Методи та порядок отримання аудиторських доказів

Відповідно до Національного нормативу аудиту № 14 «Аудиторські докази», аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила можливість підготувати аудиторський висновок.

Аудиторські докази отримуються в результаті належного поєднання тестів систем контролю і процедур перевірки на суттєвість. У деяких випадках докази можуть бути отримані тільки в результаті процедур перевірки на суттєвість. Термін «аудиторські докази» означає інформацію, одержану аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази складаються із первинних документів і облікових записів, що кладуться в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел. Для одержання аудиторських доказів щодо відповідності і структури та ефективності функціонування системи обліку використовують тести систем контролю та процедури перевірки на суттєвість.

Аудиторські докази та їх зміст залежать від способів їх отримання. Аудитор проводить незалежну процедуру виявлення стану об'єкта аудиту й одержує об'єктивну і повну характеристику. В іншому випадку аудитор використовує дані внутрішнього аудиту, інформацію, отриману від керівництва підприємства або третіх осіб. При цьому він може отримати другорядні докази про стан об'єктів аудиту. До цих доказів він повинен ставитись упереджено, оскільки на практиці можуть з’явитися факти, що їх спростовують. Вивчення матеріалів попередніх перевірок і результатів проведення внутрішнього аудиту є другорядними доказами правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності даних бухгалтерської звітності. Незважаючи на наявність другорядних доказів, аудитор мусить переконатися в їх правильності і правдивості [9].

• > Тести системи контролю — застосовують для одержання аудиторських доказів відносно відповідності структури та ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього аудиту. Це перелік методів та порядок їх застосування аудитором для оцінки ефективності функціонування системи обліку і внутрішнього контролю.
• > Аудиторські тести класифікуються за процедурою їх здійснення і розрізняються як ротаційні, глибинні, тести слабких місць, цілеспрямовані, наскрізні.
• > Ротаційні тести являють собою порядок, відповідно до якого об'єкти, що підлягають аудиторській перевірці, вибираються аудитором по черзі, на принципах ротації.
• > Глибинні тести є певною вибіркою операцій, що перевіряються на усіх стадіях облікового процесу.
• > Тести слабких місцьпризначені для перевірки конкретного аспекту обліково-аналітичної роботи, де аудитор припускає наявність помилок. При встановленні помилок базу перевірки розширюють.
• > Спрямовані тести використовують з метою наступного контролю здійснюваних операцій.
• > Наскрізні тести — це форма поглибленого тесту, яка використовується для вивчення системи в цілому. Крім тестів системи контролю, в аудиторських перевірках може також використовуватися система незалежних тестів.
• > Незалежні тести призначені для перевірки операцій і залишків, а також здійснення інших процедур з метою отримання доказів про повноту, правильність і законність операцій, відображених у бухгалтерських записах і фінансовій звітності [10].

МСА 500 визначає порядок і способи отримання аудиторських доказів (перевірка, спостереження, опитування, підтвердження підрахунків, аналітичні процедури).

Перевірка полягає у вивченні аудитором бухгалтерських регістрів, документів або матеріальних активів.

Перевірка документів та реєстрів дає змогу аудитору зібрати аудиторські свідчення різного ступеня надійності, а саме:

• -аудиторські свідоцтва, які створені і зберігаються третіми особами;
• -документи, аудиторські свідоцтва, які створені третіми особами і зберігаються на підприємстві;
• -документи, аудиторські свідоцтва, які створені безпосередньо на підприємстві і зберігаються на даному підприємстві.

Перевірка активів забезпечує аудитора надійними свідченнями щодо їх наявності, але не обов’язково щодо їх власності.

У своїх робочих паперах аудитор зібрану інформацію (докази) групує за ступенем надійності від мінімуму до максимуму:

• -на нульовому місці знаходиться випадково або усно почута інформація;
• -на першому — інформація отримана із ЗМІ;
• -на другому — внутрішня інформація підприємства;
• -на третьому — письмові докази, отримані керівництвом, фахівцями та посадовими особами підприємства;
• -на четвертому — докази отримані від третіх осіб;
• -на п’ятому, найвищому ступені надійності знаходиться інформація (докази), які зібрані безпосередньо самим аудитором.

Для одержання аудиторських доказів застосовується наступні прийоми:

• · зустрічна перевірка документальних даних. Ця перевірка дозволяє знайти випадки крадіжок, що вуалюються шляхом виправлення даних в окремих документах, складання нових, підроблених документів, і заміни ними дійсних, неправильного відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій чи не відображення їх у бухгалтерському обліку;
• · взаємний контроль. Зіставлення окремих документів шляхом вивчення і зіставлення окремих реквізитів, що повторюються в ряді документів і відображають взаємозалежні операції;
• · при наявності в аудитора сигналів про крадіжку товарно-матеріальних цінностей чи коштів, невиявленої проведеними на підприємстві інвентаризаціями, застосовується прийом хронологічної перевірки, тобто перевірки руху зазначених цінностей. Це дозволяє виявити невраховані товарно-матеріальні цінності, наявні цінності (оприбуткування яких не підтверджено документами), відпустка цінностей, не зафіксованих у документах тощо.

У практиці аудиту широко застосовуються такі прийоми документального контролю для одержання доказів, як техніко-економічні розрахунки і нормативна перевірка:

• · техніко-економічні розрахунки проводяться аудитором при одержанні доказів про правильність окремих показників бізнес-плану, правильність складання кошторисів загальновиробничих і загальногосподарських витрат, капітального ремонту, списання матеріалів на обсяг виробництва продукції чи будівельних матеріалів, на обсяг виконаних будівельно-монтажних робіт, тощо;
• · прийом нормативної перевірки застосовується аудитором для одержання доказів про виконання визначеної задачі. Виявлені при цьому відхилення підлягають ретельному вивченню з метою встановлення причин їхнього виникнення і відповідальних за це посадових осіб. На основі отриманих даних аудитор дає оцінку показників і розробляє пропозиції, що дозволяють попередити надалі виникнення відхилень негативного характеру;
• · простежування. Процедура, у ході якої аудитор перевіряє деякі первинні документи. Відображення даних первинних документів у регістрах синтетичного й аналітичного обліку, знаходить заключну кореспонденцію рахунків і переконується в тім, що відповідні господарські опетрації правильно чи неправильно записані в бухгалтерському обліку [11].

Фактори, що впливають на достовірність доказів наведені в табл. 3.1. [12].

Табл. 3.1. Перелік факторів, що впливають на достовірність доказів.