Видове різноманіття весняного зоопланктону літоралі верхів'я Київського водосховища

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ Антропогенний тиск на водні екосистеми нашої країни спричинює виникнення сукцесій, що супроводжується значними перебудовами гідроценозів як місця існування гідробіонтів. Особливо помітні ці процеси на прикладі штучних водосховищ, які були створені на основі річок із зовсім іншими гідрологічними умовами. Зміна останніх спричинює перетворення фітоценозів, на основі яких перебудовуються і зооценози. Ці процеси спрямовані в напрямку поступової стабілізації екосистеми та досягненню гомеостазу, але вже на основі нового біорізноманіття [1, 3, 7−8]. Подібну ситуацію можна спостерігати на водосховищах, серед яких особливої уваги заслуговує каскад дніпровських. Проведення моніторингових досліджень їх стану та рівня забруднення мають пріоритетне значення під час проведення сучасних гідробіологічних досліджень. Особливу увагу привертає Київське водосховище, оскільки верхня його частина входить до Чорнобильської зони відчуження та зазнає додаткового потужного впливу внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС [10−11]. Зоопланктон є індикаторною групою, що дає можливість провести його еколого-фауністичний аналіз і дати оцінку сучасному стану водойм [7−8]. Проте, не зважаючи на всім зрозумілу необхідність моніторингу зоопланктону Київського водосховища подібні роботи переважно мали епізодичний і невпорядкований характер [1, 8], а в останні роки були майже відсутні [11].

Об'єктом досліджень були представники трьох основних груп зоопланктону: коловертки (клас Rotatoria), гіллястовусі ракоподібні (ряд Cladocera) та веслоногі ракоподібні (клас Copepoda). Матеріалом послугував зоопланктон, який був зібраний протягом весни 2009 року.

Збір матеріалу проводили конічною планктонною сіткою [2] і пастками «АСТ» [12], а його аналіз за допомогою загальноприйнятих методик [4−6, 9]. Мета досліджень — вивчити сучасний стан видового складу, щільність і біомасу весняного зоопланктону різних біотопів верхів'я Київського водосховища вдень. Для цього у межах літоралі верхів'я водосховища було обрано 3 станції, що рівномірно розміщені його акваторією: 1 станція — по правому березі (Опачічі), 2 — по лівому (Сорокошичі та Жемчужне). Станції наведені в порядку від його верхньої частини.

Видовий склад літорального зоопланктону в межах станції поблизу села Опачічі був представлений 50 видами: коловертки — 18 видів; гіллястовусі ракоподібні - 23; веслоногі ракоподібні - 9. Цікаво, що видова представленість у межах різних біотопів варіювала незначно: зарослий — 18 видів коловерток, 17 видів гіллястовусих ракоподібних, 8 видів веслоногих ракоподібних; незарослий — відповідно 15, 18 і 9. Останнє можна пояснити тим, що навесні зарослий біотоп був слабко виражений. Гіллястовусі ракоподібні домінували й за щільністю: зарослий — 3180 екз./м3 з сумарних 5140 екз./м3 (сумарна щільність дорослих особин 3 груп зоопланктону); незарослий — 1780 екз./м3 з сумарних 2380 екз./м3. Чітко вираженим домінантом у межах обох біотопів були представники Chydorus sphaericus O.F. Muller, 1785. Крім того, гіллястовусі були домінантами і за біомасою: зарослий — 0,0461 г/м3 з сумарної 0,61 208 г/м3, не зарослий — 0,031 г/м3 з сумарної 0,61 208 г/м3. Чітко вираженим домінантом за біомасою була Sida crystallina O. F. Muller, 1776.

Видовий склад літорального зоопланктону в межах станції поблизу села Сорокошичі був представлений 37 видами: коловертки — 18 видів; гіллястовусі ракоподібні - 17; веслоногі ракоподібні - 8. Представленість у межах різних біотопів значно варіювала: зарослий — 12 видів коловерток, 16 видів гіллястовусих ракоподібних, 8 видів веслоногих ракоподібних; не зарослий — відповідно 10, 14 і 3. Гіллястовусі ракоподібні домінували й за щільністю: зарослий — 1800 екз./м3 з сумарних 3760 екз./м3; не зарослий 100% домінування — 480 екз./м3 з сумарних 480 екз./м3. Чітко вираженим домінантом у межах обох біотопів були представники Ch.sphaericus. Веслоногі ракоподібні були домінантами за біомасою: зарослий — 0,0844 г/м3 з сумарної 0,1084 г/м3, тоді як в незарослому домінували гіллястовусі ракоподібні - 0,004 г/м3 з сумарної 0,04 г/м3. Домінантів за біомасою не було чітко виражено.

Видовий склад літорального зоопланктону в межах станції поблизу бази відпочинку «Жемчужне» був представлений 53 видами: коловертки — 34 видів; гіллястовусі ракоподібні - 13; веслоногі ракоподібні - 6.

Представленість у межах різних біотопів варіювала незначно: зарослий — 32 видів коловерток, 11 видів гіллястовусих ракоподібних, 6 видів веслоногих ракоподібних; незарослий — відповідно 24, 5 і 4. Останнє можна пояснити тим, що навесні, як і в межах станції поблизу села Опачічі, зарослий біотоп був слабко виражений. Коловертки домінували й за щільністю: зарослий — 98 880 екз./м3 з сумарних 115 400 екз./м3; незарослий — 10 140 екз./м3 з сумарних 12 400 екз./м3. Чітко вираженим домінантом у межах обох біотопів була коловертка Trichocerca longiseta Schrank, 1802. Гіллястовусі були домінантами за біомасою в межах зарослого біотопу — 0,333 г/м3 з сумарної 0,554 776 г/м3, тоді як, у незарослому біотопі переважали коловертки — 0,29 568 г/м3 з сумарної 0,71 868 г/м3. Чітко вираженим домінантом за біомасою були представники Chydorus latus Sars, 1862. Крім того, у межах всіх 3 станцій були відмічені ще личинкові стадії веслоногих ракоподібних із домінуванням наупліальних стадій циклопів.