Етіологія туберкульозу. 
Епідеміологія, етіологія, патогенез та клінічна класифікація туберкульозу

Збудником туберкульозу є мікобактерії туберкульозу (МБТ), які в 1882 р. відкрив Р. Кох. Групу мікобактерій складають понад 30 форм мікобактерій, але патогенними для людини є тільки МБТ людського, бичачого і африканського типів.

МБТ мають продовгуватий паличкоподібний вигляд довжиною 1−6 мкм і шириною 0,2−0,5 мкм, нерухомі, мають великий поліморфізм. Діляться МБТ шляхом відбруньковування, поперечного ділення, гілкування. Спор і капсул не утворюють. Ростуть повільно, оптимальна температура росту 37−38°С. Подвоєння МБТ наступає через 24—48 годин. При зниженні температури до 29 °C, або підвищенні до 45 °C ріст МБТ припиняється. За ростовими властивостями виділяють МБТ, які ростуть швидко або повільно і МБТ, що знаходяться в латентному стані.

В складі МБТ є туберкулінопротеїди, ліпіди і полісахариди. Туберкулінопротеїди є носіями імуногенної специфічності, з ними пов’язана реакція гіперчутливості уповільненого типу. Великий вміст ліпідів відрізняє МБТ від інших видів мікроорганізмів і зумовлює такі властивості:

• 1) стійкість проти кислот, лугів і спиртів;
• 2) стійкість проти звичайних дезінфікуючих речовин;
• 3) патогенність МБТ.

В природних умовах МБТ стійкі до факторів зовнішнього середовища і зберігають життєздатність на протязі кількох місяців. В рідкому середовищі МБТ гинуть при кип’ятінні через 5 хвилин, а в сухій мокроті при температурі 100 0С — через 45 хвилин. Під впливом сонячних проміння вони гинуть через 1—2 хвилини, а в мокроті — через 4 години. Під впливом дезінфікуючих засобів (дезактин, хлорантаін) МБТ гинуть через 3−5 годин.

Під впливом несприятливих умов і протитуберкульозних препаратів МБТ здатні до мінливості: вони трансформуються в більш стійкі, не чутливі до цих умов форми (фільтрівні, Lформи і т.п.) — персистенція МБТ, але при сприятливих умовах вони здатні до реверсії — набувати класичну форму МБТ з патогенними властивостями. При цьому у них може формуватись резистентність до протитуберкульозних препаратів (ПТП).

Первинна медикаментозна стійкість — це стійкість, що виявлена у вперше виявлених хворих, які ніколи не приймали ПТП.

Вторинна медикаментозна стійкість (набута) — резистентність МБТ, що виявлена у хворих, які приймали ПТП більше 4 тижнів.

Монорезистентність — стійкість МБТ проти 1 з 5 препаратів І-го ряду.

Полі резистентність — стійкість МБТ проти 2 і більше ПТП.

Мультирезистентність — це різновид полі резистентності, а саме — стійкість збудника тільки проти комбінації ізоніазид + рифампіцин або й поряд з іншими препаратами.

Причини медикаментозної стійкості:

• 1) біологічні - недостатня концентрація препарату, індивідуальні особливості організму пацієнта (швидкість інактивації препаратів);
• 2) причини обумовлені пацієнтом — контакт з хворими на хіміорезистентний ТБ, нерегулярний прийом препаратів, передчасне припинення прийому ліків, незадовільна переносимість препаратів, проведення неадекватного лікування, не усвідомлення важливості лікування;
• 3) фактори обумовлені хворобою — при великій кількості МБТ в ділянках ураженого органу та при зміні доз препаратів може виникати певна рН, яка перешкоджає активній дії ліків;
• 4) фактори обумовлені призначеним лікуванням — призначення неадекватних схем лікування, лікування одним препаратом (монотерапія), недостатня доза або тривалість лікування, використання препаратів з перехресною стійкістю.