Деякі правові аспекти недобросовісного використання доменного імені за законодавством України

Постановка проблеми. В умовах постійного розвитку науково-технічного прогресу з’являються нові правові інститути, які обумовлюють необхідність у доповненні та переосмисленні усталених правових підходів. Економічні умови сьогодення зумовлюють застосування в Україні нових та ефективних механізмів у підприємницькій діяльності - Інтернет-сайтів, на які особа має змогу потрапити шляхом введення спеціальної адреси — доменного імені. Таким чином, розвиток нових технологій, обумовив появу нового об'єкту цивільного права — доменного імені.

Новизна цієї конструкції та відсутність усталених правових традицій у цій сфері зумовлюють ряд проблемних аспектів у сфері охорони прав на доменне ім'я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасний стан наукової розробленості поняття недобросовісного використання доменного імені як акту недобросовісної конкуренції зумовлений відсутністю у вітчизняній правовій доктрині системних наукових досліджень з цих питань.

Ряд монографій і наукових публікацій вітчизняних авторів містять переважно фрагментарні положення щодо поняття доменного імені та його недобросовісного використання. Окремі аспекти поняття доменного імені та його недобросовісного використання досліджувались такими вченими: Андрощук Г. О., Бойко Д. В., Бонтлаб В. В., Березовська Н. М., Жилінкова І.В., Кулініч О.О., Невзоров І., Серго А. Г., Звягін В.А.

Невирішені раніше проблеми. Однак, системного дослідження щодо недобросовісного використання доменного імені здійснено не було. Наведене зумовлює актуальність проведення наукового дослідження недобросовісного використання доменного імені як засобу індивідуалізації учасників цивільного обороту в Україні як акту недобросовісної конкуренції.

У зв’язку з цим мета цієї наукової публікації полягає у висвітленні поняття та місця доменного імені в системі цивільного права, поняття недобросовісного використання доменного імені та можливості віднесення таких дій до акту недобросовісної конкуренції за законодавством України.

Виклад основного матеріалу. На законодавчому рівні поняття доменного імені майже не регулюється, окрім декількох положень законодавства. Так, ст. 1 ЗУ «Про телекомунікацію» встановлює, що доменне ім'я — це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її і дентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється. Крім того, ст. 1. Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачає, що доменне ім'я — ім'я, що використовується для адресації комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті.

В доктрині права не існує єдиного підходу щодо визначення поняття доменного імені. Так, А. Г. Серго визначає доменне ім'я як позначення, призначене для індивідуалізації інформаційних ресурсів у комп’ютерній мережі Інтернет [5, с. 16]. В.А. Звягін розглядає доменне ім'я як унікальне символьне позначення, що зареєстроване у встановленому порядку реєстратором доменних імен, яке слугує для ідентифікації та індивідуалізації інформаційних ресурсів в мережі Інтернет [3, с. 8]. Слід також звернути увагу що, в сучасних умовах розвитку ринкових економічних відносин головна функція доменного імені змінюється, оскільки воно перетворюється з частини адресного простору мережі Інтернет на ідентифікуюче позначення учасників цивільного обороту. У цьому зв’язку, слід підтримати позицію Н.М. Березовської, що доменне ім'я виконує одночасно дві функції: індивідуалізує інформаційний ресурс та його володільця. Така тенденція обумовлює зміни у правових підходах до розуміння правової суті інституту доменного імені. Зокрема, такий підхід був відображений у Заключній доповіді Першого процесу в рамках ВОІВ щодо назв доменів в Інтернеті від 30 квітня 1999 року: «У той час як основна функція доменних імен полягає в наданні допомоги користувачам в локалізації комп’ютерів легким способом, доменні імена набули додаткового значення в якості ідентифікаторів бізнесу і як такі прийшли в суперечність із системою ідентифікаторів бізнесу, які існували до появи Інтернет і які охоронялися правами на інтелектуальну власність» [9].

Більшість вчених зазначають про наближеність доменного імені за своєю суттю до об'єкту права інтелектуальної власності, оскільки характеризується тим, що є нематеріальним благом, має абсолютний, виключний, чітко визначений наднаціональний характер та економічну цінність і може виступати предметом різного роду угод, а відтак, володіти ним можуть як юридичні так і фізичні особи [1, с. 6]. У зв’язку з цим слід підтримати думку Д. В. Бойко, згідно якої слід виділяти такі ознаки доменного імені як об'єкта права:

• — нематеріальний характер доменних імен;
• — виключний характер доменних імен;
• — міжнародний характер використання доменних імен, що не може бути обмежений кордонами певної країни [2].

Крім того, А. О. Кодинець визначає, що лише засобам індивідуалізації притаманні такі родові ознаки: 1) відносно виключний (квазівиключний) характер прав; 2) об'єктами таких прав є особисті немайнові блага, що використовуються для індивідуалізації суб'єктів, товарів, послуг [5, с. 57].

Таким чином, характеристика та аналіз поняття та ознак доменного імені дають підстави для обґрунтування позиції про наближеність за своєю природою цього об'єкту права до засобу індивідуалізації учасників цивільного обороту. Такої ж позиції дотримуються зокрема такі правники як І.В. Жилінкова [3] та О.О. Кулініч. Отже, можна дійти висновку про необхідність доповнення переліку засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту ще одним — доменним ім'ям.

Кіберсквотинг як недобросовісне використання доменного імені. Поява нових цивільно-правових інститутів обумовлює необхідність додаткового правового регулювання, зокрема, при вирішенні таких спорів як недобросовісна реєстрація та використання доменних імен, які містять в собі засіб індивідуалізації учасників цивільного обороту. Суть цього явища полягає в тому, що суб'єкт підприємницької діяльності набуває права на доменне ім'я без мети у подальшому використовувати його у своїй господарській діяльності, а лише для заподіяння навмисної шкоди іншому суб'єкту в різних формах. В міжнародній практиці це явище отримало окрему назву — «кіберсквоттинг». Поняття кіберсквотинг на законодавчому рівні вперше з’явилося в Законі США «Про захист споживачів від кіберсквотингу» (Anticybersquatting Consumer Protection Act (ACPA)). Згідно цього нормативного акту під кіберсквотингом слід розуміти недобросовісну реєстрацію, використання доменного імені в мережі Інтернет з наміром отримати вигоду від добросовісного правоволодільця торговельної марки [7]. Слід звернути увагу, що таке поняття застосовується лише щодо доменного імені, що обумовлено специфічною сферою застосування такого об'єкту — мережею Інтернет.

У зв’язку з невизначеністю місця доменного імені в системі права судова практика є неоднорідною та неузгодженою. Більшість спорів щодо використання доменних імен належить до категорії справ про захист прав інтелектуальної власності: торговельні марки, комерційні найменування тощо. Однак, довготривалість розгляду судових спорів та інші фактори перешкоджають належній реалізації права на захист своїх інтересів. Тому вважаємо за необхідне обгрунтувати позицію, згідно якої недобросовісні дії щодо реєстрації та подальшого використання доменного імені з метою отримання вигоди від добросовісного володільця засобу індивідуалізації учасників цивільного обороту, слід розглядати як акт недобросовісної конкуренції. Такий підхід дозволить застосувати поряд з судовим порядком захисту прав правоволодільця ще й позасудовий — шляхом звернення до Антимонопольного комітету України, до повноважень якого входить розгляд такого виду спорів.

Так, Господарський суд міста Києва прийняв рішення від 03.02.2009 року, яким повністю задовольнив позовні вимоги Google Inc., зобов’язавши ТОВ «ГоуОгле» припинити використання комерційного найменування «Google» у доменному імені google.ua. Відповідач зареєстрував в Україні торговельну марку «ГоуОгле» виключно з метою отримання подальшої вигоди (передачі прав на домен за плату) від добросовісного володільця комерційного (фірмового) найменування Google. На нашу думку, таке використання доменного імені має всі ознаки акту недобросовісної конкуренції, оскільки відповідає за своїм змістом положенням ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції», який визначає, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції між суб'єктами господарювання, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Зокрема, в ст. 4 Закону як акт недобросовісної конкуренції визнається використання позначення без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання. Крім того, Паризька конвенція про охорону промислової власності від 28 березня 1883 року у ст. 10 bis передбачає, що підлягають забороні як акт недобросовісної конкуренції, всі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента.

Зважаючи на те, що доменне ім'я має всі ознаки для визнання його засобом індивідуалізації учасників цивільного обороту, до відносин щодо недобросовісного використання доменного імені можливе застосування положень ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції». У цьому зв’язку, слід підтримати позицію Пленуму Вищого господарського суду України щодо надання захисту від недобросовісної конкуренції не лише зареєстрованим позначенням, а будь-яких засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту. Так, у Постанові Пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012 року [8] передбачається, що в ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» і в ст. 4 Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» по різному визначають дату, з якої володільцю знаку для товарів і послуг надається право на захист від його неправомірного використання: згідно першого нормативного акту це — дата подання заявки, а згідно другого — дата початку використання знаку у господарській діяльності.

Отже, стаття 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» забезпечує захист від недобросовісної конкуренції у вигляді використання позначень не на підставі охоронного документа, а виходячи з першості у використанні позначення чи сукупності позначень, що забезпечують індивідуалізацію даного суб'єкта господарювання. Оскільки, як наведено вище, доменне ім'я індивідуалізує суб'єкта підприємницької діяльності, тому припустити можливість застосування зазначених законодавчих положень до доменних імен.

Однак, слід звернути увагу, що положення Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» застосовуються лише до відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарювання, що виключає, до прикладу, фізичних осіб не підприємців, організації колективного управління майновими авторськими та суміжними правами тощо. Це має важливе значення в світлі того, що володільцем знаку для товарів і послуг, а в подальшому і доменного імені, може бути не лише суб'єкт господарювання, а й фізична особа не підприємець.

Висновки. Проведена характеристика поняття доменного імені та окремих актів порушень щодо нього дає підстави для таких висновків:

Проведений характеристика та порівняльний аналіз ознак засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту та доменного імені дає підстави для обґрунтування позиції про наближеність за своєю природою доменного імені до засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту. Отже, можна дійти висновку про необхідність доповнення переліку засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту ще одним — доменним ім'ям.

Недобросовісні дії щодо реєстрації та подальшого використання доменного імені з метою отримання вигоди від добросовісного володільця засобу індивідуалізації учасників цивільного обороту (кіберсквоттинг) з боку суб'єкта господарювання, слід розглядати як акт недобросовісної конкуренції, до якого застосовуються положення ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Список використаних джерел

• 1. Бонтлаб В. В. Цивільно-правове регулювання доменних імен: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.03 / В. В. Бонтлаб; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2006. — 18 с.
• 2. Бойко Д. В. Правова природа доменних імен Інтернет: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Д. В. Бойко; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого.
• — Х., 2005. — 21 с.
• 3. Жилинкова И. Правовая природа доменного имени / И. Жилинкова // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 6. — С. 30−33.
• 4. Звягин В. А. Проблемы правового регулирования использования исключительных прав на фирменные наименования и прав на доменные имена: автореф. дисс. на соиск. степени докт. юрид. наук: 12.00.03 / В. А. Звягин; Моск. акад. экономики и права. — М., 2011. — 24 с.
• 5. Кодинець А. О. Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг: монографія / А. О. Кодинець; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К.: Київський університет, 2007.
• — 312 с.
• 6. Серго А. Г. Правовой режим доменных имен и его развитие в гражданском праве: автореф. дисс. докт. юрид. наук: 12.00.03 / А. Г. Серго. — М., 2011. — 58 с.
• 7. The Anticybersquatting Consumer Protection Act [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.gpo.gov/fdsys/pkg/CRPT-106srpt140/html/CRPT-106srpt140.htm.
• 8. Про деякі питання практики вирішення спорів… інтелектуальної власності [Електронний

ресурс] // Постанова пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 12. — Режим доступу: http zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0012600−12.