Методика виконання натюрморту в плані передачі фактури

Головна увага на первісному етапі освоєння натюрморту слід приділяти ясності композиційно-пластичного розв’язку, глибині й багатству колірної розробки форми, виявленню краси й матеріальних якостей предметів. Надалі потрібно різноманітити мальовничо-пластичні завдання за рахунок добору комбінацій предметів по фарбуванню, матеріалі, характері форми, за рахунок зміни умов висвітлення й оточення, просторового віддалення натюрморту від джерела світла й від, того хто малює. У зв’язку із цим основна учбово-творчого завдання може бути спрямована на виявлення пластичної виразності й скульптурного моделювання форми. матеріальних якостей, музичного ритму величин, колірних співзвучностей, контрастного снігу, особливостей теплої або холодної гами колірного рішення або, навпаки, на декоративність, яскравість кольору і т.д.

При компонуванні необхідно враховувати величину як окремих, так і всієї групи предметів стосовно розміру етюду. Якщо величина предметів у зображенні рівна або майже дорівнює полю картинної площини етюду й предмети впираються в її границі, то тим самим виключається можливість передачі простору, «третього виміру» на картинній площині.

Занадто дрібне зображення предметів, навпаки, губиться серед невиправдано великих площ, що пустують. Треба мати на увазі, що перший план будує глибину в натюрморті, — збільшуючи перший план, ми тим самим робимо простір у натюрморті глибше, а предмети по розміру менше. І навпаки, якщо перший план в етюді невеликий, той зображуваний простір стає неглибоким, предмети збільшуються в розмірах, як би наступають на глядача. Щоб виявити й показати красу матеріалу, додати натюрморту певну монументальність, значущість, художники часто користуються цими прийомами — висувають предмети на перший план, роблять його неглибоким, зображують предмети трохи збільшеними в порівнянні з їхньою натуральною величиною. Особлива увага в таких випадках приділяється мальовничо-пластичному рішенню форми, передачі матеріальних якостей предметів. Для прикладу назвемо роботи С. Л. Павлова «Натюрморт», І. І. Машкова «М'ясо. Дичина», «Кримські фрукти й магнолії», У. Ф Стожарова «Чай з калачами». Трохи збільшений масштаб зображення, енергійне моделювання форми, підвищена звучність кольору, чітка ясність мальовничо-пластичного розв’язку надають предметам у цих натюрмортах дивну «речовність», матеріальну відчутність.

Розглянемо методику виконання натюрморту. У попередньому малюнку головна увага приділяється композиції етюду, виявленню пропорцій, конструктивного будові, характеру предметів. У підмальовці намічаються тонально-колірні відносини великих предметів, що мають вирішальне значення для колористичної побудови етюду, наприклад: тло, драпірування на столі, керамічна посудина, яблуко, осінній аркуш клена. У колірному рішенні тла, стола, драпірування відразу передаються відмінності по тону, кольорі, тепло-холодності. Намічається широке світло, півтон, тінь, рефлекс на кожному предметі відповідно до характеру форми, висвітленням і видаленням предметів. Прописка тла, драпірувань, аркуша клена виконується широкими заливаннями з м’якими перехідний одного кольору й тону в іншій; глиняної посудини — по типу мозаїчних плям, але погоджених по розміру, кольору, тону з формою предмета. На наступній стадії роботи над етюдом знайдені співвідношення уточнюються, активно моделюється форма предметів. На освітлених місцях мазки фарби кладуть енергійно, форму, деталі ліпляться чітко. Така фактурна обробка й більш ретельна прописка предмета «висуває» його вперед. У тіні ж, навпаки, усе написане узагальнено, з м’якими переходами, без різких контрастів тону, кольору. Фарби плавно вливаються одна в одну. Застосування цих прийомів сприяє тому, що предмет (або його частина) як би відступає я глиб простору Не можна писати предмети відокремлено, тобто доводити пророблення одного з них до певної закінченості, залишаючи в той же час незаписаним тло або сусідні предмети. Як відзначав П. П, Чистяков, треба один мазок покласти на глечик, а інший у співвідношенні відразу ж поруч покласти на тло, площину стола і т.д. Слід уважно ставитися до зміни власного кольору предметів під впливом умов висвітлення, а також колірний рефлексної взаємозв'язки. Усе це дуже впливає на колористичну єдність етюду, робить колір предметів складним, багатим. Разом з тим треба уважно стежити за тим, щоб рефлекси не руйнували форму предметів, а предмети у світлі й у тіні під впливом рефлексів зберігали б свої матеріальні якості й відмінності.

Особливої уваги вимагає живопис першого плану натюрморту. Перший план треба чітко будувати в пластичному відношенні, уважно ліпити кольором форму, виявляти освітленість, щоб він служив активним уведенням у композицію, сприймався стійко, матеріально «підтримував» предмети наступних планів.

Працюючи над формою, деталями, не слід упускати з виду загальний тон натури. Треба увесь час погоджувати з ним живопис окремих предметів і деталей. Інакше можливі помилки у колористичному рішенні етюду, що ведуть до втрати цілісності зображення.

На завершальній стадії роботи над етюдом необхідно знову повернутися до уточнення загального тонально-колірного й пластичного розв’язку етюду і перевірити, чи немає надмірно яскравих або різких плям, контрастів, що руйнують цілісність, або. напроти, не чи загублені звучність, насиченість кольору, контрастність деталей, що знижує виразність етюдів Яшухин А. П. «Живопис».