Самостійно прочитана книга

Самостоятельно прочитана книга

(трилогия Горького «Дитинство», «У людях», «Мої університети»)

Среди прочитаних мною останнім часом книжок як найяскравішу відзначив трилогію М. Горького «Дитинство», «У людях» і «Мої університети». Мене глибоко схвилювала історія дитинства Олексія Пєшкова, хлопчика, котрий пройшов стільки випробувань. Особливо мені запам’ятався образ його бабусі. Мені здається, це з самих піднесених жіночих образів російської літератури. Прочитавши цієї книжки, я краще знав про життя людей дореволюційної Росії. У «Дитинстві» Горький талановито описує дитяче бачення світу, начебто вона запам’ятала з точністю усе, що сталося з них самих у дитинстві. Навколишній світ відкривається перед Альошею окремими, малосвязанными сценами, зміст і трагічне значення яких вона може й оцінити. На маленького героя обрушуються жахливі збігу обставин: вмирає його тато, і відразу, у труни батька, лежить рожающая мати. Усе це з перших сторінок вдарило мене стихією страшної життєвої правди. Написано з такою достовірністю, що анітрохи не сумнівався: ці фактів дійсно мали місце у реальному житті. Напевно, ця щоправда життя і залучила мою увагу до книжки Горького більше, ніж життєпис інших. Можливо, Горькому вдається досягти такої потужної художньої сили у творі, оскільки він спеціально не привносить у образи і дорослого розуміння покупців, безліч свого особистого життєвого досвіду. При цьому у його розповіді не міг знайти будь-яких літературних прийомів. Примітно, що після стількох прочитання книжки я багато чого не знав про долі героя: чому погіршується, наприклад, стан діда, куди раз у раз зникає мати, чому раптом доводиться переїжджати на другий будинок. З оповідань бабусі щось можна зрозуміти, але що залишається, крім за кадром як читача, так самого героя. Але, хоч як дивно, така обмеженість викладу життєвих фактів допомогла мені краще бачити світ очима героя.

Большое значення у житті Олексія мали книжки. Вони допомогли б йому пізнати вроду й величезність світу. Вважаю, що з героя Горького можна вчитися, як треба чинити читати книжки. Альоша сам навчився відрізняти гарну книжку від поганий повторним прочитанням. Він тренував свій розум, був незалежний від шкільних авторитетів. Так він самостійно, без підказки відчув, що Пушкін — геній: «Пушкін до того здивував мене простотою і музикою вірша, що довго проза здавалася мені неприродною й читати був ніяково». Звісно, тут Олексійку передусім треба дякувати свою бабусю. Вона прищепила йому поетичний смак. Разом із дитячих років слухав її пісні й казок. Бабуся показала Олексійку красу рідного языка.

Принято вважати, що нині дворі той час книжників. Інформацію поглинають в основному з екранів телевізорів і магнітофонних касет. Але Аксакова, Бальзака, Сологуба, Буагобэ, Тютчева, Гонкура та інших класиків, яких захлинаючись читав горьківська герой, з касет не вважаєш. І це величезне багатство культуры.

Нравится мені Олексійку і те, що він читав книжки цілеспрямовано: Рокомболь вчив його бути стійким, герої Дюма переконували бажання присвятити життя якомусь значному справі. Я особисто не можу назвати інші літературні твори, у яких герой отако, як Альоша, знаходився під впливом прочитані книжки і який б отак впливали на її долю і навіть у долю оточуючих Олексія людей. Наприклад, коли Олексійку попадався «Демон» Лермонтова, він читав її вголос — і було справжнє диво: в іконописною майстерні люди перевтілювалися, ходили вражені почутим і навіть таємно плакали. Натхнений Альоша влаштовував всякі уявлення. Йому подобалося радувати людей. Він ніби сам перетворювався в героя книжки знайомить із гарячим прагненням добротворенню людям.

Конечно, я розумію, що герой Горького читає тим книжкам, хто був притаманні того часу, відповідали смакам тих, віддалені від нас часом, читачів. Але це обставина анітрохи робить Олексія далеко віддаленим ми людиною. Він сучасний своєї життєвої хваткою: ловить птахів на продаж, а бабуся продає в базарні дні. Праця описання Горького читач відчуває майже фізично. Грунтовно і чітко виписано сцени праці пекарні й у іконописною мастерской.

Трилогия Горького розповідає передусім у тому, як, попри всі образи" і розчарування, зростала Олексійку Пєшкову любов, і віра у людини. Письменник провів свого героя через суворі випробування. Він був розуміти, що думи про життя не менш тяжкі, ніж саме життя. Але він від цього тяжкості не відмовляється. Шлях Олексія сповнений безлічі помилок і прямих помилок. Він доживає досі, коли віра залишає його й готовий покінчити життя самогубством. Але він тільки більше викликає у мене симпатію, оскільки знаходять у собі сил піднятися та продовжувати восхождение.

Кроме іншого книга відкрила мені письменника з невідомої боку, і це не шкодую, що прочитав ее.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.