Загальний погляд на походження земноводних

Намагаючись з’ясувати, поява яких саме ознак вказувала на перетворення давніх риб на предків земноводних, вчені дійшли висновку, що найважливішим було перетворення плавців на шарнірно-важільні кінцівки (Терентьев, 1961) [9]. У зв’язку з цим, коли говорять про викопні підтвердження походження земноводних, то в першу чергу вказують на палеонтологічні знахідки кінцівок такого типу, які вже властиві для всіх наземних чотириногих тварин. Мова іде про кінцівки, що складаються з таких відділів, як стегно (плече), гомілка (передрамень), передплесно (зап'ясток), плесно (п'ясток) та п’ятипала стопа (п'ясть) з фалангами пальців.

Найпримітивніші викопні амфібії на поперечних зрізах зубів мали дуже своєрідний візерунок, що нагадував лабіринт, у зв’язку з чим їх назвали лабіринтозубими (Labirinthodontia). Найдревнішу групу лабіринтодонтів — акантостегів (Acathostegia) також називають чотириногими рибами, через їхню близьку схожість зі своїми предками — китичноперими рибами.

Ці найдавніші четвероногі на черевному боці ще мали риб’ячу луску, хвіст також був схожий на риб’ячий, і також підтримувався радіальними променями, мали вони й бокову лінію. Водночас ці істоти вже були справжніми наземними хребетними з притаманними їм особливостями будови: кістковим черепом з покривних кісток, кінцівками з пальцями, приєднаними до масивних поясів кінцівок.

Разом з тим вони мали типову для всіх сучасних наземних хребетних слухову кістку — стремено, яка еволюційно виникла з верхньої частини під'язикової дуги риб (гіомандибуляре). Цікавим тут є те, що стремено акантостегів упиралося у кістки задньої частини черепа і відтак не давало можливості сприйняття повітряних звукових коливань (у сучасних представників воно пов’язано з барабанною перетинкою і слуховою капсулою). Той факт, що в цих тварин зберігалися зяброві дуги, дає можливість припустити, що вони вели виключно водний спосіб життя. Цікаво, що п’ятипала кінцівка, звичайна в усіх наземних чотириногих, спочатку зовсім не була характерною особливістю перших представників — акантостеги мали на ногах по вісім пальців. Інші тварини цієї групи, тулерпетони (Tulerpeton) мали їх шість, а іхтіостеги (Ichthyostega) — сім. І хоча останні за багатьма ознаками були дуже близькі до акантостегів, внутрішніх зябер вони не мали.

Іхтіостеги, які жили понад 350 млн. років тому, були знайдені у геологічних покладах Східної Гренландії. Вони вже мали кінцівки, побудовані за таким самим типом, як і в наземних хребетних, але при цьому вони ще зберігали певний набір ознак риб. Так, їхній плечовий пояс, як і передні кінцівки багатьох риб, ще зберігав зв’язок з черепом, а розташовані на голові органи бокової лінії були розміщені у кісткових каналах, на череві зберігалася кісткова луска, вони мали також рудиментарний хвостовий плавець та ін. Цих земноводних разом з іншими викопними амфібіями, які мали схожі ознаки, об'єднують у групу стегоцефалів.

Чимало палеонтологів вважає, що саме з цими тваринами були пов’язані подальші етапи еволюції амфібій. Але, при порівнянні сучасних земноводних з першими викопними амфібіями, дослідники майже не знаходять однакових рис, які вказували б на їхні близькі родинні стосунки і, таким чином, в палеонтологічному літописі щодо цього є певна прогалина.

Перша «пражаба» відома з тріасу, а типові, хоча й доволі примітивні безхвості існували в юрі (початок тріасу — 230, юри — 190 млн. років тому). У наступні часи знаходять земноводних, які вже практично не відрізняються від сучасних. Наприклад, залишки найдавніших земноводних України, знайдені у покладах віком близько 12 млн. років (міоцен), вже доволі схожі на сучасних жаб та ропух.