Проблеми входження України до світового товарного ринку

Україна досить молода держава. Тому вона ще не має відповідного досвіду налагодження економічних зв’язків з країнами світу. Це пояснюється насамперед тим, що вона не мала змоги набути такого досвіду у складі СРСР. Країні бракує достатньої кількості органів, кадрів, які могли б проводіти самостійну науково обгрунтовану зовнішньоекономічну політику. Крім того, державі необхідно стабілізувати та прискорити розвиток продуктивних сил, підняти життєвий рівень населення, а також мати високий показник конкурентоспроможності власного виробника на світовій арені.

Розвиток процесів глобалізації світового суспільства являють собою найглибшу соціальну, економічну та технологічну революцію і це насамперед — революція свідомості людей: від прагнення людини здобувати матеріальні блага до самовираження, від панування над природою до гармонійних відносин з нею, від ставлення до праці не як до способу заробляти гроші, а як засобу реалізації своїх здібностей, то нерозвинутість всіх форм економічного і суспільного існування в Україні мають прямо протилежний напрям і доповнюються загальним занепадом моралі, коли масове розкрадання «верхами» державної власності відбувалося за мовчазного традиційного конформізму основної частини українського народу, а частково виправдувалося «низами», тобто підтримувалося ними. Наявний нині масштабний занепад соціальної структури українського суспільства суперечить загальносвітовим тенденціям його розвитку, коли за «ринковим ренесансом» світової економіки постав значний розвиток неринкової сфери економіки: особистого та загальносуспільного добробуту, колосальне нагромадження людського капіталу, що за оцінками експертів США у 3−4 рази перевищує накопичення капіталу у його матеріально-речовій формі.

Натомість в Україні з ірраціональним розвитком підприємництва, розвитком не стільки фермерства, скільки парцелярних господарств у якісно нових формах, відбувається руйнація досягнень попередньої системи у сфері соціального захисту населення на тлі його економічного зубожіння, коли не забезпечуються навіть біологічно необхідний рівень існування 90% населення. Внаслідок такої недалекоглядної політики приниження людського фактора в Україні виникла складна демографічна ситуація щодо скорочення населення внаслідок вкрай негативних умов його існування, що супроводжується вимиранням, скорочуванням народжуваності, легальною і нелегальною міграцією за кордон. Україна зазнає втрат і через «відплив умів», оскільки вона як місце для постійного проживання та наукової діяльності стала непривабливою. Важко визначити наслідки такої міграції учених з погляду інтелектуального виснаження нації. Така тенденція нераціонального використання людського потенціалу в межах своєї країни суперечить соціально-економічній моделі глобалізації людства, оскільки постіндустріальні суспільства перебувають на етапі удосконалення своїх відносин, які дозволяють особливо ефективно використовувати людський капітал.

Млявий рух реформування українського економічного середовища ще на початковій стадії проте різко обмежив саме сферу соціального захисту населення введенням платної медицини, запровадженням мінімального рівня пенсій для всіх категорій працівників без врахування трудового внеску, пільгового пенсійного забезпечення державних службовців, недостатнім виявився захист населення у зв’язку з безробіттям. Економічно невиправданим виглядає запровадження в Україні накопичувального пенсійного забезпечення, дальше поширення платної медицини, скасування соціальних пільг щодо постраждалих внаслідок виробничого травматизму, аварії.

Між тим у постіндустріальному суспільстві Заходу формується сектор «виробництва людини», де нагромаджується людський капітал і саме він все більше визначає розвиток і структуру ринку, динамізм і конкурентоздатність економіки країн у світі.Також не потрібно забувати і про політичну та економічну культуру населення. В залежності від того як держава мотивуватиме суспільство та надаватиме розгорнуту та правдиву інформацію, відповідним чином народ буде співпрацювати з урядом, там самим підвищуючи розвиток країни в цілому.

Враховуючи сьогоднішнє становище країни, Світовий банк виділяє проблеми недовіри до Уряду і державних інститутів населення. Показники діяльності ключових секторів економіки залишалися низькими через несприятливі зовнішні умови і зволікання з коригуванням внутрішньої політики.

Що стосується зовнішніх умов, то основний ризик зумовлений затяжною кризою в Європі, яка призвела до зниження попиту на експорт і до ускладнення доступу до світових ринків капіталу. Усередині країни основний ризик пов’язаний із неспроможністю відновлення макроекономічної збалансованості (бажано у пов’язанні з програмою МВФ). Затримки з макроекономічним коригуванням можуть означати, що вимушене коригування буде значно боліснішим. Доступ України до фінансування вже зараз є обмеженим внаслідок занепокоєності інвесторів макроекономічною стабільністю України, її політичною ситуацією і несприятливим інвестиційним кліматом.

З метою підтримки банківського сектора Світовий банк активно співпрацює з Урядом і Національним банком України та іншими фінансовими регуляторами над зміцненням політики і регуляторної ролі держави у фінансовому секторі, з консолідацією, водночас, державної власності фінансових установ.

В Україні складається кризова ситуація зі станом здоров’я населення, і країна мусить вжити термінових і масштабних заходів в системі охорони здоров’я, щоб переламати дедалі серйозніше погіршення здоров’я своїх громадян. Загальні показники смертності дорослих в Україні вищі, ніж у її безпосередніх сусідів, Молдови та Білорусі, і є одними з найвищих не тільки в Європі, а й у світі.

Рівень безробіття зріс до 9,5% на початку 2009 року внаслідок світової фінансової кризи, і сьогодні становить 6,2% за ||| квартал 2013 року. Тоді як підприємства у країні стикаються з дефіцитом кваліфікованих працівників, багато випускників вищих навчальних закладів не можуть знайти роботу або, зрештою, влаштовуються на робочі місця, на яких не використовують своїх знань, що зумовлено невідповідністю між потребами ринку праці та наявними знаннями і навичками[23].

Показники письменності і кількості учнів шкіл в Україні високі. Проте збільшення бюджетних місць на освіту не привело до поліпшення якості освіти. Пріоритетним завданням для України має бути ефективніше використання коштів, виділених для сектору освіти, покращення якості освіти та оснащення учбових закладів відповідними ресурсами, які покращать процес навчання.

Україна має величезний сільськогосподарський потенціал і може відігравати дуже важливу роль у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки. Цей потенціал не був повною мірою реалізований через занижені доходи виробників сільськогосподарської продукції і відсутність модернізації в аграрному секторі. Упровадження правової бази для забезпечення прав власності на землю, вільних і прозорих ринків землі, а також ефективної системи реєстрації є важливими елементами політичної структури, які могли б сприяти розвитку сільського господарства в Україні.

Статистичні дані, пов’язані з безпекою дорожнього руху в Україні, залишаються одними з найгірших у Європі з погляду дорожньо-транспортних пригод і нещасних випадків. Значна частина системи автомобільних доріг потребує модернізації для приведення її у відповідність до європейських технічних норм і стандартів безпеки. Підвищення ефективності транспортного сектору може відіграти певну роль у підвищенні економічної конкурентоспроможності країни.

Сектор енергетики стикається з проблемами гарантування безпеки, забезпечення надійності і якості постачання, внаслідок зволікань із реформами, поганого фінансового стану підприємств цієї галузі, відсутністю інвестицій і відкладанням на пізніше обслуговування й ремонту зношеної інфраструктури. Ці фактори загрожують стабільності економічного зростання, призводять до погіршення стану навколишнього середовища і збільшення вартості соціальних послуг. Виправлення цієї ситуації є одним з головних стратегічних пріоритетів України.

Сектор житлово-комунального господарства в Україні страждає від недостатніх капіталовкладень і поганого технічного обслуговування упродовж десятиліть. Для підприємств водопостачання та водовідведення потреба в інвестиціях стає дедалі гострішою, а існуючі низькі рівні тарифів є основною перепоною для їхньої життєздатності. Необхідність реабілітації посилюється загальним високим рівнем споживання енергії у виробництві води та очищенні стічних вод. Удосконалення надання послуг завдяки реабілітації інфраструктури та просуванню енергоефективних рішень дасть можливість підвищити фінансову стабільність комунальних підприємств і, водночас, поліпшувати якість послуг.

Але до цих проблем додаються ще незрозумілі відносини з країною-сусідом Росією. Як зазначає заступник начальника відділу паливно-енергетичних ринків Олексій Шевцов, що можливі втрати у секторі мінеральних сировин України «Вся інша продукція — це додатковий імпорт спеціальних сировин, таких як мармурові крихти, тощо. Тому загальний обсяг доходів від експорту цих видів продукції становить 474 млн. дол. І якщо відносини будуть тільки загострюватись, то зрозуміло, що майже 500 млн. дол. в цьому році Україна може не отримати». 24]. Подібні ситуації можуть привести до падіння надходження інвестицій до Україну, а це матиме негативний наслідок на економіку країни загалом.

Подібні неприємності мають свій відгук і в погіршенні прогнозу розвитку глобальної економіки. Загроза наднизької інфляції в розвинутих економіках, а також передбачуваний відплив капіталу з ринків країн, що розвиваються.

Роблячи висновок даного підпункту, бачимо, що Україна опиналася досить скрутній ситуації: з одного боку, державі потрібно стимулювати розвиток внутрішнього ринку, щоб гідно представляти національний продукт на міжнародному ринку. З іншого, проводити ефективну зовнішньоекономічну політику.

Про те, які вже кроки зробила держава в зовнішньополітичній сфері та наскільки вона ефективної буде розглянуто в наступному підрозділі.