Зміст поняття «істотна шкода» за кримінальним правом України

Зміст поняття «істотна шкода» за кримінальним правом України

Для того, щоб правильно застосувати правову норму до конкретного випадку, необхідно з’ясувати її зміст. А для цього, насамперед, треба розкрити значення тих слів, у яких виражена норма права. У ряді випадків законодавець сам установлює значення слів, котрими він користується. У тих випадках, коли в законі відсутня вказівка на те, у якому значенні вжито те чи інше слово, зміст слів визначається судовою практикою або правовою теорією [1, с. 31]. Аналіз чинного кримінального закону дає змогу зробити висновки, що при конструюванні його положень законодавець досить часто використовує поняття, що не мають чітко визначеного змісту. Значення і зміст цих понять у законі чітко не прописані, а тому для з’ясування їх змісту необхідно звертатися до енциклопедично-довідкової літератури, наукових коментарів, юридичної практики застосування таких норм.

Стан дослідження

Необхідно зазначити, що зміст поняття істотної шкоди у кримінально-правовій літературі не аналізувався комплексно жодним автором з урахуванням усіх ознак, які притаманні досліджуваному поняттю. Зокрема, основна увага акцентувалася на визначенні істотної шкоди як малозначного діяння [2; 3] чи діяння, передбаченого відповідною диспозицією статті [4; 5]. Водночас, вважати дослідження цієї проблематики вичерпним неможливо, оскільки у контексті реформування кримінального законодавства виникають питання, що потребують наукового осмислення та аналізу.

Таким чином, основною метою цієї статті є визначення істотних та необхідних ознак поняття «істотна шкода».

Виклад основних положень

Очевидно, що висвітлення змісту поняття істотної шкоди доцільно почати із опрацювання довідникових, зокрема, енциклопедичних видань. Практично у всіх проаналізованих нами джерелах відсутнє тлумачення поняття істотної шкоди, проте можна зустріти тлумачення змісту окремих термінів, таких як «істотний» та «шкода», які формують термінологічний зворот, яким позначається досліджуване поняття. У словнику української мови слово «істотний» роз’яснюється як такий, який становить суть або стосується суті чого-небудь; дуже важливий, значний, вагомий; дійсний, реальний, справжній [6, с.52], а слово «шкода» — як матеріальні втрати; збитки; людські жертви; втрата когось; збитки, втрати, неприємності, що є наслідком яких-небудь дій, учинків; щось зіпсоване, ушкоджене, знівечене[6, с.478]. У «Юридичній енциклопедії» за редакцією Ю. С. Шемшученка відсутнє тлумачення поняття «істотна шкода». Однак вказується, що стосовно категорії «шкода» оперують поняттями «істотна», «значна», «велика», «особливо велика», «завдана у великому розмірі», «завдана в особливо великому розмірі» тощо. Універсального визначення цих понять у кримінальному праві немає, розмір шкоди диференціюється залежно від виду суспільно небезпечного діяння та суттєво впливає на призначення кримінально-правової санкції. У свою чергу, слово «шкода» трактується як зменшення або знищення майнової, немайнової чи іншої сфери потерпілого [7, с.916].

Отже, з аналізу довідниково-енциклопедичних джерел можемо зробити висновки, що шкода може бути як майновою чи матеріальною, так і шкодою, заподіяною життю чи здоров’ю людини або ж іншим цінностям, правам чи інтересам людини, юридичної особи або ж суспільства тощо. Водночас, заподіяння не будь-якої шкоди тягне настання кримінальної відповідальності, а лише істотної - тобто реальної шкоди для дуже важливих об'єктів, що підлягають кримінально-правовій охороні. Однак зауважимо, що так як шкода заподіюється різним об'єктам кримінально-правової охорони, що різняться перш за все своєю суспільною цінністю, то критерії істотності для кожної із цих різновидів шкоди буде різною. Саме тому необхідно визначити зміст поняття «істотна шкода», який доцільно почати із його законодавчого тлумачення, яке міститься у КК України.

Ю.І. Шиндель пише, що нормативна природа наслідків повинна забезпечувати точність у тлумаченні КК України при його застосуванні. Вона визначає кордони між суспільно небезпечними наслідками як ознаками злочину та усіма іншими змінами в об'єктивній дійсності, що наступили внаслідок вчинення злочину [8, с.115−116].

Слід зазначити, що матеріальні збитки, які охоплюються поняттям істотна шкода, описані законодавцем у чітких і конкретних кримінально-правових категоріях і, на відміну від істотної шкоди, що полягає у заподіянні наслідків нематеріального характеру, мають визначену нормативну базу встановлення. Так, у примітках до дев’яти статей Особливої частини КК України (182, 248, 364, 364−1, 365, 365−2, 367, 425, 426) роз’яснено зміст поняття «істотна шкода». Зокрема, у примітці до ст. 182 КК України міститься роз’яснення поняття істотна шкода: істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. У примітці до ст. 364 КК України вказується, що істотною шкодою у статтях 364, 364−1,365, 365−2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (тобто істотна шкода полягає виключно у спричиненні шкоди, яка має матеріальний вимір). У примітці до ст. 248 та 425 КК України передбачено, що істотною шкодою, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. істотний шкода майновий кримінальний З вищезазначеного випливає, що матеріальні збитки, які охоплюються поняттям істотна шкода, у кожній диспозиції статті мають різний розмір, а також відображають різний ступінь і характер суспільної небезпеки наслідків. Окрім того, аналіз законодавчих дефініцій поняття істотної шкоди показав, що вони не розкривають істотних ознак даного поняття, а стосуються лише окремих ситуацій, коли шкода від конкретно вказаних злочинів полягає у заподіянні матеріальних збитків.

Отже, як виявилося, встановити зміст оцінного поняття «істотна шкода» зовсім непросто. Це, насамперед, обумовлено тим, що власне поняття «істотна шкода» використовується в чинному КК України як для визначення поняття «злочину» та «малозначного діяння» (ст. 11 КК України), так і для встановлення ознак окремих складів злочинів, що передбачені в Особливій частині КК України. Як визначалось у кримінально-правовій літературі, поняття істотної шкоди носить оцінний характер, його зміст визначається оцінкою правозастосовними органами всіх конкретних обставин справи [5, с. 314]. Однак погодитись із таким твердженням у повному обсязі важко, адже існує потреба у наданні правозастосовним органам певних рекомендацій щодо критеріїв оцінки «істотності» шкоди у кожному конкретному випадку.

Окрема увага поняттю «істотна шкода» приділена також Пленумом Верховного суду України. Так, у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 року № 17 зазначається, що вирішуючи питання про те, чи є шкода істотною (ч. 1 ст. 244, ст. 246, ч. 1 ст. 248, ч. 1- ст. 249 КК), суди повинні враховувати не тільки кількісні та вартісні критерії, а й інші обставини, що мають значення для вирішення цього питання [9]. Однак у вищевказаному роз’ясненні не зазначено, які саме «інші» обставини мають братися до уваги при визначенні питання про наявність чи відсутність істотної шкоди.

У теорії кримінального права не існує єдності позицій з приводу тлумачення змісту поняття істотної шкоди. У найзагальнішому вигляді пишуть, що «істотна шкода» підлягає конкретизації у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи [10, с.1117]. У зв’язку з цим вироблено кілька підходів з приводу з’ясування змісту досліджуваного поняття. Один із них зводиться до того, що істотна шкода характеризує наслідки як кількісно (масштаби, розмір порушення охоронюваних законом прав або інтересів окремих громадян, державних чи громадських інтересів чи інтересів юридичних осіб), так і якісно (визначає тяжкість таких наслідків) [11, с.29]. Однак таке визначення характеризує не лише досліджуване поняття, але й поняття суспільно небезпечних наслідків загалом (наприклад, тяжких, особливо тяжких наслідків, значної шкоди тощо).

Інший полягає у визначенні поняття істотної шкоди через його обсяг. Відповідно, пропонується до істотної шкоди відносити наступні наслідки: матеріальні (майнова шкода: реальна позитивна шкода внаслідок протиправного вилучення, знищення або пошкоджень майна, а також у вигляді витрат на відновлення тощо; втрачена вигода); шкода, яка має фізичний характер (смерть людини, тілесні пошкодження тощо); нематеріальні наслідки (не пов’язані з фізичним впливом, зміни в об'єкті посягання, внаслідок яких порушуються ті або інші інтереси суб'єктів, що охороняються кримінальним законом); майнова шкода у поєднанні з наслідками нематеріального характеру [12, — с. 90−91]. Однак, знову ж таки, вищевказані наслідки можна також відносити не лише до заподіяння істотної шкоди, але й до інших кримінально-правових наслідків, а зокрема тяжких. Тут необхідно згадати, що зміст поняття полягає не лише у визначенні сукупності існуючих ознак предметів, відображених у понятті, але і в ознаках, які відтворюють якість предмета і відрізняють його від інших схожих предметів [1, с. 27−28].

У теорії кримінального права виражений ще й такий підхід, який полягає у тому, що істотною шкодою можуть визнаватися порушення охоронюваних Конституцією України чи іншими законами прав та свобод людини і громадянина (право на свободу й особисту недоторканність та недоторканність житла, виборчі, трудові, житлові права тощо), підрив авторитету та престижу органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, порушення громадської безпеки та громадського порядку, створення обстановки й умов, що утруднюють виконання підприємством, установою, організацією своїх функцій, приховування злочинів [5]. Однак такий підхід також не позбавлений недоліків, оскільки в даному випадку істотна шкода розглядається лише як суспільно небезпечні наслідки нематеріального характеру. При цьому опускається характеристика інших видів істотної шкоди, а зокрема, шкоди матеріального, фізичного характеру .

У подальшому зазначимо, що для того, щоб проаналізувати основні ознаки досліджуваного поняття почнемо з того, що істотна шкода є різновидом суспільно небезпечних наслідків злочину, під якими необхідно розуміти результат [13, с.502], те, що випливає з певних обставин, дій причин [14, с.552], те, що випливає з чого-небудь, зумовлюється якоюсь причиною, підсумок якої-небудь цілеспрямованої діяльності, те, що одержується після завершення чого-небудь [15, с.192; 14, с.372]. Так, аналіз КК України засвідчує, що істотна шкода передбачена як суспільно небезпечний наслідок у більше двох десятків статей (ч. 1 ст. 137, ч. 2 ст. 150, ч. 2 ст. 182, ч.1,2 ст. 209−1, ст. 231, 232, ч.1 ст. 244, ст. 246, ч. 1 ст. 249, ч. 4 ст. 323, ч. 3 ст. 359, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 364−1, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 365−2, ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 410, ч. 1 ст. 425, ч. 1 ст. 426). Відповідно, суспільно небезпечні наслідки можна визначити, як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди [16, с. 116].

Слід зазначити, що істотна шкода завжди негативно позначається на об'єкті посягання. Якого виду буде спричинена шкода, залежить від родового та безпосереднього об'єкта злочину. Таке твердження випливає із того, що саме об'єкт злочину визначає ті цінності, блага, права та свободи, яким заподіюється шкода внаслідок вчинення злочину. О.П. Дячкін зазначає, що найважливішими чинниками, які впливають на суспільну небезпечність посягання є цінності - соціальнокорисні надбання, необхідні або важливі для задоволення соціально-економічних, політичних, матеріальних, духовних та культурних потреб суспільства, громадян, їх об'єднань, а також розмір шкоди, що ним спричинюється або загрожує діянням. Саме категорія «цінність» вбачається «ядром» навколо якого виникають суспільні відносини, пов’язані із правовим захистом певних об'єктів від посягань, що спричиняють шкоду або загрожують спричиненням шкоди. Саме категорія «цінність» є найбільш універсальною для визначення безпосереднього об'єкта злочину. У зв’язку із різноманітністю структури суспільства та його систем цінностей, єдиних критеріїв оцінки всіх матеріальних, фізичних або духовних цінностей не існує [17, с.437]. Справді єдиного критерію для оцінки матеріальних, фізичних та духовних цінностей не існує, але існує їх певна ієрархія та обсяг заподіяної шкоди, відповідно до яких і слід вибудовувати теорію «істотності» заподіяної злочином шкоди.

Не викликає заперечень той факт, що істотна шкода може мати майновий характер, а також виражатися в негативних наслідках фізичного, морального, іншого немайнового характеру. На це вказує аналіз КК України, а також судової практики, де істотна шкода охоплює шкоду заподіяну здоров’ю потерпілого (ч. 1 ст. 137, ч. 3 ст. 323 КК України), фізичному розвитку або освітньому рівні дитини (ч. 2 ст. 150 КК України), охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи (ч. 2 ст. 182 КК України), державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб (ч. 1 ст. 209−1 КК України) тощо.

Таким чином, істотна шкода — це завжди негативні зміни матеріального та (або) нематеріального характеру в об'єкті, на який посягає суспільно-небезпечне діяння. Враховуючи, що ця частина підрозділу спрямована на з’ясування саме змісту поняття «істотна шкода», а визначення обсягу цього поняття проводитиметься у його наступній частині, вважаємо недоцільним з’ясовувати різновиди заподіяної шкоди, а також її характер та ступінь.

Ознака «істотна шкода» водночас виконує три функції: є об'єктивною ознакою, що характеризує суспільно-небезпечні наслідки діяння, виступає критерієм малозначності діяння та критерієм криміналізації діяння. Якщо аналізувати поняття істотної шкоди через призму малозначності діяння, а також як критерій криміналізації діяння, то виходить, що спричинення злочином істотної шкоди є тією мінімально можливою межею, з якої настає кримінальна відповідальність. Тобто спричинення істотної шкоди свідчить про мінімальний рівень суспільної небезпечності вчиненого. Водночас, істотна шкода є своєрідною межею між злочинним діянням та правопорушенням, за вчинення якого не може наставати кримінальна відповідальність.

Аналіз окремих статей Особливої частини КК України засвідчує, що інколи істотна шкода полягає у негативних змінах у найбільш важливих об'єктах кримінально-правової охорони. Так, наприклад, внаслідок експлуатації дітей (ч. 2 ст. 150 КК України) була спричинена істотна шкода здоров’ю та фізичному розвитку дитини або ж у результаті спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (ч. 4 ст. 323 КК України) були спричинені наслідки у виді зараження потерпілого вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя.

У подальшому зазначимо, що шкода є істотною при певному розмірі, який неоднаковий щодо окремих складів злочинів. Такий розмір, мабуть, визначається з урахуванням важливості безпосереднього об'єкта злочину, порушених інтересів, а також можливості їх відновлення тощо. Так, наприклад, при порушенні недоторканності приватного життя істотна шкода становитиме 65 000 гривень (ст. 182 КК України); при незаконному полюванні (ст. 248 КК країни), недбалому ставленні до військової служби (ст. 425 КК України) — 162 500 грн.

Висновки

Загалом зміст поняття «істотна шкода» складає сукупність наступних ознак:

«істотна шкода» є різновидом суспільно-небезпечних наслідків злочину;

істотна шкода може мати майновий характер, а також виражатися в негативних наслідках фізичного, морального чи іншого немайнового характеру;

виступає критерієм малозначності діяння та критерієм криміналізації діяння (є мінімально можливою межею, з якої настає кримінальна відповідальність);

шкода є істотною при певному розмірі, який неоднаковий щодо окремих складів злочинів.

На основі проведеного аналізу слід запропонувати наступне визначення поняття «істотна шкода». Істотна шкода є різновидом суспільно-небезпечних наслідків злочину, які мають майновий характер, виражаються в негативних наслідках фізичного, морального, іншого немайнового характеру та мають неоднаковий розмір щодо окремих складів злочинів, а також виступають як критерій малозначності діяння та криміналізації діяння (є мінімально можливою межею, з якої настає кримінальна відповідальність).

Література

• 1. Жеребкін В.Є. Логіка: [підручник] / В.Є. Жеребкін. — 10-те вид., стер. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2008. — 255 с.
• 2. Берзін П.С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення: [монографія] / П.С. Берзін. — К.: Дакор, 2009. — 315 с.
• 3. Севастьянова Т.Є. Малозначність діяння за кримінальним законодавством України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.08 / Тетяна Євгенівна Севастьянова. — К., 2003. — 19 с.
• 4. Заславська М. Г. Кримінальна відповідальність за неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей: соціальна обумовленість і склад злочину: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / М. Г. Заславська. — Х., 2005. — 224c.
• 5. Харченко В. Б. Визначення істотної шкоди та тяжких наслідків за новою редакцією примітки до ст. 364 КК України / В. Б. Харченко // Форум права. — 2015. — № 2. — С. 169−176 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// nbuv.gov.ua/jpdf/FP index. htm 2015 2 30-pdf
• 6. Словник української мови: — В 11-ти т. / Ред. І.К. Білодід та ін. К.: Наукова думка.1970 — (АН УРСР, інститут мовознавства ім. О.О. Потебні). — Т.4. — І - М. — 1973. — 840с.
• 7. Юридична енциклопедія: В 6 Т./ Редкол.: Ю. С. Шемшученко та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998р. — Т.6 — 891 с.
• 8. Шиндель Ю.І.Кримінально-правова характеристика зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги. дис … канд. юрид. наук: 12.00.08 /Ю. І. Шиндель; Харків. нац. ун-т внутр. справ. — Харків, 2014. — 254 с.
• 9. Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 17 від 10 грудня 2004 року // Вісник Верховного Суду України. — 2005. № 1. — С. 9−12.
• 10. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І.Мельника, М.І. Хавронюка. — 9-те вид., перероб. та доп. — К., 2012. — 1213 с.
• 11. Михайлов К. В. Обязанность загладить причиненный преступлением вред должна быть приоритетной при условном осуждении / К. В. Михайлов // Российская юстиция. — 2010. — № 1. — С. 29−31
• 12. Радутний О. Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю (аналіз складів злочинів) / Дис. на здобуття наук. ступ. к.ю.н.: спеціальність 12.00.08. — кримінальне право та кримінологія; кримінальновиконавче право / О. Е. Радутний. — Харків. 2002 р. — 180 с.
• 13. Грінченко Б. Словарь української мови (зібраний редакцією журналу «Кієвськая Старина» / Б. Грінченко. — Т.2. — 1908 895 с.
• 14. Тлумачний словник української мови/За ред. д-ра філологічних наук, проф. В. С. Калашника. — 2-ге вид., випр. і доп. — Х.: Прапор, 2004. — 992 с.
• 15. Білоноженко В. М., Гнатюк І. С., Дятчук В. В., Неровня В. Н., Федоренко Т. О. Словник фразеологізмів української мови / відповідальний ред. Винник В. О. — К.: Наукова думка, 2003. — 788 с.; Великий тлумачний словник сучасної української мови /Упоряд. Т. В. Ковальова; Худож.- оформлювач Б.П. — В 27 лик. — Харків; Фоліо, 2005. — 767 с.
• 16. Бажанов М.І. Кримінальне право України: Особлива частина/М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанов, В. В. Сташис, В.Я. Тацій — Київ-Харків: Юрінком-Інтер — Право, 2002. — 494 с. — 390 с.
• 17. Дячкін О.П. Суспільна небезпечність діяння: поняття, зміст та значення у правоохоронному законодавстві / О.П. Дячкін // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. -2012. — № 1. — С. 432−441.