування комунікативної компетенції студентів-іноземців підготовчих факультетів ВНЗ.

Предмет дослідження — технологія формування комунікативної компетенції з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій.

Мета дослідження — теоретичне обґрунтування й експериментальна перевірка технології формування комунікативної компетенції з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій.

Концептуальна ідея дослідження. Вихід України на ринок світових освітніх послуг і здійснення державою заходів щодо розвитку та зміцнення взаємовигідного міжнародного співробітництва у галузі вищої освіти потребує, в першу чергу якісної підготовки спеціалістів іноземного походження. Успішне навчання іноземних громадян у ВНЗ насамперед залежить від мовної підготовки на підготовчих факультетах ВНЗ. Тобто іноземні студенти повинні навчитися продукувати зв’язні висловлювання у навчально-професійній сфері, стисло передавати головний зміст прочитаного або почутого з метою інформування інших, цілеспрямовано запитувати фактичну інформацію і відповідати на поставлені питання, висловлювати власну думку, дискутувати з окремих питань тощо. Тому ці завдання вимагають нових розробок та обґрунтувань технологій, які забезпечували б більш ефективну підготовку іноземних громадян до навчання у ВНЗ. Провідна ідея дослідження втілена в його гіпотезі, яка ґрунтується на припущенні, що ефективність формування комунікативної компетенції студентів-іноземців підготовчих факультетів значно підвищиться за рахунок наукового обґрунтування компонентів комунікативної компетенції та розроблення відповідної дидактичної технології їх здійснення з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій, яка включає в себе такі етапи: мотиваційно-цільовий, змістовно-підготовчий, комунікативно-діяльнісний, аналітико-коригуючий.

Відповідно до об'єкта, предмета і мети сформульовано завдання дослідження:

• 1. Розкрити сутність і структуру комунікативної компетенції у навчально-професійній сфері.
• 2. Науково обґрунтувати і визначити роль та функції навчально-мовленнєвої ситуації під час формування комунікативної компетенції.
• 3. Розробити та експериментально перевірити технологію формування комунікативної компетенції з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій.
• 4. Уточнити критерії, показники і рівні сформованості комунікативної компетенції студентів-іноземців підготовчих факультетів.

Методологічною основою дослідження є філософські та психолого-педагогічні положення про мовленнєву діяльність особистості як основний чинник її розвитку, діалектичний взаємозв'язок теорії і практики; діалогічне пізнання навколишньої дійсності; теорія особистісного і професійного розвитку майбутніх спеціалістів, концепції технологічного, діяльнісного та комунікативного підходів до навчання.

Теоретичне підґрунтя дослідження становлять положення і висновки про сутність і структуру комунікативної компетенції (М.М.Вятютнєв, Н.І.Гез, Д.І.Ізаренков, Д. Хаймс та інші); про технологію навчання мовлення іноземною мовою (О.П.Бикова, І.Н.Верещагіна, Є.І.Пасов, Г. В. Рогова і ін.); особливості навчально-мовленнєвої ситуації в різних її аспектах функціонування (І.М.Берман, В.О.Бухбіндер, М. Л. Вайсбурд, Т.Є.Сахарова, Н. Л. Семенець і ін.); професійну підготовку фахівців (А.Н.Бойко, В.М.Гріньова, Г.Є.Гребенюк, Є.Є.Коваленко, М.К.Підберезський, І.Ф.Прокопенко, Г. В. Троцко й інші). Відповідно до визначених завдань, а також з метою перевірки гіпотези було використано такі методи дослідження: теоретичні (аналіз та узагальнення науково-методичної літератури з метою визначення поняттєво-категорійного апарату, вироблення технології формування комунікативної компетенції); емпіричні (вивчення досвіду підготовчих факультетів вищих навчальних закладів з навчання студентів-іноземців, спостереження за навчальним процесом, бесіди, анкетування та інтерв'ювання); педагогічний експеримент для виявлення ефективності реалізації технології формування комунікативної компетенції; статистичні (метод математичної статистики для визначення надійності отриманих результатів, порівняння експериментальних даних з вихідними).

Дослідження здійснювалося протягом 1998;2010 років і охоплювало такі етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1998;1999 рр.) проводилося вивчення наукової і методичної літератури з проблеми удосконалення навчання іноземних студентів на підготовчих факультетах; аналіз досвіду роботи підготовчих факультетів у цьому напрямі.

На другому етапі (1999;2001 рр.) було визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, проведено констатуючий етап експерименту, розроблено програму експериментального навчання.

На третьому етапі (2001;2005 рр.) здійснювалася експериментальна перевірка гіпотези, корекція експериментальних методик, аналіз проміжних результатів.

На четвертому етапі (2005;2010 рр.) інтеграційно оброблялися дані, співставлялися результати з метою і гіпотезою, здійснювався їх аналіз, оформлялися і описувалися хід та результати дослідження.

Експериментальною базою дослідження були Харківський національний університет радіоелектроніки і Харківський національний фармацевтичний університет. На різних етапах дослідження було залучено 422 студенти-іноземці та 220 викладачів.

Наукова новизна і теоретичне значення дипломної роботи полягають у визначенні сутності комунікативної компетенції студентів-іноземців у навчально-професійній сфері, її структури; вперше науково обґрунтовано і з’ясовано роль і функції навчально-мовленнєвої ситуації під час формування комунікативної компетенції у навчально-професійній сфері; розроблено й експериментально перевірено технологію формування комунікативної компетенції з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій, яка включає мотиваційно-цільовий, змістовно-підготовчий, комунікативно-діяльнісний та аналітико-коригуючий етапи, уточнено критерії, показники та рівні сформованості комунікативної компетенції студентів-іноземців у навчально-професійній сфері.

Практичне значення отриманих результатів дослідження визначається тим, що запропонована технологія формування комунікативної компетенції з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій може використовуватися викладачами-предметниками підготовчих факультетів, викладачами мовної підготовки під час навчання іноземних студентів на першому-другому курсах та викладачами спеціальних дисциплін на III — IV курсах ВНЗ III — IV рівня акредитації, а також на спецкурсах з підготовки викладачів до роботи з іноземними студентами.

Вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічною обґрунтованістю вихідних положень, критичним аналізом стану досліджуваної проблеми в теорії і педагогічній практиці; відповідністю методів дослідження його меті і завданням; усебічним якісним і кількісним аналізом експериментальних даних, який дав можливість установити, що розроблена автором технологія формування комунікативної компетенції студентів-іноземців у навчально-професійній сфері сприяє підвищенню загального рівня комунікативної компетенції іноземних студентів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету.

ім. Г. С. Сковороди, були предметом обговорень на конференції молодих учених «Культура та інформаційне суспільство XXI століття» (Харків, 2002 р.), на Міжнародній студентській науково-практичній конференції «Світ молодімолодь світу» (Вінниця, 2002 р.), IX Міжнародній студентській науковій конференції «Як нам упорядкувати нашу вищу школу» (Харків, 2008 р.).

Матеріали дослідження впроваджені у практику роботи Харківського національного університету радіоелектроніки (довідка № 46/27−2531 від 17.06.03) і Національного фармацевтичного університету (довідка № 2845/68 від 27.08. 03).

За результатами дослідження опубліковано 9 робіт, серед яких 5 статей — у провідних фахових виданнях з педагогічних наук, затверджених ВАК України.