Соціальні трансформації після Другої світової війни. «Бейбі-бум» та еволюція ролі сімї

У ситуації загального оптимізму, пов’язаного із закінченням війни, демобілізацією чоловіків та успішною відбудовою економіки у країнах Заходу різко зросла народжуваність — «бейбі-бум». Скажімо, якщо у 1930;х рр. у США народилося 24 млн немовлят, у 1940;х рр. — 32 млн, то лише за один 1950 р. — понад 3,5 млн (з тенденцією до зростання). Втім, уже у 1960;х рр. рівень народжуваності скоротився, а в Західній Європі впав до найнижчого рівня за два останні століття, що значною мірою було спричинено хвилею емансипації жінок і появою дешевих й доступних протизаплідних засобів.

Окрім природної народжуваності, кількість населення Західних країн суттєво корегували імміграційні процеси, особливо у США та Канаді. Зазнали змін джерела імміграції: якщо у XIX — початку XX ст. у Північну Америку приїжджали головно європейці, то після Другої світової війни — латиноамериканці та азійці. Нестача робочих рук у період економічного буму призвела до появи у ФРН сотні тисяч турків та вихідців з Югославії, у Франції - алжирців, марокканців, тунісців, у Великій Британії - вихідців з Індії, Пакистану, Вест-Індії, у Нідерландах — представників Суринаму тощо.

На повоєнні роки припадає розквіт нуклеарної сім'ї. Либонь з появою віри у швидке досягнення повного благополуччя в період економічного буму, шлюби почали укладатися у досить ранньому віці. У 1960;х рр. нуклеарна сім'я стає об'єктом критики, її розглядають як міщанську й таку, що сковує можливості для самореалізації жінки. Ідеал жінки — дружини, матері, заклопотаної дітьми і домом, — був підважений. Мобілізація всіх працездатних чоловіків до армії викликала нестачу робочих рук, тож єдиним резервом було жіноче населення. Відтак, жінки виявилися втягнутими в економічне життя, що вело до суспільного визнання. Опріч того, становище жінки радикально змінилося під час переходу до нової системи відтворення населення, що передбачала планування сім'ї і зменшення кількості дітей. Все це спонукало до емансипації жінок, зрівняння їх у правах із чоловіками.

Зважаючи на кризу традиційної і становлення нуклеарної сім'ї, змінилося ставлення до всього, що стосується взаємин між двома протилежними статями. У 1960;х рр. на Заході відбулася т. зв. «сексуальна революція», яка принесла гасло вільного кохання. Поштовхом до неї став початок виробництва у 1960 р. дешевих протизаплідних пігулок. Наслідком «сексуальної революції» стало те, що суспільство вже не заперечувало значущості сексуальних відносин як особливої і надзвичайно важливої сфери життя людини. Сексуальність перестали приховувати, а навпаки — підкреслювали, що призвело до революції в галузі одягу. Реагуючи на суспільні виклики, у 1968 р. Папа Римський Павло VI видав енцикліку «Humane vitae», у якій закликав плекати духовний аспект подружжя й усвідомлювати його вищість над тілесним.

Виклик сімейним цінностям кинула також молодь. На тлі небаченого економічного зростання, в умовах лібералізації повсякденного життя та науково-технічного прогресу, відбувся злам у свідомості молодого покоління. Помітний вплив на ідеологію молодіжного руху мала субкультура бітників, а пізніше хіпі, що виникли у 1950;х pp. в США. Зважаючи на збільшення термінів навчання у школі, час перебування дітей в сім'ї збільшився. Проте, підлітки віддавали перевагу спілкуванню з ровесниками, а не з батьками, заклопотаними буденними справами. Внаслідок цього у 1960;х pp. сформувалася субкультура «тінейджерів» (підлітки, старші 13 років) із власними кумирами («Бітлз», «Роллінг Стоунз» тощо), особливим одягом (головний атрибут — блакитні джинси), манерою спілкування.

Пошук молоддю власного «сенсу життя» загострив конфлікт по лінії «батьки-діти», що збігся у часі з кризою системи вищої освіти на Заході. За тих обставин з’явився особливий молодіжний стиль життя, іншими словами, — контркультура, для якої характерні: специфічний сленґ, зневага до традиційних моральних і культурних цінностей, використання насильства як найдієвішого засобу розв’язання проблем, сексуальна розкутість. Для частини молодого покоління формою «опору тискові ззовні» (батьків, держави, суспільства) і «звільнення» стали наркотики. Це було, радше, демонстрацією зверхності над тими, хто був «інший» .

Назагал, західне суспільство після Другої світової війни у соціальному плані стало більш однорідним завдяки підвищенню соціальної мобільності та ліквідації соціальних бар'єрів. Стиль життя міщан і сільських жителів майже перестав різнитися. Тогочасна людина усе менше ідентифікувала себе зі своєю корпоративною групою. Повоєнні соціальні трансформації, що відбулися під впливом економічного буму, викликали духовну кризу Заходу, що загострилася з настанням постіндустріального суспільства.