Типологія та функції міст

Пізньосередньовічне і ранньомодерне місто за своєю суттю було багатофункціональним. До окремої категорії належали міста, що виконували адміністративно-судові функції, були резиденціями володаря або його намісника, урядників вищого рангу з їх дворами і службою, які розташовувалися в замку (ґроді). Там же відбувалося судочинство. Міста були центрами релігійного життя, де знаходилися монастирі та різні сакральні споруди. Водночас вони були важливими осередками виробництва ремісничої продукції і торгівлі, необхідними для розвитку локального ринку, сприяли обміну товарами з сільським населенням.

Г. Ловмянський виділяв три типи міських осередків. До першого належали міста на руському праві, що були центрами земель, відносились до державного домену. До другого типу історик зарахував міста, що утворювали одну адміністративну одиницю з землею, де вони знаходились, і підлягали місцевій владі. До третього належали новозасновані міста (пол. т surowym). Зацікавлення держави у заснуванні та розвиткові нових міст, а разом з тим сільської округи (волості), що їх оточувала, було фактом беззаперечним, оскільки це примножувало доходи державного скарбу Lowmiahski H. Wchody miast litewskich // Ateneum Wilenskie. — R. 1. — Wilno, 1923. — S. 402−404; Pocz^tki Polski. — T. VI. — Cz. 2. — Warszawa, 1985. — S. 649−655; Pietkiewicz K. Wielkie Ksi^stwo Litewskie pod rz^dami Aleksandra Jagiellonczyka. Studia nad dziejami panstwa i spoleczenstwa na przelomie XV i XVI w. — Oswi^cim, 2014. — S. 205. Ці ідеї розвинув С. Александрович, дослідивши розвиток і функції численних у Великому князівстві Литовському поселень, що займали проміжне місце між містом і селом Alexandrowicz S. Studia z dziejow miasteczek Wielkiego Ksi^stwa Litewskiego. — Torun, 2011. — S. 19−92. Як відомо, аграрний характер був притаманний більшості тогочасних міст Східної Європи. Згідно з Є. Охманським, сільськогосподарські заняття були головним джерелом утримання людності містечок, які водночас мали всі атрибути міста: ринок, корчми, крами, ремісниче виробництвоOchmahski J. W kwestii agrarnego charakteru miast Wielkiego Ksi^stwa Litewskiego // Studia Historica w 35-lecie pracy naukowej Henryka Lowmianskiego. — Warszawa, 1958. — S. 293−294. Ю. Бардах з правничої точки зору вирізняв три типи міст: на магдебурзькому (або хелмінському) праві; міста з війтівською владою, але без самоврядних органів; міста на руському (литовському) праві Bardach J. Miasta na prawie magdeburskim w Wielkim Ksi^stwie Litewskim od schylku XIV do polowy XVII w. // Kwartalnik Historyczny. — R. 87. — Warszawa, 1980. — S. 27−33; Ustroj miast na prawie magdeburskim w Wielkim Ksi^stwie Litewskim do polowy XVII w. // O dawnej i niedawnej Litwie. — Poznan, 1988. — S. 72−119.

Окреслені типи та функції міст були властиві і містам Київського воєводства у ранній новий час. Утім, з огляду на прикордонний статус цього регіону, однією з найважливіших функцій була оборонна. Королівська влада, декларуючи своє зацікавлення і потребу у колонізації нових земель та будівництві оборонних споруд, не мала на це достатніх коштів. З тієї причини її участь у цих процесах обмежувалася заохоченням приватних ініціатив. Король Стефан Баторій та його наступник Зигмунт Ш чинили спроби передати незаселені землі «заслуженим особам» за військові заслуги. Однак їхні дії викликали спротив сейму, який неохоче погоджувався на передачу таких земель у приватні руки. На такий крок сейм у XVI ст. погоджувався лише кілька разів. У 1581 р. князь Кирик Ружинський за особливі військові заслуги отримав привілей на урочище Котельня під Житомиром, де згодом виникло місто з замком і ринкомРоссийский государственный архив древних актов (далі — РГАДА). — Ф. 389. — Оп. 1. — Д. 216. — Л. 217 об. — 219 об. У 1590 р. черкаський староста Олександр Вишневецький виборов собі право на володіння «неужитками над річкою Сула», де з часом постала ціла латифундія з кількома містами і, зокрема, місто, назване на його честь, — Олександрів, або Лубни, якому майже одразу було надано магдебурзьке право РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Д. 197. — Л. 37 об.-38 об.; Volumina legum. — Т. 2. — S. 318. Того ж року Станіслав Жолкевський одержав право на володіння містами Горошин і Сліповрод, але втратив їх на користь князів Вишневецьких, натомість у 1597 р. отримав м. Бориспіль Volumina Legum. — T. 2. — S. 318; Litwin H. Naplyw szlachty polskiej na Ukraine 1569−1648. — Warszawa, 2000. — S. 70. Але в XVII ст. такі надання стали якщо не нормою, то частими випадками. Так, схоже, що давня королівщина — Чорнобиль з навколишніми селами — була передана у приватні руки литовських магнатів Сапєг, які згадуються як дідичі цього маєткуRulikowski E. Slownik Geograficzny Krolewstwa Polskiego i innych krajow slowianskich / Pod red. F. Sulimowskiego, B. Chlebowskiego (dalej — SlgeogrKP). — Warszawa, 1880. — T. 1. — S. 751−753. Згідно з королівським привілеєм від 23 лютого 1645 р. відбулася передача королівщини м-ка Демидів з присілками у приватні руки — Івану ТишкевичуUpis przywileju Jkmci na miasteczko Demidow z przysiolkami Iwanu Tyszkiewiczu // Національна Бібліотека України ім. В.І. Вернадського НАНУ. Інститут рукопису (далі — НБУВ. ІР). — Ф. І. — № 4104, П-662. У 1646 р. князь Ярема Вишневецький отримав привілей від короля Владислава IV на міста Гадяч і Бобрик Oblata przywileju od Wladyslawa IV xi^ciu Michalowi Wisniowieckiemu na dobra Hadiacze i Bobryk (12.06.1646) // НБУВ. ІР. — Ф. І. — № 4104, 1036.

При заснуванні кожної міської осади належало в першу чергу врахувати усі можливості і потребу захисту від частих нападів татарських загонів, а також потенційну загрозу з боку Московської держави. Тому закладення нового міста розпочинали з будівництва замку. Локаційні привілеї не дають можливості прослідкувати цю тенденцію. За браком міських книг такі згадки вдалося віднайти в ґродських книгах, де зафіксовано інформацію про те, що майже у кожному більш-менш значному містечку Київського воєводства знаходився замок або «замочек», фортифікаційні споруди. Будувалися переважно дерев’яні або дерев’яно-земляні конструкціїКондратьєв І. Любецьке староство (ХУІ — середина ХУІІ ст.). — Чернігів, 2014. — С. 130−134. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. — Вид. ІІІ. — К., 2006. — С. 167−170. Багато лівобережних містечок оточували земляним валом і частоколом, а також ровом. Використовували й природні оборонні умови, розміщуючи поселення на пласких вершинах пагорбів.

Характерно, що поява нових міст тягнула за собою появу нових сіл, що їх оточували. Люди, які осідали в них, могли уникнути нападів татар, сховавшись завчасно за стінами таких «замочків». Як відомо, татари рідко атакували добре укріплені замки, їхня тактика полягала на блискавичному нападі і стрімкому відступі. Тому швидкими темпами навколо нових міст виникали волості .

Суттєвим недоліком багатьох таких дерев’яних «замочків» була нестійкість до пожеж. Так, 1638 р. слуга Федора Тиші-Биковського вніс протестацію до житомирських книг про знищення вогнем його маєтності у Ходоркові: «15 февраля праве ополночи, кгды люди были вси сном обтяжоны, не ведат от чого през што и з якое причины чили з умислу запаленя людского, чили за неопатрностю якою з допущеня Божого башта, на которой его млст мешкане свое мел, которая се была от большого погореня зостала тилко сама одна, гдыж и в року прошлом 1637 на ден свята руского Богоявления албо Крещения пана Избавителя нашого, также в том дворе дом зо всим на все згорел, в который час также сила речей погорела и самих изб сем белых згорело, толко што ся одна вышменованая башта зостала, на которой то баште все зховане и субстанция протестуючого была под час тривог и небезпеченства од неприятеля Крижа святого… привилей на Ходорков, также вси привиле на маетности ходорковские"Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі — ЦДІАУК). — Ф. 11. — Оп. 1. — Спр. 9. — Арк. 215. Того ж року запалав корнинський замок, де в полум' ї пожежі згоріли всі привілеї на маєтності, документи приватноправового характеру та київські земські книги за цей же рік, що їх перед тим туди завіз власник замку — київський земський писар Федір Сущанский ПроскураТам само. — Арк. 139.