Мета, завдання, джерела інформації та формування фінансових показників для проведення аналізу фінансових результатів діяльності підприємства

Функціонування будь-якого підприємства, незалежно від видів його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю створювати необхідну і достатню величину доходу або прибутку.

Аналіз прибутку займає провідне місце в системі комплекс-ного економічного аналізу, оскільки за ним оцінюється ступінь досяг-нення кінцевої мети діяльності підприємства. Законами України «Про підприємства» та «Про підприємницьку діяльність» отримання при-бутку визначено головною метою діяльності господарюючих суб'єктів.

Прибуток є основним джерелом фінансування витрат на вироб-ничий і соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джере-лом формування державного бюджету. Тому створеного прибутку повинно бути достатньо не тільки для задоволення фінансових по-треб самого підприємства, а для фінансування суспільних фондів споживання, розвитку науки, освіти, охорони здоров’я тощо. У збільшенні прибутку зацікавлені підприємство і держава.

Показники прибутковості є визначальними в оцінках ефектив-ності функціонування господарюючого суб'єкта за всіма видами діяльності: виробничою, комерційною, фінансовою та інвестицій-ною. В прибутку акумулюються результати виробництва й реалі-зації продукції (робіт, послуг), їх якості й асортименту, ефектив-ності використання виробничих і фінансових ресурсів, результати ділового партнерства та виробничо-фінансового менеджменту[41, с.198].

Враховуючи, що діяльність господарюючого суб'єкта може бу-ти не тільки прибутковою, а й збитковою, формуватися за дією факторів внутрішнього і зовнішнього економічного середовища, в обліку її аналізі дають загальну оцінку фінансових результатів, які характеризуються системою абсолютних і відносних показників. Абсолютними показниками є суми прибутку (чи збитку) за структу-рою його утворення чи розподілу і використання. Віднос-ні показники фінансових результатів — значення рентабельності, які характеризують відносний (у процентах) ступінь прибутковості вкладеного капіталу в цілому і за його структурою, здійснених ви-трат чи отриманого доходу. Ці показники розраховують залежно від мети оцінки відносної прибутковості.

Основна мета проведення аналізу підвищення ефектив-ності господарювання і пошук резервів такого підвищення, здобуття певної кількості ключових параметрів, які дають об'єктивну й точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків та збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами та кредиторами. При цьому в оцінюванні поточного фінансового стану підприємства особливу роль відіграє його прогноз на найближчу та більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Основні завдання аналізу фінансових результатів:

• — аналіз обґрунтованості плану (прогнозу) досягнення фінансо-вих результатів;
• — аналіз і оцінка динаміки показників прибутку і рентабельності; аналіз виконання планових показників з прибутку і рентабель-ності;
• — визначення та вимірювання впливу факторів на відхилення прибутку і рентабельності;
• — виявлення резервів підвищення фінансових результатів діяль-ності підприємств та обґрунтування заходів щодо їх мобілізації;
• — аналіз розподілу і використання прибутку[34, с.231].

При аналізі фінансових результатів дослідження проводять у двох аспектах. У першому аспекті фінансовий результат оцінюють як ступінь досягнення кінцевої мети та визначення ефективності ви-робничо-фінансової діяльності. Тут пріоритетною є оцінка ступеня використання сприятливих можливостей та упущеної вигоди. Другий аспект передбачає визначення пріоритетів вкладення капіталу за видами діяльності, за масштабами у стратегічному та тактичному вимірах, які дають максимальний приріст фінансового результату.

Інформаційне забезпечення фінансово-господарської діяльності має складну структуру і визначається різними чинниками, а саме: рівнем керівництва, цільовим призначенням інформації, складом користувачів тощо. На рівні підприємства основу інформаційного забезпечення фінансової діяльності становлять бухгалтерські дані.

Джерела інформації аналізу фінансових результатів дані фінансової звітності (ф. 1 «Баланс», ф. 2 «Звіт про фінансові резуль-тати», ф. 5 «Примітки до фінансової звітності», ф. 4 «Звіт про влас-ний капітал»); дані бухгалтерського обліку (журнал 5 «Облік вит-рат», журнал 6 «Облік доходів і результатів діяльності»); статис-тична звітність (ф.5-е «Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт і послуг), (1-б «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість», ф.6 «Рентабельність окремих видів продукції»); планові дані.

На підприємстві для аналізу використовуються такі показники фінансових результатів:

доходи від реалізації продукції;

доходи від інших операцій;

доходи від надзвичайних операцій;

прибуток на одиницю продукції;

прибуток від реалізації продукції;

прибуток від операційної діяльності;

прибуток від звичайної діяльності;

прибуток від надзвичайних подій;

оподаткований прибуток;

чистий прибуток.

Показниками для аналізу є також і витратні статті звітності такі як:

«Собівартість реалізованої продукції (товарів, ро-біт, послуг)» виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), або собівартість реалізованої продукції;

«Адміністративні витрати» загальногоспо-дарські витрати, пов’язані з управлінням і обслуговуванням підприємства;

«Витрати на збут» витрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на утримання підрозділів, які займаються збутом продукції (товарів), на рекла-му, доставку продукції споживачам;

Таблиця 1.2 Бухгалтерські проводки по рахунку 93 «Витрати на збут».

«Інші операційні витрати» собівартість реалі-зованих виробничих запасів, безнадійні борги і збитки від знеці-нення запасів; збитки від операційних курсових різниць;

«Фінансові витрати» виплата відсотків та інші ви-трати підприємства, пов’язані із залученням позичкового капіталу[26, с.170].

Усі ці доходи, витрати і прибутки відображено у формі № 2 «Звіт про фі-нансові результати».

Таблиця 1.4 — Бухгалтерські проводки за рахунком 79 «Фінансові результати».

Значно ширший діапазон аналітичних досліджень фінансових результатів діяльності господарюючого суб'єкта можна отримати за обліковою інформацією, складеною за НП (С)БО. Структуризована інформація за видами діяльності, за характеристиками виз-нання доходів і витрат та у співвідношенні до залученого у госпо-дарський процес капіталу дає широку гаму кількісних і якісних па-раметрів одержаного кінцевого фінансового результату. Схематич-но загальну модель аналізу фінансових результатів діяльності підприємства.

Можливості аналізу фінансових результатів за інформацією обліку П (С)БО наведено в Додатку Б.

Важливим моментом аналізу є досягнення зіставлення показ-ників у динамічному ряді з врахуванням інфляційних процесів, зміни облікової політики, зміни обсягу та структури акціонерної діяльності. Коректнішим є зіставлення можливостей і наслідків впливу на фінансові результати. Це стосується насамперед вироб-ничих, управлінських і збутових можливостей.

Маючи більший простір у визнанні доходів і витрат, працівни-ки облікового апарату змушені мотивувати свою облікову політи-ку, що неминуче збільшує обсяг аналітичних досліджень за зміс-том розв’язку управлінських завдань. Це призводить до більшої інтеграції обліково-аналітичних робіт, їх поєднання з процесом формування та виконання управлінських рішень. Очевидно, не бу-де потреби у вузькій спеціалізації підрозділів управлінської систе-ми, треба привести її у налагоджений механізм підприємництва з мотивацією фінансового успіху, а регламентація і контроль управ-лінських функцій не будуть пріоритетними.

Практика фінансового аналізу вже виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити шість основних методів:

• 1. Горизонтальний (тимчасовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.
• 2. Вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат загалом.
• 3. Трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з поряд попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показників, обчищеної від випадкових впливів і індивідуальних здібностей окремих періодів.

З допомогою тренда формують можливі значення показників в майбутньому, а отже ведеться перспективний прогнозний аналіз.

• 4. Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) — розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язкі показників
• 5. Порівняльний (просторовий) аналіз — це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності по окремих показниках фірми, підрозділів, так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів і середніми господарськими даними.
• 6. Факторний аналіз — аналіз впливу окремих чинників на результативний показник. Причому факторний аналіз може бути як прямим, коли результативний показник дроблять на складові частини, таким чином, коли його окремі елементи з'єднують в загальний результативний показник.

Аналіз динаміки складу і структури майна дозволяє встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення всього май-на підприємства та окремих його видів. Зміна структури майна ство-рює певні можливості для основної виробничої та фінансової діяль-ності і впливає на оборотність сукупних активів.

Показники структурної динаміки відображають частку кожно-го виду майна у загальній зміні сукупних активів. Їх аналіз дозволяє зробити висновки про те, в які активи вкладено нові залучені фінан-сові ресурси або які активи зменшились за рахунок відпливу фінан-сових ресурсів.

Важливий етап аналізу фінансового стану підприємства по-рівняння темпів приросту активів з темпами приросту фінансових результатів (наприклад, виручки або прибутку від реалізації продукції).

ТРЧ.П > ТРВ > ТРА > 100%.

де ТРЧ. П — темп зростання чистого прибутку;

ТРВ — темп зростання виручки від реалізації;

ТРА — темп зростання середньої величини активів.

Перше співвідношення означає зростання рентабельності діяльності підприємства і розраховується за формулою.

(ЧП/В * 100).

Друге співвідношення означає прискорення оборотів активності і розраховується за формулою.

(В/А * 100).

Випереджальні темпи зростання чистого прибутку порівняно зі збільшенням активів (ТРЧ.П > ТРА) означають збільшення чистої рентабельності активів і розраховуються за формулою.

(ЧП/А * 100).

Виконання останньої нерівності означає розширення майнового потенціалу. Його досягнення має бути перспективною метою діяльності підприємства[39, с.211].

При аналізі фінансових результатів виділяють, як правило, групи показників, які описують:

Ділову активність підприємства, а саме:

показники оборотності;

фондовіддача.

Рентабельність фінансово-господарської діяльності:

рентабельність продажів;

рентабельність сукупного капіталу;

рентабельність власного капіталу.

Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового стану компанії, оскільки швидкість обороту коштів безпосередньо впливає на платоспроможність фірми. Крім того, збільшення швидкості обороту коштів, за інших рівних умов, відображає підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми.

На практиці найчастіше використовуються такі показники ділової активності.

1. Коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації).

За допомогою цього коефіцієнта оцінюється ефективність використання фірмою всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення.

К= Чиста виручка від реалізації продукції/активи = Ф.№ 2, р.035/Ф.№ 1, р.280.

Коефіцієнт трансформації показує, скільки разів за звітний період здійснюється повний цикл виробництва та обігу, що дає відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів. Цей коефіцієнт варіюється залежно від галузі, відображаючи особливості виробничою процесу.

2. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт показує, скільки разів у середньому протягом звітного періоду дебіторська заборгованість перетворюється на грошові кошти.

Кд.з.=ЧВ/середня дебіторська заборгованість = Ф.№ 2,р.035/Ф.№ 1,р.050+р.170+р.180+ р.190+р.200+р.210.

Цей коефіцієнт порівнюють із середньогалузевими коефіцієнтами, із значеннями коефіцієнта підприємства за попередні періоди.

Крім того, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості корисно порівнювати з коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості. Такий підхід дозволяє зіставити умови комерційного кредитування, якими підприємство користується у інших фірм, з тими умовами кредитуванням, які підприємство надає іншим підприємствам.

3. Період погашення дебіторської заборгованості.

Чд.з.= 360/ Кд. з Цей показник дає розрахункову кількість днів для погашення кредиту, взятого дебіторами.

Для оцінки ступеня ділової активності підприємства можна також порівнювати погашення дебіторської заборгованості з фактичними термінами, на які надається кредит покупцям. Таким чином можна визначити ефективність механізмів кредитного контролю в компанії, а також отримати уявлення про надійність дебіторів.

4. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

К.з.= Собівартість реалізованої продукції/середня кредиторська заборгованість = Ф.№ 2,р.040/Ф№ 1,р.500+р.520+р.530+р.550+р.580.

Коефіцієнт показує, скільки оборотів необхідно компанії для оплати наявної заборгованості.

5. Період погашення кредиторської заборгованості.

Чк.з.=360/ К. з Цей показник дає розрахункову кількість днів для пога-шення кредиту, отриманого від постачальників компанії.

6. Коефіцієнт оборотності запасів Ко.з.= Собівартість реалізації/середні запаси = Ф.№ 2,р.040/Ф№ 1,р.100 + р.120 + р.130 + р.140.

Коефіцієнт показує, скільки оборотів за рік зроблено запасами, тобто скільки разів вони перенесли свою вартість на готові вироби.

7. Період одного обороту запасів.

Чз.=360/ Ко. з Цей показник характеризує період часу, протягом якого запаси перетворюються на реалізовані товари.

Показники оборотності запасів призначені для того, щоб показати, наскільки успішно адміністрація використала ресурси компанії.

У цілому чим вище коефіцієнт оборотності запасів, а отже, менше період обороту запасів, тим менше коштів пов’язано в цій найменш ліквідній статті оборотних коштів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні кошти, і тим стійкіший фінансовий стан підприємства (за інших рівних умов). Слід зауважити, що в деяких випадках збільшення оборотності запасів відображає негативні явища в діяльності підприємства, наприклад, у випадку підвищення обсягу реалізації за рахунок реалізації товарів з мінімальним рівнем прибутку або зовсім без нього.

8. Фондовіддача Фо.ф.= ЧВ/ОВФ = Ф.№ 2,р.035/Ф.№ 1,р.030.

Цей показник показує, скільки виручки припадає на одиницю основних виробничих фондів. Для підприємства буде позитивним, якщо цей показник збільшуватиметься.

9. Коефіцієнт оборотності обігових коштів Ко.= ЧВ/обігові кошти = Ф.№ 2,р.035/Ф.№ 1,р.260+р.270.

Цей коефіцієнт характеризує кількість оборотів обігових коштів за період; скільки виручки припадає на одиницю обігових коштів.

10. Період одного обороту обігових коштів Чо.=360/ Ко Характеризує середній період від витрачання коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію.

11. Тривалість операційного циклу На підставі цього показника визначають, скільки днів у середньому потрібно для виробництва, продажу і оплати про-дукції підприємства. Іншими словами, тривалість перетворення придбаних матеріальних ресурсів на грошові кошти.

Чо.ц.= сума періодів запасу і дебіторської заборгованості =Чз.+Чд.з. (1.15).

У більшості випадків підприємству необхідно прагнути до зменшення значення цього показника, тобто до скорочення тривалості операційного циклу.

12. Тривалість фінансового циклу Чф.ц. = Чо.ц. — Чк. з Показує період обороту коштів. Зменшення, але від'ємне значення цього показника свідчить вже про нестачу коштів (підприємство живе в «борг»).

13. Коефіцієнт оборотності власного капіталу Кв.к.= ЧВ/власний капітал = Ф.№ 2,р.035/Ф.№ 1,р.380+р.430+р.630.

Скільки чистої виручки від реалізації продукції припадає на одиницю власного капіталу[39, с.210].

Щоб зробити висновок про ефективність роботи підприємства, одержаний прибуток необхідно порівняти зі здійснени-ми витратами.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або по-точними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. Вона означає прибутковість, або дохідність, виробниц-тва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності, прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність це рівень прибутковості, що вимірюєть-ся у відсотках, тобто відносний показник.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності, окупність витрат. Ці показники більш повно, ніж прибуток, характеризують остаточні результати господарю-вання.

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальна сума прибутку; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяль-ності; прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної). При цьому прибуток порівнюється з авансова-ною вартістю, яку можна визначити в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позиковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).

У процесі аналізу фінансових результатів діяльності підприємства здійснюються розрахунок і аналіз таких показни-ків рентабельності:

Rзв.= прибуток від звичайної діяльності/активи = Ф.№ 2,р.190/Ф.№ 1,р.280.

Показує скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи. рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком.

RА= чистий прибуток/активи = Ф.№ 2,р.220/Ф.№ 1,р.280.

Показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю інвестованих в активи кошти. рентабельність власного капіталу.

Rв.к.= чистий прибуток/власний капітал = Ф.№ 2,р.220/Ф.№ 1,р.380.

Показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу.

рентабельність виробничих фондів.

Rв.ф.= чистий прибуток/виробничі фонди = Ф.№ 2,р.220/Ф.№ 1,р.030+р.100+р.120.

Показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю вартості виробничих фондів.

рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації.

RQ= прибуток від реалізації/виручка = Ф.№ 2,р.050 — р.070 — р.080/Ф.№ 2, р.035.

Показує, скільки прибутку від реалізації припадає на одиницю виручки.

рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності.

RQов = прибуток від операційної діяльності/виручка = Ф.№ 2,р.100/Ф.№ 2,р.035.

Показує скільки прибутку від операційної діяльності припадає на одиницю виручки. рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком.

RQч = чистий прибуток/виручка = Ф.№ 2,р.220/Ф.№ 2,р.035.

Показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю виручки. період окупності капіталу Тк.= активи/чистий прибуток = Ф.№ 1,р.280/Ф.№ 2,р.220.

Характеризує за який період кошти, що інвестовані в активи, будуть компенсовані чистим прибутком. період окупності власного капіталу Тв.к.= власний капітал/чистий прибуток = Ф.№ 1,р.380/Ф.№ 2,р.220.

За який період власний капітал буде компенсований чистим прибутком.

Важливим етапом в аналізі фінансових результатів є визначення можливих резервів зростання прибутку.

Основними резервами можуть бути:

1. Резерви зростання прибутку від використання резервів обсягу реалізації, які були виявлені під час аналізу обсягу реалізації продукції і факторного аналізу продажу.

Резерв збільшення прибутку в результаті збільшення обсягу реалізації (УРі) можна розрахувати за формулою УРі = Рі · Пі ,.

де Рі - резерв збільшення обсягу реалізації конкретного виду продукції;

Пі - фактичний прибуток від реалізації конкретного виду продукції.

2. Резерви зростання прибутку від зниження собівартості товарної продукції. Можуть розраховуватись за кожним видом продукції і загалом за всією товарною продукцією.

Резерв збільшення прибутку від зниження собівартості кожного виду продукції визначаються так:

УРП =? Рсі · VPi ,.

де? Рсі - резерв зниження собівартості конкретного виду продукції;

VPi — можливий обсяг реалізації конкретного виду продукції.

3. Важливим резервом зростання прибутку є поліпшення якості продукції. Сума цього резерву розраховується в процесі аналізу показника якості продукції: обчислюється середня ціна реалізації продукції і потім різниця в ціні продукції множиться на обсяг фактичного випуску продукції[39, с.108].

Основним завданням аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи під-приємства, прийняття рішення про визначення підприємства плато-спроможним (неплатоспроможним).

Джерелами інформації для здійснення аналізу є форми фінансової звітності, розрахунки нормативу власних обігових коштів, розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості, бізнес-план, матеріали маркетингових досліджень, інша інформація.