Результати дослідження та їх обговорення

Еластографія — метод якісного і кількісного аналізу механічних властивостей тканин за допомогою модуля пружності. Термін «еластографія» був запропонований у 1991 р. лікарями-дослідниками з Х’юстона (США) [20]. Фізичною основою еластографії є модуль Юнга (модуль пружності першого роду або модуль пружності під час розтягу, E) — величина, що характеризує пружні властивості ізотропних речовин і являє собою відношення нормального напруження до відповідної лінійної деформації за лінійного напруженого стану. Вимірюється в Н/м² (ньютонах на метр у квадраті) або Па (паскалях). Названо на честь англійського фізика Томаса Юнга. Ультразвукова еластографія — це новий метод, який генерує зображення на основі твердості тканини, на відміну від анатомічної будови. Багато захворювань органів мають різні показники твердості, які можуть бути виявлені за допомогою еластографії [7,9].

Існує два типи еластографії: компресійна еластографія (КЕ) — якісна, та ЕЗХ — кількісна. Її можна розглядати як еквівалент пальпації, при цьому даючи можливість кількісно характеризувати щільність досліджуваних тканин, яку раніше оцінювали тільки суб'єктивно при фізикальному обстеженні. Компресійна еластографія відтворює зображення на основі того, як тканини реагують на силу зсуву від зовнішнього джерела або самого пацієнта. Ця сила зсуву дозволяє провести якісну оцінку ураження. При ЕЗХ застосовується спеціальний сильний низькочастотний акустичний імпульс (поштовховий імпульс), який призводить до поширення попереч ної хвилі, що може бути обчислено як швидкість зсуву. Оскільки швидкість зсуву хвилі через тканини залежить від твердості тканин, можуть бути отримані кількісні значення твердості [7,16,19,20].

У проведеному нами досліджені отримані дані ЕЗХ ЛВ вказують на відмінності в показниках жорсткості залежно від структурних змін в останніх (табл.).

За реактивної гіперплазії ЛВ при УЗД відзначалися такі зміни, як збільшення в розмірах, візуалізація гіперехогенної серцевини ядра з незначним посиленням васкуляризації, збереженням форми і диференціації його шарів (рис. 1). Також була відсутня болючість ЛВ при компресії датчиком під час проведення обстеження. Жорсткість вузла з використанням ЕЗХ склала 7,55±0,58 кПа (рис. 2). Дане збільшення регіонарних ЛВ визначалося з обох боків симетрично на тлі гострої вірусної інфекції у 75% (9 осіб) Остання підтверджена клінічно, лабораторно та імунологічно (S-EBV-інфекція; 1 герпесвірусна інфекція).

При гострому серозному ЛА виявлено значне збільшення розмірів ЛВ (рис. 3), як зі збереженням, так і порушенням диференціації його структури зі значним посиленням васкуляризації за змішаним типом (рис. 4), за відсутності зміни перінодулярної тканини. Компресія вузла датчиком супроводжувалася помірною болючістю. Жорсткість при ЕЗХ склала 17,98±1,59 кПа (рис. 5).

Таблиця. Результати еластографії зсувної хвилі у досліджуваних пацієнтів, (кПа).

Примітна: Мах-максимальне, Міп — мінімальне значення величин, Е mean-середнє арифметичне значення, (SD) — стандартне відхилення; при порівнянні всіх параметрів між групами визначається достовірність різниці показників при р<0,05.

При гнійному ЛА під час обстеження на початковій стадії деструктивних змін (5 пацієнтів) форма і розмір не відрізнялися від таких при гострому серозному. Порушення його структури обумовлювалося ускладненою візуалізацією синуса вузла і неоднорідності тканини у вигляді дрібних гіпоехогенних ділянок з наявністю незначного кровотоку. При проведенні ЕСС жорсткість склала 19,35±1,11 кПа. Диференціація даних гіпоехогенних зон зі збереженою тканинною структурою від деструктивних вогнищ становить значну складність. При проведенні ЕЗХ цих зон модуль Юнга склав 5,1±0,58 кПа, що свідчило про рідинний компонент як початкову стадію абсцедування, при пункції яких під УЗ-контролем отримано незначну кількість геморагічного вмісту. Даний результат призвів до утримання від проведення операції та призначення інтенсивної консервативної терапії (лімфотропна антибіотикотерапія і місцеві лікувальні пов’язки). Динамічний УЗ-контроль підтвердив вірність використаної тактики. У трьох випадках гнійного лімфаденіту ЛВ був різко збільшеним, з порушенням структури у вигляді чергування гіпота анехогенних зон (ни), відсутністю диференціації синуса і кровотоку, структури капсули і виразними явищами періаденіту. Щільність цих гіпо-, анехогенних зон у режимі ЕЗХ склала 5,2±0,54 кПа. Діагноз підтверджено результатами оперативного втручання.

Рис. 5. ЕЗХ при серозному ЛА