Обломов і «зайві люди»

Обломов і «зайві люди».

План.

Галерея зайвих людей Атрибутика «зайвих людей» Витоки зародження «обломовщины».

Реальная-сказочная жизнь Возможное щастя і Оьлга Ильинская Заключение. Хто винуватий в «обломовщине»?

Роман Гончарова «Обломов» продовжує галерею творів, у яких описані герої зайві для світла, і для самимх себе, але з зайві для пристрастей, киплячих у тому душах. Обломов, головним героєм роману, за Онєгіним і Печоріним, проходить хоча б тернистий шлях життєвих розчарувань, намагається щось у світі, намагається любити, дружити, підтримувати відносини з знайомими, але це в нього погано виходить. Так само як і вийшла життя в лермонтовського і пушкінського героїв. І головні героїні всіх таких трьох творів, «Євґєній Онєґін», «Герой сьогодення» і «Обломов», теж схожі - чисті й світлі створення, котрі і ми змогли залишитися разом із коханими. Можливо, певний тип чоловіків притягує певний тип жінок? Але чому тоді, такі нікчемні чоловіки притягають таких прекрасних жінок? І, взагалі, у яких причини їх нікчемності, невже вони народилися такими, або ж цей дворянське виховання, чи в усьому винне час? Постараємося і ми на прикладі Обломова зрозуміти суть проблеми «зайві люди» і дати відповідь на поставлені вопросы.

С розвитком історії «зайвих людей» у літературі виробилася свого роду атрибутика, чи речі, предмети, які обов’язково повинні бути у кожної такої «зайвого» персонажа. У Обломова всі ці приналежності очевидна: шлафрок, курний диван та старий слуга, без допомоги якого він, здавалося, загине. Може, тому Обломов і їде закордон, там лише «дівки» в прислугах, хто знає, як і чоботи правильно з пана зняти. Але як усе це взялося? Думется, причину необхідно передусім шукати у дитинстві Іллі Ілліча, у тому зніженої життя, котру вів поміщики тогочасна і у тому зашкарублості, яка прищеплювалася з дитинства: «мати, приголубивши ще й, відпускала гуляти до садка, на подвір'ї, на луг, з суворим підтвердженням няньці не залишати дитини одного, недопущення до коням, до собакам, до цапу, не йти далеке від вдома, а головне, Не пускати їх у яр, як найстрашніше місце у околодку, яке користувалося дурною репутацією». І, в дорослому віці, Обломов ось теж допускає себе не до коней, ні людям, ні всього світла. Чому в дитинстві слід шукати коріння такого явища як «обломовщина» добре також і при порівнянні Обломова з його іншому дитинства — Андрієм Штольцем. Вони одного віку, і самого соціального становища, але, як дві різні планети, які зіштовхнулися у просторі. Звісно, можна пояснити це лише німецьким походженням Штольца, проте, як тоді бути з Ольгою Іллінській, російської панянкою, що у свої двадцять років було набагато целеустремленнее Обломова. І річ тут не віці (Обломова на даний момент подій близько 30), а знов-таки у вихованні. Ольга зростала домі своєї тітки, не стримувана ні суворими вказівок старших, ні постійної ласкою, і всі пізнавала сама. Відтак записи такий допитливий розум і бажання жити, і продовжує діяти. Адже детсве був нікого, хто подбав б про ній, тому й почуття відповідальності держави і внутрішній стрижень, який дає відхилитися від своїх принципів, і життя. Обломов само було вихований жінками своєї сім'ї, й у на її вина, а десь вина його матері, її так званий егоїзм стосовно своєї дитини, життя, наповнена ілюзіями, лісовиками і домовиками, і може бути, таким було всього суспільство, у ці домостроївські часи. «Дорослий Ілля Ілліч хоча опісля й дізнається, що немає медових та молочних річок, немає добрих чарівниць, хоч і жартує разом з усмішкою над сказаннями няньки, але усмішка ця не щира, вона супроводжується таємним зітханням: казка в нього змішалася з життям, і він несвідомо сумує часом, навіщо казка життя, а життя не казка».

Обломов і залишилася жити в казках, разказываемых нянькою, так і не зміг поринути у реальне життя, оскільки справжнє життя, вона за більшої своєї частини чорна і пішла, і людей, які живуть у казках, немає у ній місця, оскільки у реальному житті все відбувається за помаху чарівної палички, лише завдяки людської волі. Це ж у відповідь Обломова Штольц, але вона настільки сліпий і глухий, настільки захоплений бурхливими в душі дрібними пристрастями, що іноді навіть не розуміє свого друга: «Ну, брат Андрій, ти те! Один тлумачний чоловік і був, і той із розуму з глузду з'їхав. Отож Європа їздить до Америки й Єгипет! Англійці: так ті так господом богом влаштовані; та й ніде їм жити ж в собі. А хто поїде? Хіба відчайдушний який-небудь, кому життя нестрашний». Але й самому Обломова життя нестрашний. І жити ж йому ліньки. І, здається, лише кохання, велике і світле почуття, може оживити його. Але знаємо, що цього сталося, хоча Обломов дуже старался.

Вначале зародження відносин Обломова і Ольгою Іллінській, в нам також зароджується надія, що «щастя можливо», і вони справді, Ілля Ілліч просто перетворюється. Ми його за лоні природи, дачі, далеко від курною суєти столиці, і південь від курного дивана. Він майже дитина, та й ця село так нагадує нам Обломовку, коли розум Іллі Ілліча є ще дитячими і допитливим, і коли зараза російського спліну ще встигла вьесться у його тіло душу. Напевно, в Ользі він знайшов свою рано мертву матір та як і беззаперечно почав їй підпорядковуватися, і був просто щасливий, що він взяла з нього шефство, оскільки сам керувати своєю життям він і навчився. Але до Ользі - це ще одна казка, придумана щоправда цього разу нею самою, але він у ній і беззавітно вірить. «Зайвий людина» неспроможний виростити це почуття, тому що воно зайве йому, як і він зайвий всього світу. Проте, Обломов не бреше, зізнаючись в любве Ользі, бо Ольга, справді, «казковий» персонаж, адже, тільки фея з казки може полюбити людини схожого нею. Скільки неправильних вчинків робить Обломовте й лист, вигаданий ним вночі, те й стала страх, що про них пащекувати, те й до нескінченності затягнуте працювати з пристроєм весілля. Обставини завжди вище Обломова, а людина, нездатний управлятимуть, неодмінно скочується в безду нерозуміння, зневіри й хандри. Але Ольга терпляче чекає його, її терпінню можна лише позаздрити, і, нарешті, сам Обломов вирішується порвати відносини. Причина дуже дурна і що стоїть, але вже Обломов. І це напевно, єдиний вчинок у житті, який вдалося зважитися, але вчинок дурна і безглуздий: «Хто прокляв тебе, Ілля? Що ти від зробив? Ти добрий, розумний, ніжний, шляхетний… і… гинеш! Що занапастило тебе? Ні імені цьому злу… — Є, — сказав трохи чутно. Вона запитально, повними сліз очима подивилася нею. — Обломовщина!» Отак одне явище згубило все життя людину! Проте, годі забувати, що він, ця людина, і породив це явище. Воно не виросло з нізвідки, був занесено, як хвороба, воно старанно взращивалось, холилось і плекалося в дуще нашого героя, і пустило такі сильні коріння, що вирвати його вже неможливо. І коли замість людини ми бачимо лише це явище, укутане на зовнішній оболонку, такий людина справді стає «зайвим» чи взагалі перестає існувати. Так Обломов тихо помер у домі вдови Пшеницыной, такої ж явища замість человека.

Хочется думати, що таки суспільство винувато у тому безвладному існуванні Обломова, адже вона живе в тихе та спокійне час, вільний від потрясінь, повстань та міжусобних війн. Може просто душа його спокійна, бо ні треба боротися, переживали долі народу, безпеку, безпеку своєї сім'ї. У час дуже чисельна просто народжуються, живуть і тихо вмирають, так само як в Обломовке, оскільки час не жадає від них подвигів. Але адже ми з упевненістю можемо сказати, якби небезпеку життю і виникла, Обломов ні під хоч би яким виглядом не зробив барикади. У цьому й є її трагедія. І як тоді бути з Штольцем, він також сучасник Обломова і живе із ним країні, й у одному місті, проте, його життя — це як маленький подвиг. Ні, Обломов сам винен, і від цього ще гірше, адже, власне гарний человек.

Но така доля всіх «зайвих» людей. На жаль, недостатньо бути просто доброю людиною, потрібно що й боротися, й доводити це, чого Обломов, до жалю, не зміг. Зате нині він став прикладом людей тодішніх і сьогоднішніх, прикладом того, ким можна стати, коли у стані як управляти подіями життя, а й самотужки собою. Вони — «зайві», цих людей, їм немає місця у життя, вона жорстока і нещадна насамперед до слабким і немічним, і оскільки за в цій життя треба завжди бороться!

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.