Психофізіологічна характеристика психічного та фізіологічного станів

Виділяють чотири підходи до розуміння психічного стану: у феноменологічному плані психічний стан розуміється як відносно стабільно проявлена психічна реальність, яка за своїми характеристиками займає проміжне положення між психічними процесами й особистісними якостями індивіда; у функціональному плані - як атрибут діяльності, що виконується індивідом (забезпечення адаптивної функції); в онтологічному плані - як психічна свідомість індивіда; в екопсихологічному плані - як результат суб'єкт-об'єктної і (чи) суб'єкт-суб'єктної взаємодії в системі «індивід — середовище» (В.І. Панов). Психічний стан людини являє собою цілісну характеристику її психічної діяльності за певний період, що відображає складну структуру взаємозв'язків з вище — і нижче розташованими рівнями системи психічної регуляції, утворену процесами самоуправління і саморегуляції (Г.Ш. Габдрєєва). Компонентами психічного стану є: активаційний, емоційний і когнітивний. Психофізіологічний стан являє собою складну ієрархічну систему, яка саморегулюється і являє собою динамічну єдність внутрішніх компонентів, як організована за принципом взаємодія для забезпечення досягнення цілей в діяльності. Системна сутність психофізіологічного стану полягає в тому, що з одного боку він формується в процесі і під впливом конкретної діяльності і зумовлює ефективність діяльності.