Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Товариство «Просвіта» — основа культурно-просвітнього руху в Західній Україні міжвоєнного періоду. Його національний характер зумовлювався відсутністю української державності й колоніальною політикою правлячих кіл Польщі. Діяльність ґрунтувалася на відстоюванні прав українців на вільний розвиток рідної мови, культури, традицій, самобутності, самосвідомості. Програма розвитку базувалася на загальнолюдських морально-етичних засадах, всебічному розширенні світогляду, духовному збагаченні й культурному вихованні нації, піднесенні рівня освіти, боротьби за реалізацію просвітньої ідеї і втілення у життя національних прагнень українців. В умовах міжвоєнного періоду організаційна структура «Просвіти» — найбільш оптимальна форма самоорганізації і самозахисту українців з метою відстоювання національних інтересів. Культурно-просвітня спадщина товариства — національне надбання, досвід і праця якого не втратили своєї актуальності й сьогодні.

Актуальність теми визначається необхідністю всебічного й комплексного дослідження організаційних засад, господарського становища та культурно-просвітньої діяльності «Просвіти» у Західній Україні в міжвоєнний період, осмислення її місця в національному русі, обґрунтування ролі й значення в історії України. Проблема має важливе наукове значення, бо дає можливість вияснити особливості відновлення, становлення й розвитку «Просвіти» у міжвоєнний період, оскільки функціонування товариства виступало об'єктивною потребою й закономірним виявом національного руху. Без діяльності цієї інституції був би неможливим якісний культурно-просвітній поступ нації. Вона стала ідейним ядром і рушійною силою в західноукраїнському суспільстві.

Всебічний і ґрунтовний аналіз організаційних засад, господарського становища та культурно-просвітньої діяльності товариства служитиме збагаченню знань про складні процеси формування національної свідомості, тому що «Просвіті» в Західній Україні належала особлива роль у культурно-просвітньому русі міжвоєнного періоду. Забезпечуючи гармонійний і всебічний розвиток українців, вона сприяла формуванню національної еліти з державницьким мисленням, обґрунтуванню ненасильницьких основ національного державотворення. Функціонування товариства скеровувалося на збереження національної гідності і єдності народу всупереч асиміляційній антиукраїнській політиці польської влади.

Актуальність дисертаційного дослідження ґрунтується на необхідності вивчення та узагальнення досвіду формування організаційних засад, господарського становища та культурно-просвітньої діяльності товариства у міжвоєнний період, активна організаційна, господарська і культурно-просвітня праця якого виступала важливим чинником і критерієм морального й духовного збагачення українців. Значний культурно-історичний досвід, ґрунтовні ідейно-теоретичні й практичні напрацювання «Просвіти» міжвоєнного періоду є логічно аргументованими й до певної міри не втратили своєї актуальності й сьогодні, оскільки організаційні засади, господарське становище та культурно-просвітня діяльність товариства була важливим національним чинником у протистоянні антиукраїнській політиці влади.

Актуальність дисертаційної праці ґрунтується на тому, що попри усі досягнення національної історіографії у дослідженні культурно-просвітнього руху в Західній Україні міжвоєнного періоду зазначена проблема у повному обсязі й належним чином, комплексно й концептуально, не розглядалася науковцями. У сучасній вітчизняній історіографії відсутні наукові праці, які б на значному науковому й належним чином опрацьованому фактичному матеріалі розкривали загальні закономірності розвитку українського культурно-просвітнього руху в цілому, його регіональні особливості у конкретно визначених хронологічних рамках.

Організаційні засади, господарське становище та культурно-просвітня діяльність «Просвіти» Західної України у міжвоєнний період — важлива сторінка національної історії, що має цінне наукове, теоретичне і пізнавальне значення й вимагає поглибленого й об'єктивно аргументованого дослідження. Наукове осмислення досліджуваної проблеми є важливим й актуальним завданням української національної історіографії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної тематики кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича й виконане у рамках комплексної проблеми «Актуальні питання історії, історіографії та культури України другої половини XVIII — ХХ ст.)» (номер державної реєстрації 0199U001874).

Об'єкт дослідження — культурно-просвітні процеси в Західній Україні у міжвоєнний період.

Предмет дослідження — діяльність товариства «Просвіта» як важливий суспільний чинник консолідації українців, формування національної свідомості.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі ґрунтовного, об'єктивного й комплексного аналізу дослідити організаційні засади, господарське становище та культурно-просвітню діяльність «Просвіти» у Західній Україні в міжвоєнний період.

Об'єкт, предмет і мета дослідження обумовили вирішення таких основних завдань:

• · визначити основні причини відновлення «Просвіти», програмні та організаційно-методичні основи її функціонування та вплив на культурно-освітній розвиток у міжвоєнний період;
• · простежити організаційну діяльність філій і читалень як основу розвитку розгалуженої мережі просвітніх осередків;
• · проаналізувати зростання кількості членів товариства — як складової повноцінного поступу інституції;
• · з’ясувати особливості реалізації програми ліквідації неписьменності як загальнонаціональної проблеми;
• · розкрити процес становлення фахових шкіл — важливого чинника розвитку національної освіти;
• · дослідити фінансові аспекти розвитку «Просвіти»;
• · визначити майновий стан товариства, рентабельність господарства;
• · простежити еволюцію видавничої справи й тематику видань, їхній вплив на формування світогляду і всебічний розвиток читача;
• · розкрити функціонування бібліотечної справи та її роль у задоволенні потреб широких кіл громадськості;
• · показати становлення аматорсько-театрального мистецтва як освітньо-виховного чинника у формуванні національної свідомості;
• · прослідкувати особливості відзначення ювілеїв товариства у консолідації української спільноти й специфіку просвітянських свят та імпрез;
• · дати цілісну й об'єктивну оцінку участі «Просвіти» у формуванні національної свідомості;
• · висвітлити внесок товариства у загальноукраїнський національно-культурний процес, з’ясувати його роль у вітчизняній історії, проаналізувати досвід праці й багату ідейно-теоретичну спадщину, осмисливши їх пізнавальне й практичне значення для сучасного розвитку.

Методи дослідження. Основоположними принципами наукового дослідження є історизм, об'єктивний аналіз подій і фактів, незалежно від класових, політичних, партійних чи ідеологічних нашарувань. Теоретичною основою наукового аналізу проблеми є теорія наукового пізнання світу.

В основу дослідження покладено комплексне застосування загальнонаукових методів: історичного, логічного, систематизації; власне історичних: проблемно-хронологічного, синхронічного, порівняльно-історичного; міждисциплінарних: статистичного, системно-структурного. Їх цілеспрямоване й комплексне застосування сприяло всебічному аналізу конкретної проблеми історичного дослідження.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють міжвоєнний період діяльності «Просвіти» у Західній Україні, починаючи з січня 1920 р., часу першого повоєнного засідання просвітньо-організаційної комісії Головного виділу (офіційна назва найвищого керівного органу «Просвіти» у Львові), на якому ставилося завдання відновлення організаційної структури товариства, — до його ліквідації радянською владою восени 1939 р.

Територіальні межі дослідження охоплюють Західну Україну, географічний регіон, до складу якого у міжвоєнний період входила Східна Галичина, успадкована Польщею від Австро-Угорщини, Західна Волинь і Західне Полісся — від царської Росії. Термін «Західна Україна» варто вважати умовним, оскільки початково він уживався як публіцистична назва ЗУНР, пізніше поширився на всі українські землі, приєднані до УРСР упродовж 1939 — 1940 рр.

Згідно з адміністративно-територіальним поділом міжвоєнної Польщі до складу Західної України входили воєводства Волинське (9 повітів), Поліське (9 повітів), Львівське (28 повітів), Станіславівське (16 повітів), Тернопільське (17 повітів). Однак через те, що згідно зі статутом товариства від 5 березня 1924 р. «Просвіті» у Львові дозволялося засновувати просвітні структури лише на території Львівського, Станіславівського, Тернопільського й Краківського воєводств, на Волині осередки товариства функціонували як самостійні структури, правомірність ухвал й рішень яких поширювалася лише у межах певного повіту або місцевості, тому регіоном найактивнішої діяльності «Просвіти» були східногалицькі воєводства.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це перше дисертаційне дослідження, у якому концептуально визначено, комплексно, цілісно, всебічно та ґрунтовно досліджено організаційні засади, господарське становище та культурно-просвітню діяльність «Просвіти» у національному русі Західної України міжвоєнного періоду.

Автором на основі опрацьованої української історіографії, аналізу архівних, друкованих й рукописних джерел, тогочасної періодики й видань товариства встановлено, що організаційні засади, господарське становище та культурно-просвітня діяльність «Просвіти» у міжвоєнний період виступали рушійною силою і складовою частиною загальноукраїнського культурно-просвітнього руху, сприяли формуванню національної свідомості українців.

Наукова новизна дослідження також полягає у визначенні ролі «Просвіти» у культурно-просвітньому русі в Західній Україні в міжвоєнний період як одного з основних і важливих його чинників; місця національної еліти в культурно-просвітньому русі, гартуванні національного самоусвідомлення, реалізації національних прагнень українців; у тому, що в дисертації поглиблено аналізуються організаційні засади, господарське становище та вплив культурно-просвітньої діяльності товариства на просвітній рух Західної України у міжвоєнний період, головним елементом якого виступало формування ідейно-теоретичних і практично-організаційних засад, вимог і методів праці у досліджуваний період; визначено структуру домінуючих форм організації та діяльності; доведено можливість та необхідність творчого використання досвіду функціонування просвітніх осередків.

Автором запропоновано своє бачення розв’язання таких наукових проблем: здійснення цілісного й всебічного аналізу організаційних засад, господарського становища та культурно-просвітньої діяльності товариства і їхній вплив на формування основ національного руху. Найважливішими чинниками функціонування «Просвіти» міжвоєнного періоду стало відстоювання національних інтересів й законних конституційних прав українців, боротьба за збереження й розвиток рідної мови, преси, видань, поширення часописів й аматорсько-театрального мистецтва, утвердження почуття національної гідності, народних звичаїв, традицій, менталітету, самобутності.

Дисертантом уперше введено у науковий обіг значну кількість важливих маловідомих і невідомих, раніше недоступних архівних і рукописних джерел та документів, які дали можливість об'єктивно дослідити організаційні засади, господарське становище та культурно-просвітню діяльність «Просвіти», всебічно розкрити її роль і місце у західноукраїнському суспільстві міжвоєнного періоду.

Вперше досліджено особливості функціонування й організаційні засади Головного виділу «Просвіти», галузевих комісій, кадровий потенціал, зміст і основні форми культурно-просвітньої діяльності. Враховуючи специфіку праці просвітніх осередків у складних і несприятливих умовах, дисертантом на основі проведеного дослідження обґрунтовано цілісну систему об'єктивних критеріїв та ідейно-теоретичних чинників і практично-організаційних засад товариства, вибудовано модель структури просвітнього руху. Доведено, що домінуючу роль у діяльності «Просвіти» посідала орієнтація на консолідацію суспільства й реалізацію національних прагнень українців.

Вперше розкрито організаційні засади, господарське становище культурно-просвітнього руху і важливу роль у цьому процесі голів товариства, членів Головного виділу, галузевих комісій і підкомісій у формуванні й практичній реалізації просвітніх завдань товариства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на базі вивчених матеріалів, положень і висновків дисертації отримано фактичні дані, що характеризують організаційні засади, господарське становище та культурно-просвітню діяльність «Просвіти» у Західній Україні міжвоєнного періоду. При цьому враховано чинники, зумовлені впливом ідейно-політичних течій, партійних і громадських об'єднань, товариств на становище й роль «Просвіти» у суспільному житті українського народу, що сприятиме поглибленню вивчення їхньої історії та використанню набутого досвіду в сучасних умовах розбудови Української держави.

Нагромаджений у дисертаційній роботі фактичний матеріал, теоретичні положення, висновки та узагальнення розширюють і поглиблюють наукові знання про діяльність «Просвіти» у Західній Україні в міжвоєнний період, її місце й роль у формуванні національної самосвідомості українців. Використання досвіду функціонування товариства сприятиме поглибленню вивчення його культурно-просвітньої спадщини, розв’язанню багатьох національних проблем на сучасному етапі.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць та навчальних посібників з історії України, історії національних, культурно-просвітніх рухів та навчально-методичних посібників з окремих проблем історичної науки, у науково-популярних виданнях, практичній викладацькій роботі, побудові експозицій у музеях відповідного профілю.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки й матеріали дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, на науково-методичному семінарі історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, у доповідях на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу факультету історії політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (2003 — 2006 рр.), Міжнародних і Всеукраїнських наукових, науково-теоретичних й науково-практичних конференціях: «Розстріляна й відроджена церква. До 55-ї річниці ліквідації УГКЦ радянським режимом» (Івано-Франківськ, березень 2001 р.), «Національно-державне відродження слов’янських народів Центрально-Східної Європи крізь призму 85-річчя» (Тернопіль, 18 — 19 листопада 2003 р.), «Соціальні та духовно-культурні виміри релігійних процесів в Україні» (Чернівці, 21 — 22 квітня 2003 р.), «Знаки питання в історії України: українська історія у східноєвропейському контексті» (Ніжин, 5 — 6 листопада 2004 р.), «Друга світова війна в історичній долі українського народу» (Тернопіль, 20 — 21 травня 2005 р.), «Українська історична біографістика: забуте і невідоме» (Тернопіль, 25 — 26 травня 2005 р.), «Просвіта» в духовно-культурному піднесенні України" (Хмельницький, 17 — 18 листопада 2005 р.), «V Буковинська Міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 130-річчю Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича» (Чернівці, 29 вересня 2005 р.), ІІІ Міжнародний науковий конгрес українських істориків «Українська історична наука на шляху творчого поступу» (Луцьк, 17 — 19 травня 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 33 наукових публікаціях, з них 1 — монографія, 25 — у фахових виданнях, 2 — у нефахових, 5 — матеріали конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел (1057 позицій), додатків (5 текстових матеріалів, 15 діаграм, 150 таблиць). Обсяг основного тексту дисертації - 388 сторінок, всього — 690 сторінок.