Висвітлення педагогічних поглядів Жана-Жака Руссо в філософсько-педагогічному романі «Еміль»

Роман-трактат «Еміль чи про виховання» є головним педагогічним твором Руссо, цілком і повністю присвяченим проблемам виховання людини. Для вираження своїх педагогічних ідей Руссо створив таку ситуацію, коли вихователь починає виховувати дитину, що залишилась сиротою і бере на себе права й обов’язки батьків. Уявимо собі тепер хлопчика — сироту, спадкоємця багатих дворян, якому довелось стати об'єктом педагогічного експерименту. Ім'я цього хлопчика — Еміль, і як би модель «уявного вихованця», а його «вчитель» — сам Руссо «об'єднавши в собі вік, здоров’я, пізнання і всі таланти, потрібні для вихователя».

Руссо намічає три види виховання і три типи вчителя: Природа, Люди і Предмети. Усі вони беруть участь у вихованні людини: природа внутрішньо розвиває наші задатки й органи, люди допомагають використовувати цей розвиток, предмети діють на нас і дають досвід. Природне виховання не залежить від нас, а діє самостійно. Предметне виховання частково залежить від нас. Кожному віковому періоду повинні відповідати особливі форми виховання і навчання. Виховання повинне носити трудовий характер і сприяти максимальному розвитку самостійності й ініціативи учнів. Інтелектуальному вихованню повинне передувати і супроводжувати вправа фізичних сил і органів почуттів вихованців. У своєму романі Руссо дає періодизацію, поділяючи життя дитини на чотири етапи:

• 1 — від народження до двох років. Це період фізичного виховання. Вихователі дитини мати і батько.
• 2 період — дитячий вік від 2 до 12 років;
• 3 період — підлітковий вік від 12 до 15 років;
• 4 період — юнацький вік від 15 до 18 років.

У першій книзі свого роману «Еміль чи про Виховання» Жан-Жак Руссо розповідає про перший період життя дитини. У цій главі також говориться про те, що не можна дитину сковувати після народження пелюшками, дитина повинна лежати вільно. Найголовніший ворог — гігієна. У цьому віці необхідно привчати до темряви, самітності, незнайомим предметам, але в дитини не повинно бути ніякого режиму, тільки природні потреби. Отже, у цьому віці увага приділяється фізичному розвитку дітей, а головні вихователі мати і батько.

Еміль повинен шанувати своїх батьків, але слухатися — одного наставника. Жан-Жак пише про те, що він не взявся б за виховання слабкої дитини, тому що слабке тіло розслаблює душу. За дитинством випливає другий період життя дитини, на якому власне і кінчається дитинство. Дитячий вік від 2 до 12 років Руссо називає «сон розуму». Уся друга книга «Еміль чи про Виховання» присвячена другому періоду життя дитини. У цей період дитині не можна нічого забороняти, не можна карати, не можна сердитися, але, однак, «виховуючи Еміля за принципом природних наслідків, карає Еміля, позбавляє волі, тобто розбив вікно — сиди в холоді, зламав стілець — сиди на підлозі, зламав ложку — їж руками. У цьому віці велика роль прикладу, що виховує, тому необхідно на нього спиратися у вихованні дитини». У цьому віці не можна примушувати дитину займатися проти волі, а потрібно виправляти його почуття: зір, за допомогою малювання, виміру визначених об'єктів, розвиток окоміру; слух — за допомогою співу і музики; дотик — за допомогою розпізнавання тіла, що попадає під руки. У своєму висновку автор засуджує педагогів, що навчають дітей наукам, що вимагають пам’яті і розвинутої логіки, а саме — геральдики, географії, хронології, мов і т.д., — які не мають зв’язку з досвідом дитини і їй незрозумілі.

У третій книзі Жан-Жак Руссо розповідає про третій період життя дитини. До 12 років Еміль міцний, самостійний, вміє швидко орієнтуватися і схоплювати найважливіше, навколишній світ за допомогою своїх почуттів. Він цілком підготовлений до того, щоб освоїти розумове і трудове виховання. У цьому віці підліток не володіє в достатній мірі моральними поняттями і не може правильно зрозуміти людські взаємини, а тому він повинен вивчати те, що зв’язано з навколишнім світом і природою. При виборі предметів необхідно виходити з інтересів дитини. Природно, що інтерес дитини направляється на те, що вона бачить, що вивчає: географія, природознавство, астрономія. У цей період з 12 до 15 років необхідно розвивати допитливість, робиться упор на пізнання оточуючого середовища шляхом прогулянок і екскурсій, дитина сама відповідає на виникаючі питання.

На шістнадцятому році Еміль підготовлений до життя і Руссо повертає його в суспільство. Настає четвертий період — «період буревіїв і пристрастей» — період морального виховання. На цьому етапі розвитку дитини потрібно займатися вихованням людини. У цьому віці Руссо віддає пріоритет гуманітарному утворенню у вихованні почуттів і прагнень. Також у цей період продовжується активне фізичне виховання. Років до 17−18 юнакові не слід говорити про релігію, Руссо переконаний, що Еміль думає про першопричину і самостійно приходить до пізнання божественного початку. Свою п’яту книгу автор присвячує вихованню дівчат, зокрема нареченої Еміля — Софі. Вона повинна бути вихована для нього, але її виховання повинне бути протилежно вихованню Еміля. Призначення жінки — зовсім інше, чим чоловіка. Жінка повинна бути вихована відповідно до бажань чоловіка.