Класифікація фразеологічних одиниць говірок Центральної Слобожанщини

Існує чимала кількість класифікацій фразеологічних одиниць. Залежно від того, за якою ознакою розподіляють фразеологізми на групи, по-різному їх і класифікують.

Загального визначення в науковій літературі набула семантична класифікація В. Виноградова, в основу якої покладено принцип нерозкладності семантики фразеологічних одиниць. Становлячи собою єдине значеннєве ціле, фразеологічні одиниці не є однаковими з погляду з'єднаності компонентів і співвіднесеності семантики усього вислову з семантикою його окремих складників-компонентів. На цій підставі він виділяє три типи одиниць — фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення [21].

(В.Д. і Д. В. Ужченки також називають це семантичною класифікацією [65:122].).

Фразеологічні зрощення — семантично неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів. Із словами однакового звучання, що виступають у вільному вжитку, компоненти фразеологічних зрощень перебувають у зв’язках омонімічності. [70:122]. До цього типу автор наводить такі приклади: отриммувати перемомгу (перемагати), приймамти рімшення (вирішувати) і под. [70:141].

За визначенням В. В. Виноградова, фразеологічні зрощення — це «своєрідні складні синтаксичні слова» [70:141]. Компоненти фразеологічних зрощень нагадують морфеми у словах. Як і слова з невивідною основою, вони позбавлені внутрішньої форми. Лише глибоке етимологічне дослідження може допомогти розкрити механізм становлення фразеологічних зрощень і з’ясувати, чому саме ці слова-компоненти спонукали появу цілісного значення [70:122].

Тож, спираючись на всі ці ознаки, можемо виділити центральнослобожанські фразеологізми, які належать до фразеологічних зрощень. Це такі як лемжі справлямть (ледарювати), дамти кумчми (побити), ловимти окунімв (дрімати), ложимти в штаним (лякатися), ложимти лампу (привласнювати), меммелів давамть (лупцювати) і подібні, бо вони є семантично неподільними і їхнє цілісне значення не випливає із значень їх компонентів. Наприклад: Хвамте лемжн'і спраўл'амт' — порам й за лопамту брамц':а; Намда част'імше меммел'іў давамт' — тод'ім д'імтки слумхайуц':а.

В. Виноградов стверджує, що семантична неподільність виникає або підтримується у фразеологічних зрощеннях рядом фактів:

• а) наявністю у складі фразеологічних одиниць застарілих чи взагалі незрозумілих для загалу слів (меммелів давамть, годувамть бембехами, давамть джомсу (чомсу));
• б) наявністю граматичних архаїзмів (зимзе омко, зимзий взгляд);
• в) нерозкладністю як лексичною, так і семантичною (кудим тобім, почомм здря, а шоб вас).

Фразеологічні єдності - теж семантично неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне значення їх умотивоване значенням компонентів. Мотивованість фразеологічних єдностей опосердкована. Більшість із них є образними висловами, причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватися більш чи менш виразно. [70:122]. До цього типу фразеологізмів автор наводить такі приклади: танцювамти під чужум думдку, без ножам рімзати, із памльця вимсмоктати, пемрший блин коммом і под. [70:141].

Отже, враховуючи всі ці ознаки, можемо виділити центральнослобожанські фразеологізми, які належать до фразеологічних єдностей (загорімлась в жомпі вамтка, змімшувать в однум кумчу, знать своєм коримто (ямсла, стімйло, бумдку, заМгородку), і блимзько не припамрювать, їмхать одимнадцятим номмером, камждому (камжному) стовбум кламняться).

В. Виноградов стверджує, що семантична замкненість фразеологічних єдностей може створюватися також евфонічними чи формально-граматичними засобами — римою, алітераціями (здоромв, дромзде, а я омсьде, здрамстуй, Вамся, я знесламся) тощо [70:142].

Фразеологічні єдності можуть виникати і внаслідок синтаксичної спеціалізації фрази, вживання її у певній граматичній формі, наприклад: центральнослобожанський фразеологізм номль на мамсу, внаслідок наявності експресивних відтінків значення, наприклад: громшики комтються. Крім того, у фразеологічних єдностей граматичні стосунки між компонентами відносно легко розрізнити і можна звести до живих сучасних зв’язків. До цього розряду В. В. Виноградов залучає «фразові штампи, кліше, типові для різних літературних стилів, і літературні цитати, і крилаті вислови, і народні прислів'я та приказки». Важливим є те, що образність значення, яка сприяє нерозкладності фразеологічного зрощення і фразеологічної єдності, не допускає заміни компонентів фразеологізму без втрати значення цілого, а значить і втрати виразу як мовної одиниці. У той же час фразеологічні єдності і зрощення можуть бути замінені іншими синонімічними фразеологізмами або словами. Саме завдяки такій їх властивості В. В. Виноградов умовно називає фразеологічні єдності та зрощення Ї потенційними еквівалентами слів [70:123].

Фразеологічні сполучення — тип фраз, створюваних реалізацією зв’язаних значень слів. Фразеологічні сполучення не є безумовними семантичними єдностями, оскільки характеризуються певною самостійністю складових частин [70:124]. Наприклад, автор наводить такі фразеологізми: виммити гомлову, намимлити гомлову, бимтися з ким-нембудь з-за кускам хлімба; брамти в своїм румки і подібні. Одне слово у фразеологічному сполученні є стрижневим, воно фразеологічно зумовлене й не може бути замінене іншим, а ті слова, що його характеризують допускають взаємну заміну й підстановку.

Тож до цього типу налжать такі центральнослобожанські фразеологізми:

бедовий на витівки — «дотепний» (Бедомва на ўс?амк?і вимт?іўки — усем скамже і прикаже); ноль биз памлочки — «незначна людина» (Хто ти такимй — нол' биз памлочки); моромз по комжі — «про відчуття страху» (В'імтир стамўн'ами стумка, а ў малимх аж моромз по комж'і); вугомл свій — «свій будинок» (Тремба старамц':а св'ій вугомл ім'імт', а ни пирибивамц':а по кватирах) і под.

Слова з фразеологічно зв’язаним значенням можуть поєднуватися з одним словом чи з обмеженим рядом слів (страх, жаль, зло, досамда бере або рамдість, задовомлення, насоломда бере).

Синтаксичний зв’язок компонентів фразеологічних сполучень, відповідаючи живим нормам мови, позбавлений гнучкості (мертвемцьки п’яний, але не можна сказати мертвемцьке п’янство).

Класифікаційна схема В. В. Виноградова — важливий етап у становленні фразеологічної теорії. Але в процесі вивчення фразеологічного фонду багатьох мов стали очевидними її вразливі місця, зокрема нечіткість критерію умотивованості значення, неможливість застосувати його до всіх одиниць, залучених до категорії фразеологічних єдностей тощо. наприклад В. Л. Архангельський слушно зауважив, що багатство різноманітних типів стійких словосполучень, ідіоматичних виразів не можливо вмістити в схему трьох основних фразеологічних понять [6:28].

У зв’язку з цим М. М. Шанський, зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В. В. Виноградова, виділив четвертий клас — фразеологічні вирази, до яких належать такі фразеологічні звороти, які не тільки є семантично подільними, але й складаються цілком із слів з вільним значенням [70:124]. До них можна віднести такі центральнослобожанські фразеологізми: бомбик шамрика ганям — «про людину легковажну, нерозумну» (Такимй родимўс'а — бомбик шамрик ган’ам, прибитий); з больномї головим на здоромву валимти — «перекладати провину на когось» (Сам хазамйство запустимў, а тепемр вамле з бол’номйі головим на здорову); думрень думмкою, а стамрець суммкою багатімє (Думрин' думмкойу, а стамриц' суммкойу багат'ійе).

Характером зв’язків слів, що входять до їх складу, і загальним значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних словосполучень і речень, зазначає М. М. Шанський. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються як готові структурні і значеннєві одиниці.

Серед фразеологічних виразів М. М. Шанський розрізняє дві групи:

• 1) фразеологічні вирази комунікативного характеру, що являють собою предикативні словосполучення, рівноцінні реченню, є цілим висловленням, виражають те чи інше судження (думрень думмкою, а стамрець суммкою багатімє, здоромв дромзде, а я омсьде);
• 2) фразеологічні вирази номінативного характеру, що є сполученням слів, ідентичним лише певній частині речення, є словесною формою того чи іншого поняття і, як і слова, виконують у мові номінативну функцію (бамбський ополомник, блигоммий світ, желімзна людимна, зимзий взгляд та інші) [70].

Як і класифікація В. В. Виноградова, класифікація М. М. Шанського широко використовується у спеціальній, зокрема науково-методичній літературі. Проте, як зазначають науковці, вона також не позбавлена вад. Визначаючи відтворюваність як основну релевантну ознаку, М. М. Шанський відносить до фразеологічних одиниць такі словосполуки, які не можуть бути предметом фразеології. Це, зокрема, стосується назв установ, організацій та ін., оскільки подібні мовні одиниці не характеризуються диференційними ознаками, які властиві фразеологізмам. Наприклад, їх значення відрізняється від значення фразеологічної одиниці, де воно виникає на підставі метафоризації вільного словосполучення [70:124].

Прокласифікувавши фразеологічні одиниці центральнослобожанських говірок за семантичною класифікацією Виноградова-Шанського, ми бачимо, що найбільше фразеологічних одиниць Харківщини — це фразеологічні єдності, саме ті фразеологізми, які є семантично неподільними, але цілісне значення їх умотивоване значенням компонентів.

Питанню стилістичної класифікації фразеологізмів приділяли увагу В. В. Виноградов, Л. А. Булаховський, І.К. Білодід, Б.О. Ларін, О.І. Єфімов, О.М. Бабкін, І.Г. Чередниченко Г. П. Їжакевич та інші. Учені пропонують різні методи стилістичного дослідження стійких словосполучень: семантичний, структурний, тематичний. Питання стилістичної диференціації фразеологічних одиниць має включати насамперед оцінно-експресивні особливості, яких набувають фразеологізми внаслідок переважного або навіть виняткового їх використання в тих чи інших сферах людського існування. Стилістична класифікація фразеологізмів, таким чином, повинна забезпечувати два аспекти дослідження: функціонально-стильовий і власне стилістичний [70].

Функціонально-стильовий план вивчення фразеології ґрунтується на співвіднесенні окремих фразеологізмів або їх груп з окремими функціональними стилями чи їх різновидами. Власне стилістичний план вивчення фразеології повинен враховувати передусім закріпленість чи переважне вживання сталого сполучення у певній сфері мовлення [70].

Спробу систематизації стійких сполук у функціональному аспекті здійснив С. Г. Гаврин, виділивши шість основних типів:

1. Образно-виразні стійкі сполуки, до яких належать метафоричні одиниці (йомжика рожамть), сполуки з метафоричними компонентами (ходямча смерть), сталі порівняння (як омка берегтим, як кіт навсиМдячки, як кімсто рознеслом), евфонізми (із грямзі в княмзі), сталі гіперболи і літоти (за день не оббіжимш; вимїденого яйцям не стомє), тавтологічні сполуки (дуб думбом, дурамк дуракомм, дурномм дурнимй) сполуки, що створюються на основі поетичного синтаксису (однем везем, другем — поганям, одимн як два, а два — як ні омдного).

Такі експресивно-емоційно забарвлені сполуки відзначаються певною художньою своєрідністю. Вони утворилися не тільки внаслідок звичайного добору слів, але і внаслідок вияву фантазії, гри уяви, що виражається у вдалому переносному вживанні слів, влучності зіставлення, порівняння тощо.

• 2. Еліптичні сполуки, що об'єднують усічені стійкі сполуки слів: як тімки, так і срамзу, хоч ти шо хоч.
• 3. Термінологічні фразеологізми, що охоплюють складені терміни науки, техніки, мистецтва та інші: водам питтьовам, самхарний бурямк, гадюмчий лук.
• 4. Афористичні фразеологізми, що виражають узагальнюючі умовиводи: друззям узнаюмться в бідім.
• 5. Контекстологічні сполуки, які ототожнюються із стійкими утвореннями, що в класифікації В. В. Виноградова називаються фразеологічними сполученнями.
• 6. Ідіоми — всі стійкі словосполуки, що втратили внутрішню форму: вимтрішки щитамть, джусу (чомсу) давамть, каструмля не вамре і подібні.

Така систематизація, на думку автора, розкриває природу творення стійких сполук, механізм формування фразеології, вказуючи одночасно на ті функції, які фразеологічний масив мови виконує в мовленні.

Тож, прокласифікувавши фразеологічні одиниці центральнослобожанських говірок за семантичною класифікацією С. Г. Гаврина, ми бачимо, що найбільше фразеологічних одиниць Центральної Слобожанщини належать до розряду образно-виразних стійких сполук.

Заслуговує на увагу класифікація фразеологічних одиниць за граматичною формою і семантичними ознаками, опрацьована в ряді праць В. Л. Архангельським. У ній фразеологічні одиниці поділяються на фраземи і стійкі фрази. Термін фразема охоплює фразеологічні одиниці з структурою словосполучень, а термін стійка фраза охоплює фразеологічні одиниці з структурою речень [70]. Наприклад: до фразем можна віднести такі фразеологічні одиниці говірок Харківщини як закопімрчувати носа — «зазнаватися, задаватися» (Нуса не закоп’нрчуй, а то хлупц'і набйэт'), закумсювать рукавомм — «нічим не закушувати» (Вимпили, а закусимли рукавами), ізвірямти думшу — «довіратися, звіратися, покладатися» (Ізв'ір'амла думшу до посл'імдного), у кіммляхим грать — «грати у крем’яхи» (Бирим свойім, й бумдем грат' у к'імл'ахим), а до стійких фраз такі: Васимль бамбі рімдний Фемдір, Зромбене в гумзні — не перекуємш у кумзні.

Помітне місце в теоретичних дослідженнях посідає граматичний принцип класифікації фразеологічних одиниць [70]. Фразеологізми класифікують за співвіднесеністю з окремими частинами мови, тобто за їхнім сукупним лексичним і граматичним значенням (за тим, шо вони позначають — предмет, ознаку, дію, обставину чи почуття, емоції - і якими членами речення виступають) на такі:

• 1) іменникові - це ті, які називають предмет чи явище. Наприклад: бамбский ополоник, вугомл святимй, дімтський бамтько, лємві громші, минумтне дімло; у реченні, як і іменники, виступають підметами, додатками, іменними частинами складених присудків тощо: У магаз'імн за бутимлкойу — минумтне д'імло зб'імгат';
• 2) прикметникові - називають ознаки: глистам в томамті, як лємзвіє, як лимжа, бедомвий на вимтівки. У реченні звичайно виступають означеннями або іменними частинами складених присудків: І той, і той петам, а в'ін, йак гомлий у дериз'і м-ни знам, шо й казамт';
• 3) дієслівні - називають дію предмета чи явища: баламнду тровимть, бамляси тачамти, бемньки вилумплювать, викидамть штумки, галушомк об'їмстися, годувамти гарбузамми, ґвалт знімамть, давамть джомсу, заглядамти у потимлицю; у реченні звичайно виступають у ролі присудків: Мамло йомум ў потимлиц’у загл’адамли ў д’емцтв'і; Нагодувамла Гамлка гарбузамми і Петрам, і сватач'імў; або в ролі обставин (у формі дієприслівника): А в'ін так і застимў, вилумпиўши на бемн’ки, намче мемне ни ўзнаў;
• 4) прислівникові - характеризують дію, стан чи ознаку: з бамтька, з дімда, біз щомту, без віддимшки, в однум минумту, давномм давном, камждий бомжий день; у реченні виступають у ролі різних обставин: З бамт’ка, з д'імда в'ін ковал’увамў; Замйц'іў булом б'із шчомту; Без в'ід:имшки гоним пройшлам; В однум минумту в'імтир кримшу з'ірвамў; Даўномм даўном, шче д'ід буў живимй, пожамр спимхнуў; Воним ж гризумц':а камждий бомжий ден', з саммого ран':ам і аж помки сомнце не поверне;
• 5) вигукові - вказують на почуття, емоції: будь я бемстия, к євгємні-фємні, к свимням, а хай вам, а шоб вас, біс йогом ба, бомже сохраним, я тобім дам, хібам ж так, от тобім й на, от тобім й раз, хай йомум грець, не доведим Гомсподи, і тремба ж; у тексті використовуються нарівні із звичайними вигуками: Бумдь я бемстия, колим такім і домма їв!; Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побимй менем грім! (М. Стельмах).
• (В.Д. і Д. В. Ужченки називають це лексико-граматичною класифікацією. [66:130]).

Фразеологізми в реченні сприймаються як один член речення. Наприклад, у реченні «Завімў собім лемву жімнку, а до закомн: ойі ўже й рімдко хомде.» — фразеологізм лемва жімнка виступає в ролі додатка (коханка).

Однак не всі фразеологізми можна однозначно співвіднести з певними частинами мови. Це передусім стосується тих фразеологізмів, які мають форму предикативних словосполучень, тобто в складі яких є підмет і присудок: Не можу я сидіти над цими уроками — в мне вже ум за розум зачіпається. Такі фразеологізми, маючи неподільне, цілісне лексичне значення, граматично співвідносяться з реченням.

На основі проведеної граматичної класифікація можемо зробити висновок, що найбільше фразеологічних одиниць Харківщини співвідносяться з дієсловом.

Отже, такими є основні типи класифікацій фразеологічних одиниць, які широко використовуються фразеологами. Проклафікувавши за ними фразеологізми Центральної Слобожанщини, ми бачимо, що за семантичною класифікацією Виноградова-Шанського найбільше фразеологічних одиниць Харківщини — це фразеологічні єдності, саме ті фразеологізми, які є семантично неподільними, але цілісне значення їх умотивоване значенням компонентів; за семантичною класифікацією С. Г. Гаврина найбільше фразеологічних одиниць Центральної Слобожанщини належать до розряду образно-виразних стійких сполук; за класифікацією фразеологічних одиниць за граматичною формою і семантичними ознаками, що опрацьована В. Л. Архангельським, ми визначили, що в харківських говірках переважна кількість фразеологічних одиниць; а за граматичною класифікацією ми побачили, що найбільше фразеологізмів Харківщини співвідносяться з дієсловом.