Висновки. 
Оцінка та регулювання конкуренції в банківській системі України

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-прикладної задачі, що виявляється в розвитку відомих та обґрунтуванні ряду нових теоретичних та практичних положень щодо оцінки та регулювання рівня конкуренції в банківській системі України.

За результатами дисертаційного дослідження зроблено наступні висновки:

Завданню реалізації довгострокової стратегії формування інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання в найбільшій мірі відповідає функціональний підхід до розуміння конкуренції, який концентрує увагу на конкурентних перевагах у технологіях та способах господарювання.

Формування конкурентних відносин на ринку банківських послуг має специфіку порівняно з іншими ринками, що обумовлена організаційно-правовими та інформаційно-аналітичними особливостями сучасного банківництва, функціями банків в економічній системі, впливом глобалізаційних та інтеграційних процесів на світовому фінансовому ринку.

Автором висунуто та підтверджено гіпотезу, що банки унітарного типу є менш привабливими з точки зору клієнтів, ніж банки, що володіють мережею філій як за якістю послуг, так і з точки зору встановлення цінової рівноваги. Обґрунтовано, що існує певна різниця в рівновазі на ринку банківських послуг в залежності від: можливості клієнтів мігрувати між різними територіальними одиницями та розгалуженості філіальної мережі банків. Розроблено концептуальні засади врахування цінової нееластичності попиту на банківські послуги при виборі моделі побудови організаційної структури банку.

Обґрунтовано, що на механізм встановлення рівноваги на ринку банківських послуг суттєво впливає: існування обмежень на входження нових банків на ринок та обмежень граничної ставки по депозитам. Саме за цими параметрами автором диференційовано підходи до визначення оптимальної кількості банків, що стало основою обґрунтування пріоритетів у розвитку конкурентного середовища на ринку банківських послуг України. Формалізація тенденцій розвитку ринку банківських послуг в країнах Європейського Союзу за період 2002;2009 рр. (залежність кількості банків від розміру території країни, чисельності населення, ВВП на душу населення, відношення сукупних активів банківської системи до рівня ВВП, рівня інфляції) дозволила розрахувати оптимальну кількість банків України та стверджувати, що існування близько 77% банків є сумнівним.

Відкритість національного фінансового ринку та можливість отримання ресурсів із-за кордону обумовлюють різний рівень конкуренції на депозитному та кредитному ринках, що враховано при оцінці інтегрального рівня конкуренції в банківській системі шляхом зважування часток ресурсів, які залучаються та розміщуються за посередництва банків. З урахуванням цього факту автором удосконалено одну з неструктурних моделей — модель Ф. Барроса — Л. Модесто, на базі якої оцінено корисність послуг банків України для населення та структуру конкурентного середовища на ринку банківських послуг України.

На основі узагальнення світового досвіду антимонопольного законодавства у сфері банківської діяльності обґрунтовано можливість та доцільність перерозподілу повноважень в цій сфері між Антимонопольним комітетом України та Національним банком України. За пропозицією автора, НБУ має не тільки опосередковано впливати на рівень конкуренції між банками через систему вхідних бар'єрів, нормативів та обов’язкових умов діяльності комерційних банків, як це відбувається зараз, а й безпосередньо бути наділеним цією функцією законодавчо в межах нагляду та регулювання стабільності банків.

Інструменти регулюючого впливу НБУ на конкурентне середовище в банківській системі мають застосовуватися відповідно до кожної з конкурентних сил (банки, що виходять на ринок; банки, що вже функціонують на ринку; клієнти банків; конкуренти, що пропонують послуги-субститути).

При реалізації політики регулювання консолідаційних процесів в банківській системі доцільно застосовувати наступні три базові критерії оцінки доцільності застосування заходів антимонопольного регулювання діяльності банків: 1) ефективність діяльності банку порівняно з середньоринковими даними; 2) залежність обсягів надання банком послуг від зміни кількісних та цінових параметрів діяльності банків-конкурентів, а також від змін в поведінці покупців; 3) частка ринку (визначена за географічною та продуктовою ознаками), на якій домінує банк.