Інструменти формування і реалізації державної політики розвитку малих міст України

Анотація

У статті розглянуто інструменти державної політики та визначено можливості їх використання для вирішення соціально-економічних проблем малих міст; виокремлено проблеми існуючої практики формування і реалізації державної політики.

Ключові слова: мале місто, державна політика, інструмент, державна цільова програма, фонд регіонального розвитку, території перспективного розвитку.

Annotation.

T. M. Derun,.

assistant professor of regional management, local government and city management National Academy of Public Administration under the President of Ukraine.

TOOLS FORMULATION AND IMPLEMENTATION POLICY OF SMALL CITIES IN UKRAINE.

The article deals with instruments of public policy and determined their possible use to solve social and economic problems of small towns, singled out the problem of the current practice of the formation and implementation of public policy.

Keywords: small cities, public policy tool, the state target program Regional Development Fund, the territory of the future development.

Аннотация В статье рассмотрены инструменты государственной политики и определено возможности их использования для решения социально-экономических проблем малых городов; выделено проблемы существующей практики формирования и реализации государственной политики.

Ключевые слова: малый город, государственная политика, инструмент, государственная целевая программа, фонд регионального развития, территории перспективного развития.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими і практичними завданнями. Головним у здійсненні державної політики є визначення сутності проблем, які потребують державного втручання. Державно-управлінським діям в даному випадку повинно передувати обговорення всіх обставин існування проблем, причин їх виникнення, оптимальних шляхів розв’язання. Фактично, це означає, що державна політика повинна бути орієнтована на отримання конкретного результату в процесі вирішення важливих суспільно значущих питань. Цей процес передбачає використання цілого спектру інструментів, вибір яких пов’язаний з соціально-економічними, політичними, історичними, інформаційними, технічними та іншими умовами, а також залежить від жорсткості державно-управлінських дій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор. Проблематику розробки державної політики та інструментів її реалізації досліджували в своїх працях В.Б.Авер'янов, О.В.Бойко-Бойчук, О. Л. Валевський, Г. С. Одинцова В.В.Тертичка. Аспекти державного впливу на територіальний і місцевий розвиток знайшли відображення у роботах Т.В.Голікової, В.В.Мамонової, Ю. М. Мельника, В. П. Удовиченка. Роль держави в процесі розвитку малих міст та у вирішенні їх специфічних проблем розглядали В.М.Бабаєв, В. М. Вакуленко, Є.Д.Блейклі, О.І.Васильєва, О.С.Ігнатенко, О. Ю. Лебединська. Питання фінансування заходів соціально-економічного розвитку міст за рахунок виконання галузевих і окремих бюджетних програм, їх правове врегулювання вивчали Ю.І.Ганущак, М.В.Пітцик, О. В. Слобожан, О. В. Чумакова та І.І.Єфремова.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Аналіз наукових досліджень показав, що поряд з необхідністю чітких державно-управлінських дій стосовно розвитку малих міст, недостатньо уваги приділено аналізу інструментів державної політики, вдале використання яких сприятиме вирішенню існуючих проблем малих міст.

Формулювання мети (постановка завдань). Метою даної статті є визначення механізмів використання інструментів державної політики для вирішення соціально-економічних проблем малих міст. Для досягнення мети нами визначено такі завдання: виокремлення проблем існуючої практики формування і реалізації державної політики в сфері розвитку малих міст; характеристика інструментів державної політики (правового, економічного, фінансового, організаційного, інформаційного, освітнього та іншого характеру) в цій сфері; розробка рекомендацій щодо використання вищезазначених інструментів для вирішення проблем розвитку малих міст.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. На сьогодні процеси формування державної політики містять деякі вади, зокрема: невизначеність суб'єкта встановлення цілей, пріоритетів державної політики та безпосередніх її розробників; недосконалість механізму розробки державної політики та відсутність регулюючих органів і чітких контрольних дій її реалізації; неоднозначність підходів до визначення сутності державної політики в різних суспільних сферах (соціальній, економічній, екологічні); неузгодженість дій різних учасників процесу формування і реалізації державної політики.

Виходячи з цього, при формуванні державної політики слід орієнтуватись на такі обмеження: інструментарій розробки державної політики має оперативно реагувати на зміни, що відбуваються в суспільстві; фактологічна і методична основа розробки державної політики повинна мати комплексний характер і розглядати проблеми, вирішення яких потребує втручання держави у взаємозв'язку з іншими проблемами; проект державної політики має орієнтуватись на досягнення чітких результатів (переважна кількість зацікавлених у процесі розробки та реалізації політики мають отримати безперечні докази ефективності прийнятого варіанта політики); проект державної політики повинен користуватись довірою населення [2, с.48].

Невід'ємною ознакою успішності державної політики є її практична спрямованість і втілення в життя. Проте, саме це є найвразливішою рисою сучасного стану державної політики України. Експерти Міжнародного центру перспективних досліджень визначають такі проблеми чинної практики формування і реалізації державної політики:

• — відсутнє чітке розмежування політичних документів, які мають визначати стратегію розвитку держави, і професійних урядових програмних документів на виконання цієї стратегії;
• — система документів політики не є продуманою, її запровадження відбувається через рішення, які часто мають різне значення. При цьому, не завжди приймається до уваги зарубіжний досвід;
• — стратегічні документи і програми погано узгоджені з політичними пріоритетами; державний політика малий місто
• — вироблення документів політики недостатньо пов’язано з бюджетним плануванням;
• — у державі порушено принцип цілісності, якого потрібно дотримуватись шляхом складання взаємоузгоджених програмних документів та прогнозів економічного і соціального розвитку країни, окремих адміністративно-територіальних одиниць на коротко-, середньота довгострокові періоди [3].

Розробка ефективної політики розвитку малих міст можлива за допомогою чітких інструментів правового, економічного, фінансового, організаційного, інформаційного, освітнього та іншого характеру. Так, під інструментом державної політики розуміють специфічні засоби, за допомогою яких політика як реакція на проблему впроваджується в життя [14, с.520]. Звідси випливає необхідність їх аналізу.

Виділення типів інструментів державної політики сприяє розумінню її суті та дає можливість визначити послідовність етапів її реалізації. Розрізняють чотири види основних інструментів: інформаційні, фінансові, владні і структурні. Проте, з практичної позиції при реалізації державної політики доцільно використовувати і такі інструменти:

• — фінансове забезпечення — шляхом субсидій, дотацій і видатків можливе ефективне ресурсне регулювання локальних витрат;
• — приватизація, збільшення приватного сектору, створення державно-приватних підприємств — доцільність такого інструменту полягає в ефективному використанні ресурсів приватного сектору для забезпечення потреб державного та взаємній користі;
• — адміністративні методи — використовуються з метою створення рамкових обмежень при здійсненні державно-управлінських дій та для контролю їх результатів;
• — законодавчі норми — даний інструмент важливий з точки зору врядування оскільки має фундаментальний і визначальний характер, регулює соціальні взаємини та сприяє впровадженню державно-політичних рішень;
• — податковий інструмент — перерозподіляє ресурси через податкову систему, характеризує взаємовплив держави і суспільства.

Вибір інструментів державної політики безпосередньо пов’язаний з соціально-економічними, політичними, історичними, інформаційними, технічними тощо суспільними умовами, а також залежать від жорсткості державно-управлінських дій. Суттєвими факторами при визначенні інструментів державної політики є доцільність, предметність та практичність, відповідність існуючим суспільним потребам, що специфічно впливає на вибір інструменту та політики загалом [4, с.15].

У свою чергу, система інструментів державної політики розвитку малих міст повинна основуватись на оцінці та якісному прогнозуванні розвитку малих міст, відображати пріоритети місцевого розвитку та узгоджувати загальнодержавні, регіональні і місцеві інтереси.

У цьому контексті зазначимо, що запорукою та гарантуванням ефективного розвитку малих міст є не лише активна участь в цьому процесі всіх рівнів управління — центрального, регіонального і місцевого, а й їх зацікавленість і особиста вмотивованість в економічному, соціальному розвитку та активізації малих міст. Саме тому, система інструментів державної політики розвитку малих міст, а також інших територій і регіонів, які тісно пов’язані з функціонуванням таких міст, потребує вдосконалення.

Для цього застосовуються:

• 1. У сфері фінансово-економічного забезпечення:
  • — довгострокове бюджетне планування;
  • — бюджетне вирівнювання, що виступає гарантом забезпечення державою соціальних стандартів;
  • — передбачення цільових трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам на вирішення пріоритетних завдань їх сталого розвитку;
  • — забезпечення на довгостроковій основі стабільних джерел надходжень до місцевих бюджету розвитку;
  • — проведення аналізу бюджетних запитів розпорядників бюджетних коштів із залученням центральних органів влади в процесі опрацювання проекту державного бюджету України на поточний рік з метою вмотивованого вирішення питань концентрації фінансових ресурсів на реалізацію пріоритетних цілей та програм регіонального і місцевого розвитку;
  • — прямі державні інвестиції на реалізацію проектів, спрямованих на модернізацію інфраструктури населених пунктів.
• 2. У сфері підвищення конкурентоспроможності територій та сприяння інноваційному розвитку:
  • — запровадження програм підвищення конкурентоспроможності територій;
  • — створення сприятливих умов для зростання інвестиційної привабливості територій та одночасне недопущення подальшого зростання міжрегіональних диспропорцій;
  • — вирішення питань формування кластерів — об'єднань споріднених підприємств, виробництв, організацій — з метою системного підвищення їх сукупної ефективності, а також визначення умов участі в них малих міст;
  • — сприяння залученню інвестицій через виділення відповідно до законодавства земельних ділянок та їх інфраструктурне облаштування за рахунок спільного фінансування місцевого, регіонального та державного бюджетів;
  • — сприяння створенню технопарків, технополісів, розвитку інноваційної інфраструктури, забезпечення державної підтримки інноваційних процесів;
  • — стимулювання інноваційної спрямованості розвитку підприємництва, запровадження ефективного механізму правової, організаційної, фінансової та кадрової підтримки перспективних інноваційних проектів;
  • — підтримка інфраструктури розвитку малого і середнього підприємництва через кредитно-гарантійні механізми підтримки суб'єктів підприємництва;
  • — сприяння широкому впровадженню енергозберігаючих технологій та використанню місцевих відновлювальних джерел енергії (біопалива, рослинної сировини).
• 3. У сфері інституційного забезпечення:
  • — запровадження електронного урядування та документообігу;
  • — державно-приватне партнерство як спосіб вдосконалення інфраструктури населених пунктів;
  • — державна підтримка програм та проектів регіонального та місцевого розвитку, прийнятих на конкурсній основі і на умовах спільного фінансування;
  • — удосконалення територіального стратегічного планування, їх узгодження з цілями та напрямами державної регіональної політики, здійснення бюджетного планування відповідно до стратегічних пріоритетів;
  • — формування та підтримка мережі інституцій територіального розвитку, законодавче визначення статусу та напрямів діяльності структур регіонального та місцевого розвитку;
  • — реалізація державної політики розвитку малих міст на основі партнерських взаємовідносин між центральними і місцевими органами влади з метою концентрації зусиль та ресурсів для вирішення проблем розвитку міст через узгодження державних та місцевих стратегічних пріоритетів.
• 4. У сфері інтеграції регіонів і партнерства:
  • — державна підтримка міжрегіональних проектів, спрямованих на вирішення спільних проблем соціально-економічного розвитку міст;
  • — забезпечення державного фінансування програм та проектів розвитку транскордонного співробітництва;
  • — підтримка розвитку внутрішнього туризму, культури, рекреаційної сфери;
  • — запровадження у системі підготовки та перепідготовки кадрів державних службовців їх обов’язкового стажування в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування на різних територіях України, використання міжрегіональної ротації;
  • — створення системи підготовки та перепідготовки кадрів для органів місцевого самоврядування на основі загальнодержавних програм;
  • — підтримка громадських організацій громадянського суспільства, діяльність яких спрямована на забезпечення місцевого та регіонального розвитку та сприяє залученню населення до процесу міжрегіонального співробітництва та міжрегіональних обмінів.

На сучасному етапі державна політика розвитку малих міст орієнтується на вирішення найбільш гострих загальних проблем малих міст [7]. Розв’язання цих проблем здійснюється в основному за рахунок розробки, затвердження і виконання державних цільових програм та регіональних програм соціально-економічного розвитку.

У рамках таких програм здійснюється конкретна робота над виробленням конкретних заходів покращення життєдіяльності малих міст. Зокрема, одною з найбільш гострих проблем у малих містах є проблема недостатньо розвинутої системи та аварійний стан об'єктів водо-, енерго-, теплопостачання. Вирішення цієї проблеми здійснюється у рамках виконання Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009;2014 роки [6]. Такі проблеми, як низький рівень розвитку міської інфраструктури, сфери соціальних послуг, об'єктів культури вирішуються шляхом розроблення відповідних регіональних програм, які фінансуються з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Суттєвою допомогою малим містам з боку держави є фінансування заходів соціально-економічного розвитку. З цією метою створено державний фонд регіонального розвитку (у вигляді відповідної бюджетної програми). Вперше кошти за цієї бюджетною програмою передбачено в Державному бюджеті України на 2012 рік у обсязі 1,6 млрд. гривень [5]. Відповідно до ст. 24−1 Бюджетного кодексу України державний фонд регіонального розвитку створюється у складі загального фонду державного бюджету в обсязі не менше 1 відсотка прогнозного обсягу доходів загального фонду проекту Державного бюджету України на відповідний бюджетний період.

Кошти державного фонду регіонального розвитку спрямовуються на виконання: державної стратегії регіонального розвитку та регіональних стратегій розвитку; державних цільових програм та інвестиційних програм (проектів) у частині виконання заходів регіонального розвитку; угод щодо регіонального розвитку та програм подолання депресивності територій; державних програм розвитку транскордонного співробітництва; програм і заходів соціально-економічного розвитку регіонів, включаючи програми і заходи розвитку окремих адміністративно-територіальних одиниць (зокрема, малих міст, гірських населених пунктів, населених пунктів зон спостереження тощо).

Порядок використання коштів фонду передбачає, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад до 1 травня року, що передує плановому, подають центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики пропозиції щодо програм і заходів, включаючи інвестиційні програми (проекти). Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики на підставі поданих пропозицій здійснює оцінку та відбір зазначених програм і заходів на конкурсних засадах у межах індикативного прогнозного обсягу коштів державного фонду регіонального розвитку з дотриманням таких критеріїв розподілу між Автономною Республікою Крим, областями та містами Києвом і Севастополем: 70 відсотків коштів — відповідно до чисельності населення, яке проживає у відповідному регіоні; 30 відсотків коштів — з урахуванням рівня соціально-економічного розвитку регіонів відповідно до показника валового регіонального продукту в розрахунку на одну особу (для регіонів, у яких цей показник менше 75 відсотків середнього показника по Україні).

За результатами здійснення оцінки та відбору центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики до 1 серпня року, що передує плановому, подає Кабінету Міністрів України для затвердження пропозиції щодо розподілу коштів державного фонду регіонального розвитку з переліком відповідних програм і заходів [1]. На жаль, в 2012 році кошти державного фонду регіонального розвитку освоєні були лише на 61,2% (1,04 млрд. грн. із передбачених 1,6 млрд. грн.) [9].

В той же час, ще одним інструментом фінансової підтримки малих міст є субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій. В Держбюджеті на 2012 рік було передбачено 2,8 млрд. грн. на ці цілі [5], а спрямовано до органів місцевого самоврядування лише 1,9 млрд. грн. [9].

Порядок та умов надання зазначеної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2012 № 106 [8]. Відповідно до вимог цього документу субвенція, зокрема, спрямовується на будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт об'єктів інфраструктури комунальної власності (за винятком адміністративних будинків); здійснення екологічних та природоохоронних заходів; проведення робіт з газифікації; здійснення заходів з енергозбереження; здійснення спільних заходів, передбачених угодами щодо регіонального розвитку, які укладені відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» [11], здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку регіонів тощо [8].

Таким чином, з 2012 року у зв’язку зі змінами в бюджетному законодавстві запроваджено новий механізм розподілу коштів з державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток окремих територій, який має такі наслідки для міст: централізацію в рамках Державного фонду регіонального розвитку фінансових ресурсів на виконання програм соціально-економічного розвитку окремих територій; зменшення обсягів прямих трансфертів на соціально-економічний розвиток (2011 рік — 3,2 млрд. грн. прямих трансфертів місцевому самоврядуванню; 2012 рік — 1,9 млрд. грн.); запровадження ускладненої процедури розподілу коштів на соціально-економічний розвиток окремих територій; посиленням ролі Уряду та місцевих державних адміністрацій в розподілі фінансових ресурсів на соціально-економічний розвиток.

Державна підтримка малих міст, які розташовані у гірській місцевості здійснюється відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» [10]. Населення малих міст відповідно до зазначеного закону має спеціальні пільги, зокрема розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшуються на 20 відсотків.

Сьогодні Міністерство економічного розвитку і торгівлі України разом із зацікавленими органами центральної та місцевої влади працює над вдосконаленням такого інструменту регіонального розвитку, як програми подолання депресивності. Визнання депресивною території малого міста дасть йому можливість отримати державну фінансову допомогу шляхом реалізації програми подолання депресивного стану.

Також дієвим інструментом може стати встановлення територій перспективного розвитку. Проект Закону України «Про території перспективного розвитку"[13] створює умови для активізації підприємницької діяльності на територіях, що в силу об'єктивних обставин мають значні проблеми соціально-економічного розвитку, для створення нових робочих місць, зменшення безробіття, збільшення доходів населення, надходжень до місцевих бюджетів. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 110-р від 13.01.2010 «Про схвалення Концепції Закону України «Про території перспективного розвитку» [12] території перспективного розвитку встановлюються у першу чергу в монофункціональних містах, малих містах з чисельністю населення до 50 тис. осіб. Це надає змогу громадянам цих міст ініціювати залучення інвестицій у виробництво товарної продукції, призначеної на експорт, реалізовувати заходи, спрямовані на розвиток сучасної виробничої та ринкової інфраструктури, створення робочих місць.

Висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Таким чином, для забезпечення ефективності і результативності формування та реалізації державної політики розвитку малих міст необхідно в комплексі використовувати інструменти правового, економічного, фінансового, організаційного, інформаційного, освітнього характеру. Система цих інструментів повинна ґрунтуватись на якісному прогнозуванні, відображати пріоритети місцевого розвитку та узгоджувати загальнодержавні, регіональні і місцеві інтереси.

Список використаних джерел

• 1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456−17
• 2. Валевський О. Л. Держава і реформи в Україні: аналіз державної політики в умовах трансформації суспільства: монографія / О. Л. Валевський. — К.: Видво НАДУ, 2007. — 315 с.
• 3. Вісник центру перспективних досліджень. Проект «Інституційна спроможність розробки економічних програм» // Інформ. бюл. Міжнар. цен-тру перспект. дослідж. — 2002. — 24 черв. (№ 155). — Режим доступу: // www.ocps.kiev.ua.
• 4. Дай Т. Р. Основи державної політики: підручник / Т. Р. Дай; пер. з англ. Г. Є. Краснокутського; за наук. ред. З. В. Балабаєва. — Одеса.: АО «Бахва», 2005. — 468 с.
• 5. Про Державний бюджет України на 2012 рік: Закон України від 22 грудня 2011 р. № 4282-VI // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4282−17.
• 6. Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009;2014 роки: Закон України № 1869-IV від 11 червня 2009 р. // Відом. Верховн. Ради України. — 2009. — № 46. — С.1864.
• 7. Про затвердження Державної цільової програми підтримки соціально-економічного розвитку малих міст на 2011;2015 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2010 р. № 1090 // Уряд. кур'єр. — 2010. — 15 груд. — № 235.
• 8. Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2012 р. № 106 // Уряд. кур'єр. — 2012. — 21 лют. — № 33.
• 9. Про звіт про виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»: проект Постанови р.№ 2688 від 02.04.2013 // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4₁?pf3511=46 389
• 10. Про статус гірських населених пунктів в Україні: Закон України від 15 лютого 1995 р. № 56/95-ВР // Відом. Верховн. Ради України. — 1995. — № 9. — стаття 58.
• 11. Про стимулювання розвитку регіонів: Закон України від 08 вересня 2005 р. № 2850-IV // Уряд. кур'єр. — 2005. — 12 жовт. — № 193.
• 12. Про схвалення Концепції Закону України «Про території перспективного розвитку»: Розпорядження Кабінету Міністрів України № 110-р від 13 січня 2010 р. — Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid= 1095.5955.0.
• 13. Про території перспективного розвитку: проект Закону України від 27 січня 2010 р. // Офіційний веб-сайт Кабінету Міністрів України. — Режим доступу: http://www. kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=243 259 373&cat_id=358.
• 14. Тертичка В. В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні: монографія / В. В. Тертичка. — К.: Вид-во С. Павличко «Основи», 2002. — 751 с.

References.

• 1. The Verkhovna Rada of Ukraine (2010), The Law of Ukraine «The Budget Code of Ukraine», available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456−17 (Accessed 2 October 2013).
• 2. Walewski, O.L. (2007), Derzhava i reformy v Ukraini: analiz derzhavnoi polityky v umovakh transformatsii suspil’stva [State and Reform in Ukraine: an analysis of public policy in the transformation of society], NAPA, Kyiv, Ukraine.
• 3. Bulletin of the Center for Policy Studies, (2002), The project «Institutional Capacity Development Economic Programs», Informatsijnyj biuletn' Mizhnarodnoho tsentru perspektvnykh doslidzhen', vol.155, available at: www.ocps.kiev.ua (Accessed 5 October 2013).
• 4. Day, T.R. (2005), Osnovy derzhavnoi polityky [Bases policy], Bakhva, Kyiv, Ukraine.
• 5. The Verkhovna Rada of Ukraine (2011), The Law of Ukraine «On the State Budget of Ukraine for 2012», available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4282−17 (Accessed 21 September 2013).
• 6. The Verkhovna Rada of Ukraine (2009), The Law of Ukraine «On the National Reform and Development Programme housing for 2009;2014», Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine, vol. 46., p. 1864.
• 7. Cabinet of Ministers of Ukraine (2010), «Resolution «On approval of State program support social and economic development of small towns in 2011;2015», Ofitsijnyj visnyk Ukrainy, vol. 92., p. 518.
• 8. Cabinet of Ministers of Ukraine (2012), «Resolution «And approving the terms of subventions from the state budget to local budgets for the implementation of measures for socio-economic development of certain areas», Ofitsijnyj visnyk Ukrainy, vol. 13., p. 92.
• 9. The Verkhovna Rada of Ukraine (2013), «Draft Resolution «On the report of the Law of Ukraine «On State Budget of Ukraine for 2012», available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4282−17 (Accessed 21 September 2013).
• 10. The Verkhovna Rada of Ukraine (1995), The Law of Ukraine «On the status of mountain settlements in Ukraine», Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine, vol. 9., s. 58.
• 11. The Verkhovna Rada of Ukraine (2005), The Law of Ukraine «On the promotion of regional development», Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine, vol. 51., p. 2662.
• 12. Cabinet of Ministers of Ukraine (2010), «Resolution «On Approval of the Concept of the Law of Ukraine «On the future development of the territory», available at: http://zakon.nau.ua/doc/?uid= 1095.5955.0 (Accessed 21 September 2013).
• 13. The Verkhovna Rada of Ukraine (2010), Draft Law of Ukraine «On the territory of the future development», available at: http://www. kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=243 259 373&cat_id=358 (Accessed 29 September 2013).
• 14. Tertychka, V.V. (2002), Derzhavna polityka: analiz ta zdijsnennia v Ukraini [Public Policy: Analysis and implementation in Ukraine], S. Pavlychko «Basics», Kyiv, Ukraine.