Конструктивізм. 
Український мистецький авангард

В образотворчому мистецтві та архітектурі України 10-х початку років 30-х років XX ст. вагоме місце посідав конструктивізм (від лат. constructio — побудова) — авангардистський метод (стиль, напрямок) в образотворчому мистецтві, архітектурі, художньому конструюванні, літературі, фотографії, оформлювальні на декоративно-прикладному мистецтві, що отримав розвиток в 1920 — початку 1930 років. Характеризується суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду.

В архітектурі конструктивізм обстоює раціональну доцільність, економність, лаконізм у засобах вираження. Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом, конструктивізм відкидає практично не вмотивовану декоративність, схематизує мову мистецтва. В образотворчому мистецтві та літературі прихильники конструктивізму надавали великого значення техніцизму, штучним конструктивним формам, абстракціям тощо. Його прихильники — під гаслом «конструювання навколишнього середовища» — намагалися досягти підкресленої простоти, зверталися до імітації форм і методів сучасного технологічного процесу. Конструктивістська скульптура створювалася безпосередньо з продуктів промислового виробництва. У живопису аналогічного ефекту досягали використанням абстрактних форм і несподіваних фактур. Значного поширення конструктивізм набув у декоративно-ужитковому, театрально-декораційному мистецтві, книжковій графіці та дизайні. Яскравим представником українського конструктивізму був Василь Єрмилов (1894—1967) — талановитий майстер композиції. Його сміливі новаторські твори «Арлекін», «Портретхудожника О. Почтенного», «Гітара», «Композиція з літерами» приваблюють довершеною гармонійністю побудови.