Принципи розрахунку туроператором собівартості туру

Принципи розрахунку туроператором собівартості туру

Оскільки туристичний продукт найчастіше виступає у формі пакета туристичних послуг, розрахованого на групу туристів, то калькуляція його собівартості має низку особливостей, пов’язаних з тим, що в туристичну групу входять, крім туристів, особи, які супроводжують цю групу на конкретному маршруті (гід-перекладач, груповод тощо).

На ціну туру впливає низка факторів: клас комплексного туристичного обслуговування; вид туру за метою подорожі; використовувані транспортні засоби; принцип формування пакета послуг (замовний чи інклюзив-тур); форма організації подорожі (індивідуальний тур чи груповий); кон’юнктура ринку туризму; соціально-демографічна характеристика майбутніх споживачів; тривалість туру; його сезонність; географічне положення (розміщення) туристичної фірми; рекламно-інформаційне забезпечення й ефективність маркетингової діяльності взагалі; суспільно-політична і фінансова стабільність, зокрема рівень інфляції, та інші.

З урахуванням осіб супроводу туристичних груп визначається собівартість усього пакета туристичних послуг для груп туристів і для одного туриста. Ця собівартість включає вартість проживання, харчування, витрати на транспортування (авіа-, залізничний, автобусний квиток), трансфер, страхування, поїздку керівника групи, витрати на екскурсії, комісійну винагороду турагентів, митний збір тощо.

Собівартість розраховується спочатку за основною діяльністю, тобто відповідно до пакета послуг для групи туристів, а потім — для одного туриста і встановлюється ціна послуг, передбачених туристичною путівкою (ваучером).

Розглянемо методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості туристичних послуг.

Калькуляція — це спосіб розрахунку собівартості одиниці туристичних послуг.

Етапи калькулювання собівартості турпродукту.

• 1. Збір та групування витрат в розрізі калькуляційних статей за об'єктами обліку витрат.
• 2. Визначення собівартості одиниці турпродукту.

Основними принципами, які забезпечують методологічну єдність визначення собівартості турпродукту і використання даних калькуляцій для аналізу та оцінки роботи туристичного підприємства загалом та його окремих підрозділів, є такі:

• o Науково обґрунтована класифікація витрат на формування тур продукту;
• o Визначення об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання та калькуляційних одиниць;
• o Визначення методів розподілу загальновиробничих витрат;
• o Розподіл витрат за періодами;
• o Вибір способів розрахунку собівартості калькуляційної одиниці та ін.

Основні завдання процесу калькулювання в туризмі:

• o Достовірне визначення фактичної собівартості одиниці окремих видів турпродукту.
• o Контроль за рівнем собівартості і дотриманням чинних норм та нормативів витрат.
• o Визначення рентабельності турпродукту і факторів, що впливають на її рівень.
• o Визначення ефективності роботи туристичного підприємства та його підрозділів.
• o Виявлення резервів зниження собівартості турпродукту.

Об'єктами калькулювання в туризмі є вартість обслуговування групи туристів за групового типу туру і вартість обслуговування туриста — за індивідуального.

Калькуляційною одиницею є туристична путівка (ваучер). Методи калькулювання турпродукту та готельного продукту класифікуються за такими ознаками:

• 1. Оперативність контролю витрат.
• 2. Відношенням до виробничого процесу.
• 3. Повнотою їх включення в собівартість туристичного продукту. За першою класифікаційною ознакою виокремлюють такі методи:
  • o фактичної собівартості;
  • o нормативної;
  • o планової.

При використанні методу фактичної собівартості собівартість турпродукту складається із фактичних прямих витрат і загальновиробничих витрат, витрати включаються в собівартість за тарифами без ЦДВ.

Об'єктом калькуляції при наданні готельних послуг є собівартість використання одного ліжка на добу.

Фактична калькуляція складається за даними бухгалтерського обліку витрат в розрізі калькуляційних статей витрат, попереднього періоду. Вона слугує засобом контролю за рівнем собівартості турпродукту і є джерелом інформації для планування та економічного аналізу.

Завданням нормативного методу обліку витрат на формування турпродукту є своєчасне попередження нераціонального витрачання трудових і фінансових ресурсів, сприяння виявленню резервів на підприємстві.

В його основі покладені чинні норми витрат з поправками на зміну технології формування турпродукту. Цей метод дозволяє визначити не лише, якими були витрати, але й якими вони повинні бути.

За нормативного методу облік витрат ведеться в межах установлених норм і за відхиленнями від них. При цьому методі фактична собівартість турпродукту визначається шляхом додавання до нормативної собівартості (вирахування з неї) відхилень від норм за кожною статтею.

Для використання цього методу необхідно:

• o мати норми витрат усіх видів ресурсів;
• o попередньо скласти нормативні калькуляції;
• o мати первинну документацію, в якій витрати повинні вказуватись за нормами і за відхиленнями від них;
• o організувати підведення підсумків та ухвалення управлінських рішень на підставі результатів контролю за собівартістю.

Фактичну собівартість турпродукту розраховують за формулою:

де Фс — фактична собівартість; Не — нормативна собівартість;

Вн — відхилення від норм (економія або перевитрачання);

Зн — зміна норм (у бік збільшення або зменшення).

При зіставленні фактичних витрат із затвердженими нормативами здійснюється аналіз господарської діяльності туристичного підприємства, виявляються резерви, розробляються нові нормативи витрат на наступний звітний період. В зв’язку з цим постає необхідність організації обліку змін поточних норм витрат на одну путівку. Вони можуть змінюватися при впровадженні нових видів турів, зміні форм оплати праці обслуговуючого персоналу, зміні тарифів на окремі види послуг. Такі факти повинні фіксуватися в спеціальних документах (повідомленнях про зміну норм) із зазначенням причин змін. ціна туристичний калькулювання собівартість Зміни норм вносяться у відповідну документацію в момент надходження оповіщень, а в нормативні калькуляції - на початку наступного після одержання сповіщень місяця.

Переваги нормативного методу:

• 1. Забезпечує оперативність і можливість попереднього контролю виробничих витрат і фактично задовольняє усі вимоги управлінського обліку.
• 2. Нормативний метод відповідає системі «стандарт-кост», яка широко застосовується на Заході і складається із стандартів (норм) на витрати праці, накладних (загальновиробничих) витрат і розроблених на їх основі стандартних калькуляцій.

Суму фактичних витрат поділяють на стандарти і відхилення від стандартів з метою контролю за формуванням фактичної собівартості та управління цим процесом. Ця інформація носить внутрішній характер і не підлягає публікації.

До недоліків цього методу слід віднести збільшення обліково-обчислювальних робіт.

Плановий метод калькулювання. В його основу покладені прогресивні норми витрат ресурсів з урахуванням передового досвіду удосконалення технології та організації формування турпродукту, а також резервів, що є на підприємстві.

Для планових норм можна використовувати стандарти, які поділяються на прогнозні та ідеальні.

Ідеальні стандарти показують, якими повинні бути витрати за оптимальних умов (тобто за відсутності збитків).

Прогнозні стандарти враховують реальні умови функціонування підприємства.

Переваги планового методу калькулювання собівартості турпродукту порівняно з нормативним методом, полягають у більш глибокому обґрунтуванні величин, зростанні ефективності контролю.