Категорія хронотопу в повісті «чарлі та шоколадна фабрика»

Для літератури даного періоду характерна наявність художнього тексту — повідомлення, спрямованого автором читачеві. Текст у дитячій літературі, а особливо у казках, несе певну мораль, повчання. У художньому тексті Роальда Дала життєвий матеріал трансформується у міфологічно-авторську модель суспільства, що має передусім ірреальний стрижень. Основним принципом фантастичної літератури є настанова на «двоєсвіт», його розподіл на реальний та ірреальний, при цьому зміст кожного визначається авторською свідомістю, читацьким сприйняттям, а також типом суспільної свідомості. Хронотоп постає однією із найголовніших категорій у створенні концептуальності літературної казки Роальда Дала. Особистість не може існувати поза простором і часом, вона існує у певному просторово-часовому континуумі, у певному хронотопі. Хронотоп стає невід'ємною складовою художнього тексту, характер структури концептуального сенсу тексту неможливо розглядати без дослідження хронотопу в тексті літературної казки.

Дитяча проза Роальда Дала ґрунтується передовсім на ірреальному хронотопі, який часом межує з реальним і трансформується в казку. Жанр казки, що вийшов із фольклорних джерел, наближається у творчості британського письменника до індивідуально-авторського міфу, якому притаманні ознаки жанру «фентезі». Особливість «фентезі» у тому, що при казковості сюжету твори не стилізуються під зразки усної народної творчості, їхні персонажі говорять сучасною мовою, часто є пересічними особистостями, які випадково опинилися у незвичному казковому світі. Ірреальний хронотоп, що має казкові риси, у повісті «Чарлі та шоколадна фабрика» помітний протягом усієї оповіді. Головний герой твору Віллі Вонка від початку зображений як казковий персонаж, котрому належить випробувати дітлахів, що втілюють певні людські вади.

Сюжет повісті, як і у інших повістях Р. Дала, — не складний і, на перший погляд, навіть простакуватий. Власник шоколадної фабрики Віллі Вонка після багатьох років самітницького життя влаштовує екскурсію своєю фабрикою. Щасливі п’ять квитків отримують діти, що змальовані автором носіями певних негативних рис: Август Глуп (англ. Austus Gloop) — жадібний і ненажерливий хлопчик, «процес поїдання — його улюблене заняття»; Верука Солт (англ. Veruka Solt) — розпещена дівчинка із сім'ї власників фабрики з переробки горіхів — звикла, щоб усі її примхи виконувались; Віолетта Борігард (англ. Violet Beauregarde) — дитина, що постійно жує гумку, її світовий рекорд — жування однієї гумки протягом трьох місяців; Майк Тіві (англ. Mike Teavee) — зранку до ночі дивиться телевізор та обожнює гангстерські бойовики; Чарлі Бакет — бідний хлопчина, єдиним подарунком щороку на День народження якого стає плитка шоколаду. Саме Чарлі Бакет стає головним героєм твору. У повісті «Чарлі й шоколадна фабрика» часопростір є соціально-побутовим, однак дана побутовість має фантастичні риси та виводить читача до основного в сюжетному коді — до випробування персонажів на шоколадній фабриці. Один за одним дітлахи, запрошені королем шоколаду, не проходять випробування і вибувають з гри. Випробування для героїв стають свого роду ініціацією, яку вони проходять як покарання за свої гріхи. Августус Глуп «ніби оглух і не чув нічого, крім поклику свого велетенського шлунка. Він простягся долі на весь зріст, витяг шию і по-собачому сьорбав з річки шоколад», потім впав у шоколадну річку і потрапив у трубу. Віолетта Бореґард без дозволу господаря фабрики спробувала експериментальний варіант жуйки й перетворилася на велетенську чорницю: «Її тіло роздималося й змінювало форму з такою швидкістю, що вже за хвилину перетворилося на величезну круглу темно-синю кулю — власне, на велетенську ягоду чорниці, — а від самої Віолети Бореґард лишилося тільки по парі крихітних ніжок та ручок, що стирчали з величезної круглої ягоди, та ще малесенька голівка нагорі». Верука Солт забажала мати у домашньому звіринці дресировану білочку із «Горіхового цеху» шоколадної фабрики. Однак білки, які перевіряли горіхи на гнилість, визначили, що у голові Веруки пусто і викинули її у сміттєпровід. Майк Тіві теж був некерованою дитиною, яка звикла чинити як заманеться: «Хлопець летів мов навіжений, а добігши до величезної телекамери, відразу підскочив до рубильника, порозкидавши навсібіч умпа-лумпів». Він захотів перевірити на собі телепортацію телевізійного шоколаду, що призвело до фізичного спотворення. Кожен із дітлахів чинив так, як звик робити у звичайному житті, що було на шоколадній фабриці Віллі Вонки не припустимим. Шоколадний магнат своєрідно виховує героїв, вчить їх не піддаватися негативному впливу середовища. Хронотоп повісті вражає описовістю, детальною конкретизацією. Маленькі герої бачать шоколадні ріки, карамельні береги, знайомляться з новими технологіями («Лизальні шпалери для дитячих кімнат», «Гаряче морозиво для холодних днів», «Летючі шипучки», «Корови, що дояться шоколадним молоком», «Масловіскі і маслоджин», «Водяні пістолети з полуничним соком», «Ірискові яблуні для вашого саду», «Вибухові цукерки для ваших ворогів», «Карамелькові пломби», «Губосклеювальна халва для балакучих батьків», «Невидимі шоколадки, щоб їсти на уроці», «Глазуровані олівці для смоктання» тощо), проходять безліч спеціалізованих кабінетів («Горіховий цех», «Шахта з видобування драже „Морські камінчики“», «Льодяникова ковзанка», «Лимонадні басейни», «Телевізійний шоколад») та ін. Герої, як не дивно, не губляться у чарівному світі шоколадної фабрики, однак потрапляють у певні просторові лакуни, що стають для них пастками. Чарлі ж не спокусився жодним із див, хоча й виріс у бідній родині, яка часто потерпала від голоду. Маленький герой переборює себе і стає переможцем, за що отримує омріяну винагороду.

Художня проза Роальда Дала тяжіє до інтермедіальності й балансує на межі зі сценічним (вужче) кінематографічним мистецтвом. Хронотопи творів виписані таким чином, що читач відтворює часово-просторовий континуум до найдрібніших деталей, часто інтуїтивно помічаючи авторські натяки Хронотоп повісті «Чарлі і шоколадна фабрика» вибудуваний на мотиві дороги та випробувань — усі топоси, в які потрапляють герої, залучені саме з цією метою. Не є випадковим і дидактичний стрижень, покликаний продемонструвати у творах полярні величини (добро і зло). У повісті «Чарлі та шоколадна фабрика» домінантними стають жанри-вставки, віршовані фрагменти — пісні, які виконуються умпалумпами, працівниками фабрики Віллі Вонки. У творі герої є символом незаангажованості суспільства, рупором здорового глузду. Жанри-вставки майстерно вписані автором в сюжет твору, мають завершену структуру та несуть певне смислове навантаження, яке відображає жанровий зміст.

Хронотопічна складова хоча й ґрунтується на певних реальних топосах, однак характеризується ірреальністю: заплутаністю, незрозумілістю сюжетних переміщень, рухливістю меж, розчленуванням та поєднанням просторів, рухом по колу, розподілом простору на «свій» та «чужий». Образна система творів такого сегменту вибудувана за принципом бінарної опозиції: чіткий поділ на позитивних і негативних персонажів (дещо осторонь стоїть образ Віллі Вонки, якому притаманна певна амбівалентність). Для творчості Роальда Дала характерна інтермедійність, що полягає передовсім у залученні різнорідних жанрів-вставок, деталізації часопростору та ейдології, що вказує на наявність у літературному творі ознак інших мистецтв. Наявні інтермедіальні ознаки дозволяють читачеві «побачити та відчути» сюжет творів, що й дає можливість реінкарнувати дані тексти в інших видах мистецтва (кіно, мультиплікації, музичному мистецтві, живописі).

Повість «Чарлі й шоколадна фабрика» екранізувалася два рази, причому фільм 1971 року із Джином Уайлдером був номінований на премію «Оскар» за кращу музику, та його було внесено у Національний реєстр фільмів США як такий, що наділений культурним, історичним й естетичним значенням. Картина Тіма Бартона 2005 року стає мегапопулярною завдяки акторському складу (Джонні Депп, Хелена Бонем Картер та ін.) та дивовижному хронотопу, майстерно виписаному авторами фільму. Надзвичайно насичена колористика, значна кількість справжнього шоколаду дозволили деталізувати часопростір шоколадної фабрики Віллі Вонки. На відміну від картини 1971 року, яка мала назву «Віллі Вонка і шоколадна фабрика», у фільмі 2005 року дещо змінено ракурс бачення, залучено дидактичний момент, оскільки саме Чарлі стає стрижневою фігурою, навколо якої розгортається сюжет.

Таким чином, дитяча проза британського письменника Роальда Дала тяжіє до постмодерністської тенденції та репрезентує індивідуальноавторський міф, в основу якого покладено ірреальний хронотоп, що часом межує з реальним. Даним модифікаціям притаманна наявність казкових помічників, здібностей та чарівних предметів, які допомагають герою у здійсненні задуму. Напрочуд гучно в дитячій прозі Р. Дала звучать соціальні мотиви, оскільки саме в суспільстві після родини виховується особистість. Часто герої митця йдуть наперекір суспільним нормам, намагаються жити за своїми правилами, відмінними від загальноприйнятих.