Шевченкіана Наукового товариства імені Шевченка

Поряд із «Просвітою» та іншими суспільнокультурними та кооперативними товариствами твори Шевченка видавало та популяризувало Наукове товариство імені Шевченка у Львові (засноване 1873 р.), членами якого були не лише галичани, але й наддніпрянці. 1903 р. член НТШ М. Комаров видав розвідку «Шевченко в литературе и искусстве. Библиографический указатель для изучения жизни и произведений Т. Шевченко».

Велике значення для розвитку шевченкознавчих студій мала публікація у «Записках НТШ» та Збірнику філологічної секції, які виходили друком у Львові, біографії Т. Шевченка пера О. Кониського. У 1917 р. том 119−120 «Записок НТШ» присвячено біографії Т. Шевченка та міжнародним аспектам його творчості.

Ряд членів НТШ зробили істотний внесок у шевченкознавчі дослідження. Так, найвизначнішим шевченкознавцем своєї доби був Іван Франко автор кілька десятків статей, присвячених висвітленню громадсько-політичної і літературної діяльності Т. Шевченка, його естетичних поглядів, поетики його творів. Багатолітній голова НТШ Михайло Грушевський, палкий шанувальник пам’яті і творчої спадщини Т. Шевченка, під час своєї педагогічної праці у Львівському університеті в кінці ХІХ на початку ХХ ст. чимало спричинився до популяризації творчості Кобзаря у своїх доповідях, виголошених на Шевченківських святкових вечорах у Львові. Літературознавець Василь Щурат упродовж більш як сорокарічної праці на ниві шевченкіани опублікував у різних періодичних виданнях понад 40 статей з проблем шевченкознавства. Творчість Шевченка досліджував львівський бібліограф і книгознавець Володимир Дорошенко, підготувавши спеціальні бібліографічні студії «Огляди літератури по Шевченкознавству за 1914;1924 рр.» (1925), «Шевченкознавство в 1925» (1926) і «Покажчик видань Шевченкових творів та опис бібліографічних праць про Шевченка» (1938) [25].

1940 р. НТШ під тиском радянської влади саморозпустилося.

Прапор Українських визвольних змагань На честь 100-річчя від дня народження Кобзаря 28 червня 1914 р. у Львові проведено Шевченківський здвиг огляд формувань парамілітарних товариств «Січ», «Сокіл», «Пласт». У цей день походи січовиків і соколят, заквітчані львів'янами-українцями, пройшли вулицямиміста від Великого театру і Народного дому до Українського городу, що знаходився в околицях Стрийського парку. У величному святі (понад 12 тис. осіб) взяли участь депутати Галицького сейму, посли Віденського парламенту, українські кооператори і гімназисти, представники з Наддніпрянщини (М. Міхновський, родина лікаря Луценка з Одеси та ін.) [26]. З нагоди святкування цього ювілею кооператив «Достава» виготовив та поширив більше 1 000 відзнак із зображенням поета у молодому та зрілому віці. Як відзначала преса, «бронзова відзнака за 50 сот. і емальована за 1,20 К. мають практичну вартість, бо можна їх уживати до краватки на ювілейних концертах …» [27]. Тоді ж Ювілейний комітет свята випустив кілька металевих відзнак із портретом Шевченка (із запонками) [28]. Українське педагогічне товариство видало великий настінний календар, на якому художник Косинін зобразив два портрети Шевченка, його родинну хату та могилу на Чернечій горі. Поширювалися поштівки (видані Ставропігійським інститутом у Львові), металеві плакети та глиняні барельєфи з портретом Шевченка авторства М. Гаврилка (видані у 1911;1912 рр.), металеві відзнаки на честь проведення Шевченківського здвигу. Шанобливо у галицьких родинах зберігалася медаль з позолотою, яка була випущена з нагоди 50-ліття від дня смерті Тараса Шевченка [29].

У роки Першої світової війни ідеї Шевченка популяризував у своєму «Віснику» позапартійний Союз визволення України, створений 1914 р. у Львові галицькими і наддніпрянськими політиками. За його ініціативи 1915 р. перевидано «Кобзар». У легіоні Українських січових стрільців, які сформовано 1914 р. у Львові, щороку відзначали Шевченківські свята. Аналогічні відзначення відбувалися в Українській галицькій армії (19 181 919). У міжвоєнний період українці Галичини завжди святочно відзначали річниці уродин та смерті Тараса Шевченка, у ході яких на його честь поширювали портрети та поштівки. Декілька великих чорно-білих портретів видрукувала у 30-ті рр. Жовківська друкарня Отців Василіан.

Шевченкове слово неодноразово звучало й у лавах Української повстанської армії. Серед повстанців поширювалися брошури про великого Українця О. Орленка (автор не ідентифікований) «Шевченко проти Москви» (у 1949 р. перевидана за кордоном у серії «Передрук підпільних видань» № 09/49), І. Ленка «Шевченко апостол незалежности України» та ін. Ідеї Шевченка-Будителя популяризували у своїх працях ідеологи українського національно-визвольного руху 40-х рр. ХХ ст. Петро Федун-«Полтава»,.

Осип Дяків-«Горновий», Ярослав Старух"Ярлан". Зокрема Петро Федун-«Полтава» рекомендував читати і поширювати у повстанському середовищі лекції (відчити) «Шевченко співець державної самостійности України», «Шевченко і Росія» [30].

У радянську добу місцева влада не завжди толерувала відзначення річниць народження та смерті Кобзаря. 1961 р., як свідчить актор Львівського академічного театру ім. М. Заньковецької Богдан Козак, вистава «Гайдамаки» зазнала чимало цензурних правок і редакцій [31]. Навесні того ж року близько сотні львів'ян (представники творчої та інженерно-технічної інтелігенції) відвідали трьома автобусами Канів, де вшанували пам’ять Шевченка терновим вінком з колючим дротом і гілками червоної калини. Учасників цієї поїздки згодом неодноразово викликали на допити до Управління КДБ у Львівській області [32].

Єдиний у Львові Шевченківський вечір, що відбувся у Львівському університеті 1968 р., проходив у вщент заповненому приміщенні зі скандуванням гасел «Слава Шевченкові», «Слава Україні», колективним співанням стоячи «Заповіту». Велелюдне зібрання у приміщенні та під будинком університету відбулося під пильним контролем львівської міліції [33].

28 березня 1973 р. у Львові було поширено понад 160 летючок із протестом проти заборони урочистого відзначення Шевченківських днів. Навіть Черкаському народному хорові, що виступав у ці дні у місті, було заборонено співати «Заповіт» [34]. Лише в часи горбачовської відлиги було знято будь-які заборони на відзначення Шевченківських днів.