Вступ. 
Концепт "війна": семантика і прагматика

Проблеми інтерпретації поняття війни в контексті російської агресії в Україні проаналізовано з урахуванням семантики термінів «війна», «збройний конфлікт», «гібридна війна» в міжнародному праві. Розглянуто відмінні й контроверзійні версії репрезентації збройного конфлікту в Україні, що корелюють із суперечностями його численних назв (міждержавний збройний конфлікт, громадянська війна, проксі-війна, гібридна війна та ін.). Ці терміни задають способи інтерпретації подій і формують понятійну рамку для дій політиків і дипломатів.

Показано доцільність застосування когнітивно-лінгвістичних методів для аналізу семантики концепту «війна» та виявлено усталені схеми його реалізації (ВІЙНА ЦЕ СТИХІЙНЕ ЛИХО, ВІЙНА ЦЕ ПОДОРОЖ).

Ця стаття виникла як спроба відповіді на деякі питання, породжені реаліями російської агресії проти України. Питання, що пов’язані з інтерпретацією поняття війни, із відмінностями й суперечностями у його розумінні, притаманними суспільній дискусії на ці теми. Точиться напружена полеміка: чи є події, які відбуваються в Україні, справжньою війною? І якщо так, якщо Україна перебуває в стані війни з Росією, чому цей факт не визнано офіційно, тобто не позначено, не названо саме війною?

Дискусії змушують пригадати, що зв’язок понять «битва, війна» та «спір, суперечка» є давнім і невипадковим: недарма давньогрецька назва війни p6lemos (від якої походить слово полеміка) об'єднувала у своєму значенні і збройні, і словесні баталії. Це спонукає замислитися, яким чином та або інша назва, точніше, факт вибору того або іншого словесного позначення, не просто відбиває, а структурує й організує, тобто концептуалізує способи розуміння дійсності та ставлення людини до певних подій.

Війни супроводжують людство протягом усієї його історії. Від давніх часів тема війни становить важливий предмет аналізу, і в наш час таких досліджень стає дедалі більше. У ХХ ст. в контексті двох світових воєн та усвідомлення можливості глобальних катастроф внаслідок застосування зброї масового знищення увага до проблем осмислення й розуміння війни посилилася. У ХХІ ст. кількість підстав для цього збільшується далі. Сьогодні практично кожна галузь наукової думки про людину та суспільство — філософія, соціологія, правознавство, історія тощо — виявляється придатною для створення теорій щодо природи війни, причин виникнення війн та можливих механізмів їхнього попередження або стримування.

Теоретичні побудови впливають на соціальну й політичну практику, формують певні публічні очікування і здатні впливати на процеси прийняття політичних рішень. Це накладає на дослідників і авторів праць про війну виразну моральну відповідальність. На тему застосування назви «війна» і дефініцій збройного конфлікту проводять міждисциплінарні конференції за участі військових, воєнних журналістів, фахівців з етики тощо. При цьому продовжують залишатися поза увагою когнітивні причини розходжень в інтерпретаціях.