Героизм радянський народ на фронтах Великої Вітчизняної войны

Реферат.

з історії на тему:

«Героїзм радянський народ на фронтах Великої Вітчизняної войны».

План.

|Значение Великої Великої Вітчизняної війни. |Стор. 3. | | | | |Героїзм радянських воїнів. |Стор. 6. | | | | |Укладання. |Стор. 12. | | | | |Список використаної літератури. |Стор. 13. |.

Значення Великої Вітчизняної войны.

Понад п’ятдесят років тому я, 9 травня 1945 г., відгриміли останні залпи війни у Європі. Об'єднаними зусиллями країн антигітлерівської коаліції німецький фашизм було повалено. Проте головну роль перемозі над агресивними силами імперіалізму, над фашизмом зіграв радянський народ та її Озброєні Сили. У цьому вся подвиг, рівного якому не знала історія, злилися воєдино і високу майстерність военноначальников, і найбільше мужність воїнів, партизанів, учасників підпілля, і самовідданість трудівників тыла.

Академік В. Г. Афанасьєв розмірковував уроки війни: «Ця війна показала можливість й необхідність мирного співіснування держав із протилежним суспільним ладом. Причому лише співіснування, а й співробітництва уряду і союзництва в ім'я порятунку людської цивілізації тоді, коли саме її існування піддається небезпеки. Під час другий Першої світової десятки країн об'єдналися, аби врятувати людство від коричневої чумы».

Людство переживає переломний той час у своєї історії. Від, чи буде вирішені найбільші завдання, які стоять проти нього сьогодні: усунення ядерної загрози, запобігання мілітаризації космічного простору, його використання лише у мирних цілях, об'єднання зусиль народів на вирішення глобальних економічних пріоритетів і екологічних проблем, залежить його будущее.

У день Перемоги ми оспівуємо славу беспримерному подвигу нашого народу. Поїсти гімн беспримерному героїзму, хоробрості, безстрашності, самовідданості совєтського люду, які все віддали для перемоги: працю, кров, а двадцять мільйонів людей із них — жизнь.

Дня перемоги — те й день скорботи, день пам’яті про ці двадцяти мільйонах, загиблих на фронті, в концентраційних таборах, на тимчасово окупованій фашистами территории.

Дня перемоги — це суворий урок і грізне попередження тим чорним силам, які виношують ідею новій світовій війні, яка загрожує смертю человечеству.

Дня перемоги — цю урочистість розуму над безумством, це день світу, день сподівання, що людство не відчує жахів війни, що вічний світ восторжествує на нашої чудесної планеті, чиє ім'я Земля.

Події Другої світової війни дедалі більше віддаляються у часі. Проте мільйони людей не перестають замислюватися над її походженням, результатами і уроками.

Перемога над фашистської коаліцією досягнуто спільні зусилля держав-учасниць Антигітлерівської коаліції, всіх вільних народів. Проте об'єктивний хід подій і підсумки війни незаперечно свідчать, що тяготи її лягли на учасників антигітлерівської коаліції далеко в однаковою ступеня. Внесок і цього внеску до боротьбу проти фашизму обумовлюється як об'єктивними обставинами — характером державного устрою і суспільного устрою, економічної системою, мобілізаційними можливостями, географічним розташуванням, рівнем розвитку військової справи, і суб'єктивними — політикою урядів, діяльністю політичних партій, ступенем участі й активності народних мас в войне.

Головну роль розгромі фашистської Німеччини, мілітаристської Японії їх союзників зіграли радянський народ та її Озброєні Сили. Спроби реакційної буржуазної і ревізіоністська пропаганди зменшити внесок СРСР розгром фашизму і мілітаризму, приховати від своїх народів правду про величезної життєвої силі російського народу, взяти ситуацію під сумнів її міць немає під собою почвы.

Історична істина у тому, що став саме російський народ перепинив шлях німецькому фашизму до світової панування, виніс у своїх плечах основний тягар Другої світової війни" та вніс вирішальний внесок у досягнення победы.

Ця істина заснована, передусім, увагу на тому, що фашистської Німеччини на СРСР призвело до корінному зміни всієї военнополітичну обстановку, співвідношення зусиль і перспектив ходу і результату другий Першої світової. Радянський Союз перед вступив у озброєну боротьбу із блоком держав, очолюваним таким високорозвиненим стосовно економіки державою, як Германия.

На радянсько-німецькому фронті відбувалися головні битви Другої світової війни. Тут було досягнуто основні результати в збройної боротьбі. Попри початкові успіхи, німецько-фашистські війська не змогли домогтися здійснення поставленої мети. Під Москвою вони зазнали перше велике поразка на другий світової війни. Перемога радянських військ розвіяла міф про непереможності вермахту, остаточно поховала план «блискавичної війни», започаткувала корінному повороту в войне.

Наша армія ліквідувала то нерівність за умов війни, яке склалося внаслідок раптового нападу. Вона переконливо довела неправдивість припущень військово-політичного керівництва фашистської Німеччини у тому, що Радянський Союз перед слабкий у плані і здатний вести війну, і німецькими танками і авіацією нашу армію упаде, що радянський тил неміцний І що СРСР опиниться у ізоляції на міжнародної арене.

У напружених оборонних боях на радянсько-німецькому фронті влітку, і восени 1942 г. радянські війська виснажили і знекровили угруповання ворога, потім зупинили їх в Волги і передгір'їв Кавказа.

Проблема корінного перелому посідає у історії Другої світової війни особливу увагу. Правильне її рішення має лише історичне, а й соціально-політичне значение.

Незаперечні матеріали свідчать, що «радянський народ та її армія зуміли самотужки домогтися корінного перелому в протиборстві з фашистською Німеччиною й, що він у той час з’явився корінним переломом під час всієї войны.

У результаті нищівної розгрому фашистських військ під Сталінградом стратегічна ініціатива сьогодні вже необоротно перейшла до рук радянського командування. Під Сталінградом як були перемолоты добірні гітлерівські частини, а й зломлений моральний дух фашистов.

Вирішальний внесок СРСР перемогу й тим, що як 73% загальних втрат німецько-фашистська армія зазнала фінансовий боєць і і боях із Радянською Армією. Шкоду особового складу, завданий вермахту на радянсько-німецькому фронті, був у в чотири рази більше, ніж Західноєвропейському і Середземноморському театрах бойових дій, разом узятих, а, по числу убитих і поранених — о шостій раз.

СРСР вніс основний внесок й у перемогу на завершальному етапі війни з мілітаристської Японією. Винятково велика роль СРСР звільнення народів інших країнах від фашистського ярма. Отже, знищення військової могутності фашистського блоку є переконливим показником вирішального вкладу СРСР перемогу. Перемога СРСР означала крах ідеології нацизму, шовінізму, расизму, викриття соціальної і націоналістичної демагогии.

Героизм радянських воинов.

З перших днів Великої Великої Вітчизняної війни Радянському Союзі довелося поводитися з дуже серйозним противником, він умів вести велику сучасну війну. Гітлерівські механізовані полчища, не рахуючись із втратами, рвалися вперед і зраджували вогню і мічу все, що траплялося на пути.

Потрібно було круто повернути все життя й свідомість совєтського люду, морально більшість, яка організувати і мобілізувати їх у тяжёлую і тривалу боротьбу з фашистськими захватчиками.

Всі кошти духовного на маси, агітація і пропаганда, политико-массовая робота, печатку, кіно, радіо, література, мистецтво — використовувалися для роз’яснення цілей, характеру і особливості війни проти фашистської Німеччини, рішення військових завдань на теренах і фронті, для перемоги над врагом.

Збереглися хвилюючі документи — передсмертні записки деяких радянських воїнів. Рядки записок воскрешають маємо в усій красі образ людей, мужніх і безмежно відданих Батьківщині. Непохитної вірою з і непереможність Батьківщини перейнято колективне заповіт 18 членів підпільної організації міста Донецька: «Друзі! Ми гинемо за праве дело… Не складайте рук, повставайте, бийте ворога щокроку. Прощавай, російський народ.».

Російський народ, не шкодував ні сил, ні життю здобуття права наблизити годину перемоги над врагом.

Плечем до плеча дитини з чоловіками кували перемогу над ворогом і наші слов’янські жінки. Вони мужньо зносили неймовірні тяготи війни, вони були беспримерными труженицами на заводах, в колгоспах, у лікарнях та школах.

Передовим носієм героїчного духу нашої армії були гвардійські частини. Під Смоленськом і особливо у боях під Москвою прославилися своїм умінням і героїчними діями багато військові частини й сполуки, серед них — 100, 127, 153, 161 і 316 стрілецькі дивизии.

Під час війни число гвардійських частин і з'єднань безупинно зростало. З’явилися гвардійські танкові частини. Багато гвардійських частин мала авіація. Реактивна артилерія вся стала гвардійської. Гвардійське звання надали багатьом бойовим кораблям і частинам Військово-морського флота.

Девіз гвардійців — бути завжди героями — знайшов яскраве втілення у безсмертному подвиг 28 гвардейцев-панфиловцев, які почали єдиноборство з десятками фашистських танків під Москвою і пропустивших ворога. Приклад панфиловцев пішли багатьох інших підрозділи та вкладення частини, екіпажі літаків, танків і кораблей.

В усьому велич постає маємо легендарний подвиг десантного загону під керівництвом старшого лейтенанта К. Ф. Ольшанського. Загін в складі 55 моряків та дванадцяти червоноармійців у березні 1944 року зробив зухвалий налёт німецькою гарнізон у місті Миколаєві. Вісімнадцять запеклих атак відбили радянські воїни протягом діб, знищивши чотириста гітлерівців і підбивши кілька танків. Але й десантники понесли величезні втрати, сили їх була наприкінці. На той час радянські війська, наступали на Миколаїв оминаючи, домоглися вирішального успіху. Місто було свободен.

Усі 67 учасників десанту, їх 55 посмертно, удостоєні звання Героя Радянського Союза.

Упродовж років війни цього високого звання визнані гідними 11 525 людина, в тому числі 104 людини нагороджені двома медалями «Золота Зірка» і трьох — трьома. Понад мільйонів чоловік одержали ордени та медалі. Сотні тисяч радянських воїнів нагороджені кілька раз.

Усього вироблено нагороджень орденами Радянського Союзу 5300 тисяч людина, а медалями за подвиги і відмінність у боях — 7580 тисяч жителів. Серед награждённых — близько 870 тисяч рядових, сержантів і старшин, отримали орден Слави, більше 46 тисяч має дві ордена, а понад 2200 воїнів є кавалерами ордена Слави всіх трьох ступенів. З іншого боку, більш 22 мільйонів медалей отримали військовослужбовцями за оборону, взяття і звільнення міст, і навіть на перемогу над Німеччиною й Японией.

Під час війни понад 7500 сполук і частин Червоної Армії і ВоенноМорського флоту стали орденоносными. Чимало їх ми нагороджувалися орденами по кілька разів. Величезні цифри нагороджень совєтського люду орденами і медалями переконливо свідчать, що діти наші люди, які здійснили видатні героїчні подвиги, були одинаками. Навпаки, кожного їх оточували сотні й тисячі відважних воинов.

«Перемогти чи померти» — так постало питання у війні із німецьким фашизмом, і наші воїни розуміли це. Вони віддавали життя за Батьківщину, коли це вимагали обставини. Легендарний розвідник Н.І. Кузнєцов, вирушаючи у тил ворога із завданням знищити фашистського тирана в Україні Еріха Коха, писав: «Я люблю життя, ще дуже молодий. Але тому, що Вітчизна, що її люблю, як свій рідну мати, жадає від мене пожертвувати життям в ім'я звільнення її від німецьких окупантів, зроблю це. Нехай знає увесь світ, потім здатний російський патріот і більшовик. Нехай запам’ятають фашистські ватажки, що підкорити наш народ неможливо, також як і погасити Солнце».

Яскраві прикладом, які уособлюють богатирський дух наших воїнів, є подвиг бійця морської піхоти комсомольця М. А. Паникахин. Під час ворожої атаки на підступах до Волзі він, охоплений полум’ям, кинувся назустріч фашистському танку і пляшкою з пальним поджёг його. Разом з ворожим танком згорів герой. Подвиг М. А. Паникахин його товариші порівнювали з подвигом горьковського Данко. Світло подвигу радянського героя став маяком, на який дорівнювали інші герои-воины.

Яка сила духу виказали тими, хто вагаючись, закривав своїм тілом извергавшую смертоносний вогонь амбразуру ворожого дзоту! Рядовий Олександр Матросів був однією з перших, хто зробив такий подвиг. Подвиг цього російського солдата повторили десятки бійців інших національностей. У тому числі узбек Т. Эрджигитов, естонець І.І. Лааре, українець А.Є. Шевченка, киргиз Ч. Тулебердиев, молдованин І.С. Солтыс, казах С. Б. Байтагатбетов і багато другие.

Після білорусом Миколою Гастелло направили свій палаючий літак на ворога російські льотчики Л.И. Іванов, М. М. Сковородин, Є.В. Михайлов, українець Н. Т. Вдовенко, казах М. Абдиров, єврей И. Я. Иржак і другие.

Таких подвигів солдати і офіцери фашистської Німеччини не робили, так і могли зробити. Духовними мотивами їх дій з’явилися реакційні ідеї расової переваги і мотиви, а пізніше — страх справедливого відплати за вчинені злочини минулого і автоматична, сліпа дисциплина.

Звісно, самовідданість, зневага до смерті боротьби з ворогом не обов’язково тягнуть з собою втрату життя. Понад те, ці якості радянських воїнів допомагають їм мобілізувати всі свої духовні і навіть фізичні сили, щоб знайти вихід із скрутного становища. Віра межи простих людей, упевненість у перемозі, в ім'я якої російська людина йде до страти, не лякаючись її, надихає бійця, вливає до нього нові силы.

Завдяки цим самим причин, завдяки залізної та військовому майстерності, мільйони совєтського люду, котрі дивилися смерті обличчя, перемогли і вижили. Серед цих героїв 33 радянських богатиря, які у серпні 1942 г. на підступах до Волзі перемогли над 70 танками супротивника і батальйоном його піхоти. Майже неймовірно, але, тим щонайменше, факт, що ця невеличка група радянських воїнів на чолі із меншим політруком О. Г. Евтифьевым і заступником політрука Л. И. Ковалёвым, маючи лише гранати, автомати, пляшки з займистою сумішшю родовищ і одне протитанкове рушниця, знищила 27 німецьких танків і майже 150 гітлерівців, а сама вийшов із цього нерівного бою без потерь.

Народ прославляє тих, хто хоробро боровся і помер смертю героя, наблизивши годину нашої перемоги, прославляє своїх, зуміли перемогти ворога. Герої не вмирають, їх слава безсмертна, їх назви навічно занесені як до списків особового складу Збройних сил, а й у пам’ять народну. Про героїв народ складає легенди, ставить їм прекрасні пам’ятники, їх іменами називає кращі вулиці своїх міст і сёл.

Під час війни дуже яскраво проявилися такі риси наших солдатів та офіцерів, як стійкість і непохитність волі за виконанні військового боргу, складові важливим елементом справжнього героїзму. Навіть у найважчих умовах початкового періоду війни переважна більшість наших воїнів не впала в смуток, втратила цілковите самовладання, зберегла тверду упевненість у перемозі. Мужньо долаючи «танкобоязнь», «самолётобоязнь», недосвідчені солдати ставали закалёнными бойцами.

Усьому світу відома залізна стійкість наших воїнів у дні героїчної оборони Ленінграда, Севастополя, Києва, Одеси. Рішучість битися з ворогом остаточно була масовим явищем і знаходила своє вираження у клятви окремих бійців і підрозділів. Ось із таких клятв, прийнята радянськими моряками у дні оборони Севастополя: «Нам гасло „Ні кроку тому!“ став гаслом життя. Ми всі, одностайно, непохитні. Якщо між нами виявиться що причаїлася боягуз чи зрадник, то рука наша не здригнеться — він буде уничтожен.».

Великої стійкістю та мужністю відзначені дії радянських воїнів в історичному бої на Волзі. Незліченні сили ворога рвалися до міста Сталінграда. Сталінград горів. Переднього краю на сутності був — він був всюди. Ожесточённая кровопролитна боротьба за кожен метр землі, за кожен будинок. Та й у цих неймовірно важких умовах радянські воїни вистояли. Вистояли і перемогли, передусім, оскільки тут склався сплочённый військовий колектив, тут було ідея. Саме загальна ідея була тієї цементуючою силою, яка пов’язала воїнів й здійснювала їх стійкість воістину залізної. Слова «Ні кроку тому!» всім бійців і старших офіцерів стали вимогою, наказом, змістом існування. Захисників військової твердині підтримувала вся країна. 140 днів і ночей безперервних боїв за місто на Волзі - це справжня епопея народного героизма.

Легендарну стійкість міста на Волзі уособлюють його прославлені герої. У тому числі сержант І.Ф. Павлов, очолював купку хоробрих, проникли одного з будинків. Цей будинок, превращённый в неприступну фортеця, увійшов в літопис війни Будинок Павлова. Ніколи не поблякне пам’ять подвиг зв’язківця В. П. Титаева, який, гинучи, затиснув зубами розірвані кінці дроту й відновив порушену зв’язок. Воно й мертвий продовжував боротися з фашистами.

Героїзм совєтського люду не знав кордонів. Здавалося, що діти наші бійці перетворилися на безстрашних богатирів й взагалі ніяка сила неспроможна утримати їх від виконання наказу Родины.

Непохитність духу, горде усвідомлення своєї сили та морального переваги над ворогом не залишали радянських солдатів навіть тоді, що вони потрапляли до рук гітлерівців і опинялись у безвихідному становищі. Гинучи, герої залишалися непобеждёнными. Фашистські варвари, безсилі у своєму прагненні зломити дух наших воїнів, яких спіткало їх руки, в скаженою злобі піддавали їх найжорстокішим катуванням і издевательствам. Вони розіп'яли солдата-комсомольца Юрія Смирнова, вбивши цвяхи у його долоні і ступні; умертвили партизанку Віру Лисовую, розвівши її грудях багаття; замучили легендарного генерала Д. М. Карбышева, обливши себе його за морозі водою. Д. М. Карбышев у відповідь пропозицію гітлерівців служити їм відповів з гідністю: «Я радянська людина, солдатів, і це залишуся вірним своєму долгу».

Яскравим прикладом мужності і незвичайній відваги є бойова діяльність розвідника Героя Радянського Союзу В. А. Молодцова та її бойових товаришів І.Н. Петренко, Яші Гордієнко та інших. Облаштувавшись за завданням органів державної безпеки в катакомбах Одеси, окупованій ворогом, і відчуваючи найбільші труднощі (бракувало продуктів, німецькі фашисти цькували їх газом, замуровували входи до катакомби, отруювали води криницях тощо.), розвідувальна група В. А. Молодцова протягом семи місяців регулярно передавала у Москві цінні розвідувальні даних про противника. В.А. Молодців та її бойові соратники захопила гестапівцями і було засуджені до смерті. Вони залишилися остаточно вірні своєї Батьківщині. Пропозиція подати прохання про помилування В.А. Молодців від імені своїх друзів заявив: «Ми у своїй землі біля ворогів помилування не просим».

Легендарні подвиги у ворога зробив чекіст Герой Радянського Союзу Н.І. Кузнєцов. Безмежну відданість Батьківщині виявили у роки війни чекісти Герої Радянського Союзу Д. Н. Медведєв, С. А. Ваупшасов, К. П. Ореговский, Є.І. Мирковский, Ф. Ф. Озмитель, Б. Л. Глушкин, А. М. Рабцевич і багато другие.

Особливе місце у літописі Великої Великої Вітчизняної війни займає героїчна діяльність усесвітньо відомого радянського розвідника Ріхарда Зорге, котрий із своїми товаришами повідомив радянському командуванню безцінні інформацію про планах Німеччини та Японії. Ріхард Зорге був надзвичайно сміливим та найкмітливішим розвідником, блискуче граючи роль убеждённого нациста. Маючи своїх людей великих японських німецьких політичних лідеріва і дипломатичних установах у Токіо, Зорге майже десятиліття вів безпомилкову гру з вишколеної японської розвідкою. Р. Зорге непотрібно було зламувати сейфи, щоб викрасти секретні документи, їх показували йому самі власники цих документів. Він стріляв із пістолета, щоб поринути у тайники ворога. Двері люб’язно відкривали проти нього господарі секретов.

Через війну непередбачених обставин Ріхард Зорге був заарештований. Декілька років він нудився у в’язниці. Японські кати страчували його 7 листопада 1944 года.

Військове майстерність надзвичайно посилювало стійкість та інші моральнобойові якості наших воїнів. Ось у оволодінні зброєю, технікою, новими приёмами бою наші солдати вкладали всю душу. Відомо яке стала вельми поширеною на фронті набуло снайперську рух. Скільки тут було славних імен, отримали заслужену популярність! В. Г. Зайцев, Л. Павличенко, А.І. Чехов, В.І. Медведєв і сотні других.

Одною з найбільш характерних ознак духовного образу наших воїнів — почуття колективізму і товарищества.

Прикладів військового товариства тисячі. Ось одна з них. При форсуванні Вісли влітку 1944 року десятки наших автомашин-амфибий, які перевозили наших солдатів, сіли посередині річки на мілину. Противник відкрив із них артилерійський вогонь. Ніхто на допомогу що потрапили у біду товаришам прийшли сапери. Попри обстріляйте, на човнах переправили піхоту на протилежний беріг і цим забезпечили їй виконання бойового завдання. У цьому особливо відзначився сержант П.І. Дьомін, який перетнув Вислу дванадцять раз.

Заключение

.

Отже, війну з нещадної силою оголила звіриний образ гітлерівської армії й розкрила неспроможність реакційної ідеології фашизму. Німецька і японська армії, воювали під прапором расизму, виглядали армії мародёров і насильников.

У той самий час війна показала глибину, передовий характер, духовну силу радянський народ. У суворе час війни в усьому велич проявилася духовна міць нашого народу, беззавітно відданого Батьківщині, завзятої в бою за справедливість, невтомного у праці, готового на будь-які жертви й позбавлення в ім'я процвітання Батьківщини. Вічна пам’ять загиблим в цій війні, слава російському народу!

Список використаної литературы.

1. «Радянська Росія», 1 лютого 1959 г. 2. «Кажуть загиблі герої». Передсмертні листи радянських борців проти німецько-фашистських загарбників (1941 — 1945 рр.). Вид. 2. М.,.

Госполитиздат, 1963 г. 3. В.І. Чуйков. «180 днів, у вогні боїв». М., видавництво ДТСААФ, 1962 г. 4. «Вісті», 1 лютого 1963 г. 5. «Історія ВВВ». Т. 6. Воениздат, М., 1965 г.