Різноманіття угруповань земноводних у басейні нижньої течії ріки Прип'ять

Великі рівнинні ріки можуть бути як бар'єрами для розповсюдження земноводних, так і екологічними коридорами, які забезпечують їхню міграцію й розселення вздовж заплав. Це, безперечно, впливає на різноманіття угруповань земноводних у значному просторовому градієнті басейнової екосистеми, що, зокрема, було показано на прикладі басейну верхів'я Прип’яті (Решетило, 2009). З метою продовження дослідження цього питання ми обрали річковий басейн пониззя Прип’яті в межах України, який займає значну площу і охоплює її основні праві притоки, що пронизують різноманітні ландшафти, де представленість батрахофауни є доволі значною.

Матеріал відібрано на шести пробних площах, закладених в заплавах рік Горинь, Случ і Уборть, які представляли не лише основні водотоки досліджуваного басейну на різних ділянках їхньої течії, а й репрезентували фізико-географічні та ландшафтні відмінності у його межах. Пробні площі представлені як природними, так і антропогенно трансформованими оселищами земноводних. Збір матеріалу для встановлення видового складу і чисельності земноводних здійснювали згідно з загальноприйнятими методиками протягом травня-липня 2010 року. Робота виконана за фінансової підтримки ДФФД (проект № 29.4/030).

Загалом в ході дослідження виявлено 10 видів земноводних (255 особин) (Табл. 12).

Таблиця 12. Відносні видове різноманіття і чисельність земноводних в басейні пониззя Прип’яті.

Порівнюючи пробні площі за складом батрахоугруповань, слід звернути увагу на те, що більше видове різноманіття земноводних проявляється в заплавах нижніх ділянок течій (4−6 видів), порівняно з верхніми (3−4 види). Зафіксовано збіднення не лише видового складу, а й відносної чисельності угруповань земноводних вищих ділянок течій, що, як ми припускаємо, може бути пов’язане з більш значним антропогенним навантаженням на заплавний ландшафт цих ділянок (трансформація русла, інтенсивне с/г тощо).

Отримані дані свідчать про наявність єдиного виду-генераліста — «їстівну» жабу, — який широко розповсюджений в досліджуваному регіоні і представлений на усіх без винятку досліджуваних площах, а також про відносно рідкісні види — звичайного тритона, зелену ропуху, гостроморду жабу, — які лише зрідка трапляються у складі батрахоугруповань.

Найчисельнішим видом земноводних за відносною частотою трапляння у досліджуваному басейні виявилася «їстівна» жаба (107 особин), чисельними були звичайна кумка й озерна жаба (48 і 41 особина, відповідно), ще нижчі показники у квакші, трав’яної жаби, сірої ропухи й часничниці (11, 16, 14 і 12 ос.), решта видів, а саме гостроморда жаба, звичайний тритон і зелена ропуха, трапляючись поодиноко, мають незначну відносну чисельність (1−3 ос.).

Показовою може бути відсутність в угрупованнях таких спеціалізованих видів, як гребінчастий тритон та ставкова жаба, які зі зміною градієнта в бік континентальності випадають зі складу батрахоугруповань у басейні пониззя Прип’яті, порівнюючи з басейном верхньої Прип’яті (Решетило, 2009). Хоча б-різноманіття земноводних у регіоні дослідження загалом не є високим, зате в-різноманіття земноводних вказує на типові відмінності між батрахоугрупованнями заплав верхніх і нижніх ділянок течій досліджуваних притоків басейну пониззя ріки Прип’ять, що, на наше переконання, є наслідком і свідченням значних антропогенних ландшафтних змін у верхів'ях досліджуваних притоків пониззя Прип’яті.