Ивэйн, йди Лицар зі левом. 
Кретьєн де Труа

Ивэйн, йди Лицар зі левом

(Yvain ou Chevalier au lion) — Рыцарский роман в стихах (между 1176−1181).

Кретьен де Труа (Chretien de Troyes) ок. 1135 — ок. 1183.

Французская література

Е. Д. Мурашкинцева.

На Трійцю в палатах шляхетного і доброго короля Артура пірует блискуча знати. Лицарі ведуть приємну розмову з дамами. Як всім відомо, у ті благословенні часи палка ніжність і поштивість цінувалися понад усе — нині мораль стала куди грубіше, про чистоті хто б думає, справжнє почуття здолане брехливістю, закоханих осліпив порок.

Одна цікава історія змінює іншу, і вже слово бере чесний Калогренан: він хоче повідати друзям те, що досі приховував. Сім років тому вони лицарю довелося потрапити до дрімучий Броселиадрский ліс. Проблуждав цілий дня побачив невеличкий затишний замок, де його зустріли дуже радо. Наступного дня він наштовхнувся в частіше на кошлатого ікластого пастуха, і той сказав, що у лісі є джерело, біля якої стоїть невеличка каплиця і височить чудова сосна. Між гілок на ланцюжку підвішений глечик, і, якщо полити потім із нього на самоцвітний камінь, підніметься жахлива буря — хто повернувся живим, може почуватися непереможним. Калогренан негайно поскакав до джерела, знайшов сосну з ковшиком і викликав бурю, що нині дуже шкодує. Як тільки небо прояснилося, почувся такий страшний гуркіт, як мчали десять лицарів разом. Але з’явився один — велетенського обличчя і лютого вдачі. Калогренан зазнав поразки і ніяк не допхався до гостинного замку — люб’язні господарі вдали, ніби недобачають його ганьби.

Рассказ Калогренана наводить всіх у здивування. Мессер Ивэйн клянеться помститися за безчестя кузена, але зломовний сенешаль Кей помічає, що легко хвалитися після доброго обіду і буйних пиятик. Корольова обриває насмішника, а король повідомляє про своє рішенні вирушити до чудесного джерелу і запрошує всіх баронів супроводжувати його. Зачеплений за живе, Ивэйн поспішає випередити інших лицарів: той самий вечір він таємно залишає палац і вистрибуватиме шукати Броселиандрского лісу. Після довгих мандрівок Ивэйн знаходить гостинний замок, потім звіроподібного пастуха і, нарешті, джерело. Далі усе відбувається у повній відповідності зі словом Калогренана: піднімається страшна буря, потім з’являється розгніваний велетень і з лайкою впадає на чужака. У відчайдушною сутичці Ивэйн перемагає свого противника: умираючий лицар повертає коня, а Ивэйн потрапляє слідом. Він вривається в незнайому фортеця, і нею обрушується потайная дверь-секира. Залізо ковзає вздовж спини Ивэйна, перерубавши навпіл кінь: він залишається неушкоджений, але потрапляє у пастку. Його рятує вродлива дівиця, яку Ивэйн колись прийняв при дворі Артура. Бажаючи віддати добром за добро, вона надіває йому на палець чарівне кільце, що його не знайшли васали смертельно пораненого хазяїна замку.

Девица наводить лицаря в світлицю, наказує сісти на постіль і ворушитися. Скрізь гасають зброєносці і пажі: розрубаного коня вони миттєво, але вершник як випарувався. Застиглий ліжку Ивэйн із захопленням дивиться на увійшла в світлицю даму дивовижної краси. Роблять труну, і дама починає ридати, звертаючись до покійному дружину. На лобі у мерця проступає кров — явний знак, що убивця ховається зовсім поруч. Васали метаються кімнатою, а дама кляне невидимого ворога, називаючи його підлим боягузом, жалюгідним рабом і диявольським поріддям. Коли похоронний обряд завершується, труну несуть у вікно. Вбігає злякана дівиця, що дуже тривожилася за Ивэйна. Лицар невідривно дивиться у вікно. Ивэйн став жертвою любові — він палає пристрастю зі своєю ненавистнице. Завжди смертельно ранить краса, і зажадав від цієї сладостной напасті немає щита — вона пахне гостріше будь-якого клинка.

Сначала закоханий лицар корить себе за навіженство, але потім вирішує завоювати чарівну даму, пронзившую йому серце. Розумна дівиця, здогадавшись про палких почуттях Ивэйна, заводить про неї розмову зі своїми пані: нема чого журитися про мертвому — можливо, Господь пошле їй кращого чоловіка, який зуміє захистити джерело. Дама гнівно обриває повірницю, але цікавість виявляється сильніше, і її запитує, якого роду належить войовник, подолавши її чоловіка. Дівиця, скрасившая Ивэйну ув’язнення, влаштовує всі найкраще: прекрасна Лодина погоджується вийти заміж за знатного лицаря, сина короля Уриена. Васали одностайно схвалюють її вибір: надійний захисник їй необхідна — слава Ивэйна гримить у всій землі, а силу свою він довів, перемігши потужного Эскладоса. Лицар перебуває в вершині блаженства — відтепер він законний й улюблений чоловік златовласой красуні.

Наутро приходить звістку, що криниці наближається король із своєю почтом. Зломовний Кей осоромлює відсутнього Ивэйна і заявляє, що сама уб'ється з лицарем, унизившим Калогренана. У короткій бою Ивэйн, на радість двору, вибиває насмішника із сідла, та був запрошує короля на свій замок, до прекрасної дружині. Щаслива та горда Лодина радо зустрічає монарха. Помітивши розумну дівицю, спасшую Ивэйна, Гавэйн виявляє бажання стати лицарем темноволосої Люнетты.

Семь днів триває бенкет, але кожному святу вичерпується, і вже король вже збирається у зворотний шлях. Гавэйн приймається схиляти друга до ратною життя: потрібно загартуватися в турнірах, щоб бути гідним красуні дружини. Ивэйн звертається по дозвіл до дружини: Лодина знехотя відпускає чоловіка, але велить повернутися за рік. Ивэйн з сумом залишає свою прекрасну даму.

Год проходить непомітно; Гавэйн всіляко розважає друга, затіваючи бою турніри. Настає серпень: король Артур скликає лицарів на бенкет, а Ивэйн раптово згадує своєму обітниці. Розпачу її природі немає краю, і при дворі є посланниця Лодины: голосно звинувативши лицаря у «зраді, вона зриває з його пальця каблучку й передає наказ пані не показуватися їй у вічі. Ивэйн втрачає розум від горя: роздерши у собі одяг, рухається до лісу, де поступово дичавіє. Якось сплячого безумця знаходить знатна дама. Пані де Нуриссон вирішує допомогти знедолений: натирає з голови до ніг бальзамом феї Морґани і кладе поруч багату одяг. Прокинувшись, зцілений Ивэйн поспішно прикриває наготу. Раптом перед ним долинає відчайдушний протяжний рик лева, якому вчепився в хвіст лютий змій. Ивэйн розрубує гадину на частини, а лев зі зітханням полегшення схиляє перед лицарем коліна, визнаючи його паном. Могутній звір стає вірним супутником і зброєносцем Ивэйна.

После двотижневих мандрівок лицар знову опиняється в чудесного джерела і позбавляється почуттів від горя; лев ж, бо його мертвим, намагається покласти край собою. Опритомнівши, Ивэйн бачить у каплиці Люнетту — оклеветанную і приречену до смерті на вогнищі. Захистити її нікому, бо мессер Ивэйн зник, а мессер Гавэйн вирушив у пошуки королеви, викраденої негідницькими ворогами. Лицар зі левом обіцяє заступитися за дівицю — він має в бій із трьома противниками разом. На очах яка зібралася чекаючи страти натовпу Ивэйн перемагає лиходіїв. Царствена Лодина запрошує зраненого героя до замку, але лицар каже, що має ходити, доки спокутує провину перед прекрасної дамою — не дізнавшись чоловіка, Лодина ремствує на жорстокість його коханої. Ивэйн знаходить прихисток у замку пана де Шапороза — батька двох чарівних дочок.

Вскоре всій країні розноситься звістка подвиги таємничого Лицаря зі левом: він здолав лютого велетня, врятував від загибелі родичів Гавэйна і захистив володіння пані де Нуриссон. Тим часом пан де Шапороз вмирає, і старша сестра відмовляє молодшої у праві на спадщину. Підступна дівиця поспішає заручитися підтримкою, і взагалі вдається схилити зважується на власну бік Гавэйна, які вже повернувся при дворі. Король Артур, незадоволений такий захланністю, щось може вдієш — у непереможного Гавэйна немає суперників. Молодша сестриця сподівається тепер тільки на Лицаря зі левом і посилає з його пошуки свою подругу. Дівиця знаходить захисника слабких і пригноблених: дізнавшись про підступність жадібною спадкоємиці, Ивэйн охоче погоджується допомогти. Дорогою до королівського палацу Лицар зі левом робить іще одна подвиг: звільняє триста дів, полонених двома демонами-сатанаилами в замку Злоключенья.

Младшая сестриця тим часом вже зовсім знемагає від прикрощі та розпачу. Настає день суду: старша сестра вимагає вирішити залежить від свою користь, оскільки в неї є захисник, а й за молодшу заступитися хто б побажав. Раптом з’являється незнайомий лицар і, до велику радість короля Артура, викликає Гавэйна на бій. Починається сутичка — жахливе бій, у якому зійшлися, не відаючи того, кращі друзі. Вони б’ються до смерті: Ивэйн хоче знищити Гавэйна, Гавэйн жадає вбити Ивэйна, Проте сили противників рівні — перемогти вони можуть, а й поступатися не бажають. Марно король з королевою намагаються звернутися до совісті старшої сестри — уперта і жадібна дівиця щось хоче слухати. Але із настанням ночі поєдинок все-таки переривається. Противники входять у розмову і нарешті дізнаються одне одного. Обидва жахаються: Ивэйн твердить, що переможений Гавэйном, Гавэйн благає визнати переможцем Ивэйна. Король вимовляє вирок: сестри повинні помиритися і безсторонньо розділити спадщину. Раптом з лісу з гучним риком вибігає величезний звір, і цікава всім можна зрозуміти, кого поголос охрестила Лицарем зі левом.

Двор з тріумфом вітає Ивэйна, але того як і спокушає туга — жити без прекрасної Лодины вона може, але в прощення не сподівається. Ивэйн вирішує повернутися до джерела і знову викликати бурю. Почувши розкати грому, Лодина тріпоче зі страху. Васали її нарікають — в замку Герасимчука життя. Розумна Люнетта нагадує пані про Лицаря зі левом, і дама клянеться прийняти їх у ролі захисника. Дівиця миттєво вирушає до криниці і знаходить там Ивэйна. Лицар падає ниць перед дружиною. Дізнавшись винного чоловіка, Лодина входить у страшний гнів: краще вже терпіти щоденні бурі, ніж любити того, хто зухвало зневажив нею. Сповнений захоплення, Ивэйн каже, що померти в розлуці, якщо серце улюбленої так непохитно. Лодина заперечує цього, що клятва вже принесена: доведеться вибачити Ивэйна, ніж погубити душу. Щасливий лицар укладає дружину в обійми. Мандрівки його закінчилися — любов восторжествувала.

Список литературы

Все шедеври світової літератури в стислому викладі. Сюжети і характери. Зарубіжна література древніх епох, середньовіччя і Відродження: Енциклопедичне видання. / Ред. і сост. В. И. Новиков — М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997.