Екологічне виховання молодших школярів на уроках природознавства

Як відомо, виховання в широкому значенні слова — це процес і результат розвитку особистості під впливом цілеспрямованого навчання і виховання. Навчання ж — це процес взаємодії вчителя і учня, в ході якого здійснюється освіта людини.

На уроці вирішуються три завдання: освітня, виховна та розвиваюча. Тому урок дає більше можливості для виховання у молодших школярів нового ставлення до природи, заснованого на гуманізм.

Щоб екологічне виховання не було безпідставні, обов’язково потрібно формування екологічної свідомості. Екологічно освічена особистість, знаючи якої шкоди природі приносять ті чи інші дії, формує своє ставлення до цих дій і вирішує для себе питання про їх правомірність. Якщо людина екологічно освічений, то норми і правила екологічної поведінки будуть мати під собою тверде підґрунтя і стануть переконаннями цієї людини [7].

Виходячи з цього, постає питання: у чому сутність екологічної освіти в початкових класах і які поняття доступні для сприйняття молодших школярів? У дослідженнях психологів і педагогів виявлено, що вже у старших дошкільнят можуть бути сформовані узагальнені уявлення про навколишній світ, про зв’язки між предметами і явищами в природі. Ці уявлення успішно розвиваються у учнів у курсі «Ознайомлення з навколишнім світом» (1 клас). Однак найбільш повний розвиток вони, звичайно, повинні одержувати в курсі «Природознавство» .

Які ж екологічні зв’язку встановлюються на уроках даного курсу? Тут, на доступному учням рівні, розглядаються зв’язки між неживою і живою природою, між різними компонентами живої природи (рослинами, тваринами), між природою і людиною. Через пізнання даних зв’язків і відносин учні вивчають навколишній світ і в цьому їм також допомагають екологічні зв’язку. Їх вивчення дозволяє школярам придбати основи діалектико-матеріалістичного світогляду, сприяє розвитку логічного мислення, пам’яті, уяви, мови.

Постійна увага вчителя до розкриття екологічних зв’язків значно підвищує інтерес учнів до предмета. При описовому ж вивченні курсу інтерес у школярів поступово знижується, це відбувається неминуче, навіть у тому випадку, якщо вчитель привертає цікаві факти, загадки, прислів'я і т.д., оскільки теоретичний рівень матеріалу залишається, по суті, незмінним. Якщо ж при вивченні природознавства розкриваються різноманітні і досить складні зв’язки, що існують в природі, теоретичний рівень матеріалу підвищується, пізнавальні завдання, поставлені перед учнем, ускладнюються і це сприяє розвитку інтересу.

Вивчення екологічних зв’язків, сприяє підвищенню екологічної культури школярів, виховання відповідального ставлення до природи. Без знання екологічних зв’язків важко уявити можливі наслідки втручання людини у природні процеси. Без цього неможливо повноцінне екологічне виховання школярів.

У курсі природознавства можна виділити три рівні вивчення природи. Перший рівень: об'єкти природи розглядаються в їх окремо, без акцентування уваги нас зв’язки між ними. Це важливий рівень, без якого вивчення наступних рівнів буде складно, але їм не можна обмежуватися.

Другий рівень: об'єкти природи розглядаються в їх взаємного зв’язку. Наприклад, вивчається, чим харчуються різні тварини, будуються ланцюга харчування.

Третій рівень: розглядаються вже не просто предмети природи, а процеси. На попередніх рівнях вивчалися предмети, а на цьому зміни, які з ними відбуваються. Які природні зміни нас цікавлять в природі перш за все? По-перше: сезонні - в їх основі лежить дія природних факторів, по-друге: зміни, викликані діяльністю людини. Ці процеси виникають в природі завдяки факторам, які передаються по ланцюжку існуючих зв’язків. Третій рівень вивчення природи допомагає учням на основі екологічних знань пояснити явища природи, а в деяких випадках і передбачити їх.

Для повноцінного екологічного виховання необхідне вивчення природи на всіх трьох рівнях.

Розглянемо деякі зв’язки, що вивчаються на уроках природознавства. Зв’язки між неживою і живою природою полягають у тому, що повітря, вода, тепло, світло, мінеральні солі є умовами, необхідними для життя живих організмів, зміна в діях цих факторів певним чином впливає на організми. Зв’язок цей виражається і в пристосованості живих істот до середовища проживання. Наприклад, відомо, як яскраво виявляються здібності живих організмів до життя у воді. У організмів, що живуть в наземно-повітряному середовищі, простежується дуже цікава форма зв’язку з неживою природою: рух повітря — вітер служить засобом розповсюдження плодів і насіння цілого ряду рослин, а самі ці плоди і насіння має добре помітні пристосувальні ознаки.

Між неживою і живою природою існують зв’язку і зворотного характеру, коли живі організми впливають на навколишнє їх неживу середу. Наприклад, змінюють склад повітря. У лісі, завдяки рослинам, у грунті більше вологи, ніж на луках, у лісі інша температура, інша вологість повітря.

Грунт утворена взаємозв'язком неживої і живої природи з живими організмами. Вона займає як би проміжне положення між неживою і живою природою, служить сполучною ланкою між ними. Багато корисних копалини, які відносяться до неживої природи (вапняк, торф, кам’яне вугілля та інші) утворилися із залишків живих організмів. Екологічні зв’язку усередині живої природи теж дуже різноманітні. Зв’язок між різними рослинами найбільш помітно проявляються в непрямому вплив одних рослин на інші. Наприклад, дерева, змінюючи освітленість, вологість, температуру повітря під пологом лісу, створюють певні умови, сприятливі для одних рослин нижніх ярусів і несприятливі для інших. Так звані бур’яни в полі або городі, поглинають значну частину вологи, поживних речовин з грунту, затенени культурні рослини, впливаючи на їх ріст і розвиток, пригнічуючи їх.

Цікаві зв’язку між рослинами і тваринами. З одного боку, рослини служать тваринам їжею (харчова зв’язок); створюють середовище їх проживання (насичують повітря киснем); дають їм притулок, і служать матеріалом для побудови жител (наприклад, пташине гніздо). З іншого боку, тварини теж впливають на рослини. Наприклад, поширюють їх плоди та насіння, у зв’язку з чим у деяких плодів є спеціальні пристосування (насіння лопуха). Між тваринами різних видів особливо добре простежуються харчові зв’язку. Це відображено в поняттях «комахоїдні тварини», «хижі тварини». Цікаві зв’язку між тваринами одного виду, наприклад, розподіл гніздовий або мисливської території, турбота дорослих тварин про потомство.

Існують своєрідні зв’язку між грибами, рослинами і тваринами. Зростаючі в лісі гриби своєю підземною частиною грибницею зростаються з корінням дерев, чагарників, деяких трав. Завдяки цьому гриби отримують від рослин органічні поживні речовини, рослини від грибів — воду, з розчинними в ній мінеральними солями. Деякі тварини живляться грибами і лікуються ними. Ці види зв’язків між неживою і живою природою, між компонентами живої природи проявляються в лісі, на луках, у водоймі, завдяки чому останні стають не просто набором різних рослин і тварин, а природним спільнотою. Дуже велике значення має розкриття зв’язків між людиною і природою. Причому, людина розглядається як частина природи, вона існує усередині природи і невіддільний від неї.

Зв’язок між людиною і природою виявляється, перш за все, в тій різноманітної ролі, яку природа грає в матеріальному і духовному житті людей. Разом з тим вони проявляються і в зворотному впливі людини на природу, яке в свою чергу може бути позитивним (охорона природи) і негативним (забруднення повітря, води, знищення рослин, тварин та інше). Вплив людини на природу може бути прямим — збирання дикорослих рослин на букети, винищування тварин на полюванні; і непрямих — порушення середовищ існування живих організмів, тобто порушення того стану неживої або живої природи, яке для даних організмів необхідно: забруднення води в річці призводить до загибелі риби, вирубування старих дерев дуплистих веде до зменшення чисельності птахів, що живуть у дуплах і так далі.

Не існує однозначних рецептів з приводу того, які екологічні зв’язку, на якому уроці і як саме розглядати. Це може вирішити тільки вчитель, який працює у конкретному класі в умовах конкретного природного оточення. Важливо врахувати необхідність диференційованого підходу до учнів, підбору для них за? Ані й різного ступеня складності.

Матеріал про екологічні зв’язки має бути обов’язковим елементом змісту як уроку вивчення нового матеріалу, так і узагальнюючого уроку. Отримуючи певну систему знань на уроках «Природознавство» і «Природознавство», учні також можуть засвоїти норми і правила екологічної поведінки в природі, оскільки через екологічна просвіта виховується відповідальне ставлення до природи.

Але норми і правила поведінки будуть погано засвоєні, якщо не будуть враховуватися умови екологічного виховання.

Перше найважливіша умова — екологічне виховання учнів повинно проводиться в системі, з використанням місцевого краєзнавчого матеріалу, з урахуванням наступності, поступового ускладнення і поглиблення окремих елементів від 1 до 3 класу.

Друге неодмінна умова — треба активно залучати молодших школярів у посильні для них практичні справи з охорони місцевих природних ресурсів. Таких справ дуже багато: це внутрішнє і зовнішнє озеленення школи, скверу, догляд за квітниками, шефство над лісовими ділянками там, де ліс знаходиться близько від школи, збір плодів і насіння лугових і деревинно-чагарникових рослин, збирання хмизу, охорона та підживлення птахів, шефство над пам’ятниками природи в ході вивчення рідного краю тощо. З усього сказаного раннє випливає, що виховання, засноване на розкритті конкретних екологічних зв’язків, допоможе учням засвоювати правила і норми поведінки в природі. Останні, в свою чергу, не будуть голослівними твердженнями, а будуть усвідомленими і осмисленими переконаннями кожного учня.