Приобретение громадянства Російської Федерації

Приобретение громадянства Російської Федерації

Курсовая робота студента 2-го курсу МГЮА Покидько Андрія Владиславовича

Понятие гражданства До 1917 року у Російської імперії немає навіть поняття — громадянин Росії. Жителі Росії було підданими. У цьому подані ділилися сталася на кілька розрядів з особливим правом статусом. Законодавство визнавало: 1. природних підданих, які у своє чергу ділилися на дворянство (потомствене і личное), духовенство (поділялося за віро-сповіданням), міських обивателів (почесні громадяни, купці, міщани і цехові) і сільських обивателів, 2. інородців (євреї і східні народи), фінляндських обивателів. З іншого боку, законодавство поділяло чотири групи природних підданих на два стану — особи податного гніву й особи неподатного стану. З приналежністю до тієї чи іншого категорії підданих законодавство пов’язувало дуже значний розбіжність у своїх правах і обязанностях.

Все це з глибини століть, мало яскравий відбиток феодальних став проявлятись і не грунтувалося на юридичній рівності громадян, як було у значну кількість розвинених європейських стран.

Крушение царської Росії призвело до у себе великі зміни й у правовому регулювання відносин громадянства. Декрет про знищення станів і громадянських чинів від 11(24) листопада 1917 року лише скасував раніше існуючий розподіл жителів Росії на стану і з цим розподілом станові привілеї і обмеження, а й ввів загальне всім найменуваннягромадянин Російської Федерации.

Декрет ВЦВК від 1 квітня 1918 року «Про придбанні прав російського громадянства «встановив правом брати в російське громадянство іноземців, жителів території РРФСР місцевим Радам. Народний комісаріат з внутрішніх справ лише реєстрував які у російське громадянство іноземців та публікував їх списки для загального відомості. Але вже Конституція РРФСР 1918 року під місцевими Совітами залишила правом брати в російське громадянство тільки для тих іноземців, які проживаючи в РСФРР та УСРР працюючи, належали до робочого класу чи трудовому селянству. Ця тенденція підвищити рівень органів правомочних брати участь у російське, а с1924 року, в громадянство СРСР, набула свого закріплення у розвитку законодавства про громадянство. Вочевидь, це було з політичної лінією подальшу централізацію влади. Політичними мотивами можна пояснити також появу у законодавстві можливості позбавити людини громадянства, зокрема рішенням суда.

Положение про громадянство Союзу РСР від 1931 року встановило, що кожна особа, яка була на на території СРСР, визнається громадянином СРСР, а то й було доведено його належність до громадянству іноземної держави. Це Становище також закріпило, що громадянин СРСР є громадянином тієї союзної республіки, на території якій він постійно проживає. Якщо він у національності чи з походженню вважає себе що з інший союзної республікою, вона може обрати громадянство цієї республики.

Конституция СРСР 1936 року знову підтвердила принцип єдності союзного громадянства і зберегла віднесення до ведення Союзу РСР вирішення питань про союзному громадянство права іноземців. Ухвалений з урахуванням нової редакції Конституції Закон про громадянство Союзу РСР від 19 серпня 1938 року закріпив низку інших положень. Тепер громадянами СРСР були обличчя, що складалися до 7 листопада о поддатстве Російської імперії і утративши радянського громадянства, і навіть особи, які придбали радянське громадянство у встановленому законом порядку. Усі особи, не відповідальні даним умовам і мешканці на теренах СРСР зізнавалися особами без громадянства.

В подальшому, зміни у становищі СРСР (наприклад, приєднання до Радянського Союзу Латвії, Естонії, Литви, Бессарабії, Північної Буковини, і т.д.) призвели до у себе ухвалення низки нормативних актів регулюючих деякі питання придбання радянського гражданства.

Конституция СРСР 1977 року висловила важливий принцип громадянства: громадяни СРСР по закордонах користуються захистом і заступництвом Радянського государства.

Принятый на основі нової редакції Конституції Закон про громадянство СРСР 1978 року у новому сформулював умови приналежність до громадянству СРСР. Тепер основним принципом, яким визначалося належність до радянському громадянству, ставала наявність радянського громадянства на день набрання чинності справжнього закону, а чи не підданство Російської імперії. Той самий закон вперше закріплював законодавчі права республік у питаннях гражданства.

Последним законом радянських часів, який регулює взаємини громадянства був Закон про громадянство СРСР від 23 травня 1990 года.

Распад Радянського Союзу, проголошення державного суверините Росії, поява нових незалежних ЗМІ і держав замість союзних республік зажадав в корені іншого законодавства про гражданстве.

Вопрос цей надзвичайно важливий й у практичному сенсі для громадян колишнього Радянського Союзу волею доль котрі опинилися поза Російської Федерации.

Закон Російської Федерації «Про громадянство Російської Федерації «визначає громадянство як стійку правову зв’язок людини із державою, що виражається разом їх взаємних прав, обов’язків і відповідальності гілок, заснованої на визнанні та повазі гідності, основних права і свободи человека.

Из цього визначення виходять головними рисами що характеризують гражданство.

Гражданство є правовим станом, бо сукупність осіб, котрі живуть держави утворює демографічну категорію — населення і включає у собі також громадян іноземної держави та осіб без громадянства. Громадянином держави обличчя є вследствии існування особливих перетинів поміж них і державою, а чи не з факту проживання, у цій державі. Ці особливі зв’язку засновані на юридичне оформлення відносин гражданства.

Конституция Російської Федерації і закон про громадянство Російської Федерації встановили загальні основи відносин гражданства:

1. Громадянство РФ є єдиним, тобто. громадян Росії, котрі живуть біля республіки складі Російської Федерації, є одночасно громадянами цієї республіки. Цей принцип дуже важливий для федеративної держави, для збереження його целостности.

2. Громадянство РФ є рівним незалежно від підстав і його приобретения.

3. Громадянство РФ має відкритий і вільний характер. Кожна молода людина вправі придбати російське громадянство або змінити его.

4. Громадянин Росії може бути позбавлений свого громадянства. Це цілком новий нашій країни принцип, т.к. раніше законодавство колишніх, радянських часів закріплювало такій формі втрати гражданства.

5. Громадянство Росії не перешкоджає можливості мати громадянство іноземної держави, Це геть новий до нашого законодавства принцип. Зрозуміло, що визнання подвійного громадянства полягає в певних умов: клопотання особи, дозвіл держави, наявність відповідного договору між РФ і вже цим государством.

6. Громадянство РФ неспроможна автоматично змінюватися під час укладання чи розірвання шлюбу з особою, які є російським громадянином.

7. Громадяни Росії, які перебувають поза РФ перебувають під захистом і заступництвом російського государства.

8. Вперше запроваджується такий інститут як почесне громадянство, що може бути надано особі котрий є громадянином Росії, але має видатні заслуги Росії чи світовими співтовариством. Почесне громадянство надається президентом Росії з дозволу цього лица.

Основания придбання громадянства Російської Федерації

Глава друга «Придбання громадянства Російської Федерації «закону про громадянство РФ визначає підстави придбання російського громадянства. Ст. 12 зазначеного закону встановлює, що громадянство РФ купується: 1. у його визнання, 2. з народження, 3. гаразд його, 4. від приймання в громадянство, 5. внаслідок відновлення у громадянство РФ. 6. шляхом вибору за зміни державної приналежності території Польщі і на інших підставах, передбачених міжнародними договорами РФ. 7. з інших підставах, передбачених справжнім Законом.

Исходя речей, що Росія постає як правоприемница Радянського Союзу, який у часи чергу, виступав як правоприемник Російської імперії, Закон застосував при визначенні громадянства Росії як законодавчий акти РФ, а й РРФСР, колишнього СРСР і царською Росії, мали силу на даний момент наступу обставин, із якими пов’язується приналежність особи до російського гражданству.

Признание громадянства РФ (Ст. 13 закону про громадянство РФ).

Гражданами Росії зізнаються всіх громадян колишнього СРСР, постійно які проживали на території РФ на 06 лютого 1992 року, на день вступу Закону на силу. При цьому Закон надавав право особам за тими або іншим суб'єктам причин не які прагнули бути громадянами Росії у термін до 06 лютого 1993 року відмовитися від російської громадянства, заявивши про свою незгоду шляхом подачі до органів внутрішніх справ заяви встановленого образца.

Гражданами РФ з народження зізнаються особи, народжені біля Росії досі підписання Договору про утворення СРСР (до 30 грудня 1922 року) і втратили громадянство колишнього СРСР. у своїй визначальними обставинами є: народження на терені Росії (у колишніх межах РРФСР) чи приналежність хоча самого із батьків на даний момент народження дитину до громадянству СРСР і сталий проживання біля РРФСР. Оскільки територія РРФСР період із 1917 року часто змінювалася, слід визначати межі на дату народження цього лица.

Следует відзначити, що з визнання громадянства Росії був обраний найбільш демократичний, так званий «нульової «варіант. Через війну визнання, тобто. без будь-яких активним діям зі свого боку, придбали громадянство РФ особи, складові переважну частину громадян російської Федерації. Законодавства ряду розвинених країн, які утворилися біля колишнього Радянського Союзу, наприклад, Прибалтики набагато складніше, тоді як у що свідчить дискримінаційне стосовно своїх колишніх гражданам.

Вопрос цей має тільки і не скільки теоретичний характер, оскільки торкається долі багатьох колишніх громадян колишнього Радянського Союзу. Російське держава самоопределяясь як суверенне незалежну Українську державу були піти шляхом визнання своїми громадянами всіх громадян, якими вони на момент прийняття закону подібно законодавству Радянського Союзу (наприклад ст. 4 Закону Союзу РСР «Про громадянство СРСР »). Це під час першого чергу відсутністю юридичного оформлення республіканського громадянства, так як він хіба що «розчинялась «в союзному громадянство і фіксувалося жодних документах. Цим самим пояснюється і обмовка в законодавстві на право особи не належати до російському громадянство. Оскільки терені Росії постійно мешкали громадяни СРСР. але вважали себе громадянами інших союзних республік, котрі стали згодом незалежними державами. Автоматичне зарахування їх на громадян Росії зачепить їх права. Ця обмовка у законодавстві вкотре підкреслює демократичність закону про громадянство РФ.

Гражданство по народженню. (Статті 14,15,16 і 17 закону про громадянство РФ).

Законодатель приділив цьому підставі громадянства РФ порівняно багато статей закону певне оскільки поповнення корпусу громадян Росії через громадянство через народження буде надалі основным.

На дітей атомистически поширюється громадянство батьків, як це заведено в більшості країн світу. Якщо батько й мати дитини громадян Росії, то дитина, незалежно від цього, де він народився, також стає росіянином. (Ст. 14 Закону). Ця форма придбання громадянства називається «правом крові «.

Похоже вирішується питання громадянство дитини, якщо з батьків громадянин Росії, а інший є обличчям без громадянства. Місце народження дитину і не відіграє ролі.(Частина 1 Статьи15 Закона).

Если ж другим батьком дитини є іноземний громадянин, то питання громадянство дитини визначається добровільним угодою батьків, причому у письмовій формі. За відсутності такої угоди дитина набуває російське громадянство, оскільки Закон завжди за батька — громадянина РФ (Частина 2 Статті 15 Закона).

В тому випадку, коли батько й мати дитини невідомі, дитина є громадянином Росії. Змінити це положення можна лише з урахуванням судового вирішення у разі виявлення хоча самого із батьків, опікуна чи попечителя. (У розділі ст. 16 Закона).

В зв’язку з, що Росія є правоприемницей СРСР, вона надає своє громадянство дітям, народженим її території досі розпаду Радянського Союзу (тобто. до 1 вересня 1991 року) і має батьківгромадян держав у його випадках, коли ці держави не надають їм свого громадянства. Це називається «правом грунту «(Ст. 17 Закона).

Приобретение громадянства гаразд регистрации.(Статья 18 Закону).

Сложная ситуація що склалася біля колишнього Радянського Союзу саме його розпаду змусила законодавця запровадити нове основу придбання російського громадянства — гаразд реєстрації. Це насамперед тим, що багато осіб — громадяни СРСР той час мешкали території інших союзних республік, стали незалежними державами .Вони мали безумовного права на російське громадянство. Тож цього підстави придбання російського громадянства запроваджено спрощений порядок придбання, не пов’язаний із складними процедурами, не вимагав рішення прийняття громадянство, оформлюваного указом Президента РФ. Реєстрація тут здійснюється органами внутрішніх дел.

Этот ж порядок закон поширив до осіб, колишніх громадян СРСР, визнаних состоявшими в громадянство РФ з народження, неправомірно позбавлених громадянства СССР.

Таких ситуацій стаття 18 встановила шесть:

— якщо чоловік, батько чи мати особи, ходатайствующего придбання російського громадянства, є громадянами Росії, особу (чоловік, дружина, син, дочь) может зареєструватися як громадянин РФ.

— якщо хоча б із батьків особи, ходатайствующего придбання російського громадянства, на даний момент народження був громадянином РРФСР, які отримали інше громадянство з народження .І тут та людина може отримати російське громадянство гаразд реєстрації протягом п’яти років після досягнення ним 18-річного возраста.

— якщо діти колишніх громадян РРФСР народжені після припинення від батьків громадянства РРФСР звернуться на відповідні російські органи протягом п’яти дет після досягнення ними 18-річного возраста.

Другие підстави придбання російського громадянства гаразд реєстрації має жорсткі тимчасові обмеження знову таки пов’язані з нашої историей.

— Громадяни СРСР котрі живуть території інших республік колишнього СРСР. якщо він стали громадянами цих республік й у перебігу трьох років після набрання чинності (тобто. по 2 лютого 1995 року) заявили про своє бажання придбати російське громадянство мали права на спрощений порядок придбання громадянства РФ.

— реєстраційний порядок придбання російського громадянства поширювався на осіб без громадянства, постійно мешкали біля Росії чи колишніх союзних республік і заявили про бажання придбати російське громадянство по 2 лютого 1993 року тобто. протягом року із дня набрання чинності закону про гражданстве.

— Той-таки термін, тобто. рік від часу набрання чинності закону, давав право придбання російського громадянства гаразд реєстрації, іноземних громадян і приватним особам без громадянства за умови, якщо вони або мати, батько листувалися російському громадянство (підданстві) по рождению.

Необходимо підкреслити, що встановлюються особи які зуміли придбати російське громадянства гаразд реєстрації за тими або іншим суб'єктам причин не позбавляються права придбати російське громадянство, оскільки вони це здійснити гаразд приєднання до російське гражданство.

Прием в громадянство РФ (Ст. 19 закона).

Дееспособное обличчя, досягла 18-річного віку і її не яке у громадянство РФ, може клопотатися прийняття російське громадянство незалежно з походження, соціального становища, расової і національну приналежність, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних лідеріва і інших убеждений.(Часть 1 Статті 19 Закону). Це випливає з Декларації права і свободи чоловіки й громадянина, прийнятої Верховною Радою РРФСР 22 листопада 1991 року й включеної в Конституцію РФ, встановила, що має декларація про придбання і припинення громадянства Російської Федерації відповідно до законом.

Впервые в російському законодавстві до ухвалення в громадянство іноземних громадян, і осіб без громадянства вводиться ценз осілості. Він вимагає п’ятирічного загального терміну чи трирічного безперервного терміну проживання біля Росії безпосередньо перед поводженням із клопотанням про надання російського громадянства. Для біженців, визнаних такими російським законодавством, термін проживання скорочується наполовину. У цьому закон чітко визначив умови безперервного проживання: виїзд межі Росії до навчання чи лікування трохи більше ніж три месяца (Часть 2 Статті 19 Закона).

Часть 3 зазначеної статті Закону передбачає обставини які полегшують прийом на російське громадянство до зняття вимог частині другій справжньої статті: статки у громадянство колишнього СРСР минулому, усиновлення дитини, що є громадянином РФ. наявність високих досягнень у сфері науки, техніки та страхової культури, і навіть володіння професії, чи кваліфікацією, котрі представляють інтерес для Росії, наявність заслуг перед народами, об'єднаними в Російську Федерацію, в відродження Росії, у виконанні загальнолюдських ідеалів і цінностей, отримання притулку біля России.

Необходимо відзначити, що прийом на громадянство це двобічна акція, де з одного боку виступає обличчя, ходатайствующее про надання російського громадянства, з інший — держава. Тому законодавство передбачає право держави відмовити у наданні свого громадянства. Це стосується й особам:

— промовцем за насильницьку зміну конституційного строя,.

— які перебувають в партії і організаціях, діяльність яких несумісна з конституційними принципами Російської Федерации,.

— засудженими російськими суднами і котрі відбувають покарання як позбавлення волі за дії, визнаними протиправними російським законодательством.

При цьому, умовою прийняття російського громадянства є відмови від іноземного громадянства, коли мова не про наданні почесного громадянства або про подвійне громадянство.