Характеристика офіційно-ділового стилю

Офіційно-діловий стиль у будь-якій мові являє собою досить стандартизований тип мовлення, що пояснюється стереотипністю ситуацій, які виникають під час ділового спілкування, та власне характером бізнесових стосунків. Адже важливим чинником успішного ділового співробітництва є спроможність партнерів до максимального лаконічного й водночас повного та точного викладу інформації, яка повинна надаватися у найстисліший термін.

Тому норми як англо-американського, так і українського ділового етикету передбачають використання певного коду? обмеженої кількості лексичних одиниць, здебільшого штампів, готових мовних трафаретів, що відповідають типовим ситуаціям ділового спілкування. Дотримання такого коду, яким є лексика службових документів і ділового листування, сприяє економії часу та зусиль адресата, а нейтральний стиль викладу? відсутність двозначних або емоційно забарвлених слів? найкращим чином відповідає цілям ділової комунікації. Слово в діловому мовленні актуалізує здебільшого лише своє денотативне значення, що забезпечує однозначність, ясність та чіткість повідомлення.

Дотримуючись норм офіційно-ділової мови, ми надаємо перевагу не штампам і канцеляризмам, а об'єктивно сформованій традиції побудови мови відповідно до змісту та мети висловлювання. Так, у розмові можна сказати: " Із сьогоднішнього дня я у відпустці" , у заяві ж потрібно написати: " Прошу вважати, що я знаходжусь у відпустці з такого-то числа" . Така традиція, така форма і манера написання заяв та інших ділових паперів. І ця форма доцільна, виправдана в даній сфері спілкування.

Офіційно-діловий стиль цілком рівноправний поряд з іншими стилями і відіграє важливу роль у формуванні і розвитку літературної мови.

Сучасний офіційно-діловий стиль належить до числа книжкових стилів та функціонує у формі письмової мови. Усна форма офіційно-ділової мови — виступи на урочистих зборах, засіданнях, прийомах, доповіді державних і суспільних діячів та ін.

Офіційно-діловий стиль обслуговує виключно офіційні та надзвичайно важливі сфери людських взаємин: відносини між державною владою та населенням, між країнами, між підприємствами, установами й організаціями, між особистістю та суспільством.

Основні особливості офіційно-ділового стилю:

Зміст, що виражається у текстах офіційно-ділового стилю, з огляду на його величезну важливість, повинен виключати будь-яку двозначність, будь-які різночитання.

Офіційно-діловий стиль характеризується визначеним більш-менш обмеженим колом тем.

Такі особливості сприяють закріпленню в ньому традиційних усталених мовних засобів вираження та виробленню визначених форм і прийомів побудови мови.

Офіційно-діловий стиль характеризується:

високою регламентованістю мови (визначений запас засобів вираження та способів побудови);

офіційністю (чіткість викладу; слова вживаються звичайно у своїх прямих значеннях; образність, як правило, відсутня; тропи дуже рідкі);

безособовістю (офіційно-ділова мова уникає конкретного й особистого).

Офіційно-діловий стиль включає два підстилі: офіційно-документальний та побутово-діловий.

У першому можна виділити мову дипломатії (дипломатичні акти) і мову законів, а в другому — службове листування та ділові папери. Схематично це можна представити в такий спосіб Офіційно-діловий стиль закріплений за сферою соціально-правових відносин, що реалізуються в законотворчості, в економіці, в управлінській і дипломатичній діяльності. До периферії ділового стилю відносять інформативну рекламу, патентний стиль і побутово-ділову мову (заяви, пояснювальні записки, розписки та ін.).

Організаційно-розпорядницька документація (ОРД)? вид ділової писемності, що найбільш повно виявляє її специфіку. Разом з різними видами законодавчої мови (ліцензія, правила, устав, указ та ін.) ОРД являє собою центр ділової писемності, ядро офіційно-ділового стилю.

В англійській літературній мові в процесі її розвитку відокремився ще один мовний стиль, що називається стилем ділової мови, чи стилем ділових документів (official style). Як і інші мовні стилі, суспільно-усвідомлені як самостійні системи, цей стиль теж має визначені цілі комунікації, має закономірності та мовні характеристики.

Ділова мова має кілька різновидів. В галузі міжнародних відносин виділяється стиль дипломатичних документів; в області торгівлі й економіки — стиль комерційної кореспонденції; в юриспруденції — мова законів, кодексів, судово-процесуальних документів, державних постанов, парламентських рішень. Як особливий різновид ділової мови в сучасній англійській мові виділяється мова військових документів: наказів, статутів, повідомлень та ін.

Мороховський О.П., Воробйова та інші дослідники виділяють наступні різновиди офіційно-ділового стилю —> стиль офіційних документів, стиль ділової кореспонденції (Business English) та стиль юридичних документів.

Метою кожного документа, написаного в офіційно-діловому стилі, є дійти визначеної згоди в питаннях політики, торгівлі, пропозиції послуг та ін. Будь-який документ має забезпечити абсолютну ясність суті питання, виразити головні умови, яких зобов’язуються дотримати обидві сторони договору. Мовою ділової кореспонденції пишуться рекомендаційні листи, догани і т.п.

Основна мета ділової мови — визначити умови, що забезпечать нормальне співробітництво двох сторін, досягти домовленості між двома зацікавленими сторонами. Це стосується й ділового листування між представниками різних фірм, й обміну нотами між державами, і встановлення прав і обов’язків солдата, записаних у військовому статуті англійської армії, і процедури нарад. Усі ці відносини знаходять те чи інше вираження у формі офіційного документа — листа, ноти, договору, пакту, закону, статуту і т.д. Навіть ті документи, в яких не формулюються умови домовленості, а виражається протест проти порушення цих умов, все ж виконують основне завдання ділової мови — досягнення домовленості між двома і більш зацікавленими особами чи організаціями.

Ця найбільш загальна функція ділової мови в значній мірі визначила і їхні характерні риси мови цього стилю.

Офіційно-діловому стилю також властиві функції волевиявлення, повинності, представлені в текстах широкою гамою імперативності від жанрів наказу, постанови, розпорядження до прохання, побажання, пропозиції, що виражаються в клопотаннях і діловому листуванні; функція фіксації правових відносин (договір, контракт); функція передачі інформації (інформаційні листи, звіти, довідки).