Повторний аналіз твору

Після бесіди про твір, який прозвучав у класі, його треба знову послухати, а потім повторно проаналізувати. Водночас слід прагнути до того, щоб відкрити в музиці нові нюанси, ще невідомі учням. Як показують спостереження, одне з найскладніших завдань уроку — зберегти емоційне ставлення до музики під час її аналізу. Очевидно процес аналізу дещо знижує емоційність сприймання. Щоб цього не сталося, потрібно застосовувати різноманітні методи й прийоми ознайомлення з музичними творами.

Учитель повинен шукати різні шляхи активізації музичного сприймання школярів, розуміючи аналіз не як музикознавчий, раціональний процес, а як бесіду про музику, що є джерелом цікавих відкриттів і яскравих емоцій.

Треба будувати урок музики як організоване спілкування. Учитель має використовувати не тільки запитання з приводу прослуханої музики, а й висловлювання — роздум, висловлювання — ставлення, заохочувати колективні розмірковування дітей про музику, бо вони — «діяльність, що випливає з художнього спілкування з музикою і продовжує його». Тиша після звучання музики — показник слухацької культури учнів. Треба почуттєво «вийти на роздум про музику». Особливо ефективно, якщо колективний роздум «збиратимуть» діти, а не вчитель. Це створить передумови для особистісного спілкування учнів. Головний шлях запам’ятовування музики — її неодноразове повторення. Це не завжди враховують на практиці: нерідко тільки на наступному, після ознайомлення з твором, уроці вчитель пропонує дітям назвати його за початковими тактами. Окремі школярі впізнають музику, але це не означає, що вони глибоко сприйняли її. Твір потрібно слухати кілька разів на різних уроках і щоразу під різним кутом зору: наприклад, на першому уроці увагу учнів звертають на жанр і характер, на другому — на особливості мелодії, на третьому — на епоху, стиль композитора.