Захист від хімічних і біологічних бойових засобів

Захисна система, що запобігає від атаки хімічними та біологічними бойовими засобами, повинна забезпечувати виявлення, оповіщення, взяття проб, швидке визначення застосованих засобів, захист дихальних шляхів та шкіри, знешкодження, профілактику та лікування.

Використання хімічної зброї

Хімічні бойові засоби (ХБ-засоби, ОВ — отруйні речовини) можна класифікувати різними способами, наприклад, по летючості. Високолеткими речовини класифікуються як «нестійкі», нелеткі - як «стійкі». ХБ-засоби, що використовуються в основному проти людей, поділяються на смертельні і виводять з ладу, тобто викликають функціональні ураження. Цей поділ не є абсолютним, а швидше відображає ймовірний результат. Хімічні засоби класифікують також за механізмом дії на організм.

Уперше хімічна зброя була застосована під час першої світової війни. Наприкінці вересня 1914 р. німецька армія (порушивши угоди Гаагських конференцій 1899 та 1907 рр.) використала артилерійські хімічні снаряди із подразнювальними отруйними речовинами (ОР). За час Першої світової війни промисловістю всіх воюючих держав було вироблено близько 180 тис. т. ОР, використано на полі бою 125 тис. т. Загальна кількість уражених становила близько 1 млн. 300 тис. осіб.

Згодом хімічну зброю використали італійці в Ефіопії у 1935 — 1936 рр., де серед усіх 50 тис. загиблих втрати від ОР становили 15 тис. Використовувалась хімічна зброя у Китаї у 1937—1943 рр., у В'єтнамі у 1951;1952 рр.